Рішення № 102009330, 09.12.2021, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 рокуСправа № 912/2638/21 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Регіональний центр розвитку послуг" (вул. Преображенська, 2, м. Кропивницький, 25006)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтайна" (вул. Дворцова, 28, м. Кропивницький, 25006)

відповідача 2: Фізичної особи - підприємця Тюпи Анни Каюмівни ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Фізична особа - підприємець Корженко Наталія Андріївна ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 211 302,70 грн

секретар судового засідання Безчасна Н.Г.

представники сторін:

від позивача - Ярушок Є.Є., довіреність №90 від 20.04.2021, самопредставництво;

від відповідачів 1, 2 - участі не брали;

від третьої особи - участі не брали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Регіональний центр розвитку послуг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтайна" та Фізичної особи - підприємця Тюпи Анни Каюмівни про стягнення солідарної заборгованості в розмірі 211 302,70 грн, з покладенням на відповідачів судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачі належним чином не виконують солідарні зобов`язання за договором про співпрацю №88 від 01.08.2016, в редакції додаткових угод №1 від 01.12.2016, №2 від 20.01.2017, №3 від 30.05.2017 та додаткової угоди б/н від 01.10.2019.

Ухвалою від 14.09.2021 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №912/2638/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд справи призначено на 12.10.2021 об 11:00, залучено третю особу та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

06.10.2021 на поштову адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив, відповідно до якого останній просить суд залишити без задоволення позовну заяву, вважає, що вимога про стягнення боргу з квітня 2018 року заявлена безпідставно з порушенням строків позовної давності, тому на його думку борг за спірним договором слід нараховувати з 08.09.2018 по 08.09.2021, тобто за три роки останні роки, які передували зверненню позивача до суду. Також надійшло клопотання відповідача 1 про призначення у справі судової економічної експертизи.

12.10.2021 на електронну пошту суду (з КЕП) надійшло клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 12.10.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 04.11.2021 о 15:00 год.

02.11.2021 позивачем подано суду свою письмову позицію із запереченнями щодо клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.

04.11.2021 на електронну пошту суду надійшла заява відповідача 1 про проведення засідання без участі його представника.

Ухвалою від 04.11.2021 суд постановив здійснювати подальший розгляд справи №912/2638/21 за правилами загального позовного провадження; розгляд справи розпочати зі стадії відкриття провадження у справі; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та призначити підготовче засідання у справі №912/2638/21 на 25.11.2021 о 11:00.

24.11.2021 позивач подав суду свою письмову позицію щодо заяви відповідача 1 про застосування строків позовної давності.

Ухвалою від 25.11.2021 суд відмовив у задоволені клопотання відповідача 1 про призначення судової економічної експертизи, закрив підготовче провадження та призначив справу №912/2638/21 до судового розгляду по суті на 09.12.2021 о 15:30 год.

09.12.2021 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його представника у відрядженні для надання правничої допомоги в іншій справі.

09.12.2021 суд розпочав розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні заяви відповідача 1 про відкладення розгляду справи з підстав його необґрунтованості.

Присутній в судовому засіданні 09.12.2021 представник позивача позов підтримав повністю.

Відповідач 1 своїм процесуальним правом на участь у засіданні суду 09.12.2021 не скористався, уповноважених представників не направив, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується повідомленням про наступне судове засідання.

Поштові конверти із вкладеннями - копією ухвали від 14.09.2021, від 12.10.2021 та від 04.11.2021, які направлено судом на адресу відповідача 2 (Фізичної особи - підприємця Тюпи А.К.), що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті органами поштового зв`язку з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою", поштові штемпелі містять дату 21.09.2021, 23.10.2021 та 13.11.2021, відповідно.

Інших адрес відповідач 2 суду не повідомляв та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інші адреси відсутні, тому суд позбавлений можливості направити ухвали на інші адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем 2 та повернення їх до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості, щодо офіційної адреси його проживання (місцезнаходження).

