Рішення № 102028915, 16.12.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/15166/21

Провадження № 2/234/4675/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Чернобай А.О.

секретар судового засідання Д`яченко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 234/15166/21 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Писаренко Геннадій Анатолійович , до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві

за участю:

представника позивача Писаренко Г.А. ,

представника відповідача Тимошенко І.В. ,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві.

В обґрунтування позову зазначив, що в період з 03.04.2008 року по 03.04.2019 року він працював у фасоносталеливарному цеху (ФЛЦ) Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» на посаді обрубувача, зайнятого на обробці литва наждаком та вручну. Перебуваючи 11 років у трудових правовідносинах з ПрАТ «НКМЗ», він працював на посаді зі шкідливими та небезпечними умовами праці, з умовах перевищуючих гранично допустимий рівень пилу, шуму, фізичних навантажень, низької температури в холодну пору року. За час праці на ПрАТ «НКМЗ», він отримав професійне захворювання: хронічний бронхіт, вібраційну хворобу та хронічну приглухуватість, а також купу супутніх захворювань.

Внаслідок професійного захворювання та погіршення здоров`я, у квітні 2019 року, він вимушений був звільнитися з підприємства, у зв`язку з невідповідальністю виконуваній роботі, внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає даній роботі, згідно п.2 ст.40 КЗпП України.

При працевлаштуванні на ПрАТ «НКМЗ», у 2008 році, він проходив спеціальну медичну комісію, яка засвідчила факт того, що він повністю здоровий та надала йому дозвіл на роботу на підприємстві у якості обрубувача. За час праці на ПрАТ «НКМЗ» він кожний рік, обов`язково, проходив медичний огляд у лікарні та отримував дозвіл медичної комісії лікарів на роботу обрубувачем. Згідно спеціальної медичної картки працівника, відповідно до якої, він щорічно проходив медичний огляд до 2017 року включно, комісія лікарів визнавала його здоровим та придатним до роботи обрубувачем.

Перші ознаки професійного захворювання виявили у нього місцеві лікарі у 2017 році, коли він проходив обов`язковий медичний огляд. Спочатку лікарі самостійно лікували його у місцевих клініках, але у зв`язку з тим, що покращення не настало, то його направили на консультацію до клініки професійних захворювань у м. Києві, де згодом його визнали хворим та остаточно встановили професійне захворювання.

Влітку 2019 року він пройшов стаціонарне медичне обстеження у клінічній лікарні профзахворювань м. Києва (ДУ «Інститут медпраці ім. Кундієва національної академії медичних наук України»). Результатом медичного обстеження став висновок центральної лікарсько-експертної комісії за № 25/608 від 23 липня 2019 року, згідно якого йому вперше було встановлено професійне захворювання: 1). Хронічний бронхіт II ст., в фазі затихаючого загострення; прикореневий нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ (першого- другого) ст. 2). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (II) ступенем зниження слуху за класифікацією Остапковича В.Є. та Пономарьової Н.І. 3). Вібраційна хвороба II ст. (вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок у поєднанні з деформуючим артрозом І (першого) ст. міжфалангових, п`ястно-фалангових, І-ІІ ст.-променево- зап`ястних; II ст.- ліктьових суглобів).

Після встановлення підозри на професійне захворювання, спеціалістом відділу гігієни праці управління з питань праці ГУ Держпраці у Донецькій області, проведено санітарно- гігієнічне обстеження умов праці робочого місця обрубувача у ФЛЦ на ПрАТ «НКМЗ», про що складено акт від 15.05.2019 року. Під час проведення перевірки встановлено численні порушення умов праці на виробництві. В акті проаналізовано перелік шкідливих чинників, що мали місце під час виконанні робіт обрубувача на робочому місці, а саме: пил, шум, локальна вібрація, фізичні навантаження, низька температура повітря у холодний період року. За результатами перевірки встановлено, що майже всі фактичні значення виробничих чинників, які впливають на обрубувача під час праці на робочому місці, перевищують гранично допустимий рівень. Так рівень локальної вібрації складав 78-81дБ при ГДР 76дБ, виробничий шум 93-95 дБА при ГДР 80 дБА, температура в холодний період року (+9) - (+17) градусів при нормативних показниках (+13) - (+19) градусів, а рівень пилу фіброгенної дії перевищував гранично допустимі показники майже у тричі (фактично до 11,9 мг/м куб., а нормативні 4,0мг/м.куб).

Факт професійного захворювання у подальшому було підтверджено і міжвідомчою комісією, яка на ПрАТ «НКМЗ», склала акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 серпня 2019 року за формою П-4.

