Рішення № 102028746, 23.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6441/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Грігорян А.Р.,

представника відповідача - Лазурович С.С.,

розглянувши у відкритому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2021 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить: визнати протиправними та незаконними дії Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області щодо нарахування боргу (недоїмки) ОСОБА_1 та скасувати Вимогу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2417-51/1512 від 14.05.2021; зобов`язати відповідача відкоригувати відомості особової картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про наявність недоїмки зі сплати ЄСВ у розмірі 8448,00 грн на підставі документу №3981890/ev від 02.05.2018; стягнути з відповідача Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

Підставою позову позивач зазначив порушення спірною вимогою своїх прав у сфері публічно-правових відносин через безпідставне нарахування контролюючим органом єдиного соціального внеску. Наголошував, що в період з травня 2007 року по січень 2018 року працював у ПАТ КБ "ПриватБанк". Одночасно він має право на зайняття адвокатською діяльністю, перебуває на обліку в органах доходів і зборів як платник єдиного внеску. Проте адвокатською діяльністю, як самозайнята особа, у вказаний період не займався і доходу не отримував. Окремо наголосив, що відповідач в четвертий раз вимагає сплату ЄСВ за 2017 рік, всупереч рішенням суду про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № Ф2417-51/137, відповідно до якої контролюючим органом повідомлено, що станом на 31 січня 2019 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 8448,00 грн. Враховуючи викладене, вважає за необхідне зобов`язати відповідача відкоригувати відомості особової картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про наявність недоїмки зі сплати ЄСВ у розмірі 8448,00 грн на підставі документу №3981890/ev від 02.05.2018, а також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6441/21. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

15.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив залишити позовні вимоги без задоволення з тих підстав, що позивач перебуває на податковому обліку як особа, яка займається незалежною професійною діяльність (адвокат) та в розумінні чинного законодавства є платником єдиного внеску. Позивач повинен нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок. При цьому, адвокатська діяльність не зупинена та не припинена у встановленому законом порядку, отже позивач зобов`язаний був сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" /а.с. 72-74/.

16 вересня та 07 жовтня 2021 року до суду надійшли пояснення представника відповідача по суті справи /а.с. 106-107, 130-131/.

08 та 11 жовтня 2021 року до суду надійшли письмові пояснення позивача на спростування доводів, викладених відповідачем /а.с. 134-135, 146/.

26 жовтня 2021 року до суду надійшли пояснення представника відповідача по суті справи /а.с. 156-157/.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

03 червня 2021 року позивачем отримано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від Ф-2417-51/1512 від 14.05.2021, відповідно до якої контролюючим органом повідомлено, що станом на 30 квітня 2021 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 4487,96 грн /а.с. 35/.

Не погоджуючись з такою вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку вимозі визнати протиправними та незаконними дії Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області щодо нарахування боргу (недоїмки) ОСОБА_1 та скасувати Вимогу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2417-51/1512 від 14.05.2021, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша статті 15 Закону № 5076-VI).

Надаючи оцінку вимогам визнати протиправними та незаконними дії Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області щодо нарахування боргу (недоїмки) ОСОБА_1 та скасувати Вимогу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2417-51/1512 від 14.05.2021, суд зазначає наступне.

В постанові від 23 березня 2020 року у справі №440/2257/19 Другий апеляційний адміністративний суд дійшов висновків, що законних підстав для самостійного нарахування відповідачем єдиного внеску для позивача за 2017 рік на суму 8448,00 грн у відповідача не було, а відтак відповідачем безпідставно зараховано здійснені позивачем платежі з єдиного внеску за 2018 рік в рахунок погашення безпідставного боргу за 2017 рік та протиправно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2019 року №Ф-2417-51/137.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вищевказані обставини, які встановлені судовими рішеннями у справі №440/2257/19, які набрали законної сили, не доказуються при розгляді цієї справи.

В подальшому рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі №440/2805/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2021 року, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2019 року №Ф-2417-51/6092.

При цьому судом встановлено, що з інтегрованої картки ОСОБА_1 вбачається, що позивачем за 3-4 квартали 2018 року та за 1-2 квартали 2019 року своєчасно та у повному обсязі сплачено єдиний внесок, однак, сплачені суми зараховувалися відповідачем у рахунок погашення недоїмки в порядку календарної черговості її виникнення з урахуванням погашення недоїмки за 2017 рік, оцінку безпідставності нарахування якої надано судовими рішеннями у справі №440/2257/19, які набрали законної сили.

А рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №440/7557/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2021 року, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року №Ф-2417-51/6269.

