Ухвала суду № 102024133, 17.12.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/8233/21

Провадження по справі №1-кп/635/1112/2021

У Х В А Л А

17 грудня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Березовської І.В.,

за участю прокурора - Луценко І.В.,

захисника обвинуваченого - Супруна А.Д.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - Кондратенко Л.І.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч.1 ст. 156-1, ч.2 ст. 301, ч.1 ст. 301-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого продовжують існувати, застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Про існування ризику, передбаченого п.1ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_1 вчинив, зокрема тяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачене покарання від п`яти до восьми років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що він може переховуватися від суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.Крім того, достатніми є підстави вважати про продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінальне правопорушення, у зв`язку з тим, що обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, судимість в силу ст. 89 КК України погашена. Обвинувачений за місцем мешкання зарекомендував себе з негативної сторони, неодноразово порушував громадський порядок та спокій громадян, в сім`ї стосунків не підтримує, схильний до скоєння правопорушень, не має постійного джерела доходу, що може свідчити про ймовірні спроби ОСОБА_1 вчинити інші кримінальні правопорушення. Про продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків та потерпілу, свідчить те, що ОСОБА_1 , обізнаний про місце мешкання неповнолітньої потерпілої та свідків, може здійснити тиск на останніх шляхом психологічного або фізичного впливу з метою надання ними неправдивих показань, або зміни раніше наданих показань на інші, що значно буде ускладнювати об`єктивність судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора про продовження застосування до ньогозапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації, посилаючись на стан здоров`я та наміри працевлаштуватися.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Супрун А.Д. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації останнього.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 липня 2021 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому запобіжний захід відносно ОСОБА_1 продовжувався, останній раз ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2021 року.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 спливає 20 грудня 2021 року.

Відповідно до ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Вирішуючи питання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги, що останній обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: частиною 2 статті 156 КК України вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років; частиною 1 статті 156-1 КК України пропозиція зустрічі, зроблена повнолітньою особою, особі, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з метою вчинення стосовно неї розпусних дій, у разі якщо після такої пропозиції було вчинено хоча б одну дію, спрямовану на те, щоб така зустріч відбулася, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років; частиною 2 статті 301 КК України розповсюдження серед неповнолітніх зображень порнографічного характеру,санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років; частиною 1 статті 301-1 КК України зберігання дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження, санкція якої передбачає покарання від 2 до 6 років позбавлення волі, та, враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, а саме, що злочинні дії, які інкримінують обвинуваченому, були направлені проти неповнолітньої особи, вважає, що вказані обставини в сукупності вказують на підвищену суспільну небезпечність як самих діянь, так і особи обвинуваченого.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд враховує, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій обвинуваченого, у сукупності із тяжкістю покарання та даними про його особу, за відсутності у останнього міцних соціальних зв`язків, є об`єктивні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Отже, суд погоджується з доводами прокурора, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України продовжує існувати.

При цьому слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справ «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою може бути виправдане , якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини,право на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

На думку суду з огляду у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високий стандартів прав і інтересів суспільства.

Суд також погоджується із доводами прокурора щодо продовження існування у обвинуваченого ОСОБА_1 ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки на теперішній час неповнолітня потерпіла та свідки по даному кримінальному провадженню не допитані. У разі обрання більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, існує висока вірогідність незаконного впливу на них з боку обвинуваченого, що може негативно вплинути на встановлення істини у кримінальному провадженні.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні низки умисних тяжких та нетяжких злочинів, в силу ст.89 КК України не судимий, офіційно не працевлаштований, законних джерел заробітку не має, за місцем мешкання зарекомендував себе з негативної сторони. Вказані обставини в сукупності об`єктивно свідчать про схильність обвинуваченого до вчинення правопорушень та наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, його репутацію, ризик продовження або повторення протиправної поведінки, суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Отже, запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на даній стадії процесу в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого є недостатнім, щоб забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч.1 ст. 156-1, ч.2 ст. 301, ч.1 ст. 301-1 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 14 лютого 2022 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Суддя І.В. Березовська