Рішення № 102022274, 10.12.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/2336/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2020 №00007790901, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 6800,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Ухвалою судді від 21.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, на 16.06.2021 призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.30).

16.06.2021 розгляд справи відкладено на 16.07.2021 у зв`язку з неявкою учасників справи (а.с.63).

Ухвалою суду від 16.07.2021 оголошено перерву до 04 серпня 2021 року, допущено заміну відповідача – Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606) на його правонаступника – Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ відокремленого структурного підрозділу 43995486), витребувано додаткові докази (а.с.72-74).

04 серпня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22.09.2021 року для надання додаткових доказів (а.с.87).

В судове засідання, призначене на 22.09.2021, представники сторін не з`явилися, подавши до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.97, 99).

Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення – рішення. Так, вказував, що продавши товар, а саме вино “Ореанда”, продавцем було зазначену операцію проведено в реєстраторі розрахункових операцій, що підтверджується фіскальним чеком від 29.10.2020 року о 15 годині 12 хвилин. Відповідно і видано фіскальний чек. Зазначала, що перевіряючими, в порушення фактичних обставин справи, в акті викладено недостовірні дані та застосовано штрафні санкції за порушення, які позивачем не вчинялись. Також, посилалася на те, що представниками податкового органу проведено перевірку незважаючи на те, що позивач не допускала їх до здійснення перевірки, у зв`язку з відсутністю для її проведення правових підстав.

Згідно наданого до суду відзиву на позов (а.с.34-35), відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що працівниками ГУ ДПС у Кіровоградській області дотримано всіх вимог Податкового кодексу України при організації та проведенні фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 . Також, зазначав, що за результатами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено факт реалізації в магазині-кафетерію однієї пляшки вина ординарного столового напівсолодкого білого “Ореанда”, об`ємом 0,75 літра, з вмістом спирт 9,5-13,0% об. за ціною 83,05 грн. за пляшку. Посилався на те, що при реалізації вищезазначеного товару продавцем ОСОБА_2 фіскальний чек (розрахунковий документ встановленої форми) не було роздруковано та не було видано споживачу. Розрахункова квитанція при реалізації вищезазначеного товару не оформлювалась та не видавалась споживачу (розрахункові книжки не використовувались).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 29.10.2020 працівниками Головного управління ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу від 28.10.2020 №1440-к “Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ” та направлень на перевірку від 28.10.2020 №120 та №121 (а.с.36-38), здійснено фактичну перевірку господарського об`єкта – магазину-кафетерію, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт від 09.11.2020 №178/11-28-09-01/ НОМЕР_1 (а.с.40-41).

В зазначеному акті перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Кіровоградській області зафіксовано порушення позивачем ч.7 ст.15-3 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР “Про державне регулювання і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального”, в частині продажу вин столових без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Матеріали справи містять акт проведення контрольної розрахункової операції за місцем реалізації товарів від 29.10.2020, відповідно до якого при перевірці магазину-кафетерію, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено контрольно-розрахункову операцію, під час якої продавцем здійснено реалізацію однієї пляшки вина ординарного столового напівсолодкого білого “Ореанда”, об`ємом 0,75 літра, з вмістом спирт 9,5-13,0% об. за ціною 83,00 грн. за пляшку. (а.с.39). Згідно змісту зазначеного акту особа, яка здійснювала розрахункову операцію із даним актом ознайомлена та від підпису відмовилася.

На підставі висновків акту перевірки від 09.11.2020 №178/11-28-09-01/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2020 №00007790901, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 6800,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (а.с.17).

Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до пп.20.1.4, 20.1.10 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

При цьому, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп.21.1.1, 21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування, зокрема щодо порядку допуску до фактичних перевірок.

При цьому, приписами ПК України в цій частині установлюються і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Статтею 75 ПК України визначені види перевірок.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Стаття 80 ПК України встановлює порядок проведення фактичної перевірки.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст.80 ПК України).

Відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Згідно п.80.4 ст.80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п.80.5 ст.80 ПК України).

Відповідно до п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

З аналізу вказаних норм слідує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Так, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наданими суду відеоматеріалами, позивачу перед початком перевірки посадовими особами відповідача вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки, пред`явлено службове посвідчення та направлення на проведення перевірки. Однак, позивач відмовилася від підписання направлень на перевірку та акту перевірки, про що відповідачем складено відповідні акти від 29.20.2020 №32/11-28-09-01/3290009041 та від 09.11.2020 №30/11-28-09-01/3290003041 (а.с.42, 43).

