Рішення № 102011380, 16.12.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/30674/21

Провадження № 2-а/127/325/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 грудня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді - Гриневича В.С.

секретар судового засідання: Щербатюк І.Б.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , його представника: адвоката Глєбова С.Г.

представника відповідача: Ковальчука Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №127/30674/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.11.2021 відповідачем відносно нього було винесено постанову серії ЕОА № 4994203 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. 00 коп. Зі змісту постанови вбачається, що позивач 06.11.2021 о 04 год. 45 хв. м. Вінниця, вулиця Пирогова, 113 водій не мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб та посвідчення водія, чим порушив п. 2.1 ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вищевказану постанову позивач вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки відомості зазначеній в ній не відповідають дійсним обставинам справи, а дії інспектора патрульної поліції при винесенні постанови були незаконними та такими, що грубо порушили права позивача.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що:

- при розгляді справи інспектором 1 батальйону 2 роти УПП у Вінницькій області рядовий поліції Гончарук К.І. було грубо порушено вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853, а також і відповідних статей КУпАП;

- позивач транспортним засобом не керував, а 06.11.2021 біля 04.00 годин він знаходився в якості пасажира в транспортному засобі TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала інша особа. Працівники поліції взагалі з ним не спілкувались, будь яких документів в нього не вимагали;

- Інспектор не дослідив наявні докази, а саме не відібрав у нього пояснення, внаслідок чого прийняв невірне рішення по справі. На думку позивача розгляду справи наслідком якого його притягнуто до відповідальності, не відбувалося. Він не спілкувався з поліцейським, а постанову отримав в управлінні патрульної поліції у Вінницькій області, що є грубим порушенням п. 1 Розділу IV Інструкції «розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення».

Крім того, на думку позивача оскаржувана постанова не містить в собі повний опис обставин, установлених під час розгляду справи, не містить докази, які свідчили про керування позивачем даним транспортним засобом та інших обставин зазначених в позовній заяві.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 12.11.2021 відкрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Також відповідачу було запропоновано протягом трьох днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі представником відповідача було надіслано суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що, на думку представника відповідача, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Так, під час патрулювання 06.11.2021 в м. Вінниці поліцейським роти № 2 БУПП у Вінницькій області ДПП Гончаруком Костянтином Івановичем було зупинено автомобіль Toyota саmrу ДНЗ НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, відмовився пред`явити посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 2.1 а) ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 2.1 а) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача, після чого водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Інспектор виніс постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 340 грн., відповідно до санкції статті.

Таким чином, на думку відповідача, інспектор як посадова особа, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР, маючи відповідні повноваження, зробив висновок про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, діючи при цьому на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

З урахуванням наведеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Глєбов С.Г. позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просили їх задовольнити. Крім того, в судовому засіданні позивач зазначив, що на автозаправці ОККО за кермо автомобіля TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , сів його батько, який певний час їхав за кермом, після чого за кермо сіла його дружина, яку було зупинено працівниками поліції, та він в цей час перебував на задньому сидінні автомобіля.

Представник відповідача Ковальчук Д.О. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на правомірність дій поліцейських при винесені оскаржуваної постанови. При цьому зазначив, що ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля на автозаправці ОККО та рух його автомобіля зафіксовано на відео, після чого автомобіль було зупинено на вимогу працівників поліції та в той час як інспектор ОСОБА_2 підійшов до автомобіля то він побачив як ОСОБА_1 пересідає на заднє сидіння автомобіля, а його дружина сідає за кермо. Також зазначив, що спочатку було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, після чого було винесено постанову та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.11.2021 поліцейським роти №2 БУПП у Вінницькій області ДПП Гончаруком Костянтином Івановичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕАО №4994203, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 06.11.2021 о 04 год. 45 хв. в м. Вінниці по вул. Пирогова, 113, керуючи автомобілем марки TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , не мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб та посвідчення водія, чим порушив п. 2.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень.

Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст. ст. 122,126 КУпАП). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 5 статті 258 КУпАП не передбачені винятки, щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.

Аналогічне положення міститься і в підпунктах 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було вчинено поліцейським роти №2 БУПП у Вінницькій області ДПП Гончаруком Костянтином Івановичем.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно частини першої статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи слідує, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки, керуючи транспортним засобом TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , 06 листопада 2011 року о 04 год. 45 хв., в м. Вінниці, по вул. Пирогова, 113, ОСОБА_1 відмовився пред`явити посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 2.1.а. та п. 2.1.б. ПДР - Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень наданих в судовому засіданні позивачем та його представником, позивач заперечує факт його керування транспортним засобом TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , а також факт розгляду справи, наслідком якого його притягнуто до відповідальності, оскільки він не спілкувався з поліцейським, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Суд критично оцінює твердження позивача з приводу того, що останній не керував транспортним засобом та не спілкувався з інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, всупереч вимогам даної статті позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що адміністративне правопорушення ним не вчинялося.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Разом з тим, частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, законодавством обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Так, на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові ЕАО №4994203, представником відповідача надано суду компакт-диск з записом з місця події та компакт-диск з записом наданий ситуаційним центром Вінницької міської ради.

