Рішення № 102009053, 07.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2021Справа № 910/13522/21

За первісним позовом Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-

виробниче об`єднання - Інжиніринг»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія

«Енергоатом»

про стягнення 6.314.588,30 грн

За зустрічним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча

компанія «Енергоатом»

до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче

об`єднання - Інжиніринг»

про стягнення 176.472,84 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача за п/п Сафронов М.А., адвокат за довіреністю № 14-49/4 від 18.12.2020

від відповідача за п/п Клименко Н.С. самопредставництво

Суть спору :

18.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об`єднання - Інжиніринг» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 6.314.588, 30 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 53-129-04-21-02251 від 31.03.2021, позивачем було поставлено відповідачу продукцію, що підтверджується актами приймання-передачі ТМЦ № 2202/61 від 08.07.2021, ТМЦ № 041-37/477 від 04.06.2021, ТМЦ № 041-36/658 від 07.07.2021, ТМЦ № 041-36/679 від 22.07.2021, ТМЦ № 21-027/1 від 07.06.2021, ТМЦ № 490 від 07.06.2021, ТМЦ № 492 від 14.06.2021 та ТМЦ № 501 від 29.06.2021. Умовами п. 4.2 договору встановлено, що оплата поставленої партії продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами актів приймання-передачі. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до відповідача з претензією № 10-48-2/1028 від 10.08.2021 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 6.291.072,00 грн. Враховуючи викладене та те, що відповідачем вимоги претензії виконано не було, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 6.314.588, 30 грн, з яких 6.291.072,00 грн основного боргу, 5.979,62 грн інфляційних втрат, 17.536,68 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13522/21 від 27.08.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

03.09.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/13522/21; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.10.2021.

04.10.2021 від позивача до суду надійшла заява, на підставі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 8.719.767,07 грн, з яких 8.663.952,00 грн основного боргу, 5.979,62 грн інфляційних втрат, 49.835,45 грн 3% річних.

04.10.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13522/21 від 05.10.2021, у зв`язку з нез`явленням представників сторін, підготовче засідання відкладено на 09.11.2021.

22.10.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що заборгованість виникла через не здійснення розрахунків контрагентами відповідача (ДП «Гарантований покупець», ДП «Енергоринок», ПАТ «Укренерго»). Також зазначає, що відповідач несе величезні збитки пов`язані з недоотриманням фінансування за вироблену та реалізовану електроенергію. Відповідач посилаючись на положення ст. 233 ГК України, на правову позицію Великої палати Верховного Суду викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та наявність інших судових рішень просить зменшити розмір 3% річних до 0,1%; відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

22.10.2021 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла зустрічна позовна заява з вимогами про стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об`єднання - Інжиніринг» 176.472,84 грн, з яких 89.895,30 грн пені, 86.577,54 грн штрафу.

В обґрунтування заявлених зустрічних вимог, ДП «НАЕК «Енергоатом» зазначає, що між сторонами було укладено договір поставки № 53-129-04-21-02251 від 31.03.2021, умовами якого встановлено, що строк поставки продукції зазначений у специфікаціях. Всупереч умовам договору, АТ «Сумське машинобудівне науково - виробниче об`єднання - Інжиніринг» було поставлено частину товару з порушенням строків визначених у специфікаціях №№ 2, 3, 4. Умовами відповідного договору передбачено, що за порушення строку поставки постачальник зобов`язаний сплатити пеню та штрафні санкції, а у разі прострочення поставки понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Враховуючи викладене та те, що відповідачем поставлено товар з порушення строків визначених договором, позивач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення з відповідача 176.472,84 грн, з яких 89.895,30 грн пені та 86.577,54 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13522/21 від 23.10.2021 прийнято зустрічний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/13522/21 та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

