Рішення № 102009298, 29.11.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2021 р. м. Київ Справа № Б8/180-11 (911/1704/21)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Відродження Полісся» (07100, Київська обл., м. Славутич, Добринінський квартал, буд. 4, кв. 39; код ЄДРПОУ 13737133) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 88, а/с № 254)

до відповідача 1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич Трансбуд» (07101, Київська обл., м. Славутич, Московський квартал, буд. 5, кв. 67; код ЄДРПОУ 34845604)

відповідача 3 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

відповідача 4 ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 )

відповідача 5 ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 )

та відповідача 6 ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 )

про визнання недійсними правочинів щодо продажу майна на аукціоні та витребування майна з чужого незаконного володіння

у відокремленому провадженні в межах справи № Б8/180-11

за заявою Державної податкової інспекції у м. Славутичі (07100, Київська обл., м. Славутич, пр-т. Дружби Народів, буд. 17А; код ЄДРПОУ 34659105)

до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Відродження Полісся» (07100, Київська обл., м. Славутич, Добринінський квартал, буд. 4, кв. 39; код ЄДРПОУ 13737133)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Булгакової О.В.

За участю представників сторін:

ліквідатор ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражний керуючий Різник О.Ю.;

від ТОВ «Славутич Трансбуд»: адвокат Карманніков М.О.;

від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 : адвокат Прокопенко О.П. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/180-11 за заявою ДПІ у м. Славутичі про банкрутство ТОВ - Фірма «Відродження Полісся».

Постановою Господарського суду Київської області від 06.12.2011 визнано банкрутом ТОВ - Фірма «Відродження Полісся», відкрито його ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 02.02.2021 ліквідатором ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» призначено арбітражного керуючого Різника О.Ю.

На даний час провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

В межах провадження у даній справі про банкрутство ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2018 визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ТОВ - Фірма «Відродження Полісся», проведеного 30.06.2015.

08.06.2021 до Господарського суду Київської області надійшла заява ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Різника О.Ю. від 31.05.2021 № 02-07/54 (вх. № 1709/21) до відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ «Славутич Трансбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсними правочинів щодо продажу майна на аукціоні та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.06.2021 вказану заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.08.2021; встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву на заяву, відповіді на відзив та заперечень; зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Подільської РДА м. Києва та Відділ реєстрації/зняття місця проживання управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області надати інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; витребувано докази від ТОВ «Славутич Трансбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та АТ «Перший інвестиційний банк».

02.07.2021 до суду надійшов лист Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 24.06.2021 № 15-08/438 (вх. № 15924/21) про підтвердження адрес реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5

07.07.2021 до суду надійшов лист Подільської районної в м. Києві адміністрації від 25.06.2021 № 106-4548 (вх. № 16429/21) про підтвердження адреси реєстрації місця проживання ОСОБА_1

12.07.2021 до суду надійшов спільний лист ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 09.07.2021 б/№ (вх. № 16827/21) з доданим відзивом на заяву ліквідатора, заявою про застосування строку позовної давності та копіями письмових доказів на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2021.

12.07.2021 до суду надійшов спільний лист ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 08.07.2021 б/№ (вх. № 16837/21) з доданим відзивом на заяву ліквідатора, заявою про застосування строку позовної давності та копіями письмових доказів на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2021.

20.07.2021 до суду надійшла відповідь ліквідатора Банкрута від 19.07.2021 № 02-07/60 (вх. № 17339/21) на відзив ОСОБА_4 та ОСОБА_5

20.07.2021 до суду надійшла відповідь ліквідатора Банкрута від 19.07.2021 № 02-07/59 (вх. № 17338/21) на відзив ОСОБА_2 та ОСОБА_3

02.08.2021 до суду надійшов лист АТ «Перший інвестиційний банк» від 29.07.2021 № 2084/0/2-21 (вх. № 18263/21) з доданими доказами на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2021.

02.08.2021 до суду надійшло клопотання ліквідатора Банкрута від 02.08.2021 № 02-07/60 (вх. № 18489/21) про витребування документів та інформації від ПАТ «Діамантбанк», яке задоволене ухвалою суду від 03.08.2021.

В судовому засіданні 03.08.2021 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів і відкладення підготовчого засідання на 14.09.2021, про що Відповідачів 1-4 повідомлено ухвалою суду від 03.08.2021.

18.08.2021 до суду надійшла заява ПАТ «Діамантбанк» від 16.08.2021 № 508/25.1Л (вх. № 19612/21) про надання доказів на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2021.

В судовому засіданні 14.09.2021 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті на 12.10.2021, про що Відповідачів 1, 2, 5, 6 повідомлено ухвалою суду від 14.09.2021.

06.10.2021 до суду надійшло клопотання представника Відповідачів 3-6 від 05.10.2021 б/№ (вх. № 23248/21) про витребування доказів і залучення до участі у справі третьої особи.

В судовому засіданні 12.10.2021 представником Відповідачів 3-6 заявлено усне клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання, у зв`язку з необхідністю розгляду поданого ним клопотання про витребування доказів і залучення до участі у справі третьої особи.

За наслідком розгляду вказаного усного клопотання суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення до стадії підготовчого засідання, у зв`язку з чим заявлене представником Відповідачів 3-6 клопотання залишене судом без задоволення, про що в судовому засіданні 12.10.2021 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати.

В судовому засіданні 12.10.2021 судом розглянуто клопотання представника Відповідачів 3-6 про витребування доказів і залучення третьої особи.

Так, заявник просить суд витребувати від приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Морозової О.В. матеріали нотаріальної справи за договором купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченим 20.02.2018 за реєстровим номером 618, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; витребувати від приватного нотаріуса Славутицького міського нотаріального округу Київської області Малашенко О.І. матеріали нотаріальної справи за договором купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , за реєстровим номером 1579, що укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

За наслідком розгляду вказаного клопотання суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, та заявником не обґрунтовано неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.

Крім того заявник просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів Орган опіки та піклування виконкому Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, оскільки в спірній квартирі за адресою АДРЕСА_3 , разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають їхні малолітні діти: син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В той же час, заявником в порушення ст. 74 ГПК України не надано доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, у зв`язку з чим за наслідком розгляду клопотання в судовому засіданні 12.10.2021 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відмову у задоволенні клопотання представника Відповідачів 3-6 про витребування доказів і залучення третьої особи.

В судовому засіданні 12.10.2021 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення розгляду справи на 09.11.2021, про що Відповідачів 1, 2 повідомлено ухвалою суду від 12.10.2021.

26.10.2021 до суду надійшли письмові пояснення представника Відповідачів 3-6 від 19.10.2021 б/№ (вх. № 24811/21) по суті справи.

26.10.2021 до суду надійшло клопотання представників Відповідачів 3-6 від 19.10.2021 б/№ (вх. № 24812/21) про залучення доказів до справи.

09.11.2021 до суду надійшли письмові пояснення представника Відповідача 2 від 09.11.2021 б/№ (вх. № 25926/21) по суті справи.

В судовому засіданні 09.11.2021 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення розгляду справи на 29.11.2021.

17.11.2021 до суду надійшло клопотання представника Відповідачів 3-6 адвоката Прокопенка О.П. від 15.11.2021 б/№ (вх. № 26577/21) про проведення судового засідання 29.11.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволене ухвалою суду від 22.11.2021.

22.11.2021 до суду надійшли письмові пояснення ліквідатора Банкрута від 22.11.2021 № 02-07/69 (вх. № 26913/21) по суті справи, щодо раніше поданих письмових пояснень Відповідача 2.

29.11.2021 в судове засідання з`явились ліквідатор Банкрута, а також представник Відповідача 2 та представник Відповідачів 3-6 (в режимі відеоконференції). Відповідач 1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Щодо повідомлення Відповідача 1 про дане судове провадження суд зазначає наступне.

Відповідачем 1 є фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

За наслідком вжиття судом заходів щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання Відповідача 1 в порядку ч. 6 ст. 176 ГПК України, було отримано лист Подільської районної в м. Києві адміністрації від 25.06.2021 № 106-4548 (вх. № 16429/21), відповідно до якого вказано, що гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.11.2005 по теперішній час.

Згідно матеріалів справи, поштова кореспонденція суду направлялась на вказану адресу реєстрації Відповідача 1 та поверталась до суду без вручення адресату (копії ухвал суду від 14.06.2021, 03.08.2021, 14.09.2021, 12.10.2021, 09.11.2021).

Зазначені ухвали суду від 14.06.2021, 03.08.2021, 14.09.2021, 12.10.2021 та 09.11.2021 були опубліковані в ЄДРСР. Також інформація щодо дати та часу розгляду справи була опублікована на веб-сайті «Судова влада України». Отже судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення учасників у справі про час та місце розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Таким чином, оскільки поштова кореспонденція суду направлялась за належною адресою реєстрації Відповідача 1 ОСОБА_1 , яка підтверджена Подільською районною в м. Києві адміністрацією, а також враховуючи, що вказані вище ухвали суду опубліковані в ЄДРСР, інформація щодо дати та часу розгляду справи була опублікована на веб-сайті «Судова влада України», суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 вважається таким, що належним чином повідомлений про дане судове провадження.