З наявного відеозапису, що міститься в матеріалах справи, встановлено, що в транспортний засіб марки TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , який стояв припаркований на АЗС ОККО, за кермо автомобіля о 04 год. 10 хв. сідає ОСОБА_1 та о 04 год. 11 хв. виїжджає із зазначеної АЗС та рухається у бік вул. Пирогова без зупинки, після чого зафіксовано, що повертаючи на вул. Зодчих за ним уже слідує автомобіль патрульної поліції із проблисковими маячками. Працівниками поліції о 04 год. 16 хв. було зупинено автомобіль TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 в м. Вінниці, по вул. Пирогова, 113. В той час, коли поліцейський підійшов до автомобіля водій ОСОБА_1 уже пересів на заднє сидіння автомобіля та за кермом уже перебувала інша особа (зі слів позивача - дружина ОСОБА_1 ). При цьому, ОСОБА_1 , сидячи на задньому сидінні автомобііля, відмовляється спілкуватися із працівниками поліції. Поліцейський підійшов до водія та повідомив останнього про те, що працівники поліції отримали повідомлення від громадян про те, що водій зазначеного транспортного засобу керує транспортним засобом в стані алкогольного спяніня. Працівники поліції пояснили суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів, які попросили надати відповідно до п. 2.1 ПДР України та на підставі ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію", та запитали чи буде водій проходити огляд на стан сп`яніння. Працівники поліції показали водію зафіксований факт того, як водій ОСОБА_1 сідає за кермо авто та виїжджає із АЗС ОКО. В подальшому водій відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, в зв`язку з чим відносно нього було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На відеозаписі зафіксовано, що водій ОСОБА_1 не надав ні посвідчення водія, ні реєстраційного документу на транспортний засіб та взагалі відмовлявся спілкуватися із працівниками поліції.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення: порушення вимог п. 2.1. ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП України, водію було роз`яснено права особи, яка притягується до відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП. Також, позивачу було роз`яснено право оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в судовому порядку. Крім того, було роз`яснено порядок отримання копії постанови, оскільки ОСОБА_1 відмовився від отримання копії постанови.

Також на відео зафіксовано, як через деякий час, на прохання дружини позивача, на місце події приїхав батько ОСОБА_1 , який привіз свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , та з`ясовував причину евакуації авто. Переглянувши відео надане працівникми поліції, як за кермо автомобіля сідав ОСОБА_1 , батько останнього не заперечува того, що ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля та виїхав із АЗС ОККО.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що позивач сів за кермо автомобіля TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 о 04 год. 11 хв. та рухався в бік вул. Пирогова без зупинки автомобіля до 04 год. 16 хв., тобто до того часу поки за ним почав рухатись автомобіль патрульної поліції із ввімкненими проблисковими маячками, після чого повернув на вул. Зодчих та зупинився. Однак, в той час поки працівник поліції підійшов до водійських дверцят автомобіля водій ОСОБА_1 встиг пересісти з водійського сидіння на заднє сидіння автомобіля, а на місце вордія сіла його дружина.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Згідно з пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м;

г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);

д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака “Водій з інвалідністю” - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Приписами пункту 2.4 Правил дорожнього руху України визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

За невиконання вимог пунктів 2.1 Правил дорожнього руху передбачена адміністративна відповідальність згідно з частино першою статті 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Отже, врахувавши те, що позивача було зупинено за порушення правил дорожнього руху, на підставі статті 32 Закону України «Про Національну поліцію», статті 16 Закону України «Про дорожній рух» та п.п. 2.4 «а» ПДР України, поліцейський правомірно пред`явив вимогу щодо перевірки документів, що підтверджують відповідне право водія на керування транспортним засобом.

Разом з тим, як вбачається із наданих доказів, на вказану вимогу водій ОСОБА_1 відмовився пред`явити поліцейському посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (зокрема порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП).

Відповідно до частини другої статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Отже, з огляду на наведені встановлені судом обставини та законодавчі приписи, виходячи з того, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, суд вважає правомірним винесення поліцейським спірної постанови без складання відповідного протоколу, оскільки відповідач є уповноваженим працівником підрозділу Національної поліції, який має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення від імені органів Національної поліції.

Крім того, вищенаведеними правовими нормами встановлено безумовний обов`язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особою, яка керує ним, мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб та посвідчення водія.

Однак, судом встановлено, що позивач 06.11.2021, керуючи автомобілем марки TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , на законну вимогу працівників поліції не пред`явив реєстраційний документ на транспортний засіб та посвідчення водія, а відтак його дії охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Суд також звертає увагу на те, що і до позовної заяви позивачем не додано копій вищевказаних документів, що взагалі ставить під сумнів обставини про існування таких документів.

Посилання позивача на те, що позивач не керував автомобілем TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , а даним автомобілем керувала його дружина, судом до уваги не приймається, оскільки дані факти спростовуються оглянутим в судовому засіданні відеозаписом.

Що стосується наданих в судовому засіданні пояснень позивача та його представника, що за кермо автомобіля TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , на АЗС ОККО сідав батько позивача, судом сприймається критично, оскільки такі пояснення не відповідають дійсності та повністю спростовуються матеріалами справи, в тому числі оглянутими в судовому засіданні відеоматеріалами, на яких сам батько позивача не заперечує той факт, що саме ОСОБА_1 на АЗС ОККО сідав за кермо автомобіля TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 та виїжджав із АЗС.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення позивачем надано не було. Підтвердження наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність належними і допустимими доказами доведено не було.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Частиною третьою статтею 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналіз зазначених норм права та встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому її необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовну заяву позивача залишено без задоволення, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору та витрати на правову допомогу адвоката слід залишити без відшкодування.

Керуючись ст.ст. 7, 126, 222, 247, 268, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 143, 242-244, 246, 262, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Постанову серії ЕАО №4994203 від 06.11.2021, винесену інспектором управління патрульної поліції у Вінницькій області Гончаруком Костянтином Івановичем, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя: