Рішення № 102009069, 01.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2021Справа № 910/13885/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясунь Транс 27"

вул. Грушевського, 10, м. Київ, 01021

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

вул. Тверська, (Єжи Гедройця) 5, м. Київ, 03150

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Укртранснафта"

(01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2)

про визнання договору укладеним та зобов`язання вчинити дії

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясунь Транс 27" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про визнання договору укладеним та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 29.09.2021.

20.09.2021 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав необґрунтованості та недоведеності.

20.09.2021 від Акціонерного товариства "Укртранснафта" надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

27.09.2021 позивачем до суду подано відповідь на відзив.

28.09.2021 позивачем до суду подано заперечення на клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог.

У судове засідання 29.09.2021 року з`явились представники сторін.

Протокольною ухвалою від 29.09.2021 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Укртранснафта".

Ухвалою суду від 29.09.2021 судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано із Акціонерного товариства "Українська залізниця" документи для огляду та долучення до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 20.10.2021 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 03.11.2021.

01.11.2021 від Акціонерного товариства "Укртранснафта" надійшли письмові пояснення по справі.

01.11.2021 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшли письмові пояснення по справі.

03.11.2021 надійшло клопотання відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи.

03.11.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2021.

09.11.2021 позивачем подано письмові пояснення по справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

10.11.2021 протокольною ухвалою суду клопотання позивача про відкладення розгляду справи залишено без розгляду та відкладено судове засідання після вступного слова відповідача перед дослідженням доказів у справі на 24.11.2021.

Протокольною ухвалою суду від 24.11.2021 судом оголошено перерву в дебатах до 01.12.2021.

В судовому засіданні 01.12.2021 представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити. Представник відповідача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору проти задоволення позову заперечували повністю.

У судовому засіданні 01.12.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Ясунь Транс 27" вказує, що є законним володільцем (орендарем) частини майна, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район, село Майстрова Воля, вулиця Наливна Станція, будинок 1А.

01.02.2021 між ТОВ "Прикарпатзахідтранс" (орендодавець) та ТОВ "Ясунь Транс 27" було укладено договір оренди майна №117/01 згідно п.1.1 якого в оренду було передано майно, вказане в додатку №1 до договору, а саме:

- двостороння залізнична естакада (бетонна будівля на 58 наливних гусака, об лаштована пром.-ливневою каналізацією та пристроєм зливу ж/д цистерн 30м*200м

- залізна дорога в межах НС: колія №1а довжиною 320 метрів, колія №2а довжиною 182 метрів, колія №3а довжиною 182 метрів, стрілочний перевод №6, стрілочний перевод №8

- службовий корпус, реєстраційний номер 1003569218240

- будівля приміщення наливу, реєстраційний номер 981068218240

- ПК в к-ті PIV C2D

- ПК в к-ті PIV C2D

- комп`ютер Core 2

- ПК в к-ті PIV C2D

- принтер Canon Laser

- принтер Canon Laser

ТОВ "Ясунь Транс 27" вказує, що за адресою місцезнаходження орендованого нерухомого майна знаходиться майно, яке було ним самостійно створене, введе в експлуатацію та належить йому на праві власності, зокрема, збірна будівельна споруда (пост охорони), металопластикова конструкція, туалет-кабіна мобільна 4 шт., шлагбаум LT500.

Позивачем впродовж досить значного часу здійснюється господарська діяльність за вказаною адресою, отримано дозволи на виконання робіт та ліцензії на перевезення небезпечних вантажів.

31.05.2016 між ПАТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" та ТОВ "Ясунь Транс 27" було укладено договір №3243 на подачу та забирання вагонів ТОВ "Ясунь Транс27", відповідно до якого здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить Залізниці та користувачу та примикає стрілочним переводом №100 до колії №14 станції Новоград-Волинський Південно-Західної залізниці і обслуговується локомотивом Залізниці.

Межею під`їзної колії є знак "Межа під`їзної колії", який встановлено на відстані 58 метрів від гостряка стрілочного переводу №100 (п.1).

Розгорнута довжина під`їзної колії становить 5855,5 погонних метрів, що на балансі Залізниці, 876,8 погонних метрів на балансі Користувача (п.2).

В межах смуги відведення залізниці під`їзною колією і спорудами користувача зайнято ділянку землі площею ---м.кв.(п.3).

Згідно п.20 вказаного договору, цей договір укладено терміном на 5 років з 31.05.2016 до 31.05.2021 включно.

Згідно ст. 71 Статуту Залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором.

Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

За твердженнями Позивача, 26.11.2020 року від Відповідача надійшов лист № 864, яким останній повідомляв про закінчення 31.05.2021 року строку дії договору № 3243 та про необхідність направлення на адресу Відповідача (в зв`язку з тим, що строк дії вищевказаного договору закінчується) листа - звернення про переукладання зазначеного договору у відповідності до Порядку укладання та реєстрації договорів про експлуатацію під`їзних колій і договорів про подачу та забирання вагонів та додаткових угод до них від 04.02.2019 № 49-Н (надалі - Порядок).

Позивач вказує, що 18.02.2021 року, з метою переукладання зазначеного договору, до Відповідача було подано лист - звернення з повним переліком документів, передбачених зазначеним Порядком. Згодом, після схвалення Відповідачем всіх документів, що були подані Позивачем, Відповідач розробив проект договору на направив його на підписання Позивачу, а Позивачем, в свою чергу, було підписано та повернуто Відповідачу Договір Про подачу та збирання вагонів при станції Новоград - Волинський І Південно-Західної залізниці № 3717 від 01.06.2021 без зауважень.

Проте, як вказує Позивач, як йому стало відомо від працівників Відповідача договір про подачу та збирання вагонів при станції Новоград - Волинський І Південно-Західної залізниці № 3717 від 01.06.2021 було погоджено всіма відповідними уповноваженими особами Відповідача та було внесено до системи АРМ-ПЗ за номером 3717 від 01.06.2021 року зі строком дії до 31.12.2023 року. Про що, як вказує Позивач, свідчать відповіді на адвокатські запити: вих. № ЦЦМ - 12/107 від 16.07.2021 та вих. № НЗ- 1-08/989 від 09.07.2021.

Належним чином підписаний та оформлений договір № 3717 від 01.06.2021 року з боку Відповідача на адресу Позивача від Відповідача не надходив.

На переконання Позивача в червні 2021 року на підставі нового Договору № 3717 від 01.06.2021 року Відповідачем надавались Позивачу послуги, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами № 25060071. № 25060072; відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 25060074 за 26.06.2021, № 25060073 за 25.06.2021, а також пам`ятками про подавання вагонів № 36. 36. 37. 34, 35.

Однак, обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач вказує, що починаючи з 01.07.2021 року Відповідачем в односторонньому порядку було припинено надання послуг за Договором про подачу та збирання вагонів при станції Новоград - Волинський І Південно-Західної залізниці № 3717 від 01.06.2021 року.

У відповідь на адвокатський запит про причини невиконання договору № 3717 від 01.06.2021 про подачу та збирання вагонів при станції Новоград - Волинський І Південно- Західної залізниці Відповідач в листі від 09.07.2021 (вих. № НЗ-1-08/989) зазначив, що Договір № 3717 від 01.06.2021 про подачу та збирання вагонів при станції Новоград - Волинський І Південно-Західної залізниці було попередньо погоджено і введено до автоматизованої системи у статусі проекту та не було підписано, а послуги надавались на підстав додаткової угоди до договору про подачу та забирання вагонів від 31.05.2016 № 3243.

Таким чином, спір у справі між сторонами виник з питань визнання Договору №3717 від 01.06.2021 про подачу та збирання вагонів укладеним.

Водночас, судом встановлено, що Додатковою угодою №1 від 31.05.2021 до договору №3243 від 31.05.2016 про подачу та забирання вагонів при станції Новоград-Волинський Південно-Західної залізниці, укладеного між АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Ясунь Транс 27", пункт 20 договору викладено в редакції: "Цей договір укладається терміном з 31 травня 2016р. до 30 червня 2021 включно". Всі інші умови договору залишені без змін. Додаткова угода є невід`ємною частиною договору, укладена у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу і діє з 31 травня 2021р. до закінчення терміну дії договору.

Однак, заперечуючи проти позовних вимог Відповідач вказує, що в період з 01.06.2021 до 30.06.2021 послуги з подачі та забирання вагонів на під`їзну колію надавались на підставі підписаної з обох сторін додаткової угоди до договору про подачу та забирання вагонів від 31.05.2016 № 3243 між АТ «Укрзалізниця», в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця», та підприємством ТОВ «Ясунь Транс 27».