При цьому судом встановлено, що з інтегрованої картки ОСОБА_1 слідує, що позивачем за 3-4 квартали 2018 року, за 1-4 квартали 2019 року та за 1-3 квартали 2020 року своєчасно та у повному обсязі сплачено єдиний внесок, однак, сплачені суми зараховувалися відповідачем у рахунок погашення недоїмки в порядку календарної черговості її виникнення з урахуванням погашення недоїмки за 2017 рік, оцінку безпідставності нарахування якої надано судовими рішеннями у справі №440/2257/19, які набрали законної сили.

Положеннями частин сьомої та восьмої статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку або на єдиний рахунок.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з інтегрованої картки ОСОБА_1 позивачу контролюючим органом нараховано єдиний внесок за 4 квартал 2020 року з терміном сплати 19 січня 2021 року та за І квартал 2021 року з терміном сплати 30 квітня 2021 року, тоді як позивачем самостійно нараховано та сплачено єдиний внесок за цей період 18 січня 2021 року згідно платіжного доручення №@2PL941640 від 18 січня 2021 року та 09 квітня 2021 року згідно платіжного доручення №@2PL479732 від 09 квітня 2021 року відповідно, проте сплачені позивачем суми зараховувалися відповідачем у рахунок погашення недоїмки в порядку календарної черговості її виникнення, оцінку безпідставності нарахування якої надано судовими рішеннями у справах №440/2257/19, №440/2805/20 та №440/7557/20, що набрали законної сили.

Відповідно до положень пункту 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 /далі - Інструкція № 449/, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2019 року №Ф-2417-51/137, від 02 вересня 2019 року №Ф-2417-51/6092 та від 06 листопада 2020 року №Ф-2417-51/6269 вважалися відкликаними у день набрання законної сили відповідними судовими рішенням у справах №440/2257/19, №440/2805/20 та №440/7557/20, то у контролюючого органу були відсутні правові підстави для зарахування сплачених позивачем сум єдиного внеску у рахунок погашення безпідставно нарахованої суми недоїмки за 2017 рік в розмірі 8448 грн, та подальшого погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску у період з 1 кварталу 2018 року по 1 квартал 2021 року, внаслідок чого в інтегрованій картці позивача станом на 14 травня 2021 року (дата винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки)) і виникла заборгованість зі сплати суми єдиного внеску в загальній сумі 4487,96 грн, яку відповідач вимагав сплатити цією вимогою.

При цьому позивач сплачував самостійно нарахований єдиний внесок відповідно до поданої ним звітності за спірний період у встановлені Законом № 2464-VI строки.

За таких обставин та наведених вище норм права, суд доходить висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2417/51/1512 від 14 травня 2021 року прийнята Головним управлінням ДПС у Полтавській області не на підставі, не у спосіб, що визначені законами України, та необґрунтовано, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними та незаконними дій відповідача щодо нарахування боргу (недоїмки) ОСОБА_1 , то вона задоволенню не підлягає з огляду на те, що правові наслідки для позивача створює саме вимога про сплату боргу (недоїмки) як рішення суб`єкта владних повноважень, а не дії щодо її нарахування в інтегрованій картці.

Надаючи оцінку позовній вимозі зобов`язати відповідача відкоригувати відомості особової картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про наявність недоїмки зі сплати ЄСВ у розмірі 8448,00 грн на підставі документу №3981890/ev від 02.05.2018, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що 14.05.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2417-51/137 на суму 8448,00 грн та направлено на адресу позивача, яку останній отримав 20.04.2019 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі №440/2257/19, що залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задоволено. Визнано протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № Ф-2417-51/137. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн /сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок/.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

А відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Залученим до матеріалів справи витягом з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 підтверджено, що станом на 31.03.2019 в ІКП була облікована недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 8448 грн /а.с. 78/, на суму якої сформовано вимогу від 14.02.2019 № Ф-2417-51/137, що визнана протиправною та скасована рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі №440/2257/19, що залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020.

Так, у силу пункту 6 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 або іншими положеннями Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу, - у день прийняття податковим органом рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 або іншого положення Закону;

є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, - у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943, затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Порядок №5).

За змістом пункту 1 розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 розділу ІІ Порядку №5 за наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення податковим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 (справа №825/999/17), від 26.02.2019 (справа №805/4374/15-а), від 25.03.2020 (справа №826/9288/18).

Відтак, вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн, суд виходить з наступного.

Стаття 237-1 Кодексу законів про працю України встановлює, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.

Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями) роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Із врахування вищезазначених правових норм у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів заподіяння йому відповідачем моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову у даній справі.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Відтак, позов належить задовольнити частково.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908 грн.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо перерахунку пенсії, відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати позивача повністю.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2417-51/1512 від 14.05.2021.

Зобов`язати відповідача відкоригувати відомості особової картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про наявність недоїмки зі сплати ЄСВ у розмірі 8448,00 грн на підставі документу №3981890/ev від 02.05.2018.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн /дев`ятсот вісім гривень/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 грудня 2021 року.

Суддя І.Г.Ясиновський