Рішення № 102021426, 20.12.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2021 р. справа № 300/4018/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3715 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2021 ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А3715 (надалі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо недонарахування та виплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 20.08.2019 із врахуванням базового місяця березень 2018 року та зобов`язання донарахувати та виплатити таку індексацію за вказаний період та надати довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення .

Позовні вимоги мотивовані тим, що по 20.08.2019 ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині А3715 та з 20.08.2019 його виключено зі списків особового складу. Позивач зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства, відповідач не надав відповідь на запит ОСОБА_2 від 11.06.2021 щодо недонарахування та виплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби ним в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 20.08.2019 із врахуванням базового місяця березень 2018 року та зобов`язання донарахувати та виплатити таку індексацію за вказаний період та надати довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення та відповідно не провів такого донарахування та виплату.

10.08.2021 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

01.11.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Зазначив, що 14.09.2020 позивач уже звертався з аналогічних підстав до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, де судом рішенням від 26.11.2020 у справі №300/2274/20 відповідача було зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за невчасну виплату. Військовою частиною А3715 вже здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. А рішенням суду від 28.05.2021 у справі №300/1123/21 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити індексацію компенсації відпустки. Крім цього, вказав, що позивачем також подано позов про невчасну виплату індексації, яка оскаржується у справі №300/2725/21. Тому, відповідач вважає, що з таких підстав уже розглядався (розглядається) спір, та Військовою частиною А3715 кошти виплачено. Додатково зазначив, що визначення базового місяця є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. У частині спірних правовідносин індексація не була нарахована та виплачена позивачеві, а тому зазначення ОСОБА_2 базового місяця за відповідний період є передчасним. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с.21-30).

06.12.2021 відповідачем на адресу суду направлено заяву про долучення до відзиву на позовну заяву документів (а.с.38-40).

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині А3715 по 20.08.2019.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.01.2016 (а.с.15).

Наказом командира військової частини А3715 Міністерства оборони України від 20.08.2019 за №381 (по стройовій частині) військовослужбовця військової служби за контрактом в Збройних Силах України, старшого солдата ОСОБА_2 , командира відділення - командира машини 2 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини А3715, звільненого з військової служби у запас наказом командира військової частини А3715 від 16.08.2019 №70-РС за підпунктом «й» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду, або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), вважати таким, що справи та посаду здав 20.08.2019, виключити зі списків особового складу частини та з всіх видів забезпечення, в тому числі з грошового забезпечення 20.08.2019 і направити для зарахування на військовий облік до Івано-Франківського міського військового комісаріату Івано-Франківської області (а.с.10).

10.07.2020 року позивач звернувся до Військової частини А3715 із заявою про виплату індексації грошового забезпечення та надання довідки-розрахунку про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення в період з 20.12.2016 року по 01.03.2018.

На заяву позивача від 10.07.2020 відповідач, листом від 19.08.2020 за №1084, повідомив, що з січня по листопад 2017 року коефіцієнт індексації дорівнював нулю, а тому індексація за цей період не виплачується. У період з грудня 2017 року по лютий 2018 року індексація складає загальну суму в розмірі 163,87 грн, однак на даний час виплату здійснити неможливо, оскільки позивач виключений зі списку особового складу військової частини А3715. Одночасно, відповідачем надано позивачу розрахунок на суму 163,87 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо невиплати такої індексації грошового забезпечення та наданим розрахунком, позивач звернувся з позовом до суду.

За наслідками розгляду справи №300/2274/19, 26.11.2020 суд виніс рішення, яким визнано протиправною бездіяльність військової частини А3715 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби ОСОБА_2 за період з 20.12.2016 по 01.03.2018. Зобов`язано військову частину А3715 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 20.12.2016 по 01.03.2018.

31.05.2021, на виконання вказаного рішення від 26.11.2020, позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, однак як слідує із матеріалів справи, у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 при обчисленні індексації грошового забезпечення позивача базовим місяцем взято грудень 2015 року, а з 01.03.2018 індексація не проведена у зв`язку із набранням чинності постанови КМУ від 30.08.2017 за №704 (а.с.40).

У зв`язку із цим, 11.06.2021 ОСОБА_2 звернувся до військової частини А3715 із заявою, в якій просив відповідача надати довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 20.08.2019 із врахуванням базового місяця березень 2019 року, а також донарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказані періоди із застосуванням наведених базових місяців відповідно (а.с.11-14).

Відповіді на дану заяву позивач не отримував в порушення вимог Закону України «Про звернення громдян».

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не донарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 20.08.2019 із врахуванням базового місяця березень 2018 року, ненаданням довідки-розрахунку про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення, що і стало підставою для звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення дії чи конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

При цьому, частиною 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 за №1282-XII.

Статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078 (далі - Порядок №1078).