08.11.2021 від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує частково та просить суд в частині стягнення 486,61 грн пені та 680,40 грн штрафу відмовити, а в іншій частині заявлені до стягнення пеню та штраф зменшити на 90%, зокрема до 8.940,7 грн пені та до 8.589,71 грн штрафу. Відповідач погоджується з підставами нарахування неустойки, проте зазначає про допущення позивачем арифметичних помилок в її нарахуванні за накладними № 80001600 від 18.06.2021, № 80001450 від 21.05.2021, № 80001553 від 07.06.2021, № 80001604 від 18.06.2021. Також зазначає, що неустойку щодо поставки за накладною № 80001451 від 21.05.2021 здійснено на невірну суму вартості, а саме на суму 256.980,00 грн, тоді як слід на суму 247.600,00 грн, що призвело до невірного рахування штрафних санкцій. З приводу можливості здійснення зменшення штрафних санкцій зазначає, що: зобов`язання з поставки продукції виконано у повному обсязі; допущене прострочення поставки продукції є доволі незначним; умови договору щодо відповідальності сторін є несправедливими щодо постачальника; розмір неустойки обрахований позивачем за порушення зобов`язання, яке виконане у повному обсязі, тобто у даному випадку неустойка, як засіб розумного стимулювання виконання зобов`язання, втратила своє призначення, а отже, звертаючись до суду з позовом про стягнення неустойки, позивач розраховує не стимулювати боржника до виконання свого зобов`язання, а отримати додаткові прибутки.

В підготовчому засіданні 09.11.2021 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.11.2021 та встановлено позивачу за зустрічним позовом строк до 19.11.2021 для надання відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву.

23.11.2021 Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника.

В судовому засіданні 23.11.2021 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.12.2021.

02.12.2021 Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника. також повідомлено, що відповідачем за первісним позовом 30.11.2021 здійснено часткову сплату боргу в розмірі 100.000,00 грн.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні 02.12.2021 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні 02.12.2021 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні 02.12.2021 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні 02.12.2021 проти задоволення позовних вимог заперечував частково.

В судовому засіданні 02.12.2021 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.12.2021.

07.12.2021 відповідачем за зустрічним позовом подано клопотання, в якому просить закрити провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення 100.000,00 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні 07.12.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.03.2021 між Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг» (постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплекс» (покупець) було укладено договір поставки № 53-129-04-21-02251 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, виготовити та поставити запасні частини до насосів ГЦН-195М, ВЦЭН-315, КсВА 1000-190, КсВА 1500-120, ПЭА 65-50, ПЭА 150-85, ПЭА 850-65, ЦН 50-135, ЦН 60-180 (далі - продукція) для ВП «Запорізька АЕС», ВП «Рівненська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС», ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі Кінцеві споживачі), а покупець зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Спір за первісним позовом виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору вартість поставленої продукції не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 8.663.952,00 грн та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховано 5.979,62 грн інфляційних втрат та 49.835,45 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2022, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в Специфікаціях (далі - Специфікації), які є невід`ємною частиною договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами до договору складено Специфікації за №№ 1-4, що є додатком № 1 до договору та які містять перелік продукції та її вартість.

Згідно з п. 3.1 договору загальна сума договору становить 20.469.186,00 грн.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що постачальник передав, а покупець прийняв продукцію вартістю 8.663.952,00 грн, що підтверджується наступними, підписаними та скріпленими печатками обох сторін, актами приймання-передачі

1) ТМЦ № 2202/61 від 08.07.2021 на суму 700.272,00 грн;

2) ТМЦ № 041-37/477 від 04.06.2021 на суму 1.008.720,00 грн;

3) ТМЦ № 041-36/658 від 07.07.2021 на суму 878.736,00 грн;

4) ТМЦ № 041-36/679 від 22.07.2021 на суму 2.372.880,00 грн;

5) ТМЦ № 21-027/1 від 07.06.2021 на суму 2.203.776,00 грн;

6) ТМЦ № 490 від 07.06.2021 на суму 1.130.892,00 грн;

7) ТМЦ № 492 від 14.06.2021 на суму 57.228,00 грн;

8) ТМЦ № 501 від 29.06.2021 на суму 311.448,00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору покупець сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною в Специфікаціях, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата поставленої партії продукції за Специфікаціями здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі на поставлену партію продукції.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням зазначених норм, умов договору та дат, в які було поставлено продукцію покупець мав здійснити оплату продукції в наступні строки:

1) за актом ТМЦ № 2202/61 від 08.07.2021 у строк до 07.08.2021 включно;

2) за актом ТМЦ № 041-37/477 від 04.06.2021 у строк до 04.07.2021 включно;

3) за актом ТМЦ № 041-36/658 від 07.07.2021 у строк до 06.08.2021 включно;

4) за актом ТМЦ № 041-36/679 від 22.07.2021 у строк до 21.08.2021 включно;

5) за актом ТМЦ № 21-027/1 від 07.06.2021 у строк до 07.07.2021 включно;

6) за актом ТМЦ № 490 від 07.06.2021 у строк до 07.07.2021 включно;

7) за актом ТМЦ № 492 від 14.06.2021 у строк до 14.07.2021 включно;

8) за актом ТМЦ № 501 від 29.06.2021 у строк до 29.07.2021 включно.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 6.1.1 договору покупець зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції.

