Рішення № 102019966, 13.12.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9637/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

за участю представника позивача Кузьми Н.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Рівнетеплоенерго» (надалі - позивач), діючи через свого представника Свирид М.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 15 826 грн. 58 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання до житлового приміщення, що по АДРЕСА_1 , власником та споживачем якого є ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 уклав договір про реструктуризацію боргу за послуги теплопостачання № 106871/293. Однак, оплату за послуги відповідач здійснює не в повному обсязі. Внаслідок порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасного внесення поточних платежів станом на 01 квітня 2021 року утворилася заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 15 826 грн. 58 коп.

09 серпня 2021 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову ТОВ «Рівнетеплоенерго». Вказує, що він є неналежним відповідачем у справі та просить залучити в якості співвідповідача ОСОБА_2 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що посилання позивача на укладення договору про реструктуризацію боргу в якості належного доказу його зобов`язань по оплаті наданих послуг по не повинно прийматись судом, оскільки ОСОБА_2 є його сином і його дії по укладенню договору про реструктуризацію та наступному погашенню боргу свідчать про його добровільне волевиявлення з цього приводу. Заборгованість згідно договору про реструктуризацію погашена достроково і у більшій сумі, ніж встановлено договором (зазначено - 9 300 грн. 00 коп., фактично - 11 537 грн. 50 коп.).

Також, як вбачається з оборотної відомості за період з січня 2019 року по квітень 2021 року, наданої суду позивачем, де він неправомірно зазначений (одноособово) як квартиронаймач квартири АДРЕСА_2 , сума заборгованості стягується не тільки за цей період, а і за 2018 рік. Оскільки в графі «сальдо на початок місяця» станом на січень 2019 року зазначено боргу в сумі 10 537 грн. 15 коп. Тому незрозуміло за який період стягується борг, що дає йому підстави вважати про пропуск строку позовної давності. Окрім того, стверджує про відсутність укладеного договору про надання послуг позивачем по квартирі АДРЕСА_2 , де мешкає сім`я ОСОБА_2

26 серпня 2021 року представник позивача ОСОБА_3 подала до суду відповідь на відзив в якому вказує, що відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з 09 квітня 2013 року належить ОСОБА_1 , тому він як власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Зазначає, що не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє від обов`язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг. Щодо відсутності укладеного договору про надання послуг з відповідачем представник позивача зазначає, що відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Також, як слідує з оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відповідач оплату за послуги не здійснював у повному обсязі, внаслідок чого у утворилась заборгованість. 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 уклав договір про реструктуризацію боргу за послуги теплопостачання № 106871/293. Такими діями відповідач підтвердив, що він є дійсним споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

25 серпня 2021 року відповідач подав заперечення в яких зазначав, що позивач не надав суду оборотну відомість про загальну суму заборгованості за 2018 рік з розбивкою помісячно. Тим самим ця обставина дає підстави вважати пропуск позивачем строку позовної давності для стягнення заборгованості за 2018 рік, загальна сума якої складає 10 537 грн. 15 коп. Окрім того, вказав, що позивач неоднозначно тлумачить поняття споживач, ототожнюючи його з поняттям власник, що прямо протирічить п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Він надав свою згоду на проживання у квартирі ОСОБА_2 , а укладення договору зі споживачем ОСОБА_2 про надання позивачем послуг не є в межах його повноважень і тим більше його обов`язком. У зв`язку з викладеним йому незрозуміла відмова ТОВ «Рівнетеплоенерго» в залученні в якості співвідповідача ОСОБА_2 .

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала з мотивів у ньому наведених, просила задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав повністю, просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки в квартирі проживає його син із сім`єю. Окрім того, просить відмовити в задоволенні позову через пропуск позивачем строку позовної давності.

Заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено, ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), споживачем якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1

28 листопада 2018 року між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та ОСОБА_1 укладений договір № 106871/293 про реструктуризацію боргу за послуги теплопостачання.

Відповідно до п. 1.1 договору борг абонента по особовому рахунку № НОМЕР_2 за послуги теплопостачання (централізованого опалення та/або гарячого водопостачання) станом на 01 листопада 2018 року становить 11 316 грн. 76 коп. Пунктом 1.2. договору передбачено, що підприємство розстрочує для абонента сплату боргу за теплопостачання, що існує станом на 28 листопада 2018 року у розмірі 9 300 грн. на 24 місяці. Пунктом 1.3. договору передбачено, що абонент погашає зазначений у пункті 1.2 договору борг протягом 24 місяців шляхом сплати рівними частинами в сумі 387 грн. 50 коп. до 10 числа кожного поточного місяця, починаючи з грудня 2018 року.

Як слідує з оборотної відомості за період з січня 2018 року по вересень 2021 року, у відповідача станом на 01 листопада 2018 року була наявна заборгованість в розмірі 11 316 грн. 76 коп. В листопаді 2018 року відповідач сплатив 2 016 грн. 76 коп. заборгованості. Залишок заборгованості в розмірі 9 300 грн. ним було остаточно погашено в січні 2020 року. Проте відповідачем не було в повному обсязі сплачено за надані позивачем послуги за період з січня 2019 року по квітень 2021 року, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 15 826 грн. 58 коп.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води здійснюється у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, якими визначений порядок надання послуг, порядок їх обліку, оплати, права та обов`язки споживача і виконавця, а також інші питання.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Обов`язок відповідача як споживача житлово-комунальних послуг, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.

Розрахунок вартості наданих послуг здійснюється ТОВ «Рівнетеплоенерго» за тарифами з теплопостачання у розмірах затверджених рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №6 від 04 січня 2011 року (із відповідними змінами) та постановами НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями послуг» (із відповідними змінами).

Позивач належним чином та у повному обсязі надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, протилежного суду не доведено.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє від обов`язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг.

Таким чином, відповідач як власник квартири зобов`язаний оплачувати надані йому ТОВ «Рівнетеплоенерго» послуги, проте відповідач не виконує свого обов`язку по оплаті послуг внаслідок чого за ним утворилася заборгованість станом на 01 квітня 2021 року в розмірі 15 826 грн. 58 коп., що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Щодо твердження відповідача про пропущення позивачем строків позовної давності, слід зазначити, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Частиною 2 ст. 264 ЦК України, визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Позивач звернувся до суду з позовом 17 травня 2021 року та просить стягнути заборгованість станом на квітень 2021 року в розмірі 15 826 грн. 58 коп. Відповідно до оборотної відомості за особовим рахунком № НОМЕР_1 відповідач з січня 2019 року по січень 2020 року погашав заборгованість за договором про реструктуризацію боргу за послуги теплопостачання, однак не в повній мірі здійснював оплату за надані позивачем йому послуги теплопостачання за період з січня 2019 року по квітень 2021 року. Відповідно йому було нараховано заборгованість в розмірі 15 826 грн. 58 коп. в межах строків позовної давності.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що відповідач, отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води належної якості, зобов`язаний був оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів, однак своє зобов`язання не виконав, а тому з нього слід стягнути заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 15 826 грн. 58 коп.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені дослідженими доказами у справі, а відтак, позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2270 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 3, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 15 826 (п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», місцезнаходження: вул. Д. Галицького, буд. 27, м. Рівне, код ЄДРПОУ 36598008.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 20 грудня 2021 року.

Суддя О.О. Першко