Згідно вказаного акта, пункту 12, підтверджено, що він відпрацював у фасоносталеливарному цеху ПрАТ «НКМЗ», 11 років 1 день та весь цей час, він працював зі шкідливими та небезпечними умовами праці, де рівень пилу, шуму, вібрації, фізичних навантажень перевищував гранично допустимі норми.

У пункту 17, даного акту, встановлено обставини, за яких виникло професійне захворювання, а саме: «У зв`язку з неефективністю роботи системи вентиляції та робочого інструменту, виконував роботи в умовах впливу на організм пилу фіброгенної дії, виробничого шуму та локальної вібрації, концентрації та рівні яких перевищували гранично-допустимі.»

Причинами професійного захворювання, згідно пункт 18 акту, стало: «1. Пил фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 5% до 10% у максимально разових концентраціях 6,1 - 11,9 мг/метр.куб., при ГДК = 4 мг/метр.куб....; 2) Виробничий шум, еквівалентний рівень якого на робочому місці складав 93-95 дБА при ГДР 80 дБА...; 3). Локальної вібрація, яка передається на руки працюючого, еквівалентний коректований рівень якої складав (за віброприскоренням) 78-81 дБ, при ГДР=76 дБ....»

У пункті 19 акту, начальнику ФЛЦ ПрАТ «НКМЗ», запропоновано перелік необхідних заходів, направлених на ліквідацію та запобігання виникнення професійних захворювань.

У липні 2021 року він знову повторно пройшов обстеження у клінічній лікарні профзахворювань м. Київ. Результатом медичного обстеження став висновок центральної лікарсько-експертної комісії за № 25/805 від 28.07.2021 року, який повністю підтвердив раніше встановлений діагноз лікарської комісії № 25/608 від 23 липня 2019 року.

Після повторного обстеження у клінічній лікарні профзахворювань м. Київ, 27.10.2021 року, він знову пройшов медичне обстеження у обласній профпатологічній медіко-соціальній експертної комісії (МСЕК) у м. Слов`янськ, яка підтвердила раніше встановлений діагноз, що його захворювання є професійним з 65 % втрати працездатності 30% вібраційна хвороба, 20% хронічний бронхіт, 15% приглухуватість, а також залишила другу групу інвалідності.

Періодично, у зв`язку з отриманням ним професійного захворювання, він змушений знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів. Необхідність проходження курсу медичного та санаторно- курортного лікування йому встановлено за результатами огляду МСЕК, згідно висновку якого, йому для підтримки здоров`я, необхідно проходження медикаментозного та санаторно- курортного лікування. Внаслідок погіршення стану здоров`я, він щорічно, або декілька разів на рік проходить курси лікування у різних медичних закладах. Так він проходив стаціонарне лікування, у місцевих лікарнях м. Краматорська: у 2017 році - один раз; у 2019 та 2020 роках - по три рази. Також у 2019 та у 2021 роках він лікувався у клінічній лікарні профзахворювань м. Київ. Лікарі вказаних клінік, проводили лікування та підтверджували його діагноз. Раз на три роки, для підтримки здоров`я, він зобов`язаний проходити санаторно - курортне лікування, але у зв`язку з епідемією короновіруса він не зміг поїхати на лікування. Також він змушений звертатись до лікарів за консультацією, реабілітацією та рекомендаціями лікування, які підтверджують його захворювання та призначають лікування.

У зв`язку, з отриманням ним професійного захворювання, він зазнав фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання йому моральної шкоди. На час професійного захворювання йому було 48 роки, це час зрілості та життєвого розквіту. Він будував плани на подальше життя, мріючи добитись чималих успіхів, але цьому завадила хвороба, стан його здоров`я є невідновним, внаслідок чого, він отримав психологічну травму. Його стан здоров`я дуже незадовільний, для підтримки здоров`я він вимушений був провести на стаціонарному лікуванні у різних лікарнях більше ніж трьох місяців свого життя, це не враховуючи амбулаторне лікування. Внаслідок професійного захворювання змінився його життєвий уклад, його життя зазнало суттєвих змін: він частково втратив працездатність, обмежений під час вибору місця праці, час від часу відчуває фізичну біль у грудях та суглобах, шум в голові, погано спить, він не витримує тривалих фізичних навантажень, заважає задишка. Він доставляє багато труднощів своїм близьким, не може вести нормальний спосіб життя, тому він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Після захворювання та звільнення з ПрАТ «НКМЗ», він намагався знайти будь яке місце праці, але у зв`язку з медичними обмеженнями при виборі умов праці, він так і не знайшов постійного місця праці. Працедавці, під різними приводами, відмовляють у працевлаштуванні, дізнавшись про його хворобу та каліцтво.