Так, пунктом 1-1 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 за №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Таким чином індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Водночас пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У відповідності до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд звертає увагу також на правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у пункті 23 справи "Сук проти України" від 10.03.2011, заява №10972/05, де зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Крім того Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 за №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 за №5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також враховує і рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 за №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Як уже встановлено судом, відповідачем ОСОБА_2 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 по справі №300/2274/20 індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена, однак базовим місяцем при нарахуванні такої індексації грошового забезпечення в спірний період з 01.01.2016 по 28.02.2018 визначено грудень 2015 року, при цьому позивач вважає, що базовим місяцем в даному випадку є січень 2008 року. Крім того, як слідує із довідки від 19.04.2021 №5/688 у період з 01.03.2018 нарахування відповідачем індексації грошового забезпечення не проводилось у зв`язку із набранням чинності постанови КМУ від 30.08.2017 за №704 (а.с.40).

Щодо визначення базового місяця індексації при врегулюванні спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Як уже наведено вище, відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Аналіз наведеної норми пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 за №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (з 01.01.2016 по 28.02.2018), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. І таке нарахування індексації повинно здійснюватися до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 та наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України", на підставі яких розмір посадового окладу військовослужбовців з 01.03.2018 було змінено.

Обставини справи дають змогу дійти висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців (за період до 28.02.2018), в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

Тому, нарахування індексації грошового забезпечення позивача повинно проводитися в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, а з 01.03.2018 по 20.08.2019 (дата виключення позивача зі списків особового складу Військової частини А1349 та всіх видів забезпечення) - із застосуванням березня 2018 року як базового місяця.

За таких обставин, відповідач необґрунтовано у спірний період з 01.01.2016 по 28.02.2018 нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - грудень 2015 року, оскільки, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців є місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів). В даному випадку - січень 2008 року.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.08.2019 - із врахуванням березня 2018 року як базового місяця, суд зазначає наступне.

Так, після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, а також Наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 за №90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України" базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Разом із тим, з матеріалів справи слідує, що починаючи з 01.03.2018 відповідачем індексація не проведена у зв`язку із набранням чинності постанови КМУ від 30.08.2017 за №704, при цьому, базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в спірний період з 01.03.2018 по 20.08.2019 відповідачем взято саме березень 2018 року.

Таким чином, відповідачем правомірно визначено базовим березень 2018 року при розрахунку індексації грошового забезпечення позивача, починаючи з 01.03.2018.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на характер спірних правовідносин, а саме - встановлення базового місяця при проведенні індексації, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 належить до задоволення в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не донарахування і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року як базового місяця та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року як базового місяця, з урахуванням виплачених сум, оскільки у періоді з 01.03.2018 по 19.02.2019 відповідачем було вірно визначено березень 2018 року як базовий для обрахунку і виплати індексації.

Щодо твердження позивача про ненадання відповіді на його запит від 11.06.2021, а також наданих спростувань відповідача у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.06.2021 ОСОБА_2 , згідно фіскального чеку АТ «Укрпошта», на поштову адресу відповідача було направлено письмову заяву, з метою досудового врегулювання спору в адміністративному порядку (а.с.11). Відповіді позивачем не отримано на день написання даної позовної заяви. Як наслідок, порушено приписи Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян передбачена розділом ІІІ Закону України «Про звернення громадян».

Твердження відповідача, що позивач вводить в оману суд, так як ОСОБА_2 звертався із заявою про індексацію грошового забезпечення ще 10.07.2020, на що отримав відповідь за вих.№1084 від 19.08.2020 із відміткою про отримання, шляхом проставлення особистого підпису, є безпідставними. Оскільки, позивачем не отримано відповіді на заяву від 11.06.2021, а не на заяву від 10.07.2020.

Однак, не надання відповіді на заяву ОСОБА_2 від 11.06.2021 не є предметом розгляду даної адміністративної справи, так як позивачем не заявлено відповідної позовної вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З приводу порушення норм процесуального права позивачем, шляхом повторного звернення до суду з тих самих підстав, судом з`ясовано наступне. Предметом розгляду перелічених відповідачем справ є: за №300/2274/20 - визнання бездіяльності протиправною щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 20.12.2016 року по 01.03.2018 року та зобов`язання нарахувати та виплатити таку індексацію за вказаний період та надати довідку про розмір невиплаченої індексації; за №300/1123/21 - визнання протиправними дії відповідача щодо не проведення повного розрахунку при його звільненні, а саме - невиплат на день звільнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за період 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 березня 2021 терміном 570 днів із розрахунку 452,50 грн в день у розмірі 257 925,00 грн; за №300/2725/21 - визнання протиправними дій щодо невиплати у день звільнення індексації грошового забезпечення та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 20.08.2019 по 31.05.2021 в сумі 294577,50 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004. Тому, помилковим є припущення відповідача, що справи за №№300/2274/20, 300/1123/21, 300/2725/21 та даної адміністративної справи розглядалися (розглядаються) про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Однак, позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від його сплати згідно пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", що підтверджується матеріалами справи, та, як наслідок, розподіл судових витрат на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3715 щодо не донарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину А3715 (вул. Василе Олександрі, 46, м. Чернівці 58025, код ЄДРПОУ 26621745) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину А3715 (вул. Василе Олександрі, 46, м. Чернівці 58025, код ЄДРПОУ 26621745) надати довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року як базового місяця.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 );

відповідач - Військова частина А3715 (вул. Василе Олександрі, 46, м. Чернівці 58025, код ЄДРПОУ 26621745).

Суддя Главач І.А.