Матеріали справи свідчать, що покупцем не виконано зобов`язання по сплаті поставленої продукції у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед постачальником, розмір якої, на момент звернення з вимогами про збільшення розміру позовних вимог, становив 8.663.952,00 грн.

Проте, відповідачем подано платіжне доручення № 2317 від 30.11.2021, яке свідчить, що відповідач перерахував позивачу кошти в розмірі 100.000,00 грн. В призначені платежу даного платіжного доручення вказано: «зг. дог. № 53-129-04-21-02251 сп2 (31.03.21) Акт № 041-37/477(04.06.21)…».

Таким чином, подане платіжне доручення свідчить, що відповідач частково перерахував борг після звернення позивача з позовом до суду.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 100.000,00 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої продукції не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої продукції в розмірі 8.563.952,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриману продукцію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленої продукції позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 5.979,62 грн інфляційних втрат та 49.835,45 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5.979,62 грн інфляційних втрат та 49.835,45 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Судом відхиляється заявлене відповідачем клопотання про можливість зменшення розміру заявлених позивачем 3% річних до 0,1% річних з огляду на наступне.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Оскільки умовами договору не визначено розмір процентів річних позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір процентів передбачений ст. 625 Цивільного кодексу України не приймається судом до уваги, оскільки предметом розгляду у справі № 902/417/18 були вимоги про стягнення іншого розміру процентів річних (40% річних), що був визначений умовами договору.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

За зустрічним позовом

Спір за зустрічним позовом виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставку товару здійснив не своєчасно, в зв`язку з чим позивачем нараховані 89.895,30 грн пені та 86.577,54 грн штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки продукції зазначений в Специфікаціях. Допускається дострокова поставка та поставка продукції партіями за погодженням з кінцевим споживачем (покупцем).

Згідно з п. 5.2 договору поставка продукції згідно Специфікацій здійснюється автотранспортом постачальника згідно Інкотермс 2010 на умовах DDP - склад Вантажоодержувача, ВП ЗАЕС - склад Запорізького відділення ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», 71504, Україна, Запорізька обл., м. Енергодар, (Специфікація №1), Рівненське відділення ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом»: 34400, Україна, Рівненська обл., м. Вараш (Кузнецовськ), (Специфікація № 2), ВП ЮУ АЕС - склад Вантажоотримувача Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом»: 55000, Україна, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, (Специфікація № 3), ВП ХАЕС - склад Вантажоодержувача Хмельницького відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», 30100, Україна, м. Нетішин (Специфікація № 4), (далі - вантажоодержувачі).

Пунктом 5.4 договору визначено, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Згідно Специфікації № 2 строк поставки продукції за позиціями №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 34, 36, 37, 38 встановлений до 31.03.2021.

Згідно Специфікації № 3 строк поставки продукції за позиціями №№ 32, 33, 34, 35, 38, 39, 40, 41, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 56, 57, 58 встановлений до 31.03.2021, а за позиціями №№ 36, 49 встановлений до 30.04.2021.

Згідно Специфікації № 4 строк поставки продукції за позиціями №№ 9, 10, 11, 12, 14, 15, 20, 21, 22, 26, 27, 28, 37, 38, встановлений до 31.03.2021, а за позиціями №№ 1, 2, 7, 8, 19, 29, 30, 31, 35, 36, 44, встановлений до 30.04.2021.

Відповідно до видаткової накладної № 80001600 від 18.06.2021 поставлено продукцію за позиціями № 1, 2, 4, 5, 6, 7, 34, 37 Специфікації № 2 на суму 492.528,00 грн, тобто прострочення строку поставки складає 78 календарних дня (з 01.04.2021 по 17.06.2021).