Також, на переконання Відповідача, Договір між АТ «Укрзалізниця», в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця», та підприємством ТОВ «Ясунь Транс 27» про подачу та забирання вагонів при станції Новоград-Волинський-1 в новій редакції від 01.06.2021 не було укладено у зв`язку з продовженням попереднього договору, договір у новій редакції не міг бути чинним.

Автоматизована система характеристик договорів входить до складу автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями та створена виключно для користування працівниками залізничного транспорту, в якій зазначено технічні характеристики під`їзної колії (довжина колії, відстань подачі, розміри фронтів, балансоутримувач колії тощо).

Договір про подачу та забирання вагонів, укладається відповідно до чинного законодавства та нормативних документів (розділ 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, розділ 12 Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України, які затверджено наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096 тощо) тільки у письмовій формі (паперовому вигляді), підписується обома сторонами договору та скріплюється печатками підприємств.

Всі інші електронні версії характеристик договору, які заводяться до автоматизованих систем, існують виключно для створення електронної бази характеристик під`їзних колій промислових підприємств та всі роботи щодо включення, виключення, внесення даних до електронної бази носять суто технічний характер для підтримки роботи систем програмного забезпечення АТ «Укрзалізниця».

Порядку введення договорів до електронних систем на Залізниці не існує. Є лише,, порядок укладання договорів, який викладено в розділі 12 Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України, де наведена форма договору і порядок укладання.

Договір у паперовому вигляді, проект якого було підготовлено дирекцією залізничних перевезень після опрацювання пакету документів ТОВ «Ясунь Транс 27» з підписами представників ТОВ «Ясунь Транс 27», не було підписано представниками регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Договір між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Ясунь Транс 27" про подачу та забирання вагонів при станції Новоград-Волинський-1 було попередньо погоджено і попередньо введено до автоматизованої системи у статусі проекту та не було підписано і не було зареєстровано в регіональній філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця".

Під час проведення договірної компанії Залізниці стало відомо про винесення ухвали Вищого антикорупційного суду України від 23.02.2021 у справі №991/1285/21 про арешт майна ТОВ "Прикарпатзахідтранс" та проведення тендерним комітетом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів конкурсу з відбору нового управителя для частини магістрального нафтопродуктопроводу "Самара - Західний напрямок, в тому числі під`їзної колії при станції примикання Новоград-Волинський-1 та колії в межах наливної станції Лінійної виробничо-диспетчерської станції "Новоград-Волинський".

Залізниця вказує, що з урахуванням отриманої інформації про арешт майна і пошуку управителя цього майна, підписання договору з ТОВ "Ясунь Транс 27" представниками залізниці було призупинено до з`ясування обставин з метою дотримання норм чинного законодавства.

Вказаною ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 23.02.2021 у справі №991/1285/21 накладено арешт на майно шляхом заборони розпорядження, відчуження та користування об`єктами нерухомого майна, будівлями, спорудами, технологічними об`єктами та лінійними ділянками, які безпосередньо задіяні у забезпеченні виробничої діяльності технологічного комплексу розташованої на території України частини магістрального нафтопродуктопроводу "Самара - Західний напрямок", а саме на:

Лінійну виробничо-диспетчерську станцію "Новоград - Волинський", до складу якої входять:

об`єкти нерухомого майна /комплекс будівель та споруд/, які розташовані за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Майстрова Воля, вулиця Наливна станція, будинок 1-А (наливний пункт "Новоград - Волинський"), зокрема, будівля службового корпусу, загальною площею 253,5 кв. м (реєстраційний номер об`єкта 1003569218240); будівля приміщення наливу, загальною площею 118 кв. м (реєстраційний номер об`єкта 981068218240); залізнична колія в межах наливної станції (слугує для подачі вагоно-цистерн під налив 20м*200м, 4 000 т/сутки); двостороння залізнична колія естакада (бетонна конструкція на 58 наливних рукавів, обладнаних промисловою наливною каналізацією і засобом зливу залізничних цистерн 30м*200м).

Отже, лише управитель має право користуватися таким майном з усіма належними для того правами, передбаченими законодавством України та відповідним договором управління.