Позивач посилалася на те, що нею було повідомлено представників податкового органу про недопуск їх до здійснення перевірки, оскільки, на її переконання, відсутні правові підстави здійснення такої перевірки. Однак, незважаючи на недопуск, посадовими особами податкового органу було здійснено перевірку.

При цьому, підставою для проведення перевірки, як зазначав представник відповідача, був лист Асоціації “Легальних виробників алкоголю” від 09.10.2020 (вх. ГУ ДПС в Кіровоградській області від 16.10.2020 № 24678/10) з інформацією щодо порушень вимог чинного законодавства щодо обігу алкогольних напоїв суб`єктами господарювання Кіровоградської області, з відповідним переліком об`єктів та адрес, де здійснюються порушення, в тому числі зазначено торговий об`єкт, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.80-83).

Щодо посилання позивача на те, що відповідачем порушено вимоги законодавства в частині мораторію на проведення перевірок, який введено в зв`язку з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, суд зазначає.

Відповідно до п.52-2 підрозділу 10. Інші перехідні положення розділу XX. Перехідних положень Податкового Кодексу України: установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Отже, мораторій, встановлений цією нормою на проведення перевірок на час карантину не розповсюджується на фактичні перевірки щодо дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі – Закон № 481/95-ВР в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України. Суб`єкти господарювання, які здійснюють торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, повинні дотримуватися законодавчо встановлених правил здійснення зазначеної діяльності, а у разі порушення, нести відповідальність, передбачену Законом.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля визначена як діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

Відповідно до ч.7 Статті 15-3 Закону № 481/95-ВР продаж вин столових здійснюється без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням книжок та книг обліку розрахункових операцій.

З наведеного слідує, що позивач має здійснювати роздрібну торгівлю столовими винами з використанням книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Разом з тим, Законом № 481/95-ВР не заборонено здійснювати продаж столових вин за допомогою РРО. При цьому, продаж позивачем столових вин через електронні контрольно-касові апарати не свідчить про порушення вимог законодавства.

Згідно акту перевірки від 09.11.2020 №178/11-28-09-01/3290009041 посадовими особами Головного управління ДПС у Кіровоградській області зафіксовано порушення позивачем ч.7 ст.15-3 Закону №481/95-ВР, в частині продажу вин столових без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням книжок та книг обліку розрахункових операцій, а саме, однієї пляшки вина ординарного столового напівсолодкого білого “Ореанда”, об`ємом 0,75 літра, з вмістом спирту 9,5-13,0% об. за ціною 83,05 грн. за пляшку. (а.с.40-41).

При цьому, матеріали справи містять копію фіскального чеку від 29.10.2020 №0000018211 про реалізацію позивачем пляшки вина “Ореанда”, що також підтверджується копією Z-звіту по товарам від 29.10.2020 (а.с.25, 26)

При цьому, доказів, які б спростовували наведені обставини, відповідачем суду не надано.

Ухвалою суду від 16.07.2021 позивача зобов`язано подати до суду інформацію щодо запрограмованого у РРО товару (вино Ореанда) із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД, найменування товарів, ціни (а.с.73-74).

Згідно листа техно-торгового центру “Елтрон” за вих№37 від 03.08.2021 в зв`язку з переоформленням 30.11.2020 реєстратора розрахункових операцій МІНІ-Т400МЕ, заводський номер ПБ4101419646, яким користувалася позивач, на іншого користувача, а також в зв`язку зі скасуванням його реєстрації та зняття з обліку РРО в органах ДПІ, перелік товарів був перезапрогромований. Тому, зняти з РРО перелік запрогромованих товарів по попередньому користувачу технічно неможливо (а.с.85).

Також, представником відповідача підтверджено, що за заявою позивача скасовано реєстратор розрахункових операцій у зв`язку з закриттям господарської одиниці, про що свідчить довідка від 03.03.2021 №2562. (а.с.94-96).

Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією позивача щодо відсутності в його діях порушення ч.7 ст.15-3 Закону №481/95-ВР, в частині продажу вин столових без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Статтею 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що за порушення норм цього Закону посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Згідно абз.13 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, за порушення вимог статті 15-3 цього Закону – 6800 гривень.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону №481/95-ВР, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02 червня 2003 року (далі - Порядок №790).

З огляду на викладене, та з урахуванням встановленого судом факту відсутності в діях позивача порушення вимог ч.7 ст.15-3 Закону №481/95-ВР, що полягає у здійсненні реалізації тютюнових виробів без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6800 грн.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зазначене податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, у зв`язку із чим є протиправним та підлягає скасуванню, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 908 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 08.12.2020 №00007790901.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на оплату судового збору у розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина