Рішення № 102009631, 13.12.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3020/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Демченко А.О.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія” до Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення заборгованості в загальній сумі 226902,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення заборгованості в загальній сумі 226902,59 грн., у т.ч.: основного боргу за спожиту активну електричну енергію в сумі 223757,52 грн., 3% річних – 1904,17 грн. та інфляційних втрат – 1240,92 грн., посилаючись на наступне.

Як вказує позивач, на виконання Закону України “Про ринок електричної енергії” під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу АТ “Одесаобленерго” від постачання електричної енергії було створено ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія”, метою здійснення діяльності якого є постачання електричної енергії споживачам.

При цьому постановою НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 р. надано ліцензію TOB “ООЕК” з постачання електричної енергії споживачам.

Наразі позивач зауважив, що у зв`язку з реформою у сфері енергетики, на період відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії, договірні відносини між споживачами та учасниками ринку електричної енергії (та переходом споживача від постачальника за регульованим тарифом до нового постачальника) були врегульовані п. 13 Перехідних положень Закону України “Про ринок електричної енергії” , п. 2 та п. 4 Постанови № 312 від 14.03.2018 р. про затвердження “Правил роздрібного ринку електричної енергії”, які передбачали, що (п. 2.) укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови; (п.4.) у період з дати отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії до 01 грудня 2018 року операторам систем розподілу укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, та форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР, у засобах масової інформації і в пунктах обслуговування споживачів ОСР. ОСР направляє поштовим відправленням споживачу заяву-приєднання до зазначеного договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об`єкта споживача. Направлення такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об`єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо). Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Також позивач зазначає, що з 01.01.2019 р. на території Одеської області розпочав діяльність оператор системи розподілу - АТ “Одесаобленерго” на підставі ліцензії про розподіл електричної енергії згідно Постанови НКРЕКП № 1345 від 06.11.2018 р. “Про видачу АТ “Одесаобленерго” ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом”. Як вказує позивач, між TOB “ООЕК” та АТ “Одесаобленерго” укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу № 1/01/30/11/2018 від 30.11.2018 р., відповідно до умов якого АТ “Одесаобленерго”, як оператор системи розподілу, надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам постачальника, які входять в балансуючу групу постачальника. Так, позивач зазначає, що наявність зазначеного договору доводиться реєстром електропостачальників, які отримали доступ до електричних мереж оператора системи розподілу електричної енергії АТ “Одесаобленерго” (реєстр розміщений на сайті АТ “Одесаобленерго”).

Наразі позивач зауважує, що СГІ-НЦНС був діючим споживачем електричної енергії та отримував послуги з постачання електричної енергії від АТ “Одесаобленерго” (як постачальника за регульованим тарифом) за особовим рахунком № 99. На виконання п. 2 та п. 4 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. СГІ-НЦСН приєднався до публічного договору про розподіл електричної енергії АТ “Одесаобленерго” шляхом фактичного споживання електричної енергії. Отже, як вказує позивач, АТ “ДТЕК Одеські електромережі” надає ТОВ “ООЕК” та споживачу послуги з розподілу електричної енергії. Крім функцій оператора системи розподілу, АТ “ДТЕК Одеські електромережі” також виконує функції постачальника послуг комерційного обліку (в силу п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р.) та адміністратора комерційного обліку в силу (п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р.). Це, за ствердженнями позивача, означає, що АТ “ДТЕК Одеські електромережі” адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем, та надає цю інформацію постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці та на підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів, до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.

Наразі позивач посилається на п. 3.1.7 ПРРЕЕ, за яким договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається в паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформляються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

За ствердженнями позивача, СГІ-НЦНС на виконання вимог Закону України “Про ринок електричної енергії” з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та з метою безперервного електрозабезпечення приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг ТОВ “ООЕК” шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії від 20.02.2019 р. з комерційною пропозицією № 2/1 - УП, внаслідок чого споживачу був відкритий особовий рахунок № 99 (Центральний підрозділ ТОВ “ООЕК”).

Наразі позивач зазначає, що відповідно до заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг початком постачання електричної енергії є 01.01.2019 р.

Крім того позивач зазначає, що приєднання споживача до умов публічного договору підтверджується фактом споживання електричної енергії та оплатами виставлених рахунків.

Відповідно до п. 5.1. публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.

Відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам.

Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На даний час, як зазначає позивач, на підставі п. 11 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - AT “Одесаобленерго”.

