Ухвала суду № 102021898, 16.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/19655/21

Провадження № 2-з/638/582/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Суркової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька Аграрна Компанія» про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «Луцька Аграрна компанія» звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти (готівкові, безготівкові, які знаходяться на поточних рахунках у банках), що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_1 і знаходяться у нього (включаючи поточні рахунки) чи в інших осіб, в межах суми 2687139,49 грн. Свою заяву обґрунтовує тим, що за умовами договору позики від 30.08.2017 року ОСОБА_1 , отримано у власність грошові кошти у сумі 27820000 грн. Відповідно до п. 2 договору позики (із внесеними змінами), встановлений договором строк повернення позики у сумі 27 820 000 грн. 00 коп. сплинув 31.12.2020 року. 29.08.2019 року відповідач здійснив часткове повернення позики у сумі 2 445 721,02. Повернення грошових коштів (повернення позики) у сумі 25 374 278 грн. 98 коп., ОСОБА_1 у встановлений договором позики строк та на сьогоднішній день не здійснено. ТОВ «ЛУЦЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ» звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 частини позики у сумі 10 000 000 грн. За наслідками розгляду цієї справи Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалив рішення від 03.08.2021, у справі №638/16545/20 яким позовні вимоги ТОВ «ЛУЦЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ» задовольнив в повному обсязі та стягнув з ОСОБА_1 частину основного боргу за договором позики від 30.08.2017 у сумі 10 000 000,00 гривень. В задоволені зустрічного позову відмовлено. Подання зустрічного позову про визнання договору позики недійсним в рамках даної цивільної справи суд розцінив як спосіб захисту з метою уникнути виконання взятих зобов`язань за договором позики від 30.08.2017 року (тобто зловживання процесуальним правом). Цим рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 03.08.2021 у справі №638/16545/20 також встановлено ряд обставин, які мають значення для цієї справи:

1) Факт укладання відповідачем ( ОСОБА_1 ) договору позики від 30.08.2017;

2) Факт перерахування (надання) відповідачу позики відповідно до платіжних доручень №403 та №4 від 04.09.2017 на загальну суму 27 830 000 грн.

3) Факт повернення відповідачем частини позики у сумі 2 445 721,02 грн. 29.08.2019.

4) Факт наявності заборгованості відповідача за договором позики, а саме сума неповернутих коштів за договором позики складає 25 374 278,98 грн.

5) Факт того, що ця заборгованість не спростовується стороною відповідача.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.08.2021 у справі №922/1690/21, яке набрало законної сили 10.12.2021 суд встановив, що ОСОБА_1 не заперечувався факт укладення договору позики та отримання ним грошових коштів. Отже ці факти є встановленими та не підлягають доказуванню у цій справі в силу положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України. ТОВ «ЛУЦЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ» відступило право часткової вимоги за договором позики від 30.08.2017 новим кредиторам на загальну суму 12 687 139,49 грн, а саме:

1) ОСОБА_2 за договором про відступлення права вимоги (цесії) №28/04-1 від 28.04.2021 (зі змінами), на суму 7 687 139,49 грн.

2) ОСОБА_3 за договором про відступлення права вимоги (цесії) №28/04-2 від 28.04.2021, на суму 5 000 000 грн.

Отже сума заборгованості (основного боргу) ОСОБА_1 перед ТОВ «ЛУЦЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ» за договором позики на сьогоднішній день становить 2 687 139,49 гривень (без урахування індексу інфляції, 3% річних та суми стягнення (10 000 000 грн.) за рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 03.08.2021 у справі №638/16545/20). Предметом майбутнього позову про забезпечення якого просить позивач є стягнення частини позики за договором позики від 30.08.2017 у сумі 2 687 139,49 грн.

З метою ухилення від виконання зобов`язання перед кредитором (ТОВ «ЛУЦЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ»), з метою штучного позбавлення кредитора можливості звернення стягнення на майно, після звернення кредитора з відповідним позовом до суду боржник (відповідач) уклав ряд договорів, відповідно до яких право власності на майно (акції) ОСОБА_1 перейшло до його найближчих родичів.

Перехід права власності відбувся на підставі договорів від 30.11.2020 та 22.12.2020 (згідно виписки від 05.04.2021 про операції з цінними паперами з 22.12.2020 по 04.04.2021).

Відповідно до зазначених договорів ОСОБА_1 :

Продав прості іменні акції емітента ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», код ЄДРПОУ 00851376, у кількості 13 771 051 штук, покупцю, ОСОБА_4 (цивільній дружині, від якої мають спільну дитину ОСОБА_5 ), загальною номінальною вартістю 2 065 657,65 грн. Продаж цих акцій вчинено всього за 137 710,51 грн., що набагато нижче ринкової та номінальної вартості.