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, дати невдалих спроб вручити поштові конверти з ухвалами - 21.09.2021, 23.10.2021 та 13.11.2021 вважаються днями вручення відповідачеві 2 судових рішень.

Тому, відповідач 2 вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Крім того, до суду повернуто поштові конверти з вкладеннями - копією ухвали від 14.09.2021, від 12.10.2021, від 04.11.2021 та від 25.11.2021, що направлені третій особі (Фізичній особі - підприємцю Корженко Н.А.), з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Так, тексти ухвал від 14.09.2021, від 12.10.2021, від 04.11.2021 та від 25.11.2021 у даній справі оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.09.2021, 13.10.2021, 09.11.2021 та 29.11.2021, відповідно.

Тому, відповідач 2 та третя особа не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №912/2638/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим до загального доступу.

Крім того, відповідач 2 не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив такі обставини.

01.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтайна" (далі - Сторона 1), Фізичною особою - підприємцем Корженко Наталією Андріївною (далі - Сторона 2) та Комунальним підприємством "Регіональний центр розвитку послуг" (далі - Сторона 3) укладено договір про співпрацю №88 (далі - Договір, а.с. 48-49).

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони зобов`язуються співпрацювати без створення юридичної особи, без об`єднання вкладів (в т.ч. вкладів майна), для організації і подальшого функціонування кафе (далі - Закладу) та отримання на цій основі фінансових надходжень для задоволення власних господарських потреб.

Згідно з п. 4.1 Договору щомісячні грошові надходження, що отримані в результаті співпраці від діяльності Закладу розподіляються між Сторонами наступним чином:

4.1.1 Стороні 1 належить до 60 % грошових надходжень;

4.1.2 Стороні 2 належить до 20 % грошових надходжень;

4.1.3 Стороні 3 належить до 20 % грошових надходжень, що у будь-якому випадку не повинно становити менше ніж 16 800,00 грн з урахуванням поточного індексу інфляції.

Як зазначено у п. 5.1.3 Договору Сторона 1 і Сторона 2 зобов`язуються здійснювати поточний облік отриманих, в результаті співпраці та ході функціонування Закладу грошових надходжень, а також їх розподілення між Сторонами і направляти Стороні 3 належну їй частину коштів, у визначеному Договором розмірі, безготівковим платежем, або шляхом внесення готівки в касу Сторони 3.

У п. 5.1.4 Договору визначено, що Сторона 1 і Сторона 2 зобов`язуються на основі сталого функціонування Закладу забезпечувати щомісячні грошові надходження Стороні 3 на рівні не меншому ніж 16 800,00 грн та здійснювати надання Стороні 3 належних їй коштів у вигляді авансового платежу за поточний місяць (з урахуванням поточного індексу інфляції) не пізніше 5 числа кожного поточного місяця.

Положеннями п. 7.1, 7.3 Договору передбачено, що цей Договір діє з моменту його підписання по 01.08.2026, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання взятих на себе зобов`язань Сторонами. Зміни, доповнення Договору оформлюються додатковою угодою, яка є невід`ємною частинок Договору і вчиняються в такій самій формі, як і даний Договір.

На підставі Додаткової угоди №1 від 01.12.2016 Договір доповнено новим підпунктом (а.с. 50). Згідно з Додатковою угодою № 2 від 20.01.2017 сторонами погоджено оплату за електричну енергію (а.с. 51).

За умовами Додаткової угоди №3 від 30.05.2017 до Договору сторони погодились замінити Сторону 2 по договору, а саме передати новій Стороні 2 (Фізичній особі - підприємцю Тюпи Анні Каюмівні) усі права і обов`язки первісної Сторони 2 (Фізичної особи - підприємцю Корженко Наталії Андріївни), після підписання Сторонами цієї Додаткової угоди нова Сторона 2 стає Стороною Договору і є повним правонаступником первісної Сторони 2 відносно її прав та обов`язків за Договором (а.с. 52).

Додатковою угодою б/н від 01.10.2019 внесено зміни в реквізити сторін (а.с. 53).

