Рішення № 102009422, 16.12.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2021 справа № 914/2521/21

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Зусько І.С., розглянувши матеріали

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» м.Львів

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Український інститут автобусо-тролейбусобудування», м.Львів

про стягнення 38218,38 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Відкритого акціонерного товариства «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» про стягнення 38218,38 грн.

Ухвалою від 25.08.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 04.10.2021.

Ухвалою від 04.10.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 04.10.2021, суд відклав розгляд справи у межах підготовчого провадження на 03.11.2021.

04.10.2021 після закінчення підготовчого засідання через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 23205/21), у якому останній повідомляє суд про сплату суми основного боргу у розмірі 29748,72 грн, на підтвердження чого долучає платіжне доручення від 19.08.2021 № 4132. У цьому ж клопотанні просить суд надати сторонам можливість укласти мирову угоду та провести звірку даних бухгалтерського обліку.

Ухвалою від 03.11.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 03.11.2021, суд постановив відкласти підготовче засідання на 29.11.2021.

09.11.2021 через відділ загального діловодства суду позивач подав заяву (вх. № 4526/21) про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 29.11.2021 суд прийняв до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 4526/21 від 09.11.2021) та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням цієї заяви; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 16.12.2021.

16.12.2021 через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 30303/21) про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

У прийнятих у справі № 914/2521/21 ухвалах суд зазначав, що явка уповноважених представників є необов`язковою. Сторонами подані усі докази, на які вони посилаються, як на підтвердженням своїх обставин, з огляду на що неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.

Беручи до уваги вищенаведене та положення ГПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 16.12.2021 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення представника позивача. Після судових дебатів, проаналізувавши зібрані у справі докази та у зв`язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

В судовому засіданні 16.12.2021 після повернення з нарадчої кімнати суд повідомив про підписання вступної та резолютивної частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконував належним чином умови укладеного Договору № 201513 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі від 14.07.2003 – не сплачував у повному обсязі кошти за надані позивачем послуги водовідведення, внаслідок чого у ВАТ «Укравтобуспром» утворилась заборгованість у розмірі 33093,35 грн (станом на 01.08.2021).

Відповідач станом на дату ухвалення рішення у справі відзиву на позов не подав, хоча про розгляд справи № 914/2521/21 був проінформований належним чином.

Усі процесуальні документи, ухвалені судом у цій справі, надсилалися на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79026, місто Львів, вулиця Персенківка, будинок 10.

Станом на 16.12.2021 на адресу суду не поверталася поштова кореспонденція, скерована ВАТ "Укравтобуспром".

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив таке.

14.07.2003 між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» та Відкритим акціонерним товариством «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» (ВАТ «Укравтобуспром») укладений Договір № 201513 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі.

Відповідно до п. 1.1. Договору, ЛМКП «Львівводоканал» надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент ((ВАТ «Укравтобуспром») користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені Договором та чинним законодавством України, зокрема: Законом України «Про питну воду і питне водопостачання», «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України», «Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення», «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України», «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації Львова».

Пунктом 2.2.4 Договору встановлюється обов`язок ВАТ «Укравтобуспром» сплачувати за чинними тарифами вартість наданих позивачем послуг, згідно з поданими рахунками. В разі зміни тарифів – плата за послуги здійснюється відповідно до нових тарифів, без зміни інших умов Договору.

Пунктами 3.4., 3.5. Договору визначено, що нарахування плати абоненту за надані послуги здійснюється ЛМКП «Львівводоканал» згідно з Правилами користування з часу фактичного користування послугами водопостачання та водовідведення. Оплата за послуги водопостачання та водовідведення (в межах встановлених лімітів водоспоживання і якісних та кількісних показників стічних вод) проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок ЛМКП «Львівводоканал» коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому, у першу чергу, погашається заборгованість абонента.

Згідно з п. 4.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання обов`язків, передбачених договором, сторони несуть відповідальність відповідно до договору та чинного законодавства України.

У разі повної або часткової несплати вартості наданих послуг, абоненту, на несплачену суму, починаючи з 1 числа наступного за звітним місяця, за кожен день прострочення нараховується пеня в розмірі 0,1% (п. 4.2. Договору).

Договір укладається терміном на один рік. Договір вважається переукладеним на новий термін на тих самих умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення його дії (п.п. 5.1., 5.2. Договору).

02.03.2021 та 01.12.2020 з метою досудового врегулювання спору відповідачу були вручені Акти-попередження № 012213 та № 012214, у яких зазначається про необхідність сплатити боргу у триденний строк, а також повідомлено про те, що при невиконанні вимог ЛМКП «Львівводоканал», відповідно до умов договору, відповідачеві буде обмежено надання послуг водопостачання та/або водовідведення.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 26.02.2021 № ДВ-2550 про необхідність перерахування заборгованості за послуги водовідведення, однак відповідач жодним чином не неї не відреагував.

На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між ЛМКП «Львівводоканал» та ВАТ «Укравтобуспром» Договір № 201213 від 14.07.2003 є договором про надання послуг. На підставі вказаного договору між сторонами виникли взаємні господарські зобов`язання.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується існування суми боргу у ВАТ «Укравтобуспром» перед ЛМКП «Львівводоканал» у розмірі 33093,35 грн за надані позивачем послуги з водовідведення. Зокрема, це вбачається із долучених до позовної заяви рахунків на оплату за період з лютого 2020 року по липень 2021 року включно, які виставлялися відповідачеві для оплати за надані послуги, та Загальною довідкою про нарахування за послуги водовідведення по Договору № 201513.

Існування такої заборгованості відповідачем не заперечується, натомість до матеріалів справи ВАТ «Укратобуспром» долучило платіжне доручення від 19.08.2021 № 4132, відповідно до якого була сплачена частина боргу у розмірі 29748,72 грн.

З доданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог Звіту по оплатам за період з 01.08.2021 по 04.10.2021 суд встановив, що розмір основного боргу станом на день розгляду справи по суті погашений відповідачем у повному обсязі. Проте позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ЛМКП «Львівводоканал» штрафні санкції, що були нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зазначив, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач скористався своїм правом, встановленим законодавством та умовами укладеного між сторонами договору, та нарахував відповідачеві за весь час прострочення: пеню у розмірі 1755,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 2498,33 грн та 3% річних на суму 870,77 грн.

За результатами здійснення перерахунку штрафних санкцій, суд дійшов висновку про правильність здійснених позивачем нарахувань.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що позов, з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, слід задоволнити.

Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За умовами ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено, судовий збір підлягає у цій справі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов з урахуванням заяви (вх. № 4526/21 від 09.11.2021) про зменшення розміру позовних вимог – задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» (ВАТ «Укравтобуспром») (79026, м. Львів, вул. Персенківка, буд. 10, ідентифікаційний код 00234844) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, м. Львів, вул. Зелена, буд. 64, ідентифікаційний код 03348471) 5125,03 грн заборгованості, з яких: пеня – 1755,93 грн, інфляційні втрати – 2498,33 грн, 3% річних – 870,77 грн, та 2270,00 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.12.2021.

Суддя Гоменюк З.П.