Рішення № 102021191, 20.12.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року Справа № 280/7016/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Військової частини А4180 (08120, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гурівщина, буд.94-а, код ЄДРПОУ 22998476)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про відшкодування шкоди, завданої під час проходження військової служби,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини А4180 (далі – позивач) до ОСОБА_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача, завдану шкоду в сумі 45 243 (сорок п`ять тисяч двісті сорок три) грн. 00коп.

Ухвалою суду від 11.08.2021 позовну заяву було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.

На виконання вимоги частини 3 статті 171 КАС України, судом вчинено запити до Управління ДМС України у Запорізькій області та Новомиколаївської селищної ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

09.09.2021 від Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області надійшов лист №3987 від 09.09.2021 в якому зазначено, що згідно даних картотеки реєстраційного обліку громадян та Реєстру Територіальної громади Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області відомості стосовно запитуваної особи відсутні (вх.№52147).

27.10.2021 від Управління ДМС України у Запорізькій області до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла інформація, відповідно до якої відповідач з 24.04.2013 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (вх.№61948).

Ухвалою суду від 29.10.2021 відкрито провадження у справі №280/7016/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві від 29.07.2021 (вх.№45502 від 10.08.2021). Зазначено, що під час проходження військової служби на посаді водія автомобільного взводу роти забезпечення військової частини А4180 відповідач був закріплений в якості водія за автомобілем УАЗ-3962 військовий номер НОМЕР_2 . Керуючи зазначеним автомобілем відповідач порушив правила дорожнього руху, що призвело до пошкодження іншого транспортного засобу. Оскільки на день дорожньо-транспортної пригоди 08.12.2015 відповідач виконував службові обов`язки керуючи автомобілем, який на праві оперативного управління належить позивачу, та його винними діями заподіяно збитки третій особі, які відшкодовані позивачем, вважє, що в останнього виникло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача. Враховуючи, що в добровільному порядку відповідачем заподіяну шкоду не відшкодовано, позивач звернувся з даним позовом до суду. У зв`язку з вищевикладеним просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив, поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у справі №280/7016/21 повернулось на адресу суду 08.11.2021 з відміткою поштового відділення зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

За правилами пункту 2 частини 4 статті 124 КАС України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Відповідач проходив строкову військову службу у військовій частині А4180 з 09.06.2015 по 14.04.2016 на посаді водія автомобільного взводу роти забезпечення військової частини А4180 (а.с.18).

14.04.2016 відповідно до Витягу із наказу командира військової частини А4180 №77 від 14.04.2016 відповідача звільнено з військової служби (а.с.20).

На підставі наказу командира військової частини А4180 №188 від 11.06.2015 відповідача було закріплено в якості водія за автомобілем УАЗ-3962 військовий номер НОМЕР_2 (а.с.21-22).

Згідно змісту постанови Печерського районного суду міста Києва від 23.02.2016 в справі №757/2059/16-п, судом було встановлено, що 08.12.2015 о 13 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 , в м. Києві по бул. Лесі Українки, 14, керуючи автомобілем УАЗ - 39621, державний номер НОМЕР_2 , виконував перестроювання, з третьої смуги на четверту та не пересвідчився, що даний маневр буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_3 , що рухався по четвертій смузі. В результаті чого автотранспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями відповідач порушив вимоги пунктів 10.1., 1.5., 2.3.6 Правил дорожнього руху. У зв`язку з цим ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.(а.с.11).

Спричинена дорожньо-транспортною пригодою майнова шкода особисто винуватцем дорожньо-транспортної пригоди потерпілій особі відшкодована не була. Відшкодування завданої шкоди потерпілій особі здійснило Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - М(Т)СБУ).

У березні 2019 року М(Т)СБУ звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 та військової частини А4180 в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування. Свої вимоги мотивувало тим, що 08.12.2015 в м.Києві з вини ОСОБА_1 була скоєна дорожньо-транспортна пригода. У зв`язку з чим автомобіль Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження. При визначенні розміру завданої шкоди відповідно до вимог закону був залучений аварійний комісар. Розмір завданих збитків власнику цього автомобіля становить 43 322,00грн., що було виплачено потерпілому, тому М(Т)СБУ набуло право регресу до винної особи. Крім, того, М(Т)СБУ мотивувало свої вимоги до військової частини А4180 тим, що на підставі статті 1172 Цивільного Кодексу України дана шкода має бути відшкодована також і військовою частиною А4180. М(Т)СБУ просило стягнути з ОСОБА_1 та військової частини А4180 на користь М(Т)СБУ витрати, пов`язані з здійсненням регламентної виплати потерпілому в розмірі 43 322,00 грн. та судовий збір в розмірі 1921,00грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.09.2019 у справі №369/4018/19 позовні вимоги М(Т)СБУ задоволено. Стягнуто з військової частини А4180 на користь М(Т)СБУ 43 322,00грн. - страхового відшкодування та 1921,00грн. - відшкодування витрат зі сплати судового збору (а.с.12-13).

30.06.2021 на адресу позивача надійшла заява представника М(Т)СБУ про виплату присуджених коштів згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.09.2019 у справі №369/4018/19 в сумі 45243,00грн. (а.с.16).

08.07.2021 на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.09.2019 у справі №369/4018/19, позивачем перераховано на банківський рахунок М(Т)СБУ 45243,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №388 від 08.07.2021 (а.с.17).

Таким чином саме 08.07.2021 у позивача виникло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача про відшкодування завданої шкоди, тобто з дати здійснення оплати суми завданої шкоди у розмірі 45 243,00грн.

12.07.2021 позивачем на адресу відповідача направлено претензію про відшкодування завданої шкоди в розмірі 45 243,00грн., яка повернулась на адресу позивача з відміткою поштового відділення зв`язку «За закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с.23-25).

Оскільки на день дорожньо-транспортної пригоди 08.12.2015 відповідач виконував службові обов`язки керуючи автомобілем, який на праві оперативного управління належить позивачу, та його винними діями (що встановлено судом - постанова Печерського районного суду міста Києва від 23.02.2016 в справі №757/2059/16-п; рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.09.2019 у справі №369/4018/19) заподіяно збитки третій особі, які відшкодовані позивачем, а в добровільному порядку відповідачем заподіяну шкоду не відшкодовано, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначає Закон України від 03.10.2019 №160-IX "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі -Закон №160-IX).

За змістом статті 1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до положень статті 3 Закону №160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.

Розділом II Закону №160-IX визначено види матеріальної відповідальності військовослужбовців.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Враховуючи вищезазначене суд наголошує, що залежно від форми вини та наявності або відсутності підстав, передбачених частиною 1 статті 6 Закону №160-IX, військовослужбовець несе повну або обмежену матеріальну відповідальність.

Докази наявності обставин, передбачених пунктами 2-4 частини 1 статті 6 Закону №160-IX в матеріалах справи відсутні.

Отже, з урахуванням встановлених у справі обставин та положень частини 1 статті 6 Закону №160-IX відповідача може бути притягнуто до повної матеріальної відповідальності у разі підтвердження його умисних протиправних дій.

Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 23.02.2016 в справі №757/2059/16-п ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_3 . В результаті чого автотранспортні засоби отримали механічні пошкодження. У зв`язку з цим ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.(а.с.11).

Водночас, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не встановлено форму вини відповідача, а саме: порушення правил дорожнього руху та пошкодження автомобіля внаслідок умисних дій чи з необережності.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки позивач не надав доказів того, що шкода військовій частині А4180 завдана внаслідок саме умисних протиправних дій відповідача, суд дійшов висновку про те, що підстави для притягнення відповідача до повної матеріальної відповідальності відсутні.

Разом з тим, оскільки матеріалами справи підтверджується шкода, завдана позивачу, протиправною поведінкою відповідача внаслідок неналежного виконання службових обов`язків та причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою, суд дійшов висновку про наявність підстав для притягнення відповідача до обмеженої матеріальної відповідальності відповідно до статті 5 Закону №160-IX.

Положеннями статті 12 Закону №160-ІХ передбачено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 3 статті 5 Закону №160-IX розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.

Оскільки наказ про притягнення відповідача до обмеженої матеріальної відповідальності не приймався, а розмір шкоди визначено рішенням суду, суд дійшов висновку про те, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для притягнення відповідача до обмеженої матеріальної відповідальності слід визначати на день визначення розміру завданої шкоди рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.09.2019 у справі №369/4018/19(а.с.12-13).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019 становив 1921,00 грн.

Таким чином, з урахуванням частини 1 статті 5 Закону №160-IX відповідач несе матеріальну відповідальність у розмірі не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, тобто не більше 28815,00грн (1921 грн х 15).

Що стосується заявленої позивачем до відшкодування суми судового збору - 1912,00 грн., то необхідно зазначити, що згідно з нормами чинного законодавства у позивача виникло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача - фактично завданої шкоди у розмірі виплаченого відшкодування. Однак, законом не передбачено право зворотної вимоги (регресу) позивача на відшкодування також понесених ним судових витрат тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду цієї справи, позивач витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не поніс, підстави для стягнення судових витрат з відповідача відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Військової частини А4180 (08120, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гурівщина, буд.94-а, код ЄДРПОУ 22998476) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про відшкодування шкоди, завданої під час проходження військової служби, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини А4180 (08120, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гурівщина, буд.94-а, код ЄДРПОУ 22998476) в порядку регресу завдану шкоду в сумі 28815 (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.12.2021.

Суддя І.В.Садовий