Постанова № 10202028, 17.06.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10:50 год.

17.06.2010 р.Справа № 2а-997/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., при секретарі судового засідання Крикливенко І.С., за участю:

прокурора: не прибув,

представника позивача: Панченко С.В., довіреність б/н від 22.06.09 р.,

представника Відповідача 1: не прибув,

представника Відповідача 2: Головатової І.О., довіреність № 103/14-22 від 05.01.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Ай-Сі-Ел Україна", вул. Лягіна, 4, кім 402, м. Миколаїв, 54001 доВідповідача 1: ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030

Відповідача 2: Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, пр. Леніна 141-в, м. Миколаїв, 54055 провизнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетної заборгованості у сумі 8 995 297,0 грн. В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва щодо ненадання висновків до Управління Державного казначейства у м. Миколаєві про бюджетне відшкодування позивачу заборгованості з податку на додану вартість;

2) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, яка полягає у ненаданні позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 8 995 297,0 грн., шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок позивача в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідних висновків податкового органу;

3) стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області на користь позивача 8 995 297,0 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість;

4) визначити грошовий розмір судових витрат, які повинні бути позивачу компенсовані;

5) відшкодувати позивачу з Державного бюджету України всі судові витрати;

6) питання щодо розподілу судових витрат вирішити у постанові.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Відповідач 1 провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з липня до жовтня 2009 р. За наслідками перевірок Відповідачем 1 складені довідки від 05.10.09 р., 26.10.09 р., 19.11.09 р. та 11.12.09 р., якими підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а саме:

- довідка від 05.10.09 р. № 1274/07-000/33730291, якою визначена та підтверджена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009 р. у сумі 1 282 377,0 грн.;

- довідка від 26.10.09 р. № 1400/07-000/33730291, якою визначена та підтверджена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 р. у сумі 3 109 651,0 грн.;

- довідка від 19.11.09 р. № 1544/07-000/33730291, якою визначена та підтверджена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 р. у сумі 2 176 874,0 грн.;

- довідка від 11.12.09 р. № 1684/07-000/33730291, якою визначена та підтверджена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 р. у сумі 2 955 283,0 грн.,

а всього переліченими довідками Відповідачем 1 визначена та підтверджена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 9 524 185,0 грн.

Позивачем, після проведення податковим органом перевірок та складення вказаних довідок, подано до Відповідача 1 уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідно до яких позивач зменшив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009 р. на суму 1066,0 грн., за серпень 2009 р. на суму 4702,0 грн., за вересень 2009 р. на суму 317 108,0 грн. і за жовтень 2009 р. на суму 206 012,0 грн.

Таким чином, за вказаний період, позивач зменшив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 588 888,0 грн. і, з урахуванням наведеного, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з липня до жовтня 2009 р. складає 8 995 297,0 грн.

Відповідач 1 у письмових запереченнях на позов (том 3, а. с. 1-2) зазначив, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», дії у процедурі бюджетного відшкодування податку на додану вартість ним виконані повністю, зокрема, реєстри висновків про суми належного позивачу до відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість направлялись до Державного казначейства України у м. Миколаєві, на підтвердження чого ним надані копії сформованих реєстрів висновків.

Відповідач 2 заперечує щодо визнання його бездіяльності протиправною, посилаючись на приписи спільного наказу ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України № 451/501/132 від 03.08.04 р., який передбачає, що Державне казначейство України здійснює відшкодування податку на додану вартість згідно з отриманим реєстром від ДПА України та висновками отриманими від регіональних податкових органів.

Факт отримання висновків Відповідачем 2 не заперечується, однак, враховуючи відсутність реєстрів, Відповідач 2 вважає, що це є підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, у зв'язку з чим Відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи Відповідача 2, вважає вимоги позивача необґрунтованими і також просить суд відмовити у їх задоволенні.

09.04.10 р. позивач подав до суду письмову заяву, якою змінив позовні вимоги і просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, яка полягає у ненаданні позивачу бюджетного відшкодування у розмірі 8 995 297,0 грн., шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок позивача в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідних висновків податкового органу;

2) стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області на користь позивача 8 995 297,0 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість;

3) відшкодувати позивачу з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1703,40 грн.;

4) питання щодо розподілу судових витрат вирішити у постанові.

Відповідно до ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

У судовому засіданні 21.04.10 р. представник позивача заяву про зміну позовних вимог підтримав, просить суд розглядати позовні вимоги викладені в ній, пояснивши суду, що під час судового розгляду йому стало відомо про належне виконання Відповідачем 1 вимог Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надіслання органу державного казначейства реєстрів висновків про суми належного позивачу відшкодування податку на додану вартість.

Оскільки позивач змінив позовні вимоги протягом судового розгляду, подав письмову заяву, суд приймає до розгляду змінені позовні вимоги, викладені в письмовій заяві від 09.04.10 р. (том 3, а. с. 169-171).

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені в адміністративному позові, заяві про зміну позовних вимог та запереченнях проти позову.

Відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 17.06.10 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення сторін, прокурора, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив наступне.

