Рішення № 102028728, 17.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/12685/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 08.02.2021.

Позовні вимоги обґрунтував наявністю у нього права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зазначив, що відповідач протиправно повторно відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на відсутність необхідної тривалості пільгового стажу роботи за списком №1, чим порушив право позивача на пенсійне забезпечення.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 36-37/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що разом із заявою про призначення пенсії за віком позивачем не надані уточнюючі довідки про підтвердження наявного трудового стажу за списком №1, а також накази за результатами проведення атестації робочих місць після 21.08.1992, що унеможливило підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 . Крім того, зауважував, що у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 у справі № 440/2388/21 відсутні зобов`язання про призначення ОСОБА_1 пенсії.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 12/.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено довідкою від 03.01.2018 №0000451761, виданою управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради /а.с. 22/.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 08.02.2021 /а.с. 48-49/.

Рішенням ГУПФ України в Полтавській області від 11.02.2021 №274 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з огляду на відсутність уточнюючих довідок про підтвердження наявного трудового стажу за списком №1, а також наказів за результатами проведення атестації робочих місць після 21.08.1992 /а.с. 29-31/. Також пенсійним органом зазначено, що позивачем не надано посвідчення учасника бойових дій та він не досяг віку 55 років для призначення пенсії як учаснику бойових дій.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 у справі № 440/2388/21, яке набрало законної сили 25.05.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.02.2021 №274 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /а.с. 26-28/.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 у справі № 440/2388/21 ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянуто заяву позивача та рішенням від 27.08.2021 № 810 повторно відмовлено гр. ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком по списку № 1 в зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого у встановленому законодавством порядку /а.с. 23-25/.

Вважаючи рішення відповідача від 27.08.2021 № 810 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першою статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") /надалі - Закон №1058-IV/ передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За змістом підпункту 1 частини другої цієї статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

При цьому, як визначено статтею 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У силу пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (надалі - Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 (надалі - Порядок № 22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз викладених вище правових норм свідчить про те, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах чоловікам з підстави, визначеної підпунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є: 1) досягнення віку 50 років; 2) наявність страхового стажу тривалістю не менше 25 років; 3) наявність пільгового стажу роботи за список №1 тривалістю щонайменше 10 років. У разі відсутності в особи повного стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (щонайменше 10 років) та за наявності не менше половини такого стажу, а також за наявності страхового стажу тривалістю щонайменше 25 років пенсії на пільгових умовах чоловікам призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону №1058 - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Так, позивачу 12.02.2021 виповнилось 54 роки, що підтверджено його паспортним документом /а.с. 12/.

Пенсійним органом проведено обчислення страхового стажу позивача та визначено, що такий стаж загалом становить 30 років 00 місяців 01 день, про що зазначено безпосередньо у спірному рішенні.

Натомість, спірним у цій справі є наявність у позивача підтвердженого у визначеному законом порядку стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Зокрема, відповідач у рішенні від 27.08.2021 №810, як і в рішенні від 11.02.2021 № 274 зазначив, що на підставі записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 06.07.1987 по 02.09.1987 працював на посаді учня електрослюсаря підземного в шахті "Пролетарская - Крутая" виробничого об`єднання "Советскуголь", з 15.09.1987 по 04.05.1989 - на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті "Пролетарская - Крутая" виробничого об`єднання "Советскуголь", з 15.05.1989 по 26.03.1994 - на посаді підземного гірничого робочого шахти ім. А.Б. Батова виробничого об`єднання по видобутку вугілля "Макеєвуголь" /а.с. 23-25/. На цій підставі, за підрахунками пенсійного органу, пільговий стаж роботи за списком №1 умовно складає 06 років 07 місяців 29 днів.

Однак, стверджуючи про те, що разом із заявою про призначення пенсії позивачем не надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу та накази про проведення атестації робочих місць, відповідач зазначив про непідтвердження пільгового стажу роботи.

Надаючи правову оцінку цим доводам відповідача, суд враховує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд акцентує увагу на тому, що у трудовій книжці позивача наявні відомості про умови праці (повний робочий день) та характер виконуваної роботи на посадах: учня електрослюсаря підземного в шахті "Пролетарская - Крутая" виробничого об`єднання "Советскуголь" з 06.07.1987 по 02.09.1987; електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті "Пролетарская - Крутая" виробничого об`єднання "Советскуголь" працював на посаді, з 15.09.1987 по 04.05.1989 ; підземного гірничого робочого шахти ім. А.Б. Батова виробничого об`єднання по видобутку вугілля "Макеєвуголь" з 15.05.1989 по 26.03.1994.

Виконувані роботи віднесені до Списку № 1, встановленого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 та постановою КМУ від 11.03.1994 № 162, чинними на час відповідного трудового стажу позивача.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 (надалі - Порядок № 22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Суд враховує, що ОСОБА_1 разом з позовом надано копії довідок від 11.01.2018 вих.№№86, 88 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зі змісту яких слідує, що позивач у період з 15.09.1987 по 04.05.1989 працював повний робочий день на шахті "Пролетарская - Крутая" /а.с. 16/, а у періоди з 15.05.1989 по 11.08.1989 та з 12.08.1989 по 26.03.1994 - на шахті ім. А.Б. Батова за посадами, що віднесені до списку №1 розділу 1 підрозділу 1 Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, розділу 1 підрозділу 1а шифр 1010100а постанови КМУ від 11.03.1994 № 162 /а.с. 14/.

Стосовно доводів відповідача про те, що довідка, видана на тимчасово окупованій території, не може бути взята до уваги, то на думку суду такі є безпідставними, оскільки документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, адже вказана обставина не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 (справа №175/4336/16-а), від 25.09.2018 (справа №242/65/17), від 11.07.2019 (справа №423/1156/17), від 27.03.2020 (справа №235/5162/17).

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, на думку суду, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Щодо посилань пенсійного органу на необхідність надання відомостей про проведення атестації робочих місць для обчислення пільгового стажу роботи позивача, суд звертає увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у пункті 60 постанови від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Отже, факт видання довідок про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 за списком №1 на тимчасово окупованій території України, так само, як і відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць, не є підставами для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

За обставин цього спору суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.

Отже рішення ГУПФ України в Полтавській області від 27.08.2021 №810 належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує, що у силу статті 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Зважаючи на те, що відповідач під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.02.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах повторно відмовив останньому у призначенні пенсії, при цьому підхід відповідача до аналізу документів позивача, наведений у спірному рішенні, свідчить про неприйняття будь-яких документів, виданих органами з територій, які непідконтрольні українській владі, зважаючи на те, що трудовою книжкою позивача підтверджено пільговий стаж позивача та останнім виконано усі умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд, з метою ефективного поновлення прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до заяви від 08.02.2021.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги належить задовольнити.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.08.2021 №810.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до заяви від 08.02.2021.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Довгопол