Зокрема, позивач вказує, що за розрахунковий період березень 2021 р. - серпень 2021 р. ТОВ “ООЕК” від АТ “ДТЕК Одеські електромережі” як оператора комерційного обліку були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії СГІ-НЦНС, з яких вбачається, що за особовим рахунком № 99 у березні-серпні 2021 року СГІ-НЦНС спожито 133189 кВт.год. електричної енергії. При цьому позивач додає, що на підставі вищезазначених даних, ТОВ “ООЕК” було виписано відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію у березні - серпні 2021 р. та направлено засобами поштового зв`язку, а саме: рахунок № 02-99/1 від 05.04.2021 р. за спожиту у березні 2021р. е/е на суму 65597,28 грн., отриманий особисто 12.04.2021 р.; рахунок № 02-99/1 від 05.05.2021 р. за спожиту у квітні 2021 р. е/е на суму 45228,96 грн., отриманий особисто 06.05.2021 р.; рахунок № 02-99/1 від 02.06.2021 р. за спожиту у травні 2021 р. е/е на суму 18473,28 грн., отриманий особисто 03.06.2021 р.; рахунок № 02-99/1 від 05.07.2021 р. за спожиту у червні 2021р. е/е на суму 19741,68 грн., отриманий особисто 08.07.2021 р.; рахунок № 02-99/1 від 04.08.2021 р. за спожиту у липні 2021 р. е/е на суму 61834,08 грн., отриманий особисто 06.08.2021 р.; рахунок № 02-99/1 від 03.09.2021 р. за спожиту у серпні 2021р. е/е на суму 12882,24 грн., отриманий особисто 06.09.2021 р. Вказані рахунки, за ствердженнями позивача, отримані відповідачем особисто відповідно відомостей он-лайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номерами, докази чого додаються до позовної заяви.

Відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції, яка є додатком № 3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг передбачено, що споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання TOB “ООЕК”.

Водночас, як вказує позивач, всупереч зазначеним положенням договору відповідач оплату вартості електричної енергії не здійснив, внаслідок чого станом на день звернення до суду із дійсною позовною заявою заборгованість СГІ-НЦНС за спожиту електроенергію в березні-серпні 2021 р. складає 223757,52 грн.

Як вказує позивач, у зв`язку з несвоєчасною оплатою заборгованості за спожиту активну електроенергію, ТОВ “ООЕК” на умовах ст. 625 ЦК України нараховано споживачу 3% річних в сумі 1904,17 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 1240,92 грн.

Таким чином, за ствердженнями позивача, неоплата СГІ-НЦНС вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 223757,52 грн., а також 3% річних у розмірі 1904,17 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1240,92 грн. є підставою для захисту прав та інтересів ТОВ “ООЕК” в судовому порядку на підставі ст. 16 ЦК України.

При цьому у поданій позовній заяві позивач на підставі ч. 5 ст. 12 та ч. 1 ст. 247 ГПК України вбачає необхідність розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2021 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3020/21, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.11.2021 р.

29.10.2021 р. від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку із отриманням копії ухвали суду про відкриття провадження у справі 18.10.2021 р., а строк подання відзиву встановлений протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали суду.

В засідання суду, призначене на 01.11.2021 р., представник відповідача не з`явився.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.11.2021 р. у справі № 916/3020/21 розгляд справи відкладено на 16 листопада 2021 р.

02.11.2021 р. відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує. Так, в обґрунтування заперечень відповідач вказує, що 01.02.2015 р. між відповідачем та ТОВ “Олімп Комсервіс Плюс” укладено договір на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій, предметом якого є передача відповідачем ТОВ “Олімп Комсервіс Плюс” функцій з утримання житлових будинків і прибудинкової території, асфальтного покриття загальною площею 8500 кв.м для надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами та власниками житлових приміщень (п. 1.1 договору).

Так, відповідач вказує, що на виконання умов вказаного договору ним було передано ТОВ “Олімп Комсервіс Плюс” об`єкти житлового комплексу відповідача у кількості 20 багатоквартирних будинків масової забудови, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, буд. 3 та інші інженерні споруди, розташовані за цією ж адресою, а також наведене, за ствердженнями відповідача, підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі об`єктів житлового комплексу Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення та обслуговування ТОВ “Олімп Комсервіс Плюс” від 01.02.2015 р., який відповідно до п. 7.5 договору є його невід`ємною частиною.

Крім того відповідач вказує, що під час виконання договору ТОВ “Олімп Комсервіс Плюс” також керується Законом України “Про житлово-комунальні послуги” та Правилами надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 712 від 05.09.2018 р., що регулюють відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. При цьому відповідач вказує, що п. 6 ч. 4 ст. 8 вказаного Закону встановлений обов`язок управителя укласти з виконавцем послуги з постачання електричної енергії договір про постачання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку, забезпечувати виконання умов цього договору та контроль якості цих послуг. Наразі відповідач зауважує, що пунктами 9 та 43 вищезазначених Правил передбачено, що послуга з управління включає купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку, а також передбачений обов`язок управителя укласти з виконавцем послуги з постачання електричної енергії договір про постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку, забезпечувати виконання умов такого договору та контроль якості цих послуг.

Також відповідач додає, що точки обліку електричної енергії з ЕІС кодами 622884202604757L та 6227255844617690, які наведені у наданих позивачем довідках, знаходяться у житловому комплексі Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, при цьому електрична енергія у цих точках обліку використовується для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів, забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку, розташованого на території житлового комплексу СГІ-НЦНС.

Разом з тим відповідач зазначає, що з 2021 р. змінився ринок енергопостачання. Так, посилаючись на п. 13 розділу 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про ринок електричної енергії”, відповідач вказує, що з 1 січня 2021 року наведене положення втратило чинність, а тому втратили чинність всі публічні договори, до яких відповідач приєднувався шляхом фактичного споживання електричної енергії, а також шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії з комерційною пропозицією № 2/1-УП. Вказане, за ствердженнями відповідача, також підтверджується листом від позивача, отриманого відповідачем 30.11.2020 р. за вх. № 13321, відповідно до якого позивач повідомив про припинення умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з 31.12.2020 р., з огляду на що починаючи з 01.01.2021 р. у відповідача відсутні договірні відносин з позивачем на постачання електричної енергії та відповідно відсутній обов`язок зі сплати електричної енергії.

За ствердженнями відповідача, він не є малим непобутовим споживачем, а тому він не має права закуповувати електроенергію як універсальну послугу у постачальника універсальної послуги на 2021 р. Також відповідач наголошує, що з 1 січня 2021 року він здійснює закупівлю електричної енергії відповідно до положень Закону України “Про публічні закупівлі” шляхом проведення відкритих торгів, як це передбачено ч. 1 ст. 13 цього Закону.

Наразі відповідач вказує, що 05.02.2021 р. ним укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1 з ТОВ “Ернерінг”, яким встановлений порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції відповідачу постачальником електричної енергії, яким є ТОВ “Ернерінг”.

16.11.2021 р. від позивача через систему “Електронний суд” надійшла до суду відповідь на відзив. Так, стосовно укладеного договору на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 01.02.2015 р., згідно з яким житлові будинки передані на обслуговування ТОВ “Олімп Комсервіс Плюс”, позивач зазначає, що п. 1.2.8 ПРРЕЕ передбачено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 ПРРЕЕ) та укладається в установленому цими Правилами порядку. Так, позивач вказує, що публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та публічні комерційні пропозиції для споживачів електричної енергії, які мають право на універсальну послугу, викладені ТОВ “ООЕК” на офіційному веб-сайті та були розміщені в газеті “Одеські вісті” № 99 від 29.12.2019 р. Також позивач зазначає, що на виконання вимог Закону України “Про ринок електричної енергії” з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та з метою безперервного електрозабезпечення, СГІ-НЦНС приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг ТОВ “ООЕК” шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії від 20.02.2019 р. з комерційною пропозицією № 2/1-УП, при цьому позивач звертає увагу суду, що додатком № 1 до заяви-приєднання було визначено перелік точок комерційного обліку СГІ-НЦНС, серед яких житлові будинки з ЕІС кодами 62Z884202604757L та 62Z7255844617690, що мають право на постачання електричної енергії у постачальника універсальних послуг.

Окрім того, за ствердженнями позивача, в силу ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 62 Закону України “Про ринок електричної енергії” саме ТОВ “ООЕК” наділене обов`язком виконувати функції постачальника універсальних послуг на території Одеської області протягом чотирьох років, починаючи з 01.01.2019 р. При цьому позивач із посиланнями на ч. 1 ст. 63 Закону України “Про ринок електричної енергії”, п. 1.1.2 ПРРЕЕ наголошує, що на законодавчому рівні можливість продажу електричної енергії за цінами для населення передбачена тільки для постачальників універсальних послуг, постачання електричної енергії, що споживається у житлових будинках, у тому числі на технічні цілі та освітлення дворів, східців, і номерних знаків за цінами для побутових споживачів, - можлива тільки у постачальника універсальних послуг. Таким чином, як стверджує позивач, саме між ТОВ “ООЕК” та СГІ-НЦНС укладено договір на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на житлові будинки з ЕІС кодами 62Z884202604757L та 62Z7255844617690 зі строком поставки з 01.01.2019 р.

Разом з тим, посилаючись на п. 4.27 ПРРЕЕ, позивач звертає увагу суду також на той факт, що ані від відповідача, ані від АТ “ДТЕК Одеські електричні мережі” не надходило жодної заяви про припинення постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на вищезазначені об`єкти. Також позивач наголошує, у ТОВ “ООЕК” відсутні правовідносини із будь-яким іншим суб`єктом господарювання щодо постачання електричної енергії на житлові будинки з ЕІС кодами 62Z884202604757L та 62Z7255844617690, окрім, як із СГІ-НЦНС. При цьому позивач вказує, що ТОВ “ООЕК” на теперішній час отримує від АТ “ДТЕК Одеські електричні мережі” відомості про обсяги спожитої електричної енергії СГІ-НЦНС на житлових будинках з ЕІС кодами 62Z884202604757L та 62Z7255844617690, що, за ствердженнями позивача, підтверджує чинність договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Отже, як зазначає позивач, із зазначеного вище вбачається, що у разі переходу права власності/користування на об`єкти постачання, тобто зміни власника (користувача) на об`єкт нерухомого майна, або передачі даних об`єктів на обслуговування чи управління іншому балансоутримувачу, такий споживач має повідомити постачальника про відповідні зміни та власне узгодити внесення відповідних змін до умов договору.

Наразі позивач зауважує, що вищевикладені обставини підтверджуються також судовим рішенням господарського суду Одеської області по справі № 916/137/20 від 16.03.2020 р., що залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 р., яким задоволено позовні вимоги ТОВ “ООЕК” до СГІ-НЦНС про стягнення заборгованості. При цьому, як вказує позивач, у зазначеному рішенні, що набрало законної сили та виконано відповідачем в повному обсязі, господарським судом встановлено, що станом на 16.03.2020 р. об`єкти, які нібито були передані третій особі, належать саме відповідачу, чим підтверджено обов`язок останнього зі сплати вартості спожитої електричної енергії. Тобто, за ствердженнями позивача, твердження СГІ-НЦНС щодо передачі об`єктів третій особі з 01.02.2015 р. як підстава для звільнення від обов`язку з оплати вартості спожитої електричної енергії не знаходять свого підтвердження та спростовуються судовим рішенням по справі № 916/137/20.