Представник Відповідача 2 в судовому засіданні подав додаткові письмові пояснення по суті справи.

В судовому засіданні ліквідатор Банкрута подану заяву про визнання недійсними правочинів щодо продажу майна на аукціоні та витребування майна з чужого незаконного володіння підтримав і в ході судових дебатів просив суд задовольнити заяву в повному обсязі.

Так, в заяві ліквідатор Банкрута просить суд:

1) Визнати недійсними наступні документи, що оформлені за результатами проведення аукціону з продажу майна ТОВ - Фірма «Відродження Полісся», що відбувся 30.06.2015:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.06.2015, що укладений між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» та ОСОБА_1 про продаж цілісного майнового комплексу;

- визнати недійсним акт про передання права власності на нерухоме майно від 28.07.2016, що укладений між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсними свідоцтва на об`єкти нерухомого майна № 779 від 02.08.2016, № 778 від 02.08.2016, № 775 від 02.08.2016, № 777 від 02.08.2016, № 776 від 02.08.2016, що видані Славутицькою міською державною нотаріальною конторою Київської області.

2) Скасувати наступні рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 :

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30785532 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №991083032115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781734 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990866132115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30780480 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990792032115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781163 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990831632115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781489 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990850132115.

3) Витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Славутич Трансбуд» на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» наступне нерухоме майно:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990792032115, збірно-бетонний корпус ЗБК УМР «Автогосподарства бази механізації» загальною площею 1134,5 кв.м. за адресою Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 5 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 991083032115, нежитлова будівля, « Цех по виробництву модульних конструкцій » загальною площею 562,4 кв.м. за адресою Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 3 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990866132115, комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям» загальною площею 1368,3 кв.м. за адресою Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 3 .

4) Витребувати з чужого незаконного володіння громадянки України ОСОБА_2 на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» 1/2 частки нерухомого майна за реєстраційним номером 990831632115, квартира, загальною площею 59,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

5) Витребувати з чужого незаконного володіння громадянина України ОСОБА_3 на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» 1/2 частки нерухомого майна за реєстраційним номером 990831632115, квартира, загальною площею 59,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

6) Витребувати з чужого незаконного володіння громадянина України ОСОБА_4 на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» 1/2 частки нерухомого майна за реєстраційним номером 990850132115, квартира, загальною площею 70,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 .

7) Витребувати з чужого незаконного володіння громадянки України ОСОБА_5 на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» 1/2 частки нерухомого майна за реєстраційним номером 990850132115, квартира, загальною площею 70,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 .

8) Визнати за ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» право власності на наступне нерухоме майно:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990792032115; збірно-бетонний корпус ЗБК УМР «Автогосподарства бази механізації» загальною площею 1134,5 кв.м. за адресою Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 5 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 991083032115; нежитлова будівля, « Цех по виробництву модульних конструкцій » загальною площею 562,4 кв.м. за адресою Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 3 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990866132115, комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям» загальною площею 1368,3 кв.м. за адресою Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 3 ;

- нерухоме майно за реєстраційним номером 990831632115, квартира, загальною площею 59,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;

- нерухоме майно за реєстраційним номером 990850132115, квартира, загальною площею 70,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 .

Узагальнені доводи ліквідатора Банкрута в обґрунтування заяви є наступними.

Вказані об`єкти нерухомого майна перебували у власності Боржника ТОВ - Фірма «Відродження Полісся».

Під час процедури ліквідації ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» у даній справі про банкрутство спірне нерухоме майно було реалізоване в ході аукціону з продажу майна Банкрута у вигляді ЦМК, проведеного 30.06.2015, переможцем аукціону став ОСОБА_1 .

За результатами проведеного аукціону між продавцем ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» в особі ліквідатора Патерилова В.В. та переможцем аукціону ОСОБА_1 було укладено договір від 30.06.2015 про продаж цілісного майнового комплексу.

28.07.2016 між продавцем ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» та переможцем аукціону ОСОБА_1 було складено Акт про передання права власності на нерухоме майно.

Славутицькою міською нотаріальною конторою Київської області на користь ОСОБА_1 видано свідоцтва № 779 від 02.08.2016, № 778 від 02.08.2016, № 775 від 02.08.2016, № 777 від 02.08.2016 та № 776 від 02.08.2016.

На підставі вказаних свідоцтв 02.08.2016 було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно Банкрута в офіційних реєстрах.

Листом від 31.10.2017 ОСОБА_1 підтвердив обставини придбання майна Банкрута на аукціоні.

В подальшому, протягом 2017-2018 спірне нерухоме майно було відчужене ОСОБА_1 на користь третіх осіб.

Підставою для реєстрації майна Банкрута за ОСОБА_1 стали документи, що були оформлені за результатами аукціону з продажу майна Банкрута ТОВ - Фірма «Відродження Полісся», що відбувся 30.06.2015.

Проте, ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2016 у справі № Б8/180-11 визнано неправомірними дії ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Патерилова В.В. в частині підготовки до реалізації майна Банкрута; зобов`язано ліквідатора Банкрута повторно провести конкурс із визначення організатора аукціону.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2018 у справі № Б8/180-11 визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ТОВ - Фірма «Відродження Полісся», проведеного 30.06.2015.

Враховуючи викладене вище ліквідатор Банкрута вважає наявними підстави для визнання недійсними правочинів щодо відчуження майна Банкрута, укладених на виконання недійсного аукціону.

Крім того, враховуючи, що на даний час спірні об`єкти нерухомого майна перебувають у власності третіх осіб; враховуючи, що наслідком проведення аукціону, результати якого визнані недійсними, та подальшого визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатом аукціону, є висновок про те, що відповідне майно вибуло з володіння власника поза його волею; зважаючи на те, що між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» та ТОВ «Славутич Трансбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відсутні будь-які договірні відносини, спірне нерухоме майно підлягає витребуванню на користь Банкрута в порядку віндикації на підставі ст. 388 ЦК України.

Щодо вказаної позиції ліквідатор Банкрута звертається до висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 17.06.2020 у справі № 910/17925/14, а також в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011.

Представник Відповідачів 3-6 адвокат Прокопенко О.П. в судовому засіданні заперечив проти заявлених вимог і просив суд відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Банкрута з підстав, викладених у відзивах Відповідачів 3-6 на заяву.

Узагальнені доводи Відповідачів 3, 4 є наступними.

Відповідачі 3, 4 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнають, що між ОСОБА_1 та Відповідачами 3, 4 було укладено договір від 20.02.2018 за реєстровим номером 618, купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

На момент укладення договорів ОСОБА_1 був законним власником та добросовісним набувачем вказаної квартири з прилюдних торгів.

Відповідачі 3, 4 вважають, що ч. 1 ст. 388 ЦК України, на яку посилається заявник, не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки квартира була продана в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідачі 3, 4 стверджують, що вони є добросовісними набувачами спірної квартири. Добросовісність набувача майна презюмується (ч. 5 ст. 12 ЦК України).

Відповідачам 3, 4 не було доведено до відома про те, що до ОСОБА_1 , який був єдиним власником квартири у 2018 році, квартира належала Банкруту. Згідно відомостей, наявних в загальному доступі, не вбачалось можливим довідатись про ланцюжок власників квартири. Про ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» вперше дізнались у вересні 2018 року після отримання попередньої заяви про витребування майна.

На момент придбання спірного об`єкту нерухомості у власність на підставі відплатного посвідченого нотаріусом договору купівлі-продажу у покупців були відсутні підстави ставити під сумнів правомочність ОСОБА_1 на відчуження квартири.

Відповідачі 3, 4 посилаються на положення ст. 321, 330, 387, 388 ЦК України щодо непорушності права власності особи та у зв`язку з тим, що вони є добросовісними набувачами, стверджують, що спірна квартира не може бути витребувана.

Узагальнені доводи Відповідачів 5, 6 є наступними.

Відповідачі 5, 6 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнають, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір від 16.03.2018 за реєстровим номером 973, купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

В подальшому, 20.12.2019 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , за реєстровим номером 973.

На момент укладення договорів ОСОБА_1 був законним власником, а ОСОБА_6 добросовісним набувачем вказаної квартири, яку в подальшому придбали Відповідачі 5, 6.

Відповідачі 5, 6 вважають, що ч. 1 ст. 388 ЦК України, на яку посилається заявник, не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки квартира була продана в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідачі 5, 6 стверджують, що вони є добросовісними набувачами спірної квартири. Добросовісність набувача майна презюмується (ч. 5 ст. 12 ЦК України).

Відповідачам 5, 6 не було доведено до відома про те, що до ОСОБА_1 , який був єдиним власником квартири у 2018 році, квартира належала Банкруту. Згідно відомостей, наявних в загальному доступі, не вбачалось можливим довідатись про ланцюжок власників квартири. Про ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» вперше дізнались у травні 2021 року після отримання заяви про витребування майна.