Відтак, у ТОВ "Ясунь Транс 27" відсутня можливість користуватися арештованим майном - Лінійною виробничо-диспетчерською станцією "Новоград - Волинський", що підтверджується ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 23.02.2021 у справі №991/1285/21, якою накладено арешт на майно шляхом заборони розпорядження, відчуження та користування об`єктами нерухомого майна, будівлями, спорудами, технологічними об`єктами та лінійними ділянками.

Таким чином, Залізниця заперечуючи проти задоволення позовних вимог стверджує, що договір між АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" та ТОВ "Ясунь Транс 27" про подачу та забирання вагонів при станції Новоград-Волинський-1 в новій редакції від 01.06.2021 не було укладено у зв`язку з продовженням попереднього договору, договір у новій редакції не міг бути чинним, так як одночасне існування двох договорів на одну під`їзну колію не можливе.

Загальний порядок укладання господарських договорів врегульований статтею 181 Господарського кодексу України, згідно з яким господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін і у випадку, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках; сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором; сторона, яка одержала протокол розбіжностей, зобов`язана протягом 20 днів розглянути його та в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції (частини 1-5).

У paзі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей така згода згідно пункту 6 статті 181 ГК України повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телефонограмами тощо).

Положеннями ч.ч. 3, 6 ст. 179 ГК України встановлено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він ґрунтований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною. У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов`язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. З ст. 6 ЦК України).

Аналогічна позиція міститься у висновку Верховного суду України, викладеному у постанові від 10.01.2012 року №6-110цс12.

Відповідно до п. 6 Статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою КМУ від 31.10.2018 № 938, метою діяльності товариства є задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученні, роботах та послугах, що виконує та надає товариство, забезпечення ефективного функціонування та розвитку залізничного транспорту, створення умов для підвищення конкурентоспроможності транспортної галузі, а також отримання прибутку від провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Норми ст. 627 ЦК України розкривають поняття «свобода договору». Так, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України зазначено умови, при яких договір вважається укладеним. Так: договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Моментом укладання договору згідно зі нормами ст.640 ЦК України є отримання відповіді про прийняття пропозиції укласти договір особою, яка направила пропозицію укласти договір.

Отже, погодження договору окремими спеціалістами підрозділу Залізниці не є підставою вважати цей договір укладеним та таким, що породжує настання взаємних зобов`язань по ньому.

Відповідно до вимог ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повного і безумовною.

Поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, що констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Якщо відповідь на оферту є такою, що містить доповнення до пропозиції укласти договір, обмеження чи інші зміни, то така відповідь не може вважатися повного і безумовною. Неповнота та умовність акцепту призводить до відмови від одержання пропозиції.

Частина четверта статті 307 ГК України визначає, що порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про транспорт» відносини, пов`язані з діяльністю транспорту, регулюються цим Законом, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про залізничний транспорт» відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під`їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць та укладеними на його основі договорами.

Відповідно до статті 71 Статуту залізниць взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором про експлуатацію залізничної колії (договором про подачу та забирання вагонів). Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором про експлуатацію залізничної колії (договором про подачу та забирання вагонів).

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за № 875/5096 «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів», затверджено окремі розділи Правил перевезення вантажів, серед яких затверджено і Правила обслуговування залізничних під`їзних колій.

Вказані правила передбачають/встановлюють/врегульовують порядок взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під`їзних коліях, встановлюють порядок укладання договорів про експлуатацію під`їзних колій та договорів про подачу та забирання вагонів.

Так, п.2.4. Правила обслуговування залізничних під`їзних колій у разі обслуговування під`їзної колії локомотивом залізниці вагони подаються залізницею під навантаження або вивантаження безпосередньо на під`їзну колію і розставляються на місця навантаження та вивантаження, здавання і приймання вагонів провадяться на місцях навантаження і вивантаження.

Передача вагонів на під`їзній колії та їх повернення залізниці засвідчується підписом працівників сторін у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, форма якої встановлена Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 25.02.99 N 113 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458.