Договір, додаткові угоди №№1, 2, 3 та від 01.10.2019 до нього, підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання умов Договору позивачу перераховано належну йому частину коштів у фіксованій сумі 16 800,00 грн, що підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 12-44).

За доводами позивача відповідачі сплачували йому лише базову суму по Договору в розмірі 16 800,00 грн в порушення умов п. 4.1.3 та п. 5.1.4 Договору без урахування поточного індексу інфляції.

Позивач стверджує, що недоотримав 211 302,70 грн протягом періоду з квітня 2018 року по липень 2021 року, внаслідок невиконання відповідачами 1, 2 взятих на себе солідарних господарських зобов`язань по Договору щодо забезпечення грошових надходжень позивачу з урахуванням поточного індексу інфляції.

З метою врегулювання спору позивачем направлялись відповідачам претензії з вимогою сплатити суму боргу (а.с. 59-67).

Відповіді на вказані претензії позивач не отримав, заборгованість відповідачами не сплачена, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність.

Частиною 1 статті 1130 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

За приписами статті 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 1137 Цивільного кодексу України порядок відшкодування витрат і збитків, пов`язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

У п. 5.1.3 Договору узгоджено, що Сторона 1 і Сторона 2 зобов`язуються здійснювати розподілення грошових надходжень між сторонами і направляти Стороні 3 належну їй частину коштів, у визначеному Договором розмірі.

Також у п. 5.1.4 Договору передбачено обов`язок Сторони 1 і Сторони 2 забезпечувати щомісячні грошові надходження Стороні 3 на рівні не меншому ніж 16 800,00 грн та здійснювати надання Стороні 3 належних їй коштів у вигляді авансового платежу за поточний місяць (з урахуванням поточного індексу інфляції) не пізніше 5 числа кожного поточного місяця.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, останній отримував лише базові суми по Договору в розмірі 16 800,00 грн без урахування поточного індексу інфляції.

Тому, за розрахунком позивача розмір індексу інфляції, який останній недоотримав за умовами Договору, становить 211 302,70 грн протягом періоду з квітня 2018 року по липень 2021 року у зв`язку з невиконанням відповідачами 1, 2 взятих на себе солідарних господарських зобов`язань.

При цьому, розрахунки інфляційних втрат позивач здійснив із застосуванням методологічних засад, викладених у п. 13 постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" (далі - Методика), відповідно до якого розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Застосування вищезазначених методологічних засад позивач обґрунтовує тим, що в законодавстві відсутня пряма норма закону (або прямий нормативний акт), яка встановлює методику застосовування поточного індексу інфляції у випадку використання приміщень при спільній діяльності.

Тому, за доводами позивача в даному випадку можливо застосувати до не врегульованих конкретною нормою правовідносин ті норми закону, які регламентують подібні відносини у зв`язку з тим, що під час спільної діяльності відповідачі користуються приміщенням, яке належить позивачу.

Однак, зазначені твердження позивача є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 Методики її розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв`язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).

Згідно з п. 3.2.3 Договору Стороною 3 (позивачем) виділено в ході здійснення співпраці для функціонування Закладу таке майно: приміщення на 1 поверсі (технічно обладнане для його використання у відповідності до мети предмету Договору, яке має у задовільному стані внутрішнє оздоблення усіх приміщень, мережі водопроводу, електропостачання, опалення, каналізації та санітарне обладнання санвузлу), загальною площею 114,0 кв.м, балансовою вартістю 79 224,29 грн, що розташоване за адресою по вул. Дворцовій, 28 у м. Кіровограді.

Як зазначено в п. 3.1 Договору будь-яке майно, виділене будь-якою Стороною для реалізації предмету договору (яким кожна із Сторін володіє і розпоряджається на підставі права власності, або на підставах інших, ніж право власності), залишається власністю та у володінні і розпорядженні тієї Сторони, яка його тимчасово виділила для здійснення співпраці по цьому Договору.

Зважаючи на положення вказаних пунктів Договору та п. 1 Методики, приміщення, що використовується сторонами при спільній діяльності, не підпадає під ознаки майна, за оренду якого справляється плата з урахуванням визначеного в такій методиці механізму.

Слід зауважити, що позивач (Сторона 3 Договору) є комунальним підприємством, не відноситься до державних підприємств та організацій, що можуть бути орендодавцями відповідно до визначеного в п. 1 Методики переліку.

Таким чином, при нарахуванні індексу інфляції в заявлених розмірах позивач помилково обрав механізм його нарахування, передбаченого Методикою, оскільки положення Методики не підлягають застосуванню до відносин між сторонами Договору.

Поряд з цим, суд враховує, що відповідачем 1 заявлено про застосування строку позовної давності. Відповідач 1 зазначає, що борг за спірним договором слід нараховувати з 08.09.2018 по 08.09.2021, тобто за три роки останні роки, які передували зверненню позивача до суду.

Позивач подав позов безпосередньо до канцелярії господарського суду 09.09.2021.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з вимогами статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Позивач, з посиланням на пункт 25 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", зазначив, що його вимоги можуть бути задоволені за рахунок відповідача 2, який не заявляв про застосування позовної давності. Позивач вважає, що заява про застосування позовної давності відповідача 1 не поширюється на позовні вимоги до відповідача 2.

Так, у п. 25 наведеного інформаційного листа зазначено, що заява про застосування позовної давності одного з відповідачів, не поширюється на позовні вимоги до інших відповідачів, в тому числі і при солідарній відповідальності. Проте, суд повинен відмовити у задоволенні позову до відповідача, який не заявляв про застосування позовної давності, за наявності заяви про пропуск позовної давності іншого відповідача, якщо виходячи з характеру спірних правовідносин, вимоги позивача не можуть бути задоволені (повністю або в частині) лише за рахунок відповідача, який не заявляв про застосування позовної давності, наприклад у випадку подання позову про витребування неподільної речі, яка знаходиться в спільній власності декількох осіб.

Дійсно, кошти не є неподільною річчю.

Однак, сторонами в Договорі погоджений спільний обов`язок Сторони 1 (відповідач 1) і Сторони 2 (відповідач 2) направляти Стороні 3 (позивач) належну їй частину коштів, забезпечувати щомісячні грошові надходження Стороні 3 на рівні не меншому ніж 16 800,00 грн та здійснювати надання Стороні 3 належних їй коштів у вигляді авансового платежу за поточний місяць (з урахуванням поточного індексу інфляції) не пізніше 5 числа кожного поточного місяця (п.п. 5.1.3, 5.1.4 Договору).

За змістом статей 628, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тому, відсутність заяви про застосування позовної давності з боку відповідача 2 не є підставою для відмови у застосуванні позовної давності, виходячи з того, що за умовами Договору він має солідарні зобов`язання з відповідачем 1 перед позивачем.

Господарським судом здійснено власний розрахунок індексу інфляції з суми боргу 16 800,00 грн, із застосуванням строку позовної давності, за результатами якого його розмір становить 3 527,90 грн (16 800,00 x індекс інфляції за кожен місяць прострочення - 16 800,00) за період з 08.09.2018 по липень 2021 року (включно).

В іншій частині стягнення інфляційних втрат господарський суд відмовляє у зв`язку з тим, що заявлені поза межами строку позовної давності.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Згідно зі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтайна" (вул. Дворцова, 28, м. Кропивницький, 25006, ідентифікаційний код 37709148) та Фізичної особи - підприємця Тюпи Анни Каюмівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Регіональний центр розвитку послуг" (вул. Преображенська, 2, м. Кропивницький, 25006, ідентифікаційний код 23693537) солідарну заборгованість у розмірі 3 527,90 грн та 52,93 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Комунальному підприємству "Регіональний центр розвитку послуг" (office_servise@host.kr.ua); Товариству з обмеженою відповідальністю "Алтайна" (38524163@mail.gov.ua); Фізичній особі - підприємцю Тюпі А.К. ( АДРЕСА_1 ); Фізичній особі - підприємцю Корженко Н.А. ( АДРЕСА_2 ).

Повне рішення складено 20.12.2021.

Суддя М.С. Глушков