На момент придбання спірного об`єкту нерухомості у власність на підставі відплатного посвідченого нотаріусом договору купівлі-продажу у покупців були відсутні підстави ставити під сумнів правомочність ОСОБА_1 на відчуження квартири.

Відповідачі 5, 6 посилаються на положення ст. 321, 330, 387, 388 ЦК України щодо непорушності права власності особи та у зв`язку з тим, що вони є добросовісними набувачами, стверджують, що спірна квартира не може бути витребувана.

У відзивах на заяву Відповідачі 3-6 зазначають про пропуск ліквідатором Банкрута строку позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.06.2015, укладеного між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» та ОСОБА_1 , зокрема зазначають, що вказаний строк сплив 15.07.2018.

Відповідачі 3-6 звертаються до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і зазначають, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього Відповідачами 3-6 подано заяви про застосування строків позовної давності, що є окремою самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора Банкрута про витребування майна.

В поданих заявах Відповідачі 3-6 звертаються до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3234/16 щодо визначення початку перебігу строку позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України.

Таким чином, оскільки свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на спірні квартири видані 02.08.2016, отже з вказаної дати почав перебіг строк позовної давності за відповідними вимогами, який сплив 02.08.2019.

Додатково до вказаної вище позиції Відповідачів 3-6 представником адвокатом Прокопенком О.П. подано письмові пояснення, в яких представник Відповідачів 3-6 зазначає наступне.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули у власність спірне майно на законних підставах, ліквідатором Банкрута не надано доказів, які свідчили б про незаконне заволодіння Відповідачами 3-6 спірним нерухомим майном.

Заявником в поданій до суду заяві не заявлено вимог до Відповідачів 3-6 щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир, за якими вони отримали квартири у власність на законних підставах.

Спірне майно Банкрута вибуло з володіння ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» за результатами аукціону від 30.06.2015 у власність ОСОБА_1 у порядку та спосіб, визначені законом.

Квартира АДРЕСА_2 є єдиним житлом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому вони зареєстровані та мешкають з 26.02.2018.

Квартира АДРЕСА_3 є єдиним соціальним житлом сім`ї ОСОБА_4 , в якому крім них самих зареєстровані та проживають з 27.12.2019 їх малолітні діти: син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже витребування з володіння Відповідачів 3-6 спірного майна призведе до порушення прав власності та права на житло (ст. 42, 47 Конституції України) не тільки безпосередньо власників, а і малолітніх дітей, що мають право на користування та проживання в ньому.

Представник Відповідачів 3-6 звертається до висновків, викладених в постановах Верховного Суду у справах № Б-39/187-08 від 18.02.2021 та № 5023/4477/12 від 01.06.2021, і зазначає, що в даному випадку у результаті здійсненого втручання у право власності фізичної особи, покладення на добросовісного набувача майна індивідуального та надмірного тягаря в результаті недобросовісних дій ліквідатора Боржника, призведе до недотримання балансу інтересів у цій справі і порушення принципу пропорційності, та, як наслідок, порушення права власності Відповідачів 3-6, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним із тими наслідками, яких зазнає життя ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та їх малолітніх дітей. Справедливий баланс у результаті здійсненого втручання дотриманий не буде, що призведе до порушення ст. 8 Конвенції, за якою кожен має право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Крім того представник Відповідачів 3-6 зазначає, що ліквідатором Банкрута пропущено строк позовної давності для подачі вказаної заяви і при цьому заява про поновлення строку позовної давності для звернення до суду за вказаними вимогами з поданням доказів поважності причин його пропуску ліквідатором в порядку ст. 267 ЦК України не надано.

Ліквідатором ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражним керуючим Різником О.Ю. подано до суду відповіді на відзиви Відповідачів 3-6, згідно яких позиція ліквідатора Банкрута є наступною.

Відносно доводів про добросовісність набувачів спірних квартир ліквідатор зазначає, що дана заява подана ним саме на підставі ч. 3 ст. 388 ЦК України щодо витребування від добросовісних набувачів майна, яке вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Ліквідатор Банкрута вважає, що втручання у право власності добросовісних набувачів спірного нерухомого майна - ТОВ «Славутич Трансбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідає критерію пропорційності - співвідношення між метою (погашення боргу перед кредиторами Банкрута (в т.ч. можливе задоволення заборгованості із заробітної плати перед колишніми працівниками Банкрута, забезпечення верховенства права і реального виконання судового рішення про визнання недійсними результатів аукціону) та засобами, якими ця мета досягається в процедурі банкрутства Боржника - повернення незаконно відчуженого майна, що є основним завданням ліквідатора згідно положень КУзПБ. Задоволення заяви не призведе до порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 41 Конституції України щодо недопустимості втручання держави у мирне володіння майном, адже майно повертається у ліквідаційну масу Боржника на виконання судового рішення із метою подальшого задоволення вимог кредиторів (в т.ч. для погашення заборгованості перед бюджетом).

Вимога ліквідатора про повернення майна не позбавляє Відповідачів 2-6 права для відшкодування збитків у зв`язку з витребуванням нерухомого майна на користь законного власника.

Відповідачі у відзивах не спростовують можливість застосування ст. 388 ЦК України і висновків Верховного Суду, на які посилається ліквідатор в заяві.

Відповідачами не надано доказів на підтвердження обставин перерахування коштів продавцям за договорами купівлі-продажу в рахунок оплати вартості спірних квартир, що на думку ліквідатора свідчить про безоплатність набуття Відповідачами нерухомого майна у власність.

Щодо строків позовної давності ліквідатор Банкрута зазначає, що оспорюваний договір купівлі-продажу майна на аукціоні укладено 30.06.2015, свідоцтва про право власності Відповідача 1 на майно видані 02.08.2016.

Разом з тим, ухвалою суду від 10.02.2016 у даній справі визнано неправомірними дії ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Патерилова В.В. в частині підготовки до реалізації майна Банкрута; ухвалою суду від 13.02.2018 визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Банкрута, проведеного 30.06.2015.

В подальшому, ухвалою суду від 16.11.2016 у даній справі усунуто арбітражного керуючого Патерилова В.В. від виконання повноважень ліквідатора Банкрута, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Пилипенко Т.В.

Ухвалою суду від 27.02.2018 відсторонено арбітражного керуючого Пилипенко Т.В. від виконання обов`язків ліквідатора Банкрута, зокрема у зв`язку з неналежним виконанням повноважень, у т.ч. невжиття заходів щодо оскарження результатів аукціону від 30.06.2015 та повернення майна Банкрута, яке знаходиться у третіх осіб.

В подальшому, ліквідатором Банкрута арбітражним керуючим Смірновим Ю.М. було подано до суду заяву від 17.09.2018 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, за якою судом було відкрито провадження згідно ухвали від 23.11.2018. Разом з тим, ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2019 у справі № Б8/180-11 заяву залишено без розгляду.

В період з 19.03.2019 по 02.02.2021 арбітражні керуючі Шаргало Р.В. та Загоруйко А.А. , які були призначені ліквідаторами Банкрута, не вчиняли заходи щодо оспорювання договорів та повернення майна Банкрута.

Після призначення арбітражного керуючого Різника О.Ю. ліквідатором ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» 02.02.2021 було вжито заходи щодо витребування матеріалів, які стосувались результатів аукціону з продажу майна Банкрута та після аналізу зібраних матеріалів ліквідатор Банкрута 08.06.2021 звернувся до суду з відповідною заявою.

З позиції ліквідатора Банкрута, позовна давність щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу майна на аукціоні від 30.06.2015 та витребування майна переривалась у зв`язку з заявленням 17.09.2018 таких вимог попереднім ліквідатором Смірновим Ю.М. та строк давності почався заново з 14.05.2019 - ухвалення рішення про залишення позову без розгляду.

Крім того ліквідатор Банкрута звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 07.10.2020 у справі № 908/6183/15, від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14, від 18.01.2021 у справі № 29/5005/6325/2011 та від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 і просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності для звернення із заявою у даній справі про визнання недійсними правочинів щодо продажу майна на аукціоні та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ліквідатор Банкрута у відповіді на відзиви визначив наступні підстави поважності причин пропуску строку позовної давності:

- у період з 30.06.2015 по 17.09.2018 попередніми ліквідаторами Банкрута не вчинялись дії для повернення майна Банкрута, що було відчужене за результатами торгів 30.06.2015; повноваження арбітражних керуючих Патерилова В.В. та Пилипенко Т.В. були припинені через бездіяльність ухвалами суду від 16.11.2016 та від 27.02.2018 у справі № Б8/180-11, в т.ч. через бездіяльність по неповерненню майна Банкрута, яке було відчужене за результатами аукціону 30.06.2015;

- позовна давність переривалась у зв`язку з заявленням 17.09.2018 таких вимог попереднім ліквідатором Смірновим Ю.М. та строк давності почався заново з 14.05.2019 - ухвалення рішення про залишення позову без розгляду;

- в період з 19.03.2019 по 02.02.2021 арбітражні керуючі Шаргало Р.В. та Загоруйко А.А., не вчиняли заходи щодо оспорювання договорів та повернення майна Банкрута;

- арбітражний керуючий Різник О.Ю. отримав право на звернення із заявою лише після призначення ухвалою суду від 02.02.2021 та аналізу отриманих матеріалів.

Таким чином ліквідатор Банкрута підтримує заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач 2 ТОВ «Славутич Трансбуд» у встановлений ухвалою суду від 14.06.2021 строк не подав суду відзиву на заяву ліквідатора та не виконав вимоги щодо надання витребуваних судом доказів, а саме: належним чином посвідчені копії документів про сплату грошових коштів за придбане нерухоме майно, що перебувало у власності ТОВ - Фірма «Відродження Полісся»: РНОНМ: 990792032115 (збірно-бетонний корпус ЗБК УМР «Автогосподарства бази механізації» загальною площею 1134,5 кв.м. за адресою: Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 5); РНОНМ: 991083032115 (нежитлова будівля, «Цех по виробництву модульних конструкцій» загальною площею 562,4 кв.м. за адресою: Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 3); РНОНМ: 990866132115 (комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям» загальною площею 1368,3 кв.м. за адресою: Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 3).

Про час та місце розгляду справи Відповідач 2 був повідомлений належним чином, шляхом направлення копій ухвал у даному провадженні за належною юридичною адресою Відповідача 2.

В той же час, на стадії судового розгляду справи по суті в судове засідання 09.11.2021 з`явився представник Відповідача 2 і надав письмові пояснення по суті справи. Зокрема, Відповідач 2 заперечує проти поданої заяви і просить суд відмовити у її задоволенні.

Узагальнені доводи Відповідача 2 є наступними.

ТОВ «Славутич Трансбуд» здійснив придбання спірного нерухомого майна за відплатними договорами купівлі-продажу, що були укладені з ОСОБА_1 ; право власності продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу було належним чином зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що перевірялось і встановлювалось нотаріусом під час посвідчення договорів купівлі-продажу 18.01.2017. У покупця не було жодних розумних підстав ставити під сумнів наявність у продавця права власності.

Таким чином відсутні будь-які підстави стверджувати, що Відповідач 2 є незаконним чи недобросовісним набувачем.

Відповідач 2 звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, і зазначає, що строк позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору від 30.06.2015 сплив 30.06.2018, отже ліквідатором пропущено строк позовної давності, а враховуючи, що попередній позов від 17.09.2018 про визнання недійсним правочину та витребування майна, який подавався попереднім ліквідатором, залишено без розгляду, вказані обставини не тягнуть за собою переривання строків позовної давності. Обставини щодо зміни арбітражних керуючих не мають значення для питань застосування перебігу позовної давності.

Крім того Відповідач 2 звернув увагу на те, що переривання строку позовної давності є можливим виключно під час його перебігу; переривання строку позовної давності після його закінчення є неможливим. Отже, враховуючи, що попередній позов подано 17.09.2018, тобто після закінчення строку позовної давності (30.06.2018), пред`явлення такого позову не може переривати строк позовної давності.

Щодо вказаних доводів Відповідача 2 ліквідатор Банкрута в письмових поясненнях зазначив, що обґрунтування правових підстав для визнання недійсними правочинів та витребування майна викладені ліквідатором в заяві, поданій до суду 08.06.2021. Зазначені доводи Відповідачем 2 не спростовані.

Відповідачем 2 не надано доказів оплати коштів за нерухоме майно продавцеві - ОСОБА_1 , вимоги ухвали суду від 14.06.2021 про витребування відповідних доказів Відповідачем 2 не виконано.

Також ліквідатор Банкрута повторно наводить зазначені вище підстави поважності пропуску строку позовної давності для звернення з відповідною заявою про визнання недійсними правочинів та витребування майна.

Частинами 2, 3 ст. 7 КУзПБ передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство, що дозволяє здійснювати ефективний судовий контроль щодо повернення майнових активів боржника у його розпорядження з метою відновлення платоспроможності такого боржника або належного формування ліквідаційної маси банкрута.

Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

У судовому засіданні 29.11.2021, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Детально розглянувши подану ліквідатором Банкрута заяву та матеріали справи в цілому, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши доводи ліквідатора Банкрута та представників Відповідачів 2-6, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2011 відкрито провадження у справі № Б8/180-11 про банкрутство ТОВ - Фірма «Відродження Полісся».

Постановою Господарського суду Київської області від 06.12.2011 визнано банкрутом ТОВ - Фірма «Відродження Полісся», відкрито його ліквідаційну процедуру.

Ухвалою суду від 10.06.2013 ліквідатором Банкрута призначено арбітражного керуючого Патерилова В.В.

30.06.2015 було проведено аукціон з продажу майна Банкрута ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» (протокол № 1) - щодо лоту № 1: майно Банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу в складі будівель за адресою: Київська обл., м. Славутич, вул. Лісна, буд. 3, транспортних засобів у кількості 12 одиниць, обладнання в кількості 156 одиниць. Переможцем аукціону визнано ОСОБА_1, яким за лот № 1 запропонована ціна у розмірі 799863,56 грн без ПДВ.

30.06.2015 між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Патерилова В.В. (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого (п. 1) продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити цілісний майновий комплекс в складі: нерухоме майно - нежитлові, житлові будівлі, незавершене будівництво, транспортні засоби, обладнання (надалі у цьому договорі - Майно), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Славутич.

До складу нерухомого майна входять: нежитлові будівлі за адресою: Київська обл., м. Славутич, вул. Лісна, буд. 3: Цех по виробництву модульних конструкцій (літ. А-ІV) загальною площею 562,4 кв.м.; Комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям» (літ. А-1) загальною площею 937,5 кв.м. (який включає в себе: Будівлю цеху по виробництву металочерепиці та профільованих виробів (літ. А-1) загальною площею 937,5 кв.м., будівлю КПП (літ. А-ІІІ) загальною площею 46,9 кв.м., навіс (літ. В) загальною площею 142,4 кв.м., будівлю складу (літ. А-ІІ) загальною площею 241,5 кв.м.); збірно-бетонний корпус (ЗБК УМР «Авто-господарства бази механізації») (літ. А) загальною площею 1134,5 кв.м., незавершене будівництво за адресою: Київська обл., м. Славутич, Чернігівський квартал; житлові будівлі: Квартира 2-х кімнатна за адресою: м. Славутич, Добринінський квартал, 4, кв. 38, загальною площею 59,2 кв.м.; Квартира 4-х кімнатна за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 70,5 кв.м. До складу рухомого майна входять: транспортні засоби в кількості 12 одиниць, обладнання у кількості 156 одиниць. Зведена інформація про майно (найменування, кількість, одиниця виміру, місцезнаходження, характеристика, ціна продажу і т.д.) зазначена у додатку.

Відповідно до п. 3, 4 Договору, продаж майна вчиняється за ціною 799863,56 грн без ПДВ. Вартість майна визначена за результатами проведення аукціону Міжрегіональною Українською Біржею та зафіксована в протоколі аукціону від 30.06.2015.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2016 скаргу ПАТ «Банк Форум» на дії ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» - арбітражного керуючого Патерилова В.В. задоволено; визнано неправомірними дії ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» - арбітражного керуючого Патерилова В.В. в частині підготовки до реалізації майна Банкрута; зобов`язано ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» - арбітражного керуючого Патерилова В.В. повторно провести конкурс з визначення організатора аукціону з продажу майна ТОВ - Фірма «Відродження Полісся».

У зв`язку з тим, що станом на 03.06.2016 до суду від ліквідатора Банкрута не надійшло жодних документів, які б свідчили про виконання ним ухвали суду від 10.02.2016 та повторне проведення конкурсу з визначення організатора аукціону з продажу майна ТОВ - Фірма «Відродження Полісся», ухвалою суду від 03.06.2016 призначено розгляд даної справи на 07.07.2016, зобов`язано ліквідатора Банкрута надати докази на підтвердження вказаних дій.

24.06.2016 матеріали справи № Б8/180-11 були скеровані до Вищого господарського суду України у зв`язку з надходженням касаційних скарг ліквідатора Банкрута і відповідних запитів Київського апеляційного господарського суду, у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 07.07.2016 не відбулось.

Після повернення матеріалів справи до місцевого господарського суду ухвалою суду від 29.08.2016 розгляд справи було призначено на 06.09.2016.

В той же час, 28.07.2016 між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Патерилова В.В. (продавець) та Циганком А.А. (покупець) на підставі Протоколу № 1 від 30.06.2015 було складено та підписано Акт про передання права власності на нерухоме майно, у т.ч.:

- Цех по виробництву модульних конструкцій, 562,4 кв.м., м. Славутич, вул. Лісна, 3, свідоцтво про право власності серія ЯЯЯ № 937694 від 16.01.2007, видане виконавчим комітетом Славутицької міської ради;

- Комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям», 1368,3 кв.м., м. Славутич, вул. Лісна, 3, свідоцтво про право власності серія ЯЯЯ № 937701 від 19.01.2007, видане виконавчим комітетом Славутицької міської ради;

- Збірно-бетонний корпус (ЗБК УМР «Авто-господарства бази механізації»), 1134,5 кв.м., м. Славутич, вул. Лісна, 5, договір купівлі-продажу № 1247 від 31.03.2006;

- Квартира 2-х кімнатна, 59,2 кв. АДРЕСА_2 , договір купівлі-продажу № 543 від 26.03.2005;

- Квартира 4-х кімнатна, 70,5 кв. АДРЕСА_3 , договір купівлі-продажу № 545 від 26.03.2005.

