Рішення № 102012065, 29.11.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/15908/19

Провадження №2/932/3748/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«29» листопада 2021 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Цитульського В.І.

секретаря судового засідання Ларіної К.А.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Дніпрі справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

в с т а н о в и в :

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту б/н від 21.12.2011. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписав заву б/н від 21.12.2011, згідно з якою йому було видано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт. Позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому в договорі. У свою чергу, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

В ході розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог, та останній просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10329,39 грн., з яких 8701,05 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10,93 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 1617,41 грн. - заборгованість з пені та понесені судові витрати.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 листопада 2020 року, головуючим суддею, для розгляду даної справи, було визначено Цитульського В.І.

Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини не явки не повідомив.

Відповідач у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, та надав письмових відзив у якому зазначив, шо з наданої анкети-заяви не вбачається, яку саме банківську картку (чи послугу) бажав отримати клієнт, також не вказано бажаний кредитний ліміт, відсутні будь-які умови щодо відсотків, нарахування пені та штрафів, також відсутні умови та строки повернення кредиту (користування ним). Крім цього, заява - анкета не підтверджує видачу картки, її номер, надання грошових коштів на цю картку, відкриття рахунку і зарахування кредиту на цей рахунок. АТ КБ «Приватбанк» не надав суду належних і допустимих доказів, які свідчили те, що при підписанні сторонами кредитного договору (анкети-заяви) 21.12.2011 року діяли тарифи та Умови кредитування саме в тій редакції, що надана до позову. Крім того, як вбачається із доданого до позову витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вони почали свою дію з 01.01.2013 року. Надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Розрахунок заборгованості за договором б/н від 21.12.2011 року до позову не може бути доказом по справі, оскільки цей розрахунок не містить посилань на номер відкритого кредитного рахунку, перерахування кредитних грошових коштів позивачем на цей рахунок, а також не має посилань на виписки по цьому кредитному рахунку.

Вислухавши думку відповідача, ознайомившись із доводами позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що 21 грудня 2011 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.50), у якій погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, та що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді та які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua.

До Анкети-заяви позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна 55», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна COLD» (а.с.10) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.51-75), розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини кредитного договору, які відповідачем не підписані.

У обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на укладення сторонами договору приєднання б/н від 21 грудня 2011 року, складовими якого є підписана відповідачем заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.

Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, у підписаній відповідачем Анкеті-заяві (а.с.50 на звороті) відсутні умови договору про сплату відсотків по кредиту, пені, комісій, штрафних санкцій, строк дії договору, не висловлене бажання відповідача укласти кредитний договір.

Надані позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» від виду кредитної карти («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна GOLD») (а.с.51) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.52-75), як невід`ємних частин кредитного договору, не містять підпису позичальника.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідач погодився з отриманням кредиту та що саме ці Тарифи та Умови і Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в них розмірах і порядках нарахування, або в подальшому не змінювались, а тому такі Тарифи і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, відповідно до якої до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи захисту інтересів споживачів» прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року та основні засади цивільного законодавства, звернула увагу на необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах та зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому суд вважає, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, та, відповідно, що позивачем не є доведеною та обставина, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, комісію і відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків задоволенню не підлягають у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Виходячи з викладеного вище, безпідставним є і проведені позивачем нарахування та погашення за рахунок отриманих відповідачем коштів комісій, пені та штрафів, включення яких до складу заборгованості вбачається як з розрахунку заборгованості, так і з витягу з особового рахунку відповідача.

Укладений між сторонами кредитний договір від 21 грудня 2011 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), тому, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Згідно з рахунку заборгованості, станом на 31 січня 2021 року вона складає 10329,39 грн., разом з тим, з даного розрахунку вбачається, що відповідачем сплачено заборгованості за відсотками та пені у розмірі, що значно перевищує суму заборгованості.

Такий порядок погашення заборгованості по відсоткам, пені та штрафам між сторонами, в письмовій формі, не погоджувався, а односторонні дії позивача щодо погашення (списання) відсотків за рахунок кредита і додавання до тіла кредита не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти є платою за використання кредитних коштів.

Отже, станом на 31 січня 2021 року (до цієї дати позивач погашав (списував) відсотки за рахунок кредита і додавав до тіла кредита), заборгованість за наданим кредитом (тілом кредита) відсутня, оскільки позивачем додано до тіла кредита відсотків на загальну суму 17845,21 грн. та по пені 3968,44 грн., а нараховано та пред`явлено до стягнення заборгованості за тілом кредита у розмірі 10329,39 грн., тобто фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку, повернуті позивачу в повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Строк подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 29.11.2021.

Суддя: В.І.Цитульський