Таким чином, на думку позивача, саме по собі укладення відповідачем договору на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій не припиняє дію договору про постачання електричної енергії та не звільняє останнього від обов`язку щодо належної оплати вартості спожитої електричної енергії, поряд з тим відповідачем не надано доказів звернення до позивача та оператора системи із відповідними заявами щодо припинення договору про постачання електричної енергії, передання об`єктів за договором іншому користувачу та ін.

Також позивач вказує, що точки обліку електричної енергії з ЕІС кодами 62Z884202604757L та 62Z7255844617690, що, як зазначає сам відповідач у відзиві, знаходяться у житловому комплексі Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, електрична енергія в цих точках використовується для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів, забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку, розташованого на території житлового комплексу СГІ-НЦНС, тобто електрична енергія використовується населенням у житлових будинках.

Щодо доводу відповідача, що останній не має права закуповувати електричну енергію у постачальника універсальних послуг у зв`язку із втратою чинності п. 13 розділу 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про ринок електричної енергії” позивач із посиланнями на абз. 2 п. 7 ПРРЕЕ зазначає, що 30.11.2020 р. у зв`язку із наближенням строку закінчення перехідного періоду ТОВ “ООЕК” направило відповідачу лист за вх. № 13321, на який посилається останній у відзиві на позову заяву, та звернуло увагу СГІ-НЦНС, що внаслідок закінчення вищевказаного перехідного періоду, що тривав протягом 2019- 2020 рр. та за відсутності від відповідача звернення щодо обрання ТОВ “ООЕК” як постачальника за вільними цінами, останні втрачають право на споживання електричної енергії за цінами універсальних послуг з 01.01.2021 р. З урахуванням вищезазначеного, як вказує позивач, за відсутності відповідного звернення від СГІ-НЦНС, ТОВ “ООЕК” було направлено повідомлення до ДПЗД “Укрінтеренерго” про припинення 31.12.2020 р. договорів про постачання електричної енергії на непромислові об`єкти з ЕІС кодами 62Z5700473946419 та 62Z7335598514249 та подальше постачання ДПЗД “Укрінтеренерго” на вказані об`єкти на підставі ч. 4 п. 3.4.2 Розділу 3 ПРРЕЕ. Разом з тим, за ствердженнями позивача, долучений СГІ-НЦНС до відзиву на позовну заяву договір № 1 від 05.02.2021 р. не містить додатків, а саме заяви-приєднання, з якої би вбачався перелік об`єктів за договором. Таким чином, на думку позивача, доводи відповідача відносно втрати останнім у 2021 р. права на отримання електричної енергії у постачальника універсальної послуги ґрунтуються на помилковому розумінні законодавства, не відповідають дійсним обставинам справи, направлені на уникнення відповідальності за порушення умов договору щодо несплати заборгованості за спожиту електричну енергію.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.11.2021 р. по справі № 916/3020/21 витребувано від Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення засвідчену належним чином копію додатку № 1 - “Заява-приєднання” до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 05.02.2021 р., укладеного між Селекційно-генетичним інститутом - Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ернерінг”. Крім того, вказаною ухвалою суду від 16.11.2021 р. відкладено розгляд справи на 07 грудня 2021 р.

06.12.2021 р. представником відповідача подано до господарського суду заяву, до якої додано копію додатку № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 05.02.2021 р. - заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу. Так, із поданої відповідачем копії заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 05.02.2021 р. вбачається, що на її зворотному боці міститься не друга сторінка такої заяви-приєднання, а копія останнього аркуша договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 05.02.2021 р., що встановлено судом шляхом зіставлення з копією такого договору, доданою відповідачем до відзиву на позов.

Також 06.12.2021 р. представником відповідача було подано до господарського суду заперечення та заяву про проведення судового засідання, призначеного на 07.12.2021 р., за відсутності представника відповідача.

В судове засідання, призначене на 07 грудня 2021 р., представник відповідача не з`явився.

Так, у судовому засіданні господарського суду 07 грудня 2021 року по справі № 916/3020/21 було протокольно оголошено перерву до 13 грудня 2021 року о 14 год. 30 хв., про що під розписку повідомлено представника позивача.

10.12.2021 р. від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із занятістю представника у судовому засіданні в Іллічівському міському суді Одеської області по справі № 501/3589/21, призначеному на 13.12.2021 р. на 14 год. 30 хв.

Вказане клопотання судом було розглянуто під час судового засідання 13.12.2021 р., за результатами чого судом було відмовлено в його задоволенні з огляду на закінчення процесуального строку розгляду справи.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія”, метою здійснення діяльності якого є постачання електричної енергії споживачам, було створено відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу АТ “Одесаобленерго” від постачання електричної енергії.

Так, відповідно до п. 13 розділу XVІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про ринок електричної енергії” під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії; упродовж двох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання; фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

При цьому постановою НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 р. надано ліцензію TOB “ООЕК” з постачання електричної енергії споживачам.

