Вирок № 102018045, 14.12.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/9203/21

провадження № 1-кп/415/1987/21

ВИРОК

Іменем України

14.12.21 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 23 жовтня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131240000980 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не одруженого, не працюючого, який не є особою з інвалідністю, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Макат Гур`ївської області, Казахстан, громадянина України, який має базову загальну середню освіту, розлученого, не працюючого, який не є особою з інвалідністю, судимого: 20 вересня 2018 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 119, ч. 5 ст. 72 КК України до 3 років позбавлення волі (ч. 5 ст. 90 КК України), проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

за участі сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора Беднарського А.Є.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Бондарєвої В.В.,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2021 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , перебуваючи біля будинку № 24 по кварталу Центральному міста Лисичанська Луганської область, на баскетбольному майданчику побачили металеву основу під баскетбольний щит, після чого у них виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , з корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, переконавшись, що за їх кримінально протиправними діями ніхто не спостерігає та не може перешкодити їм вчинити кримінальне правопорушення, шляхом вільного доступу за допомогою пилки по металу демонтували металеву основу під баскетбольний щит, ринковою вартістю 2357 гривень 80 копійок (згідно висновку експерта № СЕ-19/113-21/12774-ТВ від 15.11.2021), яка перебуває на балансі КП «Лисичанська житлово – експлуатаційна контора № 5», тим самим виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчене з причин, які не залежали від їх волі, так як вони були затримані громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

26 листопада 2021 року під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного 23 жовтня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131240000980 між представником потерпілого ОСОБА_3 , який є начальником КП «ЛЖЕК № 5» та діє на підставі контракту від 15.03.2020, та підозрюваними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у відповідності до вимог ст. ст. 468, 469, 471 КПК України була укладена угода про примирення, яка разом з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 була направлена до суду.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрювані повністю визнали себе винуватими в інкримінованому їм органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні та зобов`язались беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні:

- ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд;

- ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. На запитання суду пояснив, що 23 жовтня 2021 року, у вечірній час доби, в ході розмови з ОСОБА_2 повідомив останнього, що на кварталі Центральному у місті Лисичанську встановлена залізна труба зі щитом для баскетболу, яка нікому не належить, та яку він хоче вкрасти та здати до пункту прийому металобрухту, у зв`язку з чим попросив допомоги у ОСОБА_2 , на що останній погодився. Демонтувавши трубу з щитом, вони потягли її з ОСОБА_2 , проте були зупинені двома невідомими чоловіками, один з яких представився начальником КП «ЛЖЕК № 5» та повідомив, що вкрадене ними майно є власністю ЖЕК № 5, а другий викликав співробітників поліції, які по приїзду оглянули місце події та вилучили викрадене майно. У скоєному - щиро розкаявся. Вказане кримінальне правопорушення вчинив у зв`язку з важким матеріальним становищем. Заключивши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому, зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з представником потерпілого добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. На запитання суду пояснив, що 23 жовтня 2021 року, у вечірній час доби, в ході розмови з ОСОБА_1 , останній повідомив йому, що на кварталі Центральному у місті Лисичанську є залізна труба, яка нікому не належить, та яку він хоче спилити та здати до пункту прийому металобрухту, у зв`язку з чим попросив допомоги, на що він погодився. Прийшовши на баскетбольну площадку, яка була у покинутому стані, ОСОБА_1 почав спилювати трубу з рамкою для баскетбольного щита, а він стояв осторонь та слідкував щоб їх дії ніхто не побачив. Спиливши трубу з рамкою, вони потягли її, проте були зупинені двома невідомими чоловіками, один з яких представився начальником КП «ЛЖЕК № 5» та повідомив, що спиляна ними конструкція є власністю ЖЕК № 5, а другий викликав співробітників поліції, які по приїзду оглянули місце події та вилучили викрадене майно. У скоєному - щиро розкаявся. Вчинив вказане кримінальне правопорушення у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, оскільки проживає однією сім`єю без реєстрацію шлюбу з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Заключивши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому, зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з представником потерпілого добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

Представник потерпілого Бондарєва В.В. в підготовчому судовому засіданні пояснила, що вона цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між ОСОБА_3 та обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визначені у ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, підтримавши надану угоду наполягала на її затвердженні судом. Крім того, зазначила, що їй відомо про те, що начальником ЖЕК № 5 ОСОБА_3 особисто було затримано обвинувачених при намаганні останніми здійснити крадіжку майна. Після чого було викликано співробітників поліції, які приїхавши на місце події оглянули його та вилучили викрадене майно, яке у подальшому було повернуто.