Моральна шкода, яка заподіяна йому, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім`ї, фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час роботи та які відчуває і на теперішній час, тому він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Заподіяна шкода, завдана ним внаслідок професійного захворювання на виробництві, випливає з трудових правовідносин з ПрАТ « НКМЗ».

Просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 65000,00 грн.

Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання до розгляду на 07 грудня 2021 року.

22 листопада 2021 року на адресу суду з ПрАТ «НКМЗ» було надіслано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 3, 5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. А також, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Слід зазначити, що наявність шкоди не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як є необхідність у всіх складових цивільно- правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкт такої відповідальності. Отже, у даній справі необхідно з`ясувати, коли виникли правовідносини сторін, їх тривалість, коли заподіяна моральна шкода.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, «що діями ПрАТ «НКМЗ», який не забезпечив безпечні умови праці, йому заподіяно моральну шкоду», але така думка є помилковою і спростовується наступним.

В ч. 6 ст. 153 КЗпП України передбачено, що у разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов`язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Отже, діюче законодавство допускає використання небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці у разі неможливості повного усунення за умови одержання відповідного дозволу.

Дотримуючись вищенаведених норм закону, відповідач одержав від Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області дозвіл № 069.03.14.37.10.1 на початок робіт підвищеної небезпеки та дозвіл № 1686.11.30-29.51.1 на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці» під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, на які має право працівник, закріплені в ст. 7 Закону України «Про охорону праці», а саме, працівники безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, додаткову оплачувану відпустку, оплату праці у підвищеному розмірі.

На виконання ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці», відповідач проінформував ОСОБА_1 під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що підтверджується наказом про прийняття на роботу. Таким чином, позивач усвідомлював наслідки такої роботи та добровільно на неї погодився.

Необхідно зауважити, що безкоштовне харчування обрубників не передбачене законодавством, оскільки ця професія не міститься у Переліку виробництв, професій і посад, робота в яких надає право на безкоштовне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв`язку з особливо шкідливими умовами праці, затв. Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальним питанням та Президії ВЦСПС від 7 січня 1977 р. N 4/П-1. Отже, відповідач з власної ініціативи забезпечував безкоштовним харчування позивача протягом його роботи обрубником.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач не вчиняв протиправних дій по відношенню до позивача, а навпаки забезпечив йому пільги та компенсації гарантовані законом.

У позові ОСОБА_1 зазначає, що моральна шкода, яка йому заподіяна, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім`ї, фізичному болю та стражданнях. Але жодних доказів щодо наявності цих обставин він не наводить та не додає до позовної заяви. Крім того, позивачем не доведено, належними та допустимими доказами, що зміни, які сталися в його особистому житті пов`язані саме з наявністю у нього професійного захворювання, а також, які додаткові зусилля він докладає для організації свого життя.

В обгрунтування своїх вимог позивач додає до позову виписки з медичної карти, довідки, проте, з їх змісту не вбачається наявність у нього моральної шкоди. Отже, вони не можуть бути достатніми доказами на підтвердження такої шкоди.

У виписках зазначено, що «загальний стан задовільний», що спростовує його заяви про наявність у нього «психологічної травми» та «порушення душевної рівноваги».

Враховуючи вищенаведене, вважає, що немає правових підстав для компенсації моральної шкоди позивачу, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, моральна шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою.

Необхідно зауважити, що позивач в обґрунтування своїх вимог послався на норми закону, які не регулюють правовідносини, що є підставою позову, зокрема, ст. 21, 46 Конституції України.

Так, ст. 21 Конституції України передбачає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 46 Конституції України встановлює загальні гарантії соціального захисту громадян.

Просили у задоволенні позову відмовити.

18 листопада 2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких зазначено, що потерпілий на виробництві ОСОБА_1 перебуває на обліку в Краматорському міському відділенніУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 16 серпня 2019 року. За висновком МСЕК від 08 жовтня 2019 року серія 12 ААА №086413 потерпілому встановлена стійка втрата працездатності 65% та 2 група інвалідності (з повторним переоглядом 08 жовтня 2021 року), внаслідок професійного захворювання, що мав на підприємстві Приватне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод».

Постановами Краматорського міського відділення №0526/4342/43; №0526/4342/4342/2 від 19.10.2019 року, відповідно до статті 36 та 42 Закону України №1105-XIV було призначено одноразову допомогу в сумі 22177,35 грн. та щомісячні страхові виплати в розмірі 12726,16 грн.