02.08.2016 державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Київської області Наваліхіною О.О. відповідно до ст. 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 28.07.2016 і протоколу № 1 про проведення другого повторного аукціону з продажу майна, складеного Міжрегіональною Українською Біржею від 30.06.2015, видано ОСОБА_1 свідоцтва про право власності:

- № 775 (Збірно-бетонний корпус (ЗБК УМР «Авто-господарства бази механізації»));

- № 776 (Квартира 2-х кімнатна, 59,2 кв.м., м. Славутич, Добринінський квартал, 4, кв. 38);

- № 777 (Квартира 4-х кімнатна, 70,5 кв. АДРЕСА_3 );

- № 778 (Комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям»);

- № 779 (Цех по виробництву модульних конструкцій).

На підставі вказаних свідоцтв про право власності державним нотаріусом Наваліхіною О.О. прийнято відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), а саме про реєстрацію права власності за Циганком А.А.:

- рішення, індексний номер: 30785532 від 04.08.2016, про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №991083032115 - Цех по виробництву модульних конструкцій;

- рішення, індексний номер: 30781734 від 04.08.2016, про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990866132115 - Комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям»;

- рішення, індексний номер: 30780480 від 04.08.2016, про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990792032115 - Збірно-бетонний корпус (ЗБК УМР «Авто-господарства бази механізації»);

- рішення, індексний номер: 30781163 від 04.08.2016, про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990831632115 - Квартира 2-х кімнатна, загальною площею 59,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ;

- рішення, індексний номер: 30781489 від 04.08.2016, про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990850132115 - Квартира 4-х кімнатна, загальною площею 70,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2016 судом встановлено факт неналежного виконання арбітражним керуючим Патериловим В.В. обов`язків ліквідатора у даній справі, у т.ч. у зв`язку з встановленими раніше обставинами щодо неправомірних дій в частині підготовки до реалізації майна Банкрута, які в подальшому не були виправлені ліквідатором, що є підставою для усунення арбітражного керуючого Патерилова В.В. від виконання обов`язків ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся»; вжито заходи щодо визначення кандидатури ліквідатора Банкрута за допомогою автоматизованої системи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2016 у справі № Б8/180-11 усунуто арбітражного керуючого Патерилова В.В. від виконання обов`язків ліквідатора; призначено ліквідатором Банкрута арбітражного керуючого Пилипенко Т.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2018 у справі № Б8/180-11 визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» (код ЄДРПОУ 13737133), проведеного 30.06.2015.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2018 у справі № Б8/180-11 визнано неналежним виконання арбітражним керуючим Пилипенко Т.В. обов`язків ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся», у т.ч. у зв`язку з невжиттям заходів щодо оспорювання результатів вказаного аукціону з продажу майна Банкрута та заходів щодо повернення майна Банкрута, яке знаходиться у третіх осіб; відсторонено арбітражного керуючого Пилипенко Т.В. від виконання повноважень ліквідатора у справі № Б8/180-11 про банкрутство ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» з моменту призначення нового арбітражного керуючого ліквідатором у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2018 у справі № Б8/180-11 ліквідатором ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» призначено арбітражного керуючого Смірнова Ю.М.

У вересні 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла заява ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Смірнова Ю.М. від 17.09.2018 б/№ до відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ «Славутич Трансбуд», ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2018 відкрито провадження щодо розгляду вказаної заяви арбітражного керуючого Смірнова Ю.М. у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № Б8/180-11 про банкрутство ТОВ - Фірма «Відродження Полісся». В подальшому, у зв`язку з неподанням ліквідатором Банкрута оспорюваного договору купівлі-продажу від 30.06.2015 та неявкою ліквідатора Банкрута в судове засідання, ухвалою суду від 14.05.2019 заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння залишена без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2019 припинено повноваження Смірнова Ю.М. як ліквідатора у справі № Б8/180-11 про банкрутство ТОВ - Фірма «Відродження Полісся», зокрема у зв`язку з припиненням діяльності Смірнова Ю.М. , як арбітражного керуючого; ліквідатором Банкрута призначено арбітражного керуючого Шаргала Р.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2020 припинено повноваження Шаргала Р.В. як ліквідатора у справі № Б8/180-11 про банкрутство ТОВ - Фірма «Відродження Полісся», на підставі його заяви; ліквідатором Банкрута призначено арбітражного керуючого Загоруйка А.А.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2021 відсторонено арбітражного керуючого Загоруйка А.А. від виконання повноважень ліквідатора Банкрута, зокрема у зв`язку з тимчасовим зупиненням права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2021 ліквідатором ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» призначено арбітражного керуючого Різника О.Ю.

08.06.2021 ліквідатор Банкрута арбітражний керуючий Різник О.Ю. звернувся до суду з заявою про визнання недійсними правочинів щодо продажу майна на аукціоні та витребування майна з чужого незаконного володіння, яка є предметом розгляду в даному судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів заяви та відзивів Відповідачів 3-6 на заяву, 20.02.2018 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (покупці) укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Морозовою О.В. за реєстровим номером 618 (надалі: Договір № 618), відповідно до умов якого (п. 1.1.) продавець передає у власність покупців належну йому квартиру, а покупці приймають зазначене майно у рівних частках кожний і сплачують за нього обумовлену грошову суму.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 618, квартира, що відчужується за цим договором, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , складається з двох кімнат, загальна площа квартири - 59,2 кв.м.; РНОНМ 990831632115.

Відчужувана квартира належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого Славутицькою міською державною нотаріальною конторою Київської області 02.08.2016 за реєстровим № 776 (п. 1.3. Договору № 618).

Згідно п. 2.1.-2.3. Договору № 618, продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 50107,20 грн, які отримані продавцем від покупців повністю під час підписання цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за цим договором і відсутність з боку продавця будь-яких претензій фінансового характеру до покупців. Вартість відчужуваної квартири, згідно звіту про оцінку майна № 26776619022018_WR27-180219-002, складеного 19.02.2018 ТОВ «Оціночна компанія «Мерило», становить 50107,20 грн.

На підставі Договору № 618 приватним нотаріусом Морозовою О.В. 20.02.2018 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи № 24930599 та № 24930606 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права спільної часткової власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Крім цього, 20.12.2019 між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (покупці) укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Малашенко О.І. за реєстровим номером 1579 (надалі: Договір № 1579), відповідно до умов якого (п. 1.) продавець передає у власність (продає) покупцям, а покупці приймають (купують) від продавця в рівних частках, а саме: по 1/2 частці кожен, квартиру за АДРЕСА_3 , і оплачують її вартість за ціною та у порядку, передбаченому цим договором. Вказана квартира складається з чотирьох кімнат, загальною площею 70,5 кв.м, житловою площею 44,4 кв.м.

Відповідно до п. 2. Договору № 1579, квартира належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського МНО Чернігівської області Морозовою О.В. 16.03.2018 за № 973 (копія даного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 наявна в матеріалах справи № Б8/180-11, подана ОСОБА_6 при подачі відзиву на заяву арбітражного керуючого Смірнова Ю.М. про витребування майна). РНОНМ 990850132115.

Згідно п. 3, 5. Договору № 1579, продаж квартири, що є предметом цього договору, вчинюється за узгодженою між сторонами ціною і становить 353000,00 грн, які продавець одержав повністю від покупців до підписання цього договору. На час підписання цього договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків. Сторони підтверджують, що розрахунок проведений ними у відповідності до порядку, встановленого чинним законодавством України. Пункт 7 розділу ІІ Постанови Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» нотаріусом сторонам роз`яснено. Згідно звіту про оцінку майна, складеного ФОП Карповою В.Д. 14.12.2019, ринкова вартість квартири складає 352500,00 грн.

На підставі Договору № 1579 приватним нотаріусом Малашенко О.І. 20.12.2019 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи № 34767303 та № 34767544 про державну реєстрацію за Раловцем Д.О. та ОСОБА_5 права спільної часткової власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Крім цього, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 18.01.2017 Славутицькою міською державною нотаріальною конторою (державний реєстратор Наваліхіна О.О.) зареєстровано право власності ТОВ «Славутич Трансбуд» (код ЄДРПОУ 34845604) на наступне нерухоме майно:

- РНОНМ 990792032115 - Збірно-бетонний корпус (ЗБК УМР «Авто-господарства бази механізації»); підстава - договір купівлі-продажу № 55 від 18.01.2017;

- РНОНМ 991083032115 - Цех по виробництву модульних конструкцій; підстава - договір купівлі-продажу № 59 від 18.01.2017;

- РНОНМ 990866132115 - Комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям»; підстава - договір купівлі-продажу № 57 від 18.01.2017.

Станом на час розгляду справи власником вказаних об`єктів нерухомості (РНОНМ 990792032115, 991083032115, 990866132115) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно значиться ТОВ «Славутич Трансбуд» (код ЄДРПОУ 34845604).

Як вже зазначено вище, матеріали справи не містять копій вказаних договорів від 18.01.2017 № 55, № 57, № 59, Відповідачем 2 не виконано вимоги ухвали суду від 14.06.2021 щодо надання витребуваних доказів.

Оцінка Господарським судом Київської області аргументів сторін.

Щодо позовної давності.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частинами 3-5 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, пред`явлення позову, який залишено судом без розгляду, не перериває позовної давності.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012, сформулював наступну правову позицію.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюються і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника.

При визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин дати відкриття провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», положення якого втратили чинність, ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником).

Відтак, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності. У спірних правовідносинах суб`єктом прав є боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатися боржник в особі уповноваженого органу.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.

Таким чином, враховуючи, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладено між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» та ОСОБА_1 30.06.2015, саме з дня вчинення правочину почав перебіг строку позовної давності для Боржника, отже відповідний строк закінчився 30.06.2018.

Доводи ліквідатора Банкрута про те, що строк позовної давності переривався у зв`язку з поданням відповідної заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння попереднім ліквідатором арбітражним керуючим Смірновим Ю.М., відхиляються судом у зв`язку з тим, що подана арбітражним керуючим Смірновим Ю.М. заява залишена без розгляду ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2019. В даному висновку суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19.

Крім того суд зазначає, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 27.06.2018 у справі № 914/2026/17).

Таким чином, оскільки ліквідатор ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражний керуючий Смірнов Ю.М. звертався до Господарського суду Київської області із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння у вересні 2018 року, ним на час звернення було пропущено строк позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору від 30.06.2015.

Відтак суд дійшов висновку про те, що обставини звернення арбітражного керуючого Смірнова Ю.М. у вересні 2018 року з відповідною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння жодним чином не впливають на перебіг строку позовної давності у даній справі.

Враховуючи, що ліквідатор ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражний керуючий Різник О.Ю. звернувся до суду із заявою про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу 08.06.2021, слід дійти висновку про те, що ліквідатором пропущено строк позовної давності за вказаною вимогою.

Як встановлено судом, Відповідачі 2-6 заявили про застосування позовної давності до вимог ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражного керуючого Різника О.Ю.

За змістом статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, пропуск позовної давності не є абсолютною та безумовною підставою для відмови у позові, адже відповідно до приписів частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні особи (позивача) до суду за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що розглядається у межах справи про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. З огляду на положення статті 13 ЦК України («Межі здійснення цивільних прав»), суд має враховувати добросовісність поведінки позивача (заявника) та відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

В спорі, який вирішується у справі про банкрутство, обставини відкриття провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатися судами як виняток, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутися до суду за захистом порушеного права у межах позовної давності і, відповідно, бути поважною причиною пропуску цього строку.

Вказаний вище правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012.

Слід зазначити, що суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- по-перше, особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);

- по-друге, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16 та від 05.03.2020 у справі №14/325«б»).

Позовна давність є інститутом матеріального, а не процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (частина 5 статті 267 ЦК України).

З цих причин застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин.

Судом встановлено, що ліквідатор ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражний керуючий Різник О.Ю. у відповідях на відзиви Відповідачів 3-6 та письмових поясненнях по суті справи просить суд визнати поважними причини пропуску строку на звернення з вимогами про визнання недійсними правочинів та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Проаналізувавши та оцінивши в сукупності фактичні обставини даної справи, зокрема:

- встановлені ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2016 неправомірні дії ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражного керуючого Патерилова В.В. в частині підготовки до реалізації майна Банкрута, які в подальшому не були виправлені ліквідатором;

- вчинення ліквідатором ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражним керуючим Патериловим В.В. очевидно неправомірних дій щодо фактичної передачі майна Банкрута Циганку А.А. 28.07.2016 (тобто після того, як судом встановлено відповідні порушення ліквідатора та зобов`язано усунути недоліки);

- невжиття ліквідаторами ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражним керуючим Патериловим В.В. та арбітражним керуючим Пилипенко Т.В. заходів, спрямованих на оскарження результатів аукціону з продажу майна Банкрута від 30.06.2015, проведеного з порушенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон про банкрутство) та витребування майна Банкрута від третіх осіб, що стало підставою для відсторонення арбітражних керуючих Патерилова В.В. та Пилипенко Т.В. у даній справі;

- визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Банкрута від 30.06.2015 ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2018, зокрема за заявою заставного кредитора ПАТ «Банк Форум», а не ліквідатора Банкрута;

- нездійснення повноцінного захисту інтересів Банкрута ліквідатором арбітражним керуючим Смірновим Ю.М. (в контексті подання заяви про визнання недійсним договору та витребування майна з недоліком, який став однією з підстав для залишення заяви без розгляду);

- пасивну процесуальну поведінку та невжиття всупереч інтересам Боржника та кредиторів ліквідаторами ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражним керуючим Шаргалом Р.В. та арбітражним керуючим Загоруйком А.А. заходів, спрямованих на оспорювання правочину, укладеного за результатом аукціону, визнаного судом недійсним, та на витребування майна Банкрута, що знаходиться у третіх осіб (у т.ч. враховуючи невжиття арбітражним керуючим Шаргалом Р.В. в період з 19.03.2019 по 14.05.2019 заходів щодо підтримання заяви, поданої арбітражним керуючим Смірновим Ю.М. та усунення недоліків заяви);

- фактичні обставини, які свідчать про невідкладне вжиття відповідних заходів арбітражним керуючим Різником О.Ю. після його призначення ліквідатором ТОВ - Фірма «Відродження Полісся»,

суд дійшов висновку про доведеність існування об`єктивних перешкод для ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» звернутися до суду за захистом порушеного права у межах позовної давності.

Таким чином суд визнає поважними причини пропуску ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. позовної давності щодо звернення із заявою про визнання недійсними правочинів та витребування майна Банкрута, відтак порушене право ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» підлягає захисту.

Щодо вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 30.06.2015, акту про передання права власності від 28.07.2016, свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна від 02.08.2016, скасування рішень державного реєстратора.

Аукціон з продажу майна ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» у складі цілісного майнового комплексу, за результатом якого укладено оспорюваний договір купівлі-продажу, було проведено 30.06.2015, тобто за чинності Закону про банкрутство.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону про банкрутство, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 Закону про банкрутство, продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Обов`язковими умовами договору купівлі-продажу майна є: відомості про майно, його склад, характеристика; ціна продажу майна; порядок і строк передачі майна покупцю; відомості про наявність або про відсутність обтяжень стосовно майна; інші умови, передбачені законодавством України.

Статтею 75 Закону про банкрутство передбачено, що передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства. В акті про передання права власності на куплене нерухоме майно зазначаються: ім`я (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також організатора аукціону; відомості про продане нерухоме майно; адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону. Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу організатор торгів сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення. Нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом. Послуги нотаріуса оплачує організатор аукціону.

Частиною 3 статті 55 Закону про банкрутство визначено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Аналогічні норми викладені в чинному на даний час Кодексі України з процедур банкрутства (ст. 73 КУзПБ).

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Частиною першою статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це, зокрема, запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland)).

У рішенні від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статтею 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (абз. 12 частини 2 статті 16 ЦК України).

При цьому, у разі визнання недійсними результатів торгів не можна обмежувати захист прав і законних інтересів позивача лише констатацією такої недійсності й відмовляти у задоволенні вимог про визнання недійсним акту про передання права власності, складеного за результатами таких торгів, та свідоцтва про придбання майна на аукціоні, виданого на підставі відповідного акту. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Разом з цим свідоцтво видається на підтвердження права, яке виникло внаслідок правочину. Підставою як оформлення акту про передання права власності, так і видачі спірних свідоцтв про право власності є саме правочин щодо відчуження майна на аукціоні, тобто всі подальші дії, в тому числі і видача нотаріусом свідоцтва про право власності є діями з оформлення результатів аукціону. Власник майна, переданого на торги, які в подальшому визнані недійсними, очевидно не може реалізувати своє право власності на це майно у зв`язку з існуванням документа, який посвідчує таке право власності на це майно за іншою особою. При цьому порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту відповідно до статті 16 ЦК України, за частиною 3 якої суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Водночас законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/849/17).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що з урахуванням обставин спору ті способи захисту, про застосування яких просить ліквідатор - визнання недійсним договору, визнання недійсним акту про передання права власності, визнання недійсними свідоцтв про придбання майна на аукціоні - є належними та ефективними й можуть бути застосовані у сукупності.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Як вже зазначено вище, результати аукціону з продажу майна ТОВ - Фірма «Відродження Полісся», проведеного 30.06.2015, визнані недійсними ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2018 у справі № Б8/180-11.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до ст. 55 Закону про банкрутство, який був чинним станом на дату проведення аукціону та укладення договору з переможцем аукціону, а також на дату визнання недійсними результатів аукціону, наслідком визнання результатів аукціону недійсними є визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, суд дійшов висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.06.2015, укладеного між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» та ОСОБА_1 .

Крім того, у зв`язку з недійсністю результатів аукціону з продажу майна Банкрута та договору від 30.06.2015, акт про передання права власності на нерухоме майно від 28.07.2016, підлягає визнанню недійсним, внаслідок чого підлягають визнанню недійсними свідоцтва про право власності ОСОБА_1 , видані Славутицькою міською державною нотаріальною конторою 02.08.2016 за № 775, 776, 777, 778, 779.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Таким чином, визнання недійсними свідоцтв про право власності ОСОБА_1 , виданих Славутицькою міською державною нотаріальною конторою 02.08.2016 за № 775, 776, 777, 778, 779, тягне за собою скасування відповідних рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене вище заявлені ліквідатором Банкрута вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 30.06.2015, акту про передання права власності від 28.07.2016, свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна від 02.08.2016, скасування рішень державного реєстратора, підлягають задоволенню.

Щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

В частині вимог до Відповідача 2 ТОВ «Славутич Трансбуд» суд зазначає наступне.

Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України, серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання права. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

Виходячи зі змісту наведених норм, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

За змістом статті 392 ЦК України, передбачений нею спосіб захисту спрямований не на виникнення за рішенням суду права власності позивача, а на підтвердження наявного у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах.

Право на пред`явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до системного тлумачення приписів статті 387 ЦК України у поєднанні з комплексом норм, що регулюють набуття і реалізацію права власності, передбачений цією нормою спосіб захисту права власності є матеріально-правовою вимогою власника, що на момент подання позову фактично не володіє своїм індивідуально визначеним майном, до не власника, що на момент подання позову незаконно фактично володіє цим майном, про вилучення цього майна в натурі.

Тобто, позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник індивідуально визначеного майна.

Відповідно до частини першої статті 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Тобто відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про незаконність свого володіння майном (добросовісний набувач).

Згідно статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд зазначає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 906/655/18, від 19.06.2019 у справі № 756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі 6-140цс14).

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Господарський суд Київської області бере до уваги, що ТОВ «Славутич Трансбуд» є господарюючим суб`єктом, який здійснює підприємницьку діяльність, а тому повинно проявляти щодо власних справ більше обачливості, ніж пересічний громадянин чи некомерційна організація. З цих причин ТОВ «Славутич Трансбуд» повинно було поцікавитися попередньою долею майна, яке воно набуває, зважити на те, що майно пропонується до продажу особою, яка придбала майно на результатом аукціону, проведеного в рамках провадження у справі про банкрутство, перевірити фактичну наявність/відсутність спорів щодо майна та аукціону, що є стандартною діловою практикою при придбанні будь-яких цінних активів (близькі за змістом висновки містяться в пункті 50 постанови Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 922/634/19).

Як вже зазначено вище, ТОВ «Славутич Трансбуд» не було виконано вимоги ухвали суду від 14.06.2021 про надання суду договору купівлі-продажу майна від 18.01.2017, укладеного з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у суду відсутня можливість перевірити умови вказаного договору, обумовлену сторонами вартість нерухомого майна, встановити факт оплатності/неоплатності зазначеного правочину, виконання обов`язку покупця щодо оплати вартості нерухомого майна.

В той же час суд зауважує, що станом на дату придбання ТОВ «Славутич Трансбуд» спірного нерухомого майна (18.01.2017) в Єдиному державному реєстрі судових рішень була наявна ухвала Господарського суду Київської області від 10.02.2016 у справі № Б8/180-11, якою визнано неправомірними дії ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» - арбітражного керуючого Патерилова В.В. в частині підготовки до реалізації майна Банкрута; зобов`язано ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» - арбітражного керуючого Патерилова В.В. повторно провести конкурс з визначення організатора аукціону з продажу майна ТОВ - Фірма «Відродження Полісся».

Разом з тим, суд зважує і на те, що добросовісність ТОВ «Славутич Трансбуд» не має істотного значення в конкретних спірних правовідносинах для визначення можливості віндикації спірного нерухомого майна.

За правилами пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно також і від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У спірних правовідносинах спірні об`єкти нерухомості були реалізовані одним лотом в складі цілісного майнового комплексу ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» у межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство в ході аукціону (у т.ч. об`єкти нерухомості виробничого призначення (збірно-бетонний корпус ЗБК УМР «Автогосподарства бази механізації», «Цех по виробництву модульних конструкцій», «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям»), два об`єкти житлової нерухомості - квартири у м. Славутичі Київської області, низка рухомого майна Банкрута).

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08 підтримав зроблені раніше Судовою палатою висновки у постанові від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09 щодо того, що: після введення процедури ліквідації, до арбітражного керуючого (ліквідатора) переходить правомочність власника та керівника боржника; вибуття майна з володіння власника (банкрута) відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону, та, обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство; здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог Закону про банкрутство), не є вираженням волі власника майна (банкрута), на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку частини першої статті 388 ЦК України.

Таким чином визнання недійсними результатів торгів (аукціону) є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за статтею 388 ЦК України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки «пропорційності», як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Для розкриття критерію «пропорційності» вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011.

Верховний Суд у постановах від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод».

Разом з тим, враховуючи встановлені вище судом фактичні обставини справи, зокрема:

- щодо того, що Відповідач 2 ТОВ «Славутич Трансбуд» є суб`єктом господарської діяльності, а тому повинен був проявити розумну обачність під час придбання об`єктів нерухомості 18.01.2017 (враховуючи наявну на час придбання майна в ЄДРСР ухвалу суду від Господарського суду Київської області від 10.02.2016 у справі № Б8/180-11, якою встановлено порушення закону під час підготовки до реалізації спірного майна Банкрута та зобов`язано ліквідатора усунути відповідні недоліки шляхом проведення повторного конкурсу з визначення організатора аукціону);

- ненадання Відповідачем 2 жодних доказів на підтвердження викладених в письмових поясненнях обставин про те, що Відповідач 2 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна;

- процесуальну поведінку Відповідача 2, яка виразилась у невиконанні вимог ухвали суду від 14.06.2021 щодо надання витребуваних судом доказів на підтвердження обставин набуття спірного нерухомого майна у власність для встановлення обставин добросовісності/недобросовісності набуття такого майна, обмежуючись заявленням про пропуск позовної давності;

суд дійшов висновку про те, що у даному випадку суспільний публічний інтерес ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» (котрий виражається у необхідності повернення спірних об`єктів нерухомості до ліквідаційної маси з метою реалізації у встановленому порядку та погашення вимог кредиторів, у т.ч. за вимогами із заробітної плати) переважає над приватним інтересом ТОВ «Славутич Трансбуд» щодо збереження спірних об`єктів нерухомості у власності, відтак втручання у право власності ТОВ «Славутич Трансбуд» у даному випадку є законним, виправданим та відповідає принципу пропорційності.

Крім цього суд зазначає, що поряд із віндикаційною вимогою ліквідатором Банкрута заявлено також і вимогу про визнання права власності на спірні об`єкти нерухомості.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема письмових пояснень Відповідача 2, ТОВ «Славутич Трансбуд» не визнає право власності ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» на спірне нерухоме майно і вважає себе добросовісним набувачем відповідного майна, обґрунтовуючи свою позицію пропуском ліквідатором Банкрута строку позовної давності за заявою про витребування майна.

Суд враховує, що і віндикаційний позов, і позов про визнання права власності очевидно спрямовані на захист права власності позивача. При цьому захист від віндикаційного позову може як бути не пов`язаний із невизнанням чи оспорюванням відповідачем права власності позивача, так і ґрунтуватися на такому невизнанні чи оспорюванні. В останньому випадку об`єднання в одному позові вимог про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння не можна виключати. Однак у всякому випадку такі вимоги повинні бути пов`язані між собою підставою виникнення, предметом (стосуватися одного й того ж самого майна) тощо. Аналогічну позицію з приводу можливості об`єднання вказаних позовних вимог викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. про витребування з незаконного володіння ТОВ «Славутич Трансбуд» майна: збірно-бетонний корпус ЗБК УМР «Автогосподарства бази механізації» (РНОНМ 990792032115), «Цех по виробництву модульних конструкцій» (РНОНМ 991083032115) та комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям» (РНОНМ 990866132115), а також визнання за ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» права власності на спірне нерухоме майно, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині вимог до Відповідачів 3-6 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Правове обґрунтування наявності підстав для витребування на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» спірних об`єктів нерухомості:

- часток нерухомого майна за реєстраційним номером 990831632115 (квартира, заг. пл. 59,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ) від громадян України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- часток нерухомого майна за реєстраційним номером 990850132115 (квартира, заг. пл. 70,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ) від громадян України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,

є аналогічним з вказаним вище правовим обґрунтуванням підстав для витребування майна від ТОВ «Славутич Трансбуд».