Відповідно до видаткової накладної № 80001450 від 21.05.2021 поставлено продукцію за позиціями № 3, 36, 38 Специфікації № 2 на суму 19.566, 00 грн, тобто прострочення строку поставки складає 50 календарних днів (з 01.04.2021 по 20.05.2021).

Відповідно до видаткової накладної № 80001430 від 14.05.2021 поставлено продукцію за позиціями № 48, 34, 35, 39, 40, 41, 38, 43, 44, 45, 46, 47, 56, 57, 58. 33, 32 Специфікації № З на суму 224.544,00 грн, тобто прострочення строку поставки складає 43 календарних дня (з 01.04.2021 по 13.05.2021).

Відповідно до видаткової накладної № 80001430 від 14.05.2021 поставлено продукцію за позиціями № 36, 49 Специфікації № 3 на суму 939.000,00 грн, тобто прострочення строку поставки складає 13 календарних днів (з 01.05.2021 по 13.05.2021).

Відповідно до видаткової накладної № 80001451 від 21.05.2021 поставлено продукцію за позиціями № 27, 37, 38, 26, 20, 28, 14, 9, 10, 11, 12, 15, 21, 22 Специфікації № 4 на суму 247.260,00 грн, тобто прострочення строку складає 50 календарних днів (з 01.04.2021 по 20.05.2021).

Відповідно до видаткової накладної № 80001451 від 21.05.2021 поставлено продукцію за позиціями № 35, 36, 44, 19 Специфікації № 4 на суму 233.124,00 грн, тобто прострочення строку поставки складає 20 календарних днів (з 01.05.2021 по 20.05.2021).

Відповідно до видаткової накладної № 80001553 від 07.06.2021 поставлено продукцію за позиціями № 29, 30, 31 Специфікації № 4 на суму 49.836,00 грн, тобто прострочення строку поставки складає 37 календарних днів (з 01.05.2021 по 06.06.2021).

Відповідно до видаткової накладної № 80001604 від 18.06.2021 поставлено продукцію за позиціями № 1, 2, 7, 8 Специфікації № 4 на суму 193.368,00 грн, тобто прострочення строку поставки складає 48 календарних днів (з 01.05.2021 по 17.06.2021).

Згідно з п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язався забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк продукцію не поставив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

За розрахунками суду розмір пені за прострочення поставки продукції становить 89.408,69 грн та штраф становить 85.897,14 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу в позові слід відмовити з огляду на наступне: позивачем при нарахуванні пені допущено арифметичні помилок за накладними № 80001600 від 18.06.2021, № 80001450 від 21.05.2021, № 80001553 від 07.06.2021, № 80001604 від 18.06.2021; пеню та штраф щодо поставки продукції за накладною № 80001451 від 21.05.2021 здійснено на невірну суму вартості, а саме на суму 256.980,00 грн, тоді як слід на суму 247.600,00 грн.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% суд відзначає наступне

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні поставки продукції. Відповідачем не наведено підстави та не надано докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків поставки продукції.

Щодо твердження відповідача не те, що допущене прострочення поставки продукції є доволі незначним, суд категорично не погоджується, оскільки на думку суду незначним може бути прострочення, в залежності від певних обставин, до трьох днів.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивачем внаслідок затримки поставки продукції не понесено збитків суд відзначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Слід відзначити, що відповідач укладаючи договір був обізнаний та погодився з його умовами щодо строків виконання зобов`язання та відповідальності сторін.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру пені та штрафу, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення їх розміру.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. При розподілі судового збору судом враховану ту обставину, що відповідачем здійснено часткову сплату суми основного боргу після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд зустрічного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 100.000,00 грн основного боргу закрити.

3. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг» (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 00205618) 8.563.952 (вісім мільйонів п`ятсот шістдесят три дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 00 коп. основного боргу, 5.979 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 62 коп. інфляційних втрат, 49.835 (сорок дев`ять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн 45 коп. 3% річних та 130.796 (сто тридцять тисяч сімсот дев`яносто шість) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг» (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 00205618) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) 89.408 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісім) грн 69 коп. пені, 85.897 (вісімдесят п`ять тисяч вісімсот дев`яносто сім) грн 14 коп. штрафу та 2.629 (дві тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн 59 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. В іншій частині в зустрічному позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 20.12.2021.

СуддяВ.В. Сівакова