Вимогами п. 3.4. Правила обслуговування залізничних під`їзних колій оформлення договору про експлуатацію під`їзної колії та договору про подачу та забирання вагонів виконується в такому порядку:

проект договору розробляється залізницею. Підписаний у двох примірниках проект договору надсилається на підпис підприємству. Підприємство підписує і повертає залізниці проект договору у двадцятиденний термін. Цей термін обчислюється: у разі пересилки проекту договору з посильним - з дати розписки про отримання договору, у разі пересилки поштою - з дати календарного штемпеля поштового відділення в пункті знаходження адресата. Якщо при підписанні договору в підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Наявність розбіжностей оговорюється в договорі. У разі неповернення залізниці підписаного проекту договору у двадцятиденний термін, договір набирає чинності в редакції залізниці;

залізниця не пізніше ніж через 20 днів після отримання цього протоколу розбіжностей зобов`язана призначити день розгляду розбіжностей, про що вона має повідомити підприємство у десятиденний термін після отримання протоколу і не пізніше ніж за 10 днів до призначеної дати розгляду. Якщо залізниця у вказаний термін не призначить дату розгляду розбіжностей, договір набирає чинності в редакції підприємства. У випадку неприбуття представника підприємства у призначений термін для розгляду розбіжностей договір набуває чинності в редакції залізниці;

розбіжності, що залишилися неврегульованими, оформлюються новим протоколом і у двадцятиденний термін після дня їх розгляду передаються залізницею до господарського суду. Якщо в указаний термін розбіжності не будуть направлені до арбітражного суду, то договір набуває чинності в редакції підприємства.

Такий порядок оформлення поширюється на додаткові угоди до договору, на його продовження, доповнення або часткові зміни.

Тому, в червні 2021 року подача забирання вагонів на під`їзну колію ТОВ «Ясунь транс 27» здійснювалася на підставі оформленої додаткової угоди від 31.05.2021 № 1.

Відтак, з наявних матеріалів справи судом не встановлено виконання спірного договору № 3717 від 01.06.2021 року, оскільки в червні місяці 2021 року взаємовідносин Позивача і Відповідача було врегульовано договором, термін якого закінчився 31.05.2021 року.

Окрім того, Північним апеляційним господарським судом у Постанові №910/12839/21від 07.10.2021 встановлено, «що додатковою угодою №1 від 31.05.2021 до договору №3243 від 31.05.2016 про подачу та забирання вагонів при станції Новоград-Волинський Південно- Західної залізниці, укладеного між АТ «Українська залізниця» та ТОВ «Ясунь Транс 27», пункт 20 договору викладено в редакції: «Цей договір укладається терміном з 31 травня 2016р. до 30 червня 2021 включно». Всі інші умови договору залишені без змін. Додаткова угода є невід`ємною частиною договору, укладена у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу і діє з 31 травня 2021р. до закінчення терміну дії договору.»

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановив підстави здійснення господарських відносин між АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Ясунь транс 27» протягом, червня 2021 року: «в період з 01.06.2021 до 30.06.2021 послуги з подачі та забирання вагонів на під`їзну колію надавались на підставі підписаної з обох сторін додаткової угоди №1 від 31.05.2021 до договору №3243 від 31.05.2016 про подачу та забирання вагонів при станції Новоград-Волинський Південно-Західної залізниці, укладеного між АТ «Українська залізниця» та ТОВ «Ясунь Транс 27».

Отже, встановлені обставини судом апеляційної інстанції повністю спростовують позицію Позивача, що протягом червня 2021 року АТ «Укрзалізниця» надавало послуги ТОВ «Ясунь транс 27» та здійснювало подачу забирання вагонів згідно Договору № 3717 від 01.06.2021 року.

Окрім того, Апеляційний суд у вказаній постанові встановив: «Наявність правової підстави для користування майном є необхідною умовою для укладення договору про подачу та збирання вагонів при станції Новоград-Волинський Південно-Західної залізниці, що передбачено пунктом 3.3 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за №644. Жодних порушень майнових прав чи інтересів ТОВ «Ясунь Транс 27» не має, оскільки у останнього відсутня можливість користуватися арештованим майном - лінійною виробничо-диспетчерською станцією «Новоград-Волинський» згідно ухвали Вищого антикорупційного суду України від 23.02.2021 у справі №991/1285/21.»

Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, виходячи з вищевикладеного, Постанова від 07.10.2021 по справі №910/12839/21, яка набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені в ній обставини повторного доведення не потребують.

Таким чином, твердження Позивача про односторонній порядок припинення договору № 3717 від 01.06.2021 року з боку АТ «Укрзалізниця» не відповідає обставинам справи, не підтверджений жодним доказом та є необгрунтованим.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд зазначає, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 20.12.2021

Суддя М.О. Лиськов