В той же час, оцінивши заявлені ліквідатором Банкрута до Відповідачів 3-6 вимоги про витребування майна на предмет «пропорційності» суспільного публічного інтересу ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» до приватно-правового інтересу громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять докази добросовісності Відповідачів 3-6, як набувачів спірних об`єктів нерухомості.

Зокрема, з наданих Відповідачами 3-6 копій договорів купівлі-продажу вбачається, що договори є оплатними, обов`язок покупців щодо оплати вартості квартир виконано в повному обсязі (п. 2.1., 2.2. Договору № 618 від 20.02.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; п. 3 Договору № 1579 від 20.12.2019, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ).

Доводи ліквідатора Банкрута про відсутність доказів оплати Відповідачами 3-6 вартості спірних квартир відхиляються судом, оскільки зазначення в нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу умови про проведений між сторонами розрахунок є належним доказом виконання такого обов`язку покупця (аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18).

В той же час, на відміну від ситуації з Відповідачем 2 - суб`єктом господарювання ТОВ «Славутич Трансбуд», у випадку з Відповідачами 3-6 - фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд вважає, що покладення на Відповідачів 3-6 індивідуального та надмірного тягаря в результаті недобросовісних дій ліквідатора Боржника Патерилова В.В. під час реалізації майна Банкрута, матиме наслідком недотримання балансу інтересів у цій справі та призведе до порушення принципу пропорційності і як наслідок порушення права власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачі 3, 4 придбали спірну квартиру 20.02.2018, зареєстровані і проживають в ній на даний час, тобто більше ніж 3 роки.

Крім того вбачається, що Відповідачі 5, 6 придбали спірну квартиру 20.12.2019, зареєстровані і проживають в ній разом з малолітніми дітьми ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 на даний час, тобто більше ніж 1,5 роки.

При цьому суд зазначає, що конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним із тими наслідками, яких зазнає життя ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також малолітніх дітей Відповідачів 5, 6 - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .

Справедливий баланс у результаті здійсненого втручання дотриманий не буде, що призведе до порушення статті 8 Конвенції. У разі порушення прав Банкрута та його кредиторів вчиненням продажу спірних квартир, поновлення такого порушеного права в даному випадку має відбуватись іншим шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на інших осіб, які є добросовісними набувачами цих квартир.

У даному висновку суд звертається до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08 та в подальшому зазначеного в постанові Касаційного господарського суду від 01.06.2021 по справі № 5023/4477/12.

Зокрема, Судова палата зазначила, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказував, що розпорядження про повернення майна заявниці державі було втручанням в її право на мирне користування цим майном (справи «Гладишева проти Росії», «Бєлова проти Росії»), тобто застосовував положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у разі втручання держави в право власності фізичної чи юридичної особи, а не у випадку спору між сторонами у рамках приватного права. Водночас, у справі «Котов проти Росії» (рішення Великої палати ЄСПЛ від 03.04.2012) Високий суд зазначив, що також визнає, що за певних обставин стаття 1 Протоколу № 1 може вимагати «прийняття заходів, необхідних для захисту права власності ... навіть у випадку з судовими позовами між фізичними особами чи компаніями». Окрім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Совтрансавто Холдинг» проти України» (пункт 96) викладено аналогічний висновок та акцентовано увагу на те, що це означає для держави обов`язок розробити таку судову процедуру, яка би була забезпечена усіма необхідними процесуальними гарантіями та дозволяла би національним судам ефективно та справедливо розглядати будь-який спір, що виникає між приватними особами.

У зв`язку з вищенаведеним Судова палата зазначає, що у «горизонтальних» відносинах - відносинах між боржником та набувачем майна - положення Конвенції застосовуються лише у тій межі, що не суперечить суті правозахисних відносин, а не в усіх випадках витребування майна у набувача в процедурах банкрутства. Верховний Суд зауважує, що з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України Конвенція є частиною національного законодавства, відтак принципи, проголошені у Конвенції, підлягають застосуванню національними судами.

У статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 47 Основного Закону встановлює право кожного на житло.

У Законі України «Про охорону дитинства» унормовано:

- що всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 3);

- кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (стаття 11);

- держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку (стаття 18).

Відтак, за встановлених судом обставин саме у цій справі (відсутності доказів наявності іншого житла у Відповідачів 3-6; проживання у спірному помешканні разом з Відповідачами 5, 6 її малолітніх сина та доньки) суд дійшов висновку, що у разі витребування від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спірних квартир будуть порушені права ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також малолітніх сина та доньки Відповідачів 5, 6, гарантовані Конституцією та законами України, а конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає життя ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також малолітніх сина та доньки Відповідачів 5, 6.

Враховуючи зазначене вище суд дійшов висновку про те, що порушення прав Банкрута та його кредиторів вчиненням продажу спірних квартир, поновлення такого порушеного права в цьому випадку (за встановлених судом обставин) може відбуватись іншим шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на інших осіб, які є добросовісними набувачами квартир.

Таким чином суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражного керуючого Різника О.Ю. про витребування з володіння громадян України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Банкрута часток нерухомого майна за реєстраційним номером 990831632115 (квартира, заг. пл. 59,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ), а також про витребування з володіння громадян України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Банкрута часток нерухомого майна за реєстраційним номером 990850132115 (квартира, заг. пл. 70,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ) та визнання за ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» права власності на вказані об`єкти.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того, суд, оцінивши доводи всіх учасників у справі в їх сукупності та дослідивши наявні в справі докази, враховує, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні (від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України») зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Враховуючи все зазначене вище слід дійти висновку, що заява ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражного керуючого Різника О.Ю. від 31.05.2021 № 02-07/54 (вх. № 1709/21) про визнання недійсними правочинів щодо продажу майна на аукціоні та витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4540,00 грн, враховуючи зміст заявлених вимог та результати розгляду справи, покладаються на Відповідачів 1, 2 та підлягають стягненню з Відповідачів 1, 2 на користь заявника - ліквідатора Банкрута, порівну, по 2270,00 грн.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражного керуючого Різника О.Ю. від 31.05.2021 № 02-07/54 (вх. № 1709/21) про визнання недійсними правочинів щодо продажу майна на аукціоні та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.06.2015, що укладений між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» (код ЄДРПОУ 13737133) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про продаж цілісного майнового комплексу.

3. Визнати недійсним акт про передання права власності на нерухоме майно від 28.07.2016, що укладений між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» (код ЄДРПОУ 13737133) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

4. Визнати недійсними свідоцтва на об`єкти нерухомого майна № 779 від 02.08.2016, № 778 від 02.08.2016, № 775 від 02.08.2016, № 777 від 02.08.2016, № 776 від 02.08.2016, що видані Славутицькою міською державною нотаріальною конторою Київської області.

5. Скасувати наступні рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 :

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30785532 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №991083032115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781734 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990866132115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30780480 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990792032115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781163 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990831632115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781489 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990850132115.

6. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич Трансбуд» (07101, Київська обл., м. Славутич, Московський квартал, буд. 5, кв. 67; код ЄДРПОУ 34845604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Відродження Полісся» (07100, Київська обл., м. Славутич, Добринінський квартал, буд. 4, кв. 39; код ЄДРПОУ 13737133) наступне нерухоме майно:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990792032115, збірно-бетонний корпус ЗБК УМР «Автогосподарства бази механізації» загальною площею 1134,5 кв.м. за адресою Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 5;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 991083032115, нежитлова будівля, «Цех по виробництву модульних конструкцій» загальною площею 562,4 кв.м. за адресою Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 3;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990866132115, комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям» загальною площею 1368,3 кв.м. за адресою Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 3.

7. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю - Фірма «Відродження Полісся» (07100, Київська обл., м. Славутич, Добринінський квартал, буд. 4, кв. 39; код ЄДРПОУ 13737133) право власності на наступне нерухоме майно:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990792032115; збірно-бетонний корпус ЗБК УМР «Автогосподарства бази механізації» загальною площею 1134,5 кв.м. за адресою Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 5 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 991083032115; нежитлова будівля, «Цех по виробництву модульних конструкцій» загальною площею 562,4 кв.м. за адресою Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 3 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990866132115, комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям» загальною площею 1368,3 кв.м. за адресою Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 3 .

8. Відмовити в частині заяви ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражного керуючого Різника О.Ю. від 31.05.2021 № 02-07/54 (вх. № 1709/21) про витребування з володіння громадян України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» часток нерухомого майна за реєстраційним номером 990831632115 (квартира, загальною площею 59,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ), а також про витребування з володіння громадян України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» часток нерухомого майна за реєстраційним номером 990850132115 (квартира, загальною площею 70,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ) та визнання за ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» права власності на вказані об`єкти.

9. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича (свідоцтво № 1939 від 08.01.2020; адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 88, а/с 254; РНОКПП НОМЕР_6 ) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич Трансбуд» (07101, Київська обл., м. Славутич, Московський квартал, буд. 5, кв. 67; код ЄДРПОУ 34845604) на користь ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича (свідоцтво № 1939 від 08.01.2020; адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 88, а/с 254; РНОКПП НОМЕР_6 ) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

11. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

12. Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення 20.12.2021.

Суддя С.Ю. Наріжний