Прокурор Беднарський А.Є. в підготовчому судовому засіданні, не заперечував проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України, просив суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

На підставі ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом, відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а їх дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачені усвідомлюють свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до них застосований, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченим роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Також судом з`ясовано, що представник потерпілого цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 26 листопада 2021 року між представником потерпілого та підозрюваними в зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 469, ст. 471 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченими та представником потерпілого скарги не подавались.

Умови даної угоди - відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, та не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб.

Узгоджена ОСОБА_1 міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням вимог, визначених у ст. 68 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який не одружений, не працює, не є особою з інвалідністю, не судимий у порядку ст. 89 КК України, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря – психіатра м. Лисичанська не одержує, задовільно характеризується за місцем проживання, неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку на утриманні немає, з урахуванням:

- обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого – щире каяття, що виразилось у належній критичній оцінці обвинуваченим своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, висловлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася з його вини;

- та відсутності обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, його обтяжують.

Узгоджена ОСОБА_2 міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням вимог, визначених у ст. 68 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який не працює, не є особою з інвалідністю, судимий (ч. 5 ст. 90 КК України), на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря – психіатра м. Лисичанська не одержує, задовільно характеризується за місцем проживання, неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку на утриманні немає, проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, з урахуванням:

- обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого – щире каяття, що виразилось у належній критичній оцінці обвинуваченим своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, висловлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 – рецидив злочинів, зазначену стороною обвинувачення в обвинувальному акті, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України, є кримінальним правопорушенням вчиненим з необережності, тоді як, відповідно до ст. 34 КК України, рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчиненя нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства. При цьому, суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Очевидної неможливості виконання обвинуваченими взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченим узгодженого сторонами покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходило.

Цивільний позов у встановленому законом порядку представником потерпілого не пред`явлений у зв`язку з поверненням викраденого майна.

Відповідно до ст. 174 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2021 року на тимчасово вилучене майно: пилку по металу з рукояткою червоного кольору, після набрання вироком законної сили слід скасувати.

Відповідно до ст. 122, ст. 124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/12774-ТВ від 15.11.2021 в сумі 686 грн. 48 коп. підлягають стягненню в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави по 343 грн. 24 коп. з кожного.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази по справі:

- металева конструкція баскетбольного щита з трубою, які відповідно до постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області від 23 жовтня 2021 року та розписки, передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого Полюшку Д.П. – підлягають поверненню представнику потерпілого ОСОБА_3 ;

- пилка по металу з рукояткою червоного кольору, яка відповідно до постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області від 25 липня 2021 року та квитанції № 253, знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області – підлягає знищенню.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 26 листопада 2021 року між представником потерпілого Полюшком Дмитром Петровичем та підозрюваними ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному 23 жовтня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131240000980 відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити узгоджене сторонами кримінального провадження покарання - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити узгоджене сторонами кримінального провадження покарання - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2021 року на тимчасово вилучене майно: пилку по металу з рукояткою червоного кольору, після набрання вироком законної сили скасувати.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/12774-ТВ від 15.11.2021 по 343 (триста сорок три) грн. 24 коп. з кожного (одержувач – ГУК у Луганській області/МТГ м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37991110, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- металеву конструкцію баскетбольного щита з трубою, які відповідно до постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області від 23 жовтня 2021 року та розписки, передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого Полюшку Д.П. – повернути представнику потерпілого Полюшку Д.П.;

- пилку по металу з рукояткою червоного кольору, яка відповідно до постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області від 25 липня 2021 року та квитанції № 253, знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області - знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченим та представнику потерпілого в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова