Рішення № 102009036, 20.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2021Справа № 910/14019/21Господарський суд міста Києва у складі судді Сташківа Р.Б. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання) матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 45113,94 грн.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (далі - позивач) 3% річних та інфляційні втрати за неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №Л/НХ від 14.11.2018 в частині вчасної оплати поставленого йому товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 відкрито провадження у справі №910/14019/21 та призначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Заперечуючи проти вимог позову у своєму відзиві, який надійшов до суду 12.11.2021 відповідач зазначив, що позивачем неправомірно нараховано фінансові санкції, оскільки враховуючи правовідносини, що випливають із договору поставки №Л/НХ від 14.11.2018 виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку, у такому випадку відсутнє грошове зобов`язання, що виключає можливість застосування положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

14.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» як постачальником та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» як покупцем укладено Договір поставки № Л/НХ-181083/НЮ (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що позивач зобов`язується у 2018 році поставити відповідачу товар, зазначений у специфікації №1, а відповідач оплатити такий товар.

Як зазначено у Специфікації №1 товаром за Договором є папір А4 щільн.80 г/м2 (упак-500 аркушів) загальною вартістю 3983006,16 грн.

Згідно з пунктом 5.1 Договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP за правилами «ІНКОТЕРМС-2010», за реквізитами, зазначеними в заявці Покупця і реквізити підрозділу СП «Служба закупівель і постачання» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Відповідно до пункту 5.4 Договору датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами акту приймання-передачі товару.

Позивачем було виконане зобов`язання за Договором та поставлено відповідачу Товар на загальну вартістю 3983006,16 грн. з урахуванням ПДВ, що становить загальну вартість Договору.

Факт поставки Товару підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі товару, рахунками-фактури та податковими накладними, копії яких надано з позовною заявою.

Позивач також зазначає, що вказана поставка товару відображена у податковій звітності шляхом внесення до Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України палаткових накладних, що підтверджується копіями податкових накладних та квитанцій до них які додаються.

Отримавши товар за Договором у відповідача перед позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов`язання по оплаті грошових коштів за отриманий товар на загальну суму 3983006,16 грн.

Проте, як вказує позивач, відповідачем було виконано своє зобов`язання з оплати товару за Договором не відразу, а 26.03.2019, тобто з порушення строків оплати, на підтвердження чого до позову надано копії відповідних платіжних доручень.

За умовами п. 4.1 Договору розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунка-фактури на оплату товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару (за наявності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних).

З наданих позивачем до справи доказів на підтвердження факту поставки товару, вбачається, що відповідачем з порушенням встановлених умовами Договору строків було сплачено вартість товару.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем в установлені Договором строки не було сплачено позивачу спірну суму заборгованості.

З розрахунку позивача викладеного у позовній заяві вбачається, що ним на суму прострочення 3983006,16 грн. (по кожній видатковій накладній окремо) нараховано відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 25198,92 грн. та 19915,02 грн. інфляційних втрат.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неправомірності нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат на період прострочення оплати вартості товару та зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами з Договору мають грошове зобов`язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 25198,92 грн. та 19915,02 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та заперечень відповідача щодо покладення на нього таких витрат, то судом враховано наступне.

Позивачем заявлено до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 5000 грн.

На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем до матеріалів справи додані (у копіях) наступні належні та допустимі докази:

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 32/УП/21 від 27.08.2021;

- рахунок-фактура № 32/УП/21 від 27.08.2021 на суму 5000 грн.;

- акт приймання-передачі наданих юридичних послуг № 01/УП/21-32 від 27.08.2021;

- детальний опис робіт від 27.08.2021;

- платіжне доручення (в оригіналі) від 27.08.2021 на суму 5000 грн.;

- ордер від 27.08.2021 на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КС № 8275/10 на адвоката Омельченко О.М.

Частиною 6 статті 126 ГПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У своїх запереченнях щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначив, що дана справа не відноситься до категорії складних справ, а тому заявлена сума є завищена та необгрунтована.

Як вбачається з наданого позивачем до справи Договору про надання правової (правничої) допомоги № 32/УП/21 від 27.08.2021, сторонами було визначено суму гонорару за надані адвокатом послуги у сумі 5000 грн.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду доказів з метою доведення завищення вартості понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у повній сумі, а саме 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 130, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР" (вул. Куренівська, 2-Б, м. Київ; ідентифікаційний код 25394112) 25198 (двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто вісім) грн. 92 коп. 3% річних, 19915 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору та 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків