Ухвала суду № 102027479, 16.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

№ 380/7506/20

16 грудня 2021 р. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп`як О.О.

секретар судового засідання Раєнко О.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представник відповідачів - Слиш Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Львівської області, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Львівської області, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26 січня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

16.12.2021 року позивачем позивача подано клопотання (вх. 95419) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справі №640/19291/19.

Клопотання обґрунтоване, зокрема, тим, що однією з основних правових підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та звільнення позивача з роботи є Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора України від 03.10.2019 №221. Водночас, позивач в клопотанні вказує, що даний Порядок не відповідає вимогам Конституції України та іншим нормам міжнародного права. Зокрема в частині неоднакового підходу до прокурорів щодо обов`язку проходження атестації, звуження існуючих прав прокурорів, встановлення додаткових підстав для звільнення, безпідставне та таке, що не відповідає Закону України «Про прокуратуру» збільшення етапів атестації прокурорів, насамперед включення такого етапу атестації, як загальні здібності і навички. У позовній заяві позивачем вказується, що Порядок проходження прокурорами атестації, запроваджуючи проведення атестації прокурорів, робить винятки для певних їх категорій. Більше того, такий не відповідає положенням ст. ст. 8, 24 Конституції України, зокрема принципу верховенства права. При цьому одним з фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність, зміст якого полягає в тому, що юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними. Адже інше не може забезпечити їхнє однакове застосування та не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. На цю правову позицію звертав увагу Конституційний Суд у відповідних рішеннях (від 22.09.2005 року №5- рп/2005, від 29.06.2010 року №17-рп/2010, від 22.12.2010 року №23-рп/2010, від 11.10.2011 року №10- рп/2011 тощо). Також, в позовній заяві здійснюється посилання, що у кожній прокуратурі існувала спеціалізація прокурорів, впровадження якої було передбачено наказом Генерального прокурора України №15 від 19.01.2017 «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України». Зокрема у п. 8.3 вказаного наказу зазначено, що робота структурних підрозділів регіональних прокуратур організовується, як правило, за територіальним та функціональним (предметним) принципами, з урахуванням теоретичної підготовки та практичного досвіду працівників, використовуючи їхню спеціалізацію, закріплення за ними конкретних напрямів. Утім, така спеціалізація взагалі не врахована у Порядку. Водночас врахування судом вказаних доводів є фактично неможливим, оскільки Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 є чинним (не скасованим) й відповідно його норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на це, звертає увагу суду, що станом на сьогодні в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа №640/19291/19 за позовами до Офісу Генерального прокурора. При цьому, предметом розгляду в зазначених адміністративних справах є саме згаданий Порядок №221 та його відповідність вимогам Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи наведене, вважає, що розгляд справи №380/7506/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Львівської області, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є об`єктивно неможливим до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справ №640/19291/19.

Вважає, що продовження розгляду даної справи й відповідно застосування судом норм Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 року, який в подальшому може бути визнаний протиправним та скасований у справі №640/19291/19, призведе до винесення незаконного, необгрунтованого та безпідставного рішення, яке може бути переглянуте лише за виключними обставинами. При цьому можливість перегляду судового рішення обмежена присічним строком.

Позивач в судовому засіданні клопотання підтримав, просить його задоволити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти клопотання заперечила, просить відмовити у задоволенні клопотання.

Суд, розглянувши клопотання позивач про зупинення провадження у справі, встановив наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляд.

Судом встановлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа №640/19291/19 за позовом Особа 1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу №221 від 03.10.2019 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації».

Позивач в клопотанні вказує, що продовження розгляду даної справи й відповідно застосування судом норм Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 року, який в подальшому може бути визнаний протиправним та скасований у справі №640/19291/19, призведе до винесення незаконного, необґрунтованого та безпідставного рішення, яке може бути переглянуте лише за виключними обставинами. При цьому можливість перегляду судового рішення обмежена присічним строком. Також, вважає, що наведені позивачем численні доводи щодо невідповідності Порядку проходження прокурорами атестації нормам Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та міжнародним нормативно-правовим актам є обґрунтованими, однак такі станом на сьогодні також фактично не можуть оцінюватись судом.

Суд зазначає, що законодавче визначення терміну «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт» міститься у нормах КАС України.

Нормативно-правовий акт розглядається як акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який передбачає встановлення, зміну, припинення (скасування) загальних правил регулювання однотипних правовідносин, що розрахований на тривале та багаторазове використання. Натомість індивідуальний акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий задля виконання ним владних управлінських функцій або надання адмінпослуг, який стосується виключно стосовно прав чи інтересів визначеної в цьому акті особи або осіб, та дія такого акту припиняється його виконанням і він має визначений (вичерпний) строк його використання.

Якщо звернутись до норм КАС України, то захист порушеного права здійснюється щодо нормативно-правового акта у спосіб визнання їх протиправними та нечинними, а стосовно індивідуальних актів шляхом визнання їх протиправними і скасування.

Підстави протиправності у обох випадках однакові і доводяться доказами, які підтверджують невідповідності актів Конституції та законам, порушення затвердженої форми їх складання та порядку їх прийняття.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» суд дійшов висновку, що визнання індивідуально-правового акта протиправним хоча і є окремим способом захисту проте є передумовою для застосування інших способів захисту – «скасування» або «визнання нечинним» акта, причому, на думку суду, ці два способи захисту не можуть застосовуватися одночасно. Скасування «застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття»; визнання акта нечинним означає, що акт «втрачає чинність з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта».

Тобто результат задоволення вимог щодо незаконності нормативно-правового акта та індивідуального акта будуть зовсім різними.

Суд зазначає, що при оскарженні нормативно-правового акта та індивідуального акта, незалежно від того, які були підстави та причини визнання їх незаконності в судовому порядку, застосування їх припиняється по різному і такий висновок було зроблено, ще Верховним Судом України у постанові від 08.12.2009 (справа за № 21-1573во09).

В сучасній судовій практиці позиція про втрату чинності нормативно-правового акта за судовим рішенням лише на майбутнє, після набрання таким рішенням законної сили підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 (справа за № 520/12022/17).

Тобто для нормативно-правового акту визнання нечинним призводить до неможливості застосування лише після набранням чинності судовим рішенням.

Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 серпня 2018 року у справі № 822/1815/16 (адміністративне провадження № К/9901/29162/18) вказав, що «у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 8 грудня 2009 року (справа № 21-1573во09)».

Отже для індивідуального акту скасування є наслідком визнання незаконним і неможливість застосування його з моменту його видання.

З огляду на те, що у справі №640/19291/19 предметом позову є визнання протиправним та скасування наказу від 03.10.2019р. № 221 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації», тобто судом вказаний наказ розглядається як акт індивідуальної дії (такий не зареєстрований в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт), і у випадку визнання вказаного наказу протиправним та його скасування наслідком буде неможливість його застосування з моменту прийняття, суд дійшов переконливого висновку, що рішення у справі №640/19291/19, може вплинути на права та обов`язки сторін у даній справі.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду справи № 380/7506/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/19291/19 та необхідність зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №640/19291/19.

Керуючись статтями 236, 248, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача про зупинення провадження у справі - задоволити.

Зупинити провадження у справі №380/7506/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/19291/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (проголошення).

Повний текст ухвали складено та підписано 20.12.2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна