Рішення № 102022358, 13.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року

м. Харків

Справа № 638/9508/21

Провадження № 2/638/4696/21

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Погудіної Д.О., Проданової М.О.,

учасники справи:

позивач – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (правонаступник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»),

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (правонаступник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування») до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,

у с т а н о в и в:

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо - транспортної пригоди в розмірі 6487, 01 грн та судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що між ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого є АТ «СК «АРКС», та ТОВ «Компанія «Альфа-Стар» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за № 184418а8х, відповідно до умов якого, було застраховано транспортний засіб Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 .

12 грудня 2018 року о 14:10 в м. Харків, вул. Мироносицька, 99, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 , власник автомобіля є ТОВ «Компанія «Альфа-Стар», та автомобіля Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала водій ОСОБА_1 .

Внаслідок вищевказаної дорожньо - транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , що був застрахований позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту № 184418а8х від 16 жовтня 2018 року. Механічні пошкодження транспортного засобу зафіксовані у відповіді від НПУ № 3018347400901805 про дорожньо - транспортної пригоди та акті огляду пошкодженого транспортного засобу з фото додатками.

Вищевказані обставини були встановлені постановою Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2019 року у справі № 640/24338/18.

Відповідно до умов договору страхування одним із страхових ризиків, визнаються збитки, завдані внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування та страхових актів, розмір страхового відшкодування склав 6 487, 01 грн., який позивачем було сплачено на рахунок СТО, згідно з платіжним дорученням № 525745 від 03 січня 2019 року. Після сплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, до позивача перейшло право вимоги до особи, що відповідальна за завдану шкоду, тобто до відповідача. З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про регресні вимоги, лист на адресу позивача не повертався, а отже, був отриманий відповідачем.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року було відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про час, дату, місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, поштове повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося з поміткою – адресат відсутній за вказаною адресою.

Пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином відповідно до вимог пункту 4 частини восьмої, а також частини одинадцятої статті 128 ЦПК України шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідачкою в установлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Докази того, що відповідач на виконання вимог статті 131 ЦПК України повідомляв суд про зміну адреси місцезнаходження, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідачка про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, однак повторно у судове засідання не з`явилась.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 922/623/20.

За таких обставин суд вважає, що відповідачка не з`явилась в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомила, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та, зі згоди позивача, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого є АТ «СК «АРКС», та ТОВ «Компанія «Альфа-Стар» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за № 184418а8х, відповідно до умов якого, було застраховано транспортний засіб Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 .

12 грудня 2018 року о 14:10 в м. Харків, вул. Мироносицька, 99, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 , власник автомобіля є ТОВ «Компанія «Альфа-Стар») та автомобіля Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала водій ОСОБА_1 .

Внаслідок вищевказаної дорожньо - транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , що був застрахований позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту № 184418а8х від 16 жовтня 2018 року. Механічні пошкодження транспортного засобу зафіксовані в відповіді від НПУ № 3018347400901805 про дорожньо - транспортної пригоди та акті огляду пошкодженого транспортного засобу з фото додатками.

Вищевказані обставини були встановлені постановою Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2019 року у справі № 640/24338/18.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2019 по справі № 640/24338/18, встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення БД № 200088 від 12 грудня 2018 року, 12 грудня 2018 о 14 год. 10 х. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz ML 320», державний номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 99, не впевнилися в безпечності та скоїла зіткнення з автомобілем «Porsche Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 , котрий був припаркований позаду.

Вказаною постановою на відповідача було накладено адміністративне стягнення за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 340, 00 грн.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування та страхових актів, розмір страхового відшкодування склав 6 487, 01 грн., який позивачем було сплачено на рахунок СТО, згідно з платіжним дорученням № 525745 від 03 січня 2019 року.

Після сплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, до позивача перейшло право вимоги до особи, що відповідальна за завдану шкоду, тобто до відповідача. З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про регресні вимоги, лист на адресу позивача не повертався, а отже, був отриманий відповідачем.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідного до частини першої статті 6 цього ж Закону, добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

У відповідності до частини першої статті 16 Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до частини 4 статті 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, у постанові Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2019 року суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, на відповідача було накладено адміністративне стягнення за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 340, 00 грн.

Вищевказану дорожньо-транспортну пригоду було визнано страховим випадком на підставі відповіді НПУ № 3018347400901805 дорожньо – транспортної пригоди та акту огляду пошкодженого транспортного засобу з фотододатками, страхового Акту № АХА2436992 від 28 грудня 2018, Договору добровільного страхування наземного транспорту за № 184418а8х від 16 жовтня 2018 року.

12 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «АХА Страхування» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, наявного у матеріалах справи, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, склала 6 487, 01 грн.

Позивач звернувся із претензією про регресні вимоги № СУ/006350/4-1 від 05 травня 2019 року до відповідача про відшкодування 6 487, 01 грн.

Однак відповідачем у добровільному порядку суму боргу відшкодовано не було.

Відповідно до вимог статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи підлягає відшкодуванні в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,- незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини 3 статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною 1 статті 1195 цього кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Керуючись вищезазначеними нормами, потерпіла особа повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи, надання яких передбачається статтею 35 Закону України №961-ІV.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювана шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до пункту 38.2.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 ст.13 цього Закону.

Регрес - це право, що виникає в особи внаслідок платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу. Регрес - це нове право, що виникає в особи - МТСБУ внаслідок здійснення платежу.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (cтаття 993 ЦК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права про право на звернення до відповідача з регресним позовом.

Враховуючи вищезазначені обставини та положення статей 1187, 1191 ЦК України, статей 38, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в порядку регресу в сумі 6 487 (шість тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 01 копійки.

Відповідно до частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги ПрАТ «СК «АРКС» є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

З ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 6487 (шість тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 01 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», ЄДРПОУ 20474912, р/р № НОМЕР_3 в АТ «УкрСиббанк», м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2021 року.

Суддя В.М. Яковлева