Відповідно до постанови НКРЕКП № 229 від 02.12.2020 р. ТОВ “ООЕК” встановлено тариф на послуги постачальника універсальних послуг на 2021 рік, який був розрахований відповідно до Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг, яка затверджена постановою НКРЕКП № 1176 від 05.10.2018 р.

Територією ліцензованої діяльності ТОВ “ООЕК” як постачальника універсальних послуг являється територія Одеської області, оскільки на цій території здійснював діяльність попередній постачальник за регульованим тарифом (АТ “Одесаобленерго”, який в результаті заходів відокремлення створив ТОВ “ООЕК”). З огляду на викладене, Товариство почало виконувати функції постачальника універсальних послуг на території Одеської області протягом двох років, починаючи з 01.01.2019 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 56 Закону України “Про ринок електричної енергії” постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Пунктом 3.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.

Згідно п. 1.2.5 та п. 3.1.4 ПРРЕЕ для можливості постачати електричну енергію своїм споживачам, постачальник повинен укласти з оператором системи розподілу публічний Договір постачальника про розподіл електричної енергії.

У зв`язку з реформою у сфері енергетики, на період відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії, договірні відносини між споживачами та учасниками ринку електричної енергії (та переходом споживача від постачальника за регульованим тарифом до нового постачальника) були врегульовані п. 13 Перехідних положень Закону України “Про ринок електричної енергії” , п. 2 та п. 4 Постанови № 312 від 14.03.2018 р. про затвердження “Правил роздрібного ринку електричної енергії”, які передбачали, що (п. 2.) укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови; (п.4.) у період з дати отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії до 01 грудня 2018 року операторам систем розподілу укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, та форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР, у засобах масової інформації і в пунктах обслуговування споживачів ОСР. ОСР направляє поштовим відправленням споживачу заяву-приєднання до зазначеного договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об`єкта споживача. Направлення такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об`єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо). Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

З 01.01.2019 р. на території Одеської області розпочав діяльність оператор системи розподілу - АТ “ДТЕК Одеські електромережі” на підставі ліцензії про розподіл електричної енергії згідно Постанови НКРЕКП № 1345 від 06.11.2018 р. “Про видачу АТ “Одесаобленерго” ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом”.

Так, між ТОВ “ООЕК” та AT “Одесаобленерго” було укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу № 1/01/30/11/2018 від 30.11.2018 р., відповідно до умов якого AT “Одесаобленерго”, як оператор системи розподілу, надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам постачальника, які входять в балансуючу групу постачальника. Наявність зазначеного договору доводиться реєстром електропостачальників, які отримали доступ до електричних мереж оператора системи розподілу електричної енергії AT “Одесаобленерго”.

Як встановлено судом, Селекційно-генетичний інститут – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення був діючим споживачем електричної енергії та отримував послуги з постачання електричної енергії віт АТ “Одесаобленерго” (як постачальника за регульованим тарифом) за особовим рахунком № 99. На виконання п. 2 та п.4 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. Селекційно-генетичний інститут – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення приєднався до публічного договору про розподіл електричної енергії з AT “Одесаобленерго” шляхом фактичного споживання електричної енергії.

Таким чином, АТ “ДТЕК Одеські електромережі” надає ТОВ “ООЕК” та споживачу послуги з розподілу електричної енергії. Водночас, крім функцій оператора системи розподілу, АТ “ДТЕК Одеські електромережі” також виконує функції постачальника послуг комерційного обліку, адміністратора комерційного обліку згідно абз. 3 п. 5, п.11 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018р., тобто, АТ “ДТЕК Одеські електромережі” адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем та надає цю інформацію постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. Відтак, на підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії, постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.

Відповідно до п. 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Як з`ясовано судом, публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та публічні комерційні пропозиції для споживачів електричної енергії, які мають право на універсальну послугу, викладені ТОВ “ООЕК” на офіційному веб-сайті та розміщені в газеті “Одеські вісті” № 99 від 29.12.2018 р.

В п. 3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Так, відповідач як споживач приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з комерційною пропозицією № 2/1-УП, внаслідок чого споживачу був відкритий особовий рахунок № 99. Відповідно до заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг початком постачання електричної енергії є 01.01.2019 р.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення ч.1 ст. 634 ЦК України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що Селекційно-генетичний інститут – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення уклав публічний договір про постачання електричної енергії ТОВ “ООЕК” шляхом приєднання до публічного договору про розподіл електричної енергії з АТ “ДТЕК Одеські електромережі”.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За пп. 6.1 та пп. 6.8 п. 6 розділу ХІІ “Кодексу комерційного обліку”, що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 р. зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, укладений між сторонами по справі договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно п. 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Наразі в матеріалах справи наявна довідка АТ “ДТЕК Одеські електромережі” про обсяги електричної енергії, визначені АТ “ДТЕК Одеські електромережі”, як постачальником послуг комерційного обліку та адміністратором комерційного, які були спожиті у розрахунковому періоді березень-серпень 2021 р. по споживачу - Селекційно-генетичному інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення. Так, відповідно до вказаної довідки, за розрахунковий період березень-серпень 2021 р. позивачем від АТ “ДТЕК Одеські електромережі”, як оператора системи розподілу, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії інститутом за ці розрахункові періоди, з яких вбачається, що за особовим рахунком № 99 у березні-серпні 2021 року інститутом спожито 133189 кВт.год. електричної енергії.

