Ухвала суду № 102014794, 17.12.2021, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/8734/21

Провадження № 2-з/405/162/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., розглянувши заяву про забезпечення позову, подану адвокатом Усатенком В.Ю. в інтересах позивача ОСОБА_1 в цивільній справі № 405/8743/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Усатенко В.Ю. (діє на підставі ордеру серії ВА № 1018419 на надання правничої (правової) допомоги від 25 вересня 2021 року) в інтересах позивача звернувся до суду з позовом, в якому (позові) просить визнати виконавчий напис № 8005 від 11.10.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.12.2021 року зазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду оригінала документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір», а саме: 908,00 грн.

Окрім того, представником позивача одночасно з позовною заявою подано заяву, яка зареєстрована судом за вх. № 30285 від 14 грудня 2021 року, про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення в межах виконавчого провадження № 67421531, відкритого постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька О.О. на підставі виконавчого напису № 8005 від 11.10.2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих О.О.

Дослідивши матеріали цивільної справи (справа № 405/8734/21, провадження № 2/405/1366/21), суд вважає, що заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній цивільній справі слід повернути позивачу з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід також розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Крім того, забезпечення позову – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача, при цьому, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Окрім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про забезпечення позову, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 року встановлений в розмірі 2 270,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду із даною заявою про забезпечення позову заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.

В порушення вимог наведеної вище норми процесуального Закону заявник до поданої до суду заяви про забезпечення позову не додав документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 454,00 грн.

При цьому, відзначається, що в заяві зазначено, що при пред`явленні до суду заяви про забезпечення позову не сплачено судовий збір, оскільки відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Однак з цією позицією позивача суд не погоджується, з огляду на наступне.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Згідно зі статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

За пунктом 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відтак, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Враховуючи вищенаведене, на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, норма Закону України« Про захист прав споживачів» не поширюється і тому посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів» є безпідставними.

Крім того, частиною 3 ст.22 Закону України" Про захист прав споживачів" визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, як споживачів.

З системного аналізу положень цих законів вбачається, що Закон чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів.

Посилання позивача на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» потребують обґрунтованості, оскільки, при вирішенні питання, щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору у цій справі, суду необхідні обґрунтовані доводи або документи, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

Також, представником позивача зазначено, що позивач ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на підтвердження чого надано копію посвідчення серії НОМЕР_1 , за яким пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

В свою чергу, судом відзначається, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються спеціальним Законом, яким є Закон України «Про судовий збір», при цьому, статтею 5 зазначеного Закону визначено категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, і, зокрема, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав (п.13 ч.1 ст.5 Закону).

Таким чином, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України на підставі Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору в усіх судових інстанціях у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, відповідно, правові підстави, визначені ст.136 ЦПК України для звільнення судом позивача від сплати судового збору при пред`явленні позову до суду, - відсутні.

Окремо відзначається, що відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17, норма п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року зроблено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.

Даний правовий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у зв`язку із передачею Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду справи на її розгляд для розв`язання виключної правової проблеми щодо застосування норми п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку із незгодою з попередніми висновками як Великої Палати, так і касаційних палат, у яких стверджувалось про те, що учасники бойових дій безперечно звільняються від сплати судового збору у будь-якій справі.

Отже, подання позовної заяви позивачем ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - не є захистом порушених прав позивача як учасника бойових дій, а тому судовий збір у даному випадку підлягає сплаті на загальних підставах.

Відповідно до ч.10 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що заява про забезпечення позову, подана позивачем ОСОБА_1 , не відповідає вимогам ч.6 ст.151 ЦПК України, на підставі чого заява про забезпечення позову на підставі ч. 10 ст.153 ЦПК України підлягає поверненню позивачу для виконання зазначених вимог ст.151 ЦПК України, що, в свою чергу, не позбавляє позивача ОСОБА_1 права повторно звернутися до суду з відповідною заявою про забезпечення позову, яка за змістом та формою повинна відповідати вимогам ст.151 ЦПК України та оплачена судовим збором за ставками судового збору, визначеними Законом України «Про судовий збір» на час подання заяви про забезпечення позову до суду.

Керуючись ст.ст.149-150, ст.151, ч.10 ст.153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову, подану адвокатом Усатенком В.Ю. в інтересах позивача ОСОБА_1 в цивільній справі № 405/8743/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - повернути позивачу ОСОБА_1 , на підставі ч.10 ст.153 ЦПК України для виконання вимог ч.6 ст. 151 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова