Рішення № 102011189, 09.12.2021, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1641/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2021 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря Бойко Т.Є.

розглянув у підготовчому судовому засіданні у залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

ОСОБА_2

відповідач: Томашпільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області

вимоги позивача: про визнання права власності на земельну ділянку

представник позивачів: адвокат Семко В.М,

представник відповідача: Щербатий А.І.

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

10 листопада 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право приватної спільної часткової власності, в рівних частках по 1/2 частці кожному, на земельну ділянку, площею 0,0133 га, кадастровий номер: 0523955100:01:001:0948, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний позов обґрунтовано наступним.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях є власниками нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 .

Вказана будівля розміщена на земельній ділянці площею 0,0133 га, кадастровий номер: 0523955100:01:001:0948, вартістю 77253,15 гривень. Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачі по справі будучи власниками нежитлової будівлі мають право на земельну ділянку, що знаходиться під даною житловою будівлею по Ѕ частині кожен.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 11 листопада 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 09 грудня 2021 року.

Доводи учасників справи.

В судовому засіданні представник позивачів, адвокат Семко В.М. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача, Томашпільської селищної ради Вінницької області, Щербатий А.І. в судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, заслухавши сторін, оцінивши належність та достовірність доказів, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що позивачі у справі є власниками нежитлової будівлі, розташованої на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 що підтверджується рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11 серпня 2009 року.

Згідно довідки КП «Могилів-Подільське міжрайонне БТІ» нежитлова будівля на АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Назва вулиці змінилася з площі Ленінського Комсомолу на АДРЕСА_1 .

Згідно рішення виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 20.04.2021 року № 199, змінено номер нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , встановлено номер 11а.

Згідно з копією державного акта на право власності на землю Серія ВН № 206789 від 30.05.2003 року, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0133 га, належить ОСОБА_4 .

Згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0711554802021 від 01.06.2021 року, кадастровий номер 0523955100:01:001:0948, площею 0,0133 га, вказана земельна ділянка належить ОСОБА_4 на праві власності. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 61297825 від 02.11.2021 року, державним реєстратором Штифурко О.Д. було відмовлено в реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0523955100:01:001:0948, площею 0,0133 га за ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

З наведених норм вбачається, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права власності на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, який на ньому розташований, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі

Відповідно до п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 809/48/18, набуття речового права на земельну ділянку особою, яка набула права власності на розміщене на ній нерухоме майно, відбувається шляхом переходу від попереднього власника (користувача) земельної ділянки.

Таким чином, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі або споруди. Стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю, що на ній розташована.

Отже, позивачі, будучи власниками Ѕ та Ѕ частини нежитлової будівлі мають право на визнання за ними права власності на пропорційну частину земельної ділянки, що знаходиться під цією будівлею, а саме на 1/2 і 1/2 частини земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Висновки суду за результатом розгляду справи.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених обставин, враховуючи, що позивачами доведено, що вони мають право на визнання за ними права власності на земельну ділянку зазначену в позову, відповідачем визнано позовні вимоги, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 може бути визнано право власності на 1/2 і 1/2 частини земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 454 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141, 163, 200, 263, 265, 293, 315, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право приватної спільної часткової власності, в рівних частках по 1/2 частці кожному, на земельну ділянку, площею 0,0133 га, кадастровий номер: 0523955100:01:001:0948, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 п`ятдесят відсотків сплаченого за квитанцією № 67 від 10.11.2021 року судового збору, а саме в сумі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 02.04.2016 року Томашпільським РС УДМС України у Вінницькій області, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 14.03.2006 року Томашпільським РВУМВС України у Вінницькій області, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;

відповідач: Томашпільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, Код ЄДРПОУ: 043262128, адреса: 24200, Вінницька область, Тульчинський район, смт Томашпіль, пл.Т.Шевченка, 1.

Повний текст рішення виготовлено: 17.12.2021 року

Суддя: О. В. Пилипчук