Продав прості іменні акції емітента AT «Володимир-Волинська аграрна компанія», код ЄДРПОУ 43306561, у кількості 13 771 051 штук, покупцю (своїй цивільній дружині) ОСОБА_4 (відповідачу-2), загальною номінальною вартістю 1 514 815,61 грн. Продаж цих акцій вчинено всього за 137 710.51 грн., що набагато нижче ринкової та номінальної вартості.

Продав прості іменні акції емітента ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», код ЄДРПОУ 00851376, у кількості 13 771 051 штук, покупцю (своїй матері) ОСОБА_6 , загальною номінальною вартістю 2 065 657,65 грн. Продаж цих акцій вчинено всього за 137 710.51 грн., що набагато нижче ринкової та номінальної вартості.

Продав прості іменні акції емітента AT «Володимир-Волинська аграрна компанія», код ЄДРПОУ 43306561, у кількості 13 771 051 штук, покупцю (своїй матері) ОСОБА_6 , загальною номінальною вартістю 1 514 815,61 грн. Продаж цих акцій вчинено всього за 137 710,51 грн., що набагато нижче ринкової та номінальної вартості.

Продав прості іменні акції ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», код ЄДРПОУ 00851376, у кількості 13 771 051 штук, покупцю (своєму батькові) ОСОБА_7 , загальною номінальною вартістю 2 065 657,65 грн. Продаж цих акцій вчинено всього за 137 710.51 грн., що набагато нижче ринкової та номінальної вартості.

Продав прості іменні акції AT «Володимир-Волинська аграрна компанія», код ЄДРПОУ 43306561, у кількості 13 771 051 штук, покупцю (своєму батькові) ОСОБА_7 , загальною номінальною вартістю 1 514 815,61 грн. Продаж цих акцій вчинено всього за 137 710,51 грн., що набагато нижче ринкової та номінальної вартості.

ТОВ «ЛУЦЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ» звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою про визнання цих правочинів фіктивними (справа №638/14063/21).

Після звернення кредитора ТОВ «ЛУЦЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ» (30.11.2020) до суду з відповідним позовом та відкриття провадження у справі 638/16545/20 (03.12.2020) відповідач ( ОСОБА_1 ) знаходячись у змові з цивільною дружиною ОСОБА_4 ініціювали фіктивний спір, метою якого був штучний перехід права власності на майно (частину будинку, частини земельних ділянок) боржника ( ОСОБА_1 ).

За зазначеним фіктивним позовом 18.12.2020, Дзержинським районним судом м. Харкова (суддя Латка І.П.) було відкрито провадження у справі №638/17525/20.

До вступу ТОВ «ЛУЦЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ» у цю справу як третьої особи на стороні відповідача, ОСОБА_4 (позивач) та ОСОБА_1 (відповідач) планували швидкий та формальний її розгляд, де позивач заявляє надумані та нічим не підтверджені позовні вимоги, а відповідач не захищаючі свої права та законні інтереси такі позовні вимоги повністю визнає.

Що і є підтвердженням фіктивності та фраудаторності цього спору.

Після вступу ТОВ «ЛУЦЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ» у цю справу як третьої особи, набуття відповідних прав учасника справи (в тому числі викладати свої пояснення та заперечення щодо позову) 17.03.2021 позивач ОСОБА_4 (цивільна дружина ОСОБА_1 ) подала до суду заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.03.2021 у справі №638/17525/20 суд залишив без розгляду позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 .

Не зупиняючи дій на шкоду кредитору, після невдалої спроби реалізації фіктивного спору щодо переходу права власності на майно боржника (з ОСОБА_1 на ОСОБА_4 ), між ОСОБА_1 (продавцем) та ОСОБА_4 (покупцем) було укладено ряд фіктивних та фраудаторних правочинів:

1) Договір купівлі-продажу №238, від 01.03.2021 відповідно до якого право власності на 14 житлового будинку літ. «А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_4 всього за 1 104 254 грн. (що набагато нижче його ринкової вартості).

2) Договір купівлі-продажу №238, від 01.03.2021 відповідно до якого право власності на 14 земельної ділянки біля табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (земля під зазначеним будинком), кадастровий номер 6310136300:16:013:0387 перейшло до ОСОБА_4 всього за 206 347 грн. (що набагато нижче її ринкової вартості).

3) Договір купівлі-продажу №241, від 01.03.2021 відповідно до якого право власності на 14 земельної ділянки біля табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (земля біля зазначеного будинку), кадастровий номер 6310136300:16:013:0382 перейшло до ОСОБА_4 всього за 70 607 грн. (що набагато нижче її ринкової вартості).