За висновком МСЕК потерпілий ОСОБА_1 потребує стаціонарного лікування у санаторно-курортного лікування, лікарських засобів та виробів медичного медикаментозного призначення.

Постановою Краматорського міського відділення №0526/4342/4342/3 від 24.03.2020 року призначено фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме витрати на стаціонарне лікування (перебування у лікарні) у розмірі 3146,83 грн.

Потерпілому на виробництві ОСОБА_1 постановою Краматорського міського відділення №14018/10002188/1/5 від 29.03.2021 року призначено перераховану щомісячну страхову виплату у розмірі 15679,89 грн.

За таких обставин, вважають, що Краматорське міське відділення права потерпілого не порушувало, оскільки діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Писаренко Г.А. підтримав позов з підстав викладених у позовній заяву та просив його задовольнити.

В судовому засідання представник відповідача Тимошенко І.В. надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та просила у позові відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився з невідомої суду причини, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду також не надходило.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 03.04.2008 року по 03.04.2019 року працював у ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» на посаді обрубувач, безпосередньо займався обрубкою литва наждаком та вручну у фасоносталеварному цеху, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 . (а.с. 12-15).

23 липня 2019 року медичним висновком Центральної лікарсько - експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) за № 25/608 виданого в Державній установі «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», ОСОБА_1 вперше було встановлено професійне захворювання працездатності: 1). Хронічний бронхіт II ст., в фазі затихаючого загострення; прикореневий нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ (першого - другого) ст. 2). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (II) ступенем зниження слуху за класифікацією Остапковича В.Є. та Пономарьової Н.І. 3). Вібраційна хвороба II ст. (вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок у поєднанні з деформуючим артрозом І (першого) ст. міжфалангових, п`ястно-фалангових, І-ІІ ст.-променево-зап`ястних; II ст.- ліктьових суглобів). (а.с. 26).

28 липня 2021 року медичним висновком Центральної лікарсько - експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) за № 25/805 виданого в Державній установі «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», ОСОБА_1 повторно було встановлено професійне захворювання працездатності: 1). Хронічний бронхіт II ст., в фазі затихаючого загострення; прикореневий нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ (першого - другого) ст. 2). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (II) ступенем зниження слуху за класифікацією Остапковича В.Є. та Пономарьової Н.І. 3). Вібраційна хвороба II ст. (вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок у поєднанні з деформуючим артрозом І (першого) ст. міжфалангових, п`ястно-фалангових, І-ІІ ст.-променево-зап`ястних; II ст.- ліктьових суглобів). (а.с. 29).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16.08.2019 року, комісією проведено розслідування випадку хронічного захворювання ОСОБА_1 . За висновками комісії професійне захворювання виникло у позивача в результаті роботи обрубщиком зайнятим на обробці литва наждаком та вручну у фасонносталеливарному цеху ПрАТ «НКМЗ», а також, у зв`язку з неефективністю роботи системи вентиляції та робочого інструменту, виконував роботи в умовах впливу на організм пилу фіброгенної дії, виробничого шуму та локальної вібрації, концентрації та рівні яких перевищували гранично - допустимі. Пил фіброгенної дії з містом вільного діоксиду кремнію від 5 до 10 % у максимально разових концентраціях 6,11-11,9 мг/м3, при ГДК=4 мг/ м3 (3 клас 2 ступень). Виробничий шум, еквівалентний рівень якого на робочому місці складав 93-95 дБА, при ГДР= 80 дБА (3 клас 2 ступень). Локальна вібрація, яка передається на руки працюючого, еквівалентний коректований рівень якої складав (за віброприскоренням) 78-81 дБА, при ГДР = 76 дБА (3 клас 1 ступень швидкості). Причиною професійного захворювання стала тривала робота в умовах дії на працюючого шкідливих виробничих факторів, зміною керівництва дільниць і цехів. (а.с. 19-20).

Як вбачається з санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, відповідно до Державних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених Наказом МОЗ від 08.04.14 р. № 248, умови та характер праці обрубувача, зайнятого на обробленні лиття наждаком та вручну фасоносталеварного цеху ПрАТ «НКМЗ» відносяться: за рівнем локальної вібрації - до третього класу першого ступеню; за концентрацією пилу у повітрі робочої зони - до третього класу другого ступеню; за рівнем шуму - до третього класу другого ступеню; за важкістю праці - до третього класу другого ступеню; за параметрами мікроклімату - до третього класу другого ступеню шкідливості. ( а.с. 16-18).

Професійний характер захворювання позивача ОСОБА_1 підтверджено довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги за № 086413 серія 12ААА від 08.10.2019 року виданої в Обласній профпатологічній медіко-соціальній експертній комісії у м. Слов`янськ, згідно якої, позивачу встановлена друга група інвалідності зі ступеням втрати працездатності 65 %, з них 30% вібраційна хвороба, 20% хронічний бронхіт, 15% приглухуватість. (а.с. 22).

Згідно довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією за № 416515 серія 12ААА від 08.10.2021 року, ОСОБА_1 повторно пройшов медичний огляд та повторно встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності: професійне захворювання з 04.10.2019 року. (а.с. 22).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги за № 106124 серія 12ААА від 27.10.2021 виданої в Обласній профпатологічній медіко-соціальній експертній комісії у м. Слов`янськ, згідно якої, втрати працездатності позивача ОСОБА_1 становить: 65 %, з них 30% вібраційна хвороба, 20% хронічний бронхіт, 15% приглухуватість. (а.с. 23).

ОСОБА_1 було видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 . (а.с.11).

З виписок з медичних карт вбачається, що позивач неодноразово проходив клінічні обстеження і знаходився на лікуванні у медичних установах та проходив курси лікування від професійних захворювань. (а.с. 27-44).

Потерпілий на виробництві ОСОБА_1 перебуває на обліку у Краматорському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 16.08.2019 року, що підтверджується постановою про призначення потерпілому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності від 19.10.2019 року № 0526/4342/4342/1, згідно якої потерпілому ОСОБА_1 призначили одноразову допомогу вразі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 22177,35 грн. (а.с. 59).

Відповідно до постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 19 жовтня 2019 року № 0526/4342/4342/2, потерпілому ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову виплату в розмірі 12726, 16 грн. Виплати проводити з 04 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2021 року включно. (а.с. 59).

Відповідно до постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 24 березня 2020 року № 0526/4342/4342/3, потерпілому ОСОБА_1 призначено фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме: витрати на стаціонарне лікування (перебування у лікарні) (вид виплати 152, КЕКВ 2740.01) в розмірі 3146, 83 грн. (одноразово), згідно з рахунком №1-03 від 24.03.2020 року. (а.с. 60).

Відповідно до постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 29 березня 2021 року № 14018/10002188/1/5, потерпілому ОСОБА_1 перераховано щомісячну страхову виплату в розмірі 15679,89 грн. Виплатити проводити з 01 березня 2021 року по 31 жовтня 2021 року. (а.с. 60).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

На підставі ст. 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків відшкодовується у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.

При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини підприємства (власника або уповноваженого ним органа) за наявності юридичних фактів, що у сукупності є підставою для покладення на власника обов`язку відшкодувати таку шкоду.

Таким чином, із змісту цієї статті вбачається, що до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров`ю завдана при виконанні позивачем трудових обов`язків, про що свідчить медичні висновки про наявність професійного захворювання, акти розслідування хронічного професійного захворювання, висновки МСЕК.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров`я потерпілого погіршено.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з тим, що позивач був обізнаний про шкідливий характер праці, оскільки забезпечення безпечних умов праці є обов`язком роботодавця. Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 158 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Судом встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання виникло під час виконання позивачем трудових обов`язків та отримані ним за час роботи у відповідача, захворювання пов`язані з виробництвом, тому наявні підстави, передбачені ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю.

Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що позивач, працюючи на ПрАТ «НКМЗ» отримав професійне захворювання і йому було встановлено 65% втрати професійної працездатності.

З урахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих ушкоджень здоров`ю позивача, ступень втрати професійної працездатності в розмірі 65 % , встановлену 2 групу інвалідності, тривалість лікування, глибину душевних та фізичних страждань з приводу професійного захворювання, погіршення здібностей у побуті, вимушеної зміни складу життя, припинення трудової діяльності, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному лікуванні.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди в розмірі 65000,00 грн., що буде еквівалентно моральним стражданням позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання про судові витрати, приймаючи до уваги ті обставини, що позивач при пред`явлені позову був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 13, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Писаренко Геннадій Анатолійович , до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві, - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, буд. 5; ЄДРПОУ 05763599) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 65 000 грн. 00 коп. (шістдесят п`ять тисяч грн. 00 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, буд. 5; ЄДРПОУ 05763599) на користь Держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Повне судове рішення складено 17 грудня 2021 року.

Суддя: А.О. Чернобай