Рішення № 102026165, 02.12.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/23139/21

пр. № 2-о/759/1817/21

02 грудня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,

за участю: представниказаявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2021 р. представник заявника звернувсядо суду із заявою про встановлення факту того, що ОСОБА_2 на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги заяви обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт, яким заповіла усе своє майно заявнику. За життя спадкодавиця проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник останні 20 р. проживала разом з матір`ю за вказаною адресою. З метою прийняття спадщини після смерті матері, заявник звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте заявнику було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини, відсутності доказів спільного проживання зі спадкодавцем. Встановлення даного факту необхідно для оформлення права власності на спадщину.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.10.2021 відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду(а.с. 21).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.10.2021 задоволено клопотання заявника про витребування доказів (а.с. 22-23).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2021 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 29).

01.12.2021 до суду надійшов відзив на заяву від Київської міської ради, в якому заінтересована особа звернула увагу про наявність заповіту, спадкоємцем якого є заявник та наявність відмови приватного нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом саме через пропуск строку, встановленого законом щодо прийняття спадщини (а.с. 35-37).

Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримав заяви, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Представник Київської міської ради в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, у відзиві на заяву просить проводити розгляд справи за їхньої відсутності, на підставі наявних доказів в матеріалах заяви (а.с. 35-37).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с. 8).

04.02.2021 приватним нотаріусом здійснено реєстрацію спадкової справи, спадкодавцем за яким є ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 13.09.2017, яким заповіла доньці ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати на день смерті і на що матиме право (а.с 11).

04.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу винесено постанову про відмову ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з пропуском спадкодавцем строку для прийняття спадщини (а.с. 9).

Заявник зазначає, що встановлення даного факту в порядку окремого провадження необхідне для належного оформлення права власності на спадкове майно.

Відповідно до вимог ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановленню фактів, що мають юридичне значення.

Згідно роз`яснень, викладених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення`від 31.03.1995, суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналіз наведених положень дозволяє зробити висновок про те, що встановлення певних фактів має своєю метою підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. При розгляді справ про спадкування, слід звернути увагу нанаявність у матеріалах справи обґрунтованої постановипро відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальноїдії,зокрема,відмови увидачі свідоцтва про право на спадщину (п. 23, п. 24 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц).

Судом встановлено, що підставою для відмови заявнику у вчиненні нотаріальної дії, а саме, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, єпропуском строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством. При цьому до суду заявник звертається із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту.

При цьому, ст. 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається: у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК України, та набути право на спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268, статей 1296 - 1299 ЦК України.

Всупереч вказаним вище нормам чинного законодавства, заявник не звертається до суду з вимогою про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, хоча з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії чітко вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав позивача у нотаріальному порядку саме у зв`язку із пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що заявником обрано неправильний спосіб захисту свого порушеного права.Заявнику необхідно звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги заяви задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1216, 1217, 1233, 1270, 1272 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 315, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Оксана УЛ`ЯНОВСЬКА

Повний текст судового рішення складено 12.12.2021.