Як з`ясовано судом, на підставі отриманих даних позивачем кожного місяця виставлялись відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію за непромисловими об`єктами з ЕІС кодами 622884202604757L та 6227255844617690 шляхом направлення на його юридичну адресу, які були отримані з боку відповідача, а саме:

- рахунок № 02-99/1 від 05.04.2021 р. за спожиту електричну енергію за березень 2021 р. на суму 65597,28 грн. (в т.ч. ПДВ 10932,88 грн.), який отримано споживачем 09.04.2021 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 0600005070128;

- рахунок № 02-99/1 від 05.05.2021 р. за спожиту електричну енергію за квітень 2021 р. на суму 45228,96 грн. (в т.ч. ПДВ 7538,16 грн.), який отримано споживачем 11.05.2021 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 6508503339795;

- рахунок № 02-99/1 від 02.06.2021 р. за спожиту електричну енергію за травень 2021 р. на суму 18473,28 грн. (в т.ч. ПДВ 3078,88 грн.), який отримано споживачем 07.06.2021 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 0600006498784;

- рахунок № 02-99/1 від 05.07.2021 р. за спожиту електричну енергію за червень 2021 р. на суму 19741,68 грн. (в т.ч. ПДВ 3290,28 грн.), який отримано споживачем 13.07.2021 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 0600007580530;

- рахунок № 02-99/1 від 04.08.2021 р. за спожиту електричну енергію за липень 2021 р. на суму 61834,08 грн. (в т.ч. ПДВ 10305,68 грн.), який отримано споживачем 10.08.2021 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 0600008411821;

- рахунок № 02-99/1 від 03.09.2021 р. за спожиту електричну енергію за серпень 2021 р. на суму 12882,24 грн. (в т.ч. ПДВ 2147,04 грн.), який отримано споживачем 08.09.2021 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 0600009404349.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно виставлених рахунків на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копії яких поряд з довідкою про спожиті обсяги електричної енергії наявні в матеріалах справи.

Пунктом 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу;

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно п.п. 2 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Положеннями п. 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Пунктом 2 Комерційної пропозиції № 2/1-УП (додаток № 3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) передбачено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електроенергії на протязі 5 робочих днів від дня отримання рахунку на підставі підписаного сторонами акту прийняття-передавання товарної продукції у розрахунковому періоді, грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

В п. 4 Комерційної пропозиції № 2/1-УП (додаток № 3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) визначено термін надання рахунку за спожиту електроенергію та термін його оплати: по закінченню розрахункового періоду постачальник надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту та розподілену електроенергію у такому розрахунковому періоді. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Таким чином, з огляду на вказане, оплата вартості обсягу спожитої електроенергії мала бути здійснена відповідачем відповідно до умов, визначених в Комерційній пропозиції № 2/1-УП (додаток № 3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг), а саме протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку на підставі підписаного сторонами акту прийняття-передавання товарної продукції у розрахунковому періоді.

Як встановлено судом, відповідач не здійснив оплату за спожиту електричну енергію за період з березня 2021 р. по серпень 2021 р. включно, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за вказаний період на день розгляду справи по суті складає 223757,52 грн., наявність якої відповідачем не спростована. Доказів вчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію за період з березня 2021 р. по серпень 2021 р. включно Селекційно-генетичним інститутом – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення матеріали справи не містять. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Разом з тим стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов (а.с. 64-67) господарський суд зазначає наступне.

Так, постачання електричної енергії здійснюється у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 (далі - ПРРЕЕ), на умовах договору, укладеного з електропостачальником. На роздрібному ринку електричної енергії не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до ПРРЕЕ договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених ПРРЕЕ. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється на основі Типового договору (додаток 6 до ПРРЕЕ).

Як встановлено судом, 20.02.2019 р. Селекційно-генетичним інститутом – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення було підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії позивачем на умовах раніше укладеного договору з постачання електричної енергії за регульованим тарифом № 99 (Центральний міський підрозділ ТОВ “ООЕК”). При цьому, додатком № 1 до заяви-приєднання було визначено перелік точок комерційного обліку Інституту, серед яких непромислові об`єкти, що мали право на постачання електричної енергії у постачальника універсальних послуг та житлові будинки.

Відповідно до абзацу 2 п. 7 ПРРЕЕ тимчасово, на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов`язки, передбачені ЗУ “Про ринок електричної енергії” для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених статтею 63 Закону України “Про ринок електричної енергії”.

Жодною нормою чинного законодавства не передбачено втрати чинності публічних договорів після спливу строку, встановленого п. 2 п. 7 ПРРЕЕ.

