Рішення № 102020524, 17.12.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/17598/21

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка полягає у незарахуванні періоду його трудової діяльності з 07.02.1977 по 20.10.1977 при призначенні пенсії 04.11.2007;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату йому пенсії з 04.11.2007 з урахуванням періоду трудової діяльності з 07.02.1977 по 20.10.1977 з одночасним нарахуванням компенсації втрати частини доходів, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що при призначенні пенсії відповідачем безпідставно не зараховано до його стажу період трудової діяльності з 07.02.1977 по 20.10.1977, що призвело до отримання пенсії у неналежному розмірі. При цьому, пояснює, що на його заяву управлінням з 01.05.2021 здійснено перерахунок його пенсії з урахуванням страхового стажу за період з 08.02.1977 по 20.10.1977, однак позивач не погоджується із датою з якої такий здійснено.

Вказує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неврахування періоду роботи до його страхового стажу ще при призначенні йому пенсійного забезпечення, а тому має право на перерахунок саме з дати призначення пенсії, тобто з 04.11.2007.

Позивач вважаючи порушеними свої соціальні права, за їх захистом звернувся до суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.10.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Разом з тим, на виконання вимог ухвали подав до суду належним чином завірені матеріали пенсійної справи.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши їх обставини, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 22.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, виходячи із розрахунку стажу роботи 33 роки 5 місяців та виплату недоотриманих коштів.

У відповідь на яку, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №15739-13823/Л-02/8-0600/21 від 22.06.2021 повідомило позивача про здійснений з 01.05.2021 перерахунок пенсії із врахуванням страхового стажу за період з 08.02.1977 по 20.10.1977.

Втім позивач не погоджується із датою з якої здійснено перерахунок пенсії та вважає, що відповідачем при призначенні пенсії протиправно не зараховано період трудової діяльності з 07.02.1977 по 20.10.1977 до його страхового стажу та здійснювалися пенсійні виплати не у належному розмірі, а тому вважає, що має право на перерахунок та виплату пенсії саме з 04.11.2007 (дати призначення) з урахуванням вказаного періоду трудової діяльності, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між учасниками справи щодо зарахування періоду навчання до страхового стажу позивача та перевіряючи фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При цьому, статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Вказане право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі Закон № 1058-IV).

Відтак, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ст. 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 56 Закону №1788 визначаються види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (ч.1 ст.56 вказаного Закону).

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (ч.2 Закону №1788).

Страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок).

Вимоги до ведення трудової книжки та до оформлення записів до неї, регламентовані Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі Інструкція).

Пунктом 1 Порядку обумовлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 вказаного Порядку).

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відтак, як свідчать матеріали справи, зокрема копія трудової книжки, позивач у період з 07.02.1977 по 20.10.1977 працював на посаді методиста виробничої гімнастики, однак при призначенні пенсії такої трудової діяльності до його страхового стажу відповідачем не зараховано, зарахування здійснено Пенсійним фондом України лише за заявою позивача з 01.05.2021.

При цьому, як свідчать матеріали справи, будь-які додаткові докази, для підтвердження трудової діяльності в зазначений період позивачем до відповідача не подавалися.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що на момент призначення пенсії позивачу (04.07.2007), записи про трудову діяльність, у період з 07.02.1977 по 20.10.1977, були відображені у трудовій книжці позивача (серії НОМЕР_1 ), яка додана позивачем до заяви про призначення пенсійного забезпечення. Записи у трудовій книжці виконані з посиланнями на накази та вказанням на періоди роботи, засвідчені підписами посадових осіб відповідного підприємства та скріплені печатками, що у свою чергу свідчить про зайнятість останнього за відповідною посадою.

Вказане взято до уваги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області при перерахунку пенсії позивачу з 01.05.2021.

Однак, слід звернути увагу на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА 2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Аналіз викладеного дає підстави вважати, що відносно позивача, органом, що призначає і виплачує пенсію, допущено порушення законодавства про пенсійне забезпечення (безпідставно не враховано трудову діяльність до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу), що надає право останньому на звернення до суду з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, при цьому без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Відтак, відповідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Щодо виплати перерахованої пенсії однією сумою, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Спосіб виконання дій, які має вчинити суб`єкт владних повноважень за рішенням суду, не визначений у спірних відносинах нормативно.

Враховуючи викладене, належним виконанням судового рішення про зобов`язання ГУПФУ в Житомирській області провести перерахунок та виплату йому пенсії з 04.11.2007 з урахуванням періоду трудової діяльності з 07.02.1977 по 20.10.1977, буде вважатися як перерахування присудженої суми одним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

При цьому, кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.

Таким чином, у цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 908 грн сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003. ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка полягає у незарахуванні ОСОБА_1 періоду його трудової діяльності з 07.02.1977 по 20.10.1977 при призначенні пенсії 04.11.2007.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 04.11.2007 з урахуванням періоду трудової діяльності з 07.02.1977 по 20.10.1977 з одночасним нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 17 грудня 2021 р.