Рішення № 102012416, 16.12.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1329/21

Провадження № 2/175/427/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Новік Л.М,

за участю секретаря - Варави О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування в особі Підгородненської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування в особі Підгородненської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона, ОСОБА_1 , є рідною бабусею дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка по справі доводиться їй донькою, вона не перебувала в шлюбі. Відомості про батька дитини, внесені до актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України. Відомості про батька дитини, внесені до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України. З жовтня 2017 року мати дітей ОСОБА_4 , не проживає з дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з цього часу самостійно займаюсь їх вихованням, навчання, розвитком та утриманням онуків. В той час, коли відповідачка по справі самоусунулася від виховання та утриманні своїх дітей, фактично взагалі зникла. Тривалий час відповідачка не виходить на зв`язок, місце її проживання їй невідомо. Мати дітей, не займається вихованням та утриманням дітей, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми взагалі; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання внуком освіти. Факти ухилення матері дітей - ОСОБА_4 , від виконання батьківських обов`язків по вихованню онуків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 підтверджуються письмовими доказами. Неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків по вихованні своїх дітей має системний характер. З приводу невиконання батьківських обов`язків відповідачем вона була змушена звертатися до правоохоронних органів, маючи сподівання, що ситуація виправиться, однак позитивного результату не досягнуто.

Просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , відносно дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_4 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частини усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, на користь особи, яка буде виконувати обов`язки законного представника дітей.

Ухвалою від 23 квітня 2021 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання, встановлено учасникам процесу строки на подачу до суду заяв по суті справи.

16.06.2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка надала до канцелярії суду заяву згідно якої просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове не з`явилася з невідомої суду причини.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування Підгородненської міської ради Рябухіна Ю. до канцелярії суду надала заяву згідно якої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила розглядати справу без її участі, надали суду висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на що, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з довідки про склад сім`ї №913 від 27.10.2020 р. виданої Підгородненською міською радою вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та має склад сім`ї: онуку - ОСОБА_3 , 2017 р.н., онуку - ОСОБА_2 , 2011 р.н. (проживає без реєстрації), чоловіка - ОСОБА_6 .

Відповідно до характеристики наданої КЗ «Підгородненська загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступеня», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що питаннями виховання і розвитку дитини в сім`ї займається бабуся. Вона систематично цікавиться навчально-виховним процесом ОСОБА_2 та не пропускає жодних батьківських зборів. Мати з дітьми не проживає. За весь період навчання хлопчика у школі мати ні разу не з`явилася. Місцезнаходження матері невідоме. Зовнішній вигляд у школяра охайний. З однолітками не завжди товариський, спілкується абсолютно з усіма учнями класу. Йде на контакт з дорослими, спокійно сприймає зауваження вчителя. Не переживає за свої вчинки.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини за адресою АДРЕСА_1 за адресою проживання позивача, вбачається, що створені умови для проживання та розвитку дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно інформації КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дніпровської ради Дніпропетровської області» від 13.07.2020 р. № 512 діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають з бабусею ОСОБА_1 , 1957 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 . Декларації з сімейним лікарем на дітей уклала бабуся 11.06.2018 р.

Згідно з листом Дніпровського районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 25.09.2020 р, Дніпровський районний центр соціальних служб для сім`ї дітей та молоді повідомлено, що інспекторами ЮП СП Дніпровського районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області здійснювалися заходи з метою встановлення місцезнаходження гр. ОСОБА_4 , 1994 року народження, та прийнятими заходами встановити місцезнаходження останньої не виявилось можливим.

Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування 10 червня 2021 року надала до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав матір ОСОБА_4 відносно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою захисту прав та інтересів дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки матері, свідомого нехтування нею своїх обов`язків.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, що узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 420/1753/18 (провадження № 61-22933св19) від 14 травня 2020 року.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Згідно з ч.1 ст.8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір (ч. 5 ст. 8 ЦПК України).

У відповідності до статті 3 «Конвенції про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. А статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Статтею 8 Європейської конвенції з прав людини (далі Європейська конвенція) гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя спричиняє порушення статті 8 Європейської конвенції, за винятком випадків, коли воно здійснюється «згідно із законом», має ціль або цілі, що є легітимними згідно з пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення згаданої вище цілі або цілей (пункт 83 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гаазе проти Німеччини»).

При цьому, право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Європейської конвенції (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до ст.12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язання виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки, або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

А відповідно до розпоряджень, викладених в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків (пункт 18 Постанови).

Виходячи з конкретних обставин справи втручання у право відповідача здійснюється з метою захисту прав і свобод неповнолітніх дітей, підпадає під виняток, передбачений пунктом 2 статті 8 Європейської конвенції і підтверджує наявність вимоги щодо «законної мети» такого втручання.

В судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачка зовсім не займається вихованням, дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, необхідними умовами проживання, що негативно впливає на фізичний розвиток, здоров`я дитини, вона фактично усунулася від виконання своїх батьківських обов`язків.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання, піклування дитини відповідачем, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

При задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дітей (ч.3 ст.166 Сімейного Кодексу України).

У відповідності до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

На підставі ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, яка відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України визначається судом.

Відповідності до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючі обставини перелічені у ст.182 СК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі по 1/2 частині з усіх її заробітків (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь особи чи установи, на утриманні якої будуть діти, починаючи з дня подачі заяви до суду, тобто з 06.04.2021 року, до досягнення дітьми повноліття.

Таким чином, суд, з`ясувавши всі обставини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судовий збір на користь держави в сумі 908 грн. 00 коп., за вимогу майнового характеру (про стягнення аліментів), та 908,00 грн. за вимогу не майнового характеру (про позбавлення батьківських прав).

На підставі викладеного, керуючись Декларацією про права дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, «Конвенцією про права дитини», статтею 8 Європейської конвенції з прав людини, статтями164-166, 179, 180-182, 185, 186,191,196, 243, 244 Сімейного кодексу України, ст. 55 ЦК України, статтями ст.ст. 12,13,81,141,259,265,268, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , відносно дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 , 1994 р.н., РНОКПП - НОМЕР_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частини усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь особи чи установи, на утриманні якої будуть діти, до повноліття дітей.

Допустити до негайного виконання судового рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_4 , 1994 р.н., РНОКПП - НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.М. Новік