Вимоги даного пункту розповсюджувалися виключно на електроустановки (точки обліку) потужністю до 150кВт. Внаслідок закінчення вищевказаного перехідного періоду, що тривав протягом 2019-2020 рр. та за відсутності від відповідача звернення щодо обрання ТОВ “ООЕК” як постачальника за вказаними непромисловими об`єктами, за ствердженнями позивача, ним було направлено повідомлення до ДПЗД “Укрінтеренерго” про припинення договорів про постачання електричної енергії на об`єкти з ЕІС кодами 62Z5700473946419 та 62Z7335598514249 з 31.12.2020 р. та подальше постачання ДПЗД “Укрінтеренерго” на вказані об`єкти на підставі ч. 4 п. 3.4.2 Розділу 3 ПРРЕЕ.

Зазначене підтверджується договором про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” від 05.05.2021р.

В свою чергу, зазначений договір жодним чином не підтверджує, що у період з березня по серпень 2021 р. постачальником електричної енергії за точками обліку житлові будинки з ЕІС кодами 62Z884202604757L та 62Z7255844617690 було ДПЗД “Укрінтеренерго”, оскільки в самому договорі та додатках до нього не визначено перелік точок обліку, за якими здійснюється постачання електричної енергії у відповідності до укладеного договору між постачальником “останньої надії” та інститутом від 05.05.2021р.

Щодо продовження постачання електричної енергії на житлові будинки з ЕІС кодами 62Z884202604757L та 62Z7255844617690 з 01.01.2021р., то в силу ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 62 Закону України “Про ринок електричної енергії” саме позивача наділено обов`язком виконувати функції постачальника універсальних послуг на території Одеської області протягом трьох років, починаючи з 01.01.2019 р.

Частиною 1 статті 63 Закону України “Про ринок електричної енергії” передбачено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії.

Згідно з п. 1.1.2 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг.

На законодавчому рівні можливість продажу електричної енергії за цінами для населення передбачена тільки для постачальників універсальних послуг. Постачання електричної енергії, що споживається у житлових будинках, у тому числі на технічні цілі та освітлення дворів, східців, і номерних знаків за цінами для побутових споживачів, - можлива тільки у постачальника універсальних послуг.

Отже, точки обліку електричної енергії з ЕІС кодами 62Z884202604757L та 62Z7255844617690 - знаходяться у житловому комплексі Інституту; електрична енергія в цих точках використовується для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку, розташованого на території житлового комплексу Інституту, тобто електрична енергія використовується населенням у житлових будинках та підлягає до оплати за цінами постачальника універсальних послуг.

Разом з тим, з 01 січня 2019 р. на території Одеської області розпочав діяльність оператор системи розподілу - АТ “ДТЕК Одеські електромережі” на підставі ліцензії про розподіл електричної енергії на підставі Постанови НКРЕКП № 1345 від 06.11.2018 р. “Про видачу AT “Одесаобленерго” (на даний час найменування - AT “ДТЕК Одеські електромережі”) ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом”.

AT “ДТЕК Одеські електромережі” надає Товариству та Споживачу послуги з розподілу електричної енергії. Крім функцій оператора системи розподілу, AT “ДТЕК Одеські електромережі” також виконує функції постачальника послуг комерційного обліку (в силу абз. 3 п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.18 р.) та адміністратора комерційного обліку в силу (п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.18 р.). Це означає, що AT “ДТЕК Одеські електромережі” адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від Споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита Споживачем та надає цю інформацію Постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії Споживачу в розрахунковому місяці. На підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії, постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, та виставляє Споживачу рахунки на оплату.

Відповідно до п. 2.1.17 ПРРЕЕ за укладеними договорами електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) оператор системи формує особові рахунки, на яких обліковує стан розрахунків за послуги з передачі (розподілу) електричної енергії, із зазначенням відповідальних за розрахунки сторін, зазначає інформацію відповідно до реєстру точок комерційного обліку споживачів відповідних електропостачальників та вносить відповідні зміни протягом одного робочого дня, наступного за днем настання таких змін.

Разом з тим, ч. 5 п. 5.1.2. ПРРЕЕ визначено обов`язок оператора системи формувати і вести реєстр електропостачальників, які мають доступ до мереж оператора системи, реєстр особових рахунків та особові рахунки споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи, реєстр власників мереж, які підпадають під визначені критерії малої системи розподілу, інформувати електропостачальників та власників мереж, занесених до цих реєстрів, про необхідність укладення передбачених цими Правилами договорів та врегулювання відносин з користувачами малих систем розподілу.

Отже, враховуючи, що оператором системи розподілу – AT “ДТЕК Одеські електричні мережі” було передано відомості щодо споживання електричної енергії за березень-серпень 2021 р. на вказаних об`єктах Інституту саме ТОВ “ООЕК”, що підтверджується довідкою про обсяги спожитої електричної енергії, то відповідно саме позивач був постачальником електричної енергії на житлові будинки з ЕІС кодами 62Z884202604757L та 62Z7255844617690 з 01.01.2021 р. у розрахунковий період березня-серпня 2021р.

Крім того, відповідач як підставу для звільнення від відповідальності посилається на наявність у нього договірних відносин з третьою особою ТОВ “Олімп Комсервіс Плюс”.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 16.03.2020 р. у справі № 916/137/20 за позовом ТОВ “ООЕК” до СГІ-НЦНС про стягнення заборгованості встановлено факт, що станом на 16.03.2020 р. об`єкти, які нібито були передані третій особі, належать саме відповідачу, чим підтверджено обов`язок останнього зі сплати вартості спожитої електричної енергії. Тобто, твердження відповідача щодо передачі об`єктів третій особі з 01.02.2015 р. як підстава для звільнення від обов`язку з оплати вартості спожитої електричної енергії не знайшло свого підтвердження та спростовується рішенням суду у справі № 916/137/20, що набрало законної сили.

При цьому згідно з п. 4.27 Правил, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об`єкта.

У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, після припинення дії договорів зі споживачем, який звільняє приміщення, у частині постачання та розподілу електричної енергії на цей об`єкт.

Таким чином, саме по собі укладення відповідачем договору на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій не припиняє дію договору про постачання електричної енергії та не звільняє останнього від обов`язку щодо належної оплати вартості спожитої електричної енергії, водночас відповідачем не надано доказів звернення до позивача із відповідними заявами щодо припинення договору про постачання електричної енергії, передання об`єктів за договором іншому користувачу та ін.

Разом з тим господарський суд зауважує, що всім вказаним вище твердженням відповідача, як підстави для звільнення його від обов`язку з оплати вартості спожитої електричної енергії, вже досліджувалися господарським судом під час розгляду справи № 916/822/21 за позовом ТОВ “ООЕК” до СГІ-НЦНС про стягнення заборгованості за попередні періоди та відповідно місцевим та апеляційним господарськими судами була надана їм правова оцінка, за результатами чого позов енергопостачальної компанії був задоволений та з інституту стягнута така заборгованість.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, крім іншого, посилається на укладення 05.02.2021 р. між ним та ТОВ “Ернерінг” договору про постачання електричної енергії споживачу № 1, яким встановлений порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції відповідачу постачальником електричної енергії, яким є ТОВ “Ернерінг”. Разом з тим господарський суд зазначає, що із п. 14.1 вказаного договору від 05.02.2021 р. вбачається, що додатками, що є невід`ємною частиною такого договору, є: додаток № 1 - “Заява-приєднання”; додаток № 2 - “Комерційна пропозиція”; додаток № 3 - “Обсяги очікуваного споживання (постачання) електричної енергії”. Так, враховуючи обставини справи, приймаючи до уваги те, що саме в додатку № 1 - “Заява-приєднання” міститься інформація щодо об`єктів, на які Товариством з обмеженою відповідальністю “Ернеінг” здійснюється постачання електричної енергії згідно договору від 05.02.2021 р., а також враховуючи сумнівність у добросовісному здійсненні відповідачем процесуальних прав та у виконанні обов`язків щодо надання доказів, господарським судом ухвалою від 16.11.2021 р. витребувано від Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення засвідчену належним чином копію додатку № 1 - “Заява-приєднання” до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 05.02.2021 р., укладеного між Селекційно-генетичним інститутом - Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ернерінг”. Так, 06.12.2021 р. представником відповідача подано до господарського суду заяву, до якої додано копію додатку № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 05.02.2021 р. - заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, на першій сторінці якої вказані персоніфіковані дані споживача, в тому числі ЕІС-коди точок комерційного обліку, серед яких наявні точки 62Z884202604757L та 62Z7255844617690. Водночас господарський суд наголошує, що із поданої відповідачем копії заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 05.02.2021 р. вбачається, що на її зворотному боці міститься не друга сторінка такої заяви-приєднання із відповідними підписами уповноважених осіб ТОВ “Ернеінг” та СГІ-НЦНС, засвідчених печатками товариств, а копія останнього аркуша договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 05.02.2021 р., що встановлено судом шляхом зіставлення з копією такого договору, доданою відповідачем до відзиву на позов. З огляду на викладене, додана відповідачем до матеріалів справи копія додатку № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 05.02.2021 р. - заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу не є належним та допустимим доказом того, що у період з березня по серпень 2021 р. постачальником електричної енергії за точками обліку житлові будинки з ЕІС кодами 62Z884202604757L та 62Z7255844617690 було ТОВ “Ернеінг”.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Тому інші доводи відповідача, що викладені у відзиві, господарський суд не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано належних доказів оплати за спожиту електричну енергію за період з березня 2021 р. по серпень 2021 р. включно на спірну суму коштів, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за спожиту активну електроенергію відповідач порушив умови укладеного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 223757,52 грн.

Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості спожитої електроенергії не виконав у встановлений в комерційній пропозиції строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Адже за ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (нездійснення оплата у повному обсязі за спожиту електроенергію) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості спожитої активної електроенергії за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 1904,17 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 1904,17 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електроенергії в розмірі 1240,92 грн., наразі встановлено, що розрахунки інфляційних втрат були здійснені позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 1240,92 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3403,54 грн., понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія” до Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення заборгованості в загальній сумі 226902,59 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (65036, м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3; код ЄДРПОУ 00494628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія” (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88; код ЄДРПОУ 42114410) основну заборгованість в розмірі 223757/двісті двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят сім/грн. 52 коп., 3% річних в сумі 1904/одна тисяча дев`ятсот чотири/грн. 17 коп., інфляційні втрати в розмірі 1240/одна тисяча двісті сорок/грн. 92 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270/дві тисячі двісті сімдесят/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 20 грудня 2021 р.

Суддя В.С. Петров