У відповідності до ст. 2 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ТОВ "Ай-Сі-Ел Україна", як юридична особа зареєстрована виконавчим комітетом Миколаївської міської ради за № 1 522 105 0001 003989 02.09.05 р. (том 1, а. с. 12).

21.09.05 р. позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, про що свідчить свідоцтво № 19771242 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.06.05 р. (том 1, а. с. 10).

Відповідно до норм ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.4. Закону України «Про податок на додану вартість», позивач подав до Відповідача 1 податкові декларації та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які відображені ним у податкових деклараціях за липень, серпень, вересень та жовтень 2009 р.

Відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

05.10.09 р., 26.10.09 р., 19.11.09 р. та 11.12.09 р. Відповідачем 1 проведені позапланові виїзні перевірки ТОВ "Ай-Сі-Ел Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з липня до жовтня 2009 р., за результатами яких складені відповідні довідки (том 1, а. с. 13-62, 63-116, 117-169, том 2, а. с. 1-60).

Проведеними Відповідачем 1 перевірками підтверджено відображене ТОВ "Ай-Сі-Ел Україна" у деклараціях за липень-жовтень 2009 р. бюджетне відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 9 524 185,0 грн.

У зв'язку з тим, що позивач подав до Відповідача 1 уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень та жовтень 2009 р. (том 2, а. с. 61-126), якими зменшив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість: за липень 2009 р. на суму 1066,0 грн., за серпень 2009 р. на суму 4702,0 грн., за вересень 2009 р. на суму 317 108,0 грн. і за жовтень 2009 р. на суму 206 012,0 грн., а всього на суму 588 888,0 грн. (1066,0+4702,0+317108,0+206012,0=588888,0), остаточна сума бюджетного відшкодування з вказаного податку складає 8 995 297,0 грн. (9524185,0-588888,0=8995297,0).

Відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.5. абз. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем 1 складені та направлені до Управління Державного казначейства України у м. Миколаєві висновки із зазначенням сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача на загальну суму 9 522 266,0 грн. (том 3, а. с. 3-153).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що Відповідач 1 належним чином виконав вимоги Закону України ”Про податок на додану вартість” щодо надання органу державного казначейства висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету.

Факт отримання зазначених висновків Відповідачем 2 підтверджується штампами про їх одержання (том 3, а. с. 3, 8, 11, 15, 19, 23, 27, 31, 35, 39, 43, 47, 53, 60, 64, 69, 73, 77, 80, 86, 93, 98, 103, 107, 111, 115, 118, 123, 128, 132, 141, 146, 150) та не заперечується представником Відповідача 2, однак, дії з відшкодування податку на додану вартість ТОВ "Ай-Сі-Ел Україна" не здійснювались, у зв'язку з відсутністю реєстрів субєктів підприємницької діяльності з визначенням сум відшкодування податку на додану вартість, які мають надаватись ДПА України.

Суд вважає, що така підстава для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, яку наводить у своїх запереченнях Відповідач 2, а саме відсутність реєстрів, не ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.6. Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з п. п. 4.1., 4.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 02.07.97 р. № 209/72, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду; на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»та Порядок відшкодування податку на додану вартість, передбачають відшкодування з бюджету податку на додану вартість виключно на підставі наданого відповідним податковим органом висновку та не вимагають надання до органу державного казначейства реєстрів, про які зазначає Відповідач 2.

Посилання Відповідача 2 на Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затверджений наказом ДПА України від 03.08.04 р. № 451/501/132, судом не приймається до уваги, оскільки його метою є забезпечення координації дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України, а не визначення чи зміна порядку відшкодування податку на додану вартість, які встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»та Порядком відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд вважає відмову Головного управлінням Державного казначейства України в Миколаївській області у бюджетному відшкодуванні позивачу з Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 8 995 297,0 грн. протиправною.

За таких обставин, позовні вимоги, заявлені до Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, доведеними позивачем та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. ст. 94 ч. 1, 98 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір у сумі 3,40 грн. та 1700,0 грн. присуджується позивачу до відшкодування з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати бездіяльність Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області щодо невідшкодування товариству з обмеженою відповідальністю ”Ай-Сі-Ел Україна” податку на додану вартість за період з липня 2009 р. до жовтня 2009 р. у сумі 8 995 297,0 грн. протиправною.

3. Відшкодувати з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Ай-Сі-Ел Україна” (вул. Лягіна, 4, м. Миколаїв, 54001, відомості про банківські реквізити відсутні, ЄДРПОУ 33730291) 8 995 297,0 (вісім мільйонів дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч двісті дев'яносто сім) грн. бюджетної заборгованості з невідшкодованого податку на додану вартість за період з липня 2009 р. до жовтня 2009 р.

4. Відшкодувати з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Ай-Сі-Ел Україна” (вул. Лягіна, 4, м. Миколаїв, 54001, відомості про банківські реквізити відсутні, ЄДРПОУ 33730291) з Державного бюджету України судові витрати у сумі 1703,40 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Вимоги до заяви про апеляційне оскарження та до апеляційної скарги встановлені ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова у повному обсязі складена

17 червня 2010 р.

СуддяА. О. Мороз