Рішення № 102009166, 20.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2021Справа № 910/15663/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Київського обласного центру зайнятості в особі Фастівської міськрайонної філії Київського обласного центру зайнятості

до Національної поліції України

про стягнення 82 847,34 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський обласний центр зайнятості в особі Фастівської міськрайонної філії Київського обласного центру зайнятості (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Національної поліції України (далі - відповідач) про стягнення 82 847,34 грн.

Позовна заява мотивована тим, що виплачена позивачем звільненому працівнику відповідача ОСОБА_1 допомога по безробіттю в розмірі 82 847,34 грн. підлягає відшкодуванню Національною поліцією України на підставі статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

18.10.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 13.10.2021 року № 615/34.05/34.01-33 про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2021 року відкрито провадження у справі № 910/15663/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

15.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Національної поліції України від 09.11.2021 року № 5516/26/3-2021, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року в справі № 320/5967/20 ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки з 20.06.2020 року та стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 221 284,50 грн. Враховуючи наведене, задоволення позову в даній справі, на думку відповідача, призведе до подвійного стягнення грошових коштів з Державного бюджету України.

29.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 23.11.2021 року № 698/34.05/34.01-33 на відзив на позовну заяву, в якій позивач вказав, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року в справі № 320/5967/20 про стягнення з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу не має жодного стосунку до виплаченої означеній фізичній особі спірної допомоги по безробіттю.

Інших клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору, від сторін до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Національної поліції України від 19.06.2020 року № 643 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з посади заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Враховуючи наведені обставини, 06.07.2020 року ОСОБА_1 до Фастівської міськрайонної філії Київського обласного центру зайнятості було подано заяву про призначення передбаченої законом виплати допомоги по безробіттю, на підставі якої 06.07.2020 року ОСОБА_1 було надано статус безробітного, а також призначено допомогу по безробіттю.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було розпочато виплату допомоги позивачем з 06.07.2020 року.

Водночас з матеріалів справи також вбачається, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року в справі № 320/5967/20 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправним рішення, визнання протиправними та скасування рішення, наказів, поновлення на посаді та в спеціальному званні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, одноразової грошової допомоги при звільненні та моральної шкоди, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року, вимоги позивача у цій справі задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 19.06.2020 року № 643 о/с "По особовому складу" в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки з 19.06.2020 року зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України з 20.06.2020 року; стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20.06.2020 року по 05.04.2021 року в розмірі 221 284,50 грн. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення останнього на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України з 20.06.2020 року, а також звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 23 654,55 грн. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили 06.07.2021 року.

На виконання означеного рішення суду наказом Національної поліції України від 28.04.2021 року № 520о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України з 20.06.2020 року, а також вирішено виплатити останньому середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 23 654,55 грн.

За умовами пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Зі змісту поданої позивачем позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 за період перебування на обліку в службі зайнятості з 06.07.2020 року по 28.04.2021 року отримав допомогу по безробіттю в розмірі 82 847,34 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Враховуючи поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України, листом від 13.05.2021 року № 319/34.05/34.01-33 позивач звернувся до відповідача із претензією про повернення позивачу виплаченої ОСОБА_1 суми допомоги по безробіттю в розмірі 82 847,34 грн.

Однак, листом від 28.05.2021 року № 2284/29/5/02-2021 Національна поліція України повідомила позивача про можливість відшкодування спірної суми виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю лише в судовому порядку.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон), який, згідно з його преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За умовами частини 1 статті 6 Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Статтею 7 цього Закону передбачено такий вид забезпечення безробітного, як допомога по безробіттю.

Як було зазначено вище, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до частини 4 статті 35 Закону з роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, положеннями статті 35 Закону передбачено право Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі його поновлення на роботі за рішенням суду, а також обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

При цьому, достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Як було встановлено судом, з 06.07.2020 року на обліку в Фастівській міськрайонній філії Київського обласного центру зайнятості як безробітний перебував ОСОБА_1 , який з 06.07.2020 року по 28.04.2021 року отримав допомогу по безробіттю в загальному розмірі 82 847,34 грн.

За змістом статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення на роботі - відновлення працівника на колишній роботі і в колишній посаді у разі його незаконного звільнення.

Питання, пов`язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року № 58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.

Як вже зазначалося судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року в справі № 320/5967/20 визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 19.06.2020 року № 643 о/с "По особовому складу" в частині звільнення з 19.06.2020 року підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, поновлено останнього на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України з 20.06.2020 року, а також стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.06.2020 року по 05.04.2021 року в розмірі 221 284,50 грн. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. Вказане судове рішення на час розгляду даного спору набрало законної сили та не було скасоване.

За приписами статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, вищевказаними нормами припинення реєстрації та, відповідно, припинення виплати допомоги по безробіттю, прямо пов`язані з днем поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду.

У той же час днем поновлення зареєстрованого безробітного на роботі є день видачі роботодавцем відповідного наказу або розпорядження про поновлення працівника на посаді.

Судом встановлено, що наказом Національної поліції України від 28.04.2021 року № 520о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України.

У даному випадку саме відповідач по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні частини 4 статті 35 Закону, а тому саме на Національну поліцію України покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що пред`явлення ОСОБА_1 позову до адміністративного суду про поновлення його на роботі не позбавляло останнього права на отримання допомоги по безробіттю до моменту поновлення на роботі за рішенням суду, а тому не може свідчити про наявність правових підстав для звільнення відповідача від обов`язку компенсувати вартість фактично здійснених ОСОБА_1 соціальних виплат на підставі частини 4 статті 35 Закону за період з моменту реєстрації останнього як безробітного, до зняття його з відповідного обліку внаслідок поновлення на роботі.

Водночас суд відхиляє заперечення відповідача про неприпустимість одночасного стягнення з нього суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми виплаченої допомоги по безробіттю, з огляду на те, що вартість соціальної допомоги по безробіттю, стягнення якої є предметом даного позову, яка виплачена позивачем ОСОБА_1 , підлягає відшкодуванню відповідачем у порядку, встановленому статтями 34, 35 Закону, а виплати, здійснені позивачем ОСОБА_1 на підставі рішення суду за частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю, є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тобто, види юридичної відповідальності відповідача перед позивачем та перед ОСОБА_1 , є різними, що не суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань, як роботодавця, щодо відшкодування позивачу виплаченої застрахованій особі допомоги по безробіттю (розрахунок якої є арифметично вірним та відповідає вимогам закону), а також беручи до уваги, що на момент прийняття рішення Національна поліція України не надала відповідних доказів погашення спірної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 82 847,34 грн., виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю.

За таких обставин, вказаний позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10; код ЄДРПОУ 40108578) на користь Київського обласного центру зайнятості (02100, місто Київ, провулок Будівельників, будинок 5-А; код ЄДРПОУ 03491085) в особі Фастівської міськрайонної філії Київського обласного центру зайнятості (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Соборна, будинок 20А; код ЄДРПОУ ВП 42259689) 82 847 (вісімдесят дві тисячі вісімсот сорок сім) грн. 34 коп. допомоги по безробіттю, а також 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20.12.2021 року.

Суддя В.С. Ломака