Ухвала суду № 102011699, 17.12.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

"17" грудня 2021 р.

Справа № 489/5747/15

Провадження №4-с/489/60/21

У Х В А Л А

17 грудня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – Бодюл А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, якою просив визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. про арешт коштів боржника від 17.11.2021, винесену в межах виконавчого провадження № 67553599 з виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Миколаєва виданого 11.03.2016 по справі № 489/5747/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 57748,96 доларів США, що еквівалентно 1 234 184,79 грн. Посилаючись на те, що йому стало відомо про те, що на його картковий рахунок було накладено арешт на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. від 17.11.2021 в межах виконавчого провадження № 67553599 з виконання виконавчого листа по справі № 489/5747/15-ц. Вважає, що дана постанова приватного виконавця Баришнікова А.Д. є незаконною та підлягає скасуванню. На його ім`я відкрито рахунок в АТ «Державний ощадний банк України», на який він отримує заробітну плату. Таким чином, даний рахунок має спеціальний режим використання. Дана обставина поставила його в скрутне матеріальне становище, оскільки в нього відсутні кошти на придбання продуктів харчування, необхідних ліків, на оплату комунальних послуг, тощо.

Від приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. надійшов відзив на скаргу, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. Зазначає, що 17.11.2021 від представника стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» надійшла заява про примусове виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 489/5747/15-ц. До заяви додано належно оформлений виконавчий документ. Виконавчим документом визначено боржник ОСОБА_1 та копію ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.07.2021 про заміну стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у виконавчих листах. Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.11.2015 по справі № 489/5747/15-ц. Відповідно до даних виконавчого листа, остання відмітка державного виконавця Центрального ВДВС – 24.10.2017 виконавче провадження завершено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». 07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким встановлено тимчасову заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті. 23 квітня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті». Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про мораторій та стягнення майна громадян України», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 23.09.2021. Таким чином, стягував звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 489/5747/15-ц від 11.03.2016 з дотриманням строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою суду від 01.12.2021, скаргу прийнято до розгляду та призначено до розгляду.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.11.2015, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 08/04/2008/840 К-1058 від 24.04.2008 р. в розмірі 57 748,96 доларів США, що еквівалентно 1 234 184 грн. 79 коп., а саме: 47 604,12 доларів США, що еквівалентно 1 017 373 грн. 83 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 4 007,90 доларів США, що еквівалентно 85 655 грн. 04 коп. – заборгованість за відсотками, 688,54 доларів США, що еквівалентно 14 715 грн. 17 коп. – пеня за прострочення сплати кредиту, 5 448,40 доларів США, що еквівалентно 116 440 грн. 75 коп. – штраф за порушення умов договору. Стягнуто з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 3 654 грн. 00 коп., по 1 827 грн. 00 коп. з кожного.

02 грудня 2015 року та 11 березня 2016 року Ленінським районним судом м. Миколаєва по вказаній справі видано 4 виконавчих листа.

Ухвалою суду від 23.07.2021, замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815) у виконавчих листах, виданих відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12.11.2015 по справі № 489/489/5747/15-ц (провадження № 2/489/2684/15). У задоволенні вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_1 відмовлено.

Судом встановлено, що у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. перебувало виконавче провадження № 67553599 з примусового виконання виконавчого листа № 489/5747/15-ц виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 08/04/2008/840 К-1058 від 24.04.2008 р. у загальному розмірі 57 748,96 доларів США, що еквівалентно 1 234 184 грн. 79 коп.

17 листопада 2021 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 67553599.

Згідно довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 25.11.2021 за вих. № 112.13-50/1990, ОСОБА_1 є клієнтом Миколаївського обласного управління АТ «Ощадбанк» та має відкритий зарплатний рахунок в гривні.

Вказане підтверджується матеріалами виконавчого провадження №67553599 наданими приватним виконавцем на виконання ухвали суду.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з п. п. 2, 5 ч.1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема є: звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника та інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами п. п. 6, 7, 21 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Згідно ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5, 10 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Проаналізувавши вищевказану норму Закону, колегія суддів зазначає, що накладення арешту на кошти боржника є правовим механізмом створення можливості забезпечення належного і своєчасного виконання виконавцем у межах суми стягнення за виконавчим документом із врахуванням додаткових платежів.

При цьому, у випадку накладення приватним виконавцем арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, передбачено відповідний порядок дій банку, іншої фінансової установи, при цьому постанова про арешт коштів боржника в цій частині не підлягає до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Приписами ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статтях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю, а накладення арешту на кошти, призначені для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати, що призводить до порушення конституційних прав працівників товариства.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншими кредиторами підприємства, а рахунки, передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками зі спеціальним режимом, на які орган державної виконавчої служби відповідно до вимог законодавства не накладає арешт, оскільки накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливить своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав на оплату праці громадян, які працюють на підприємстві.

Суд зазначає, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Накладення арешту на рахунок, з якого ОСОБА_1 отримує заробітну плату, яка є її єдиним джерелом доходу, поставило його у скрутне матеріальне становище. Даних про наявність у ОСОБА_1 інших доходів, матеріали справи не містять. Арешт вказаного рахунку порушує право боржника на отримання коштів, необхідних для існування, а тому скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича – задовольнити.

Скасувати арешт, накладений 17 листопада 2021 року на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича, винесеної в межах виконавчого провадження № 67553599 з виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Миколаєва виданого 11 березня 2016 року по справі № 489/5747/15-ц про стягнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 08/04/2008/840 К-1058 від 24.04.2008 р. у загальному розмірі 57 748,96 доларів США, що еквівалентно 1 234 184 грн. 79 коп., на особовий зарплатний рахунок, відкритий в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Суддя Н. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «17» грудня 2021 року.