4) Договір купівлі-продажу №244, від 01.03.2021 відповідно до якого право власності на 14 земельної ділянки біля табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (земля біля зазначеного будинку), кадастровий номер 6310136300:16:013:0383 перейшло до ОСОБА_4 всього за 81 625,50 грн. (що набагато нижче її ринкової вартості).

Також ОСОБА_1 в період розгляду справи №638/16545/20 щодо стягнення з нього

10 000 000 грн. відчужив всі належні йому транспорті засоби, а саме:

1) VOLKSWAGEN CRAFTER 2012 року;

2) TESLA MODEL S 2018 року.

В момент укладання цих правочинів боржник ОСОБА_1 був обізнаний про наявність в нього зобов`язання з повернення позики (25 374 278 грн. 98 коп., а тому розумів необхідність в майбутньому повернення зазначеної позики, в тому числі можливість примусового стягнення боргу.

- ОСОБА_1 розумів негативні наслідки для себе у випадку примусового стягнення зазначеного боргу та ризики того, що позивач може звернутися з заявою про забезпечення позову. Так, ОСОБА_1 розумів, що в разі примусового стягнення боргу, може бути покладено звернення на все його майно в межах суми боргу, в тому числі й на акції, будинок, земельні ділянки, транспортні засоби.

- Крім того, з метою приховання цього майна від звернення стягнення на них в рахунок погашення боргу, ОСОБА_1 уклав фіктивні договори купівлі-продажу акцій, нерухомості покупцями яких є найближчі родичі боржника (мати, батько, цивільна дружина, з якою ОСОБА_1 має спільну дитину) тобто пов`язані особи, тим самим ОСОБА_1 , залишаючись фактично власником цього майна унеможливив звернення стягнення ТОВ «ЛУЦЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ»» та ОСОБА_2 на це майно.

- Зазначені договори укладені за значно заниженою ринковою ціною, що підтверджує відсутність реальної мети укладання даних договорів.

Дії боржника з фіктивної перереєстрації свого майна на користь своїх близьких родичів свідчать про його намір і надалі ухилятись від виконання рішень суду щодо повернення позики.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як зазначено в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно абзацу першого ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За договором позики від 30.08.2017 року ТОВ «Луцька Аграрна Компанія» передав ОСОБА_1 у власність 27820000 грн. Згідно додаткової угоди №1 до зазначеного договору позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві в строк до 31.12.2020 року. Згідно платіжного доручення №403 від 04.09.2017 року та №4 від 04.09.2017 року ТОВ «Луцька Аграрна Компанія» перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 16000000 грн та 11820000. За випискою з особового рахунку від 29.08.2019 року ОСОБА_1 повернув позику згідно договору б/н від 30.08.2017 року у розмірі 2445721,02 грн.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, представник заявника посилається на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03.08.2021 року №638/16545/20, проте згідно офіційного веб-порталу «Судова влада України та єдиного реєстру судових рішень, зазначене рішення оскаржується в апеляційному порядку, ухвалою Харківського апеляційного суду від 12.10.2021 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду справи та призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, а відтак обґрунтування заяви про забезпечення позову в цій частині безпідставні, оскільки рішення суду не набрало законної сили.

Разом з тим, як вбачається з договору №1120/30-5-БВ-1 від 30.11.2020 року, інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на користь своєї матері – ОСОБА_4 (копія свідоцтва про народження № НОМЕР_1 ) у 2021 році відчужено нерухоме майно.

Предметом майбутнього позову є стягнення грошових коштів у розмірі 2687139,49 грн за договором позики від 30.08.2017 року кладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Луцька Аграрна Компанія».

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими майбутніми позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову, відповідає принципу співмірності майбутніх позовних вимог до заходу забезпечення позову, мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті та є достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, та виключить можливість обмеження права відповідача на користування нерухомим майном у повному обсязі. Представником заявника обґрунтовано наявність зв`язку між заходом до забезпечення позову та майбутнім предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька Аграрна Компанія» про забезпечення позову до подання позовної заяви– задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти (готівкові, безготівкові, які знаходяться на поточних рахунках у банках), що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_1 і знаходяться у нього чи в інших осіб в межах суми 2687139 (два мільйони шістсот вісімдесят сім тисяч сто тридцять дев`ять гривень) 49 коп.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцька Аграрна Компанія», код ЄДРПОУ 39910709, місцезнаходження: 45664, Волинська обл., Луцький р-н, село Радомишль, вул.Лесі Українки, 35Е.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Строк пред`явлення до примусового виконання ухвали становить три роки та обчислюється з наступного дня після її прийняття, тобто з 17.12.2021 року.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст.261 ЦПК України та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий Є.В.Невеніцин