Рішення № 102009014, 16.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2021Справа № 910/15111/21

За позовом Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» Товариства з

обмеженою відповідальністю

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія

«Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна

електрична станція»

про стягнення 43.409,44 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача не з`явився

від відповідача Татаренко А.М., довіреність № 2801 від 023.09.2019

СУТЬ СПОРУ:

15.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» Товариства з обмеженою відповідальністю до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1.424.115,95 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів № 53-121-01-21-10112 від 04.03.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000173 від 05.05.2021. Згідно з п. 3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки повного обсягу товару. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, в частині оплати за поставлений товар, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 489/07 від 06.07.2021 з вимогою сплатити заборгованості у розмірі 1.414.560,00 грн. У відповідь на вказану претензію відповідачем повідомлено, що платіж за договором заявлений до резерву платежів ПК SAP ERP, проте самої оплати відповідачем здійснено так і не було. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 1.424.115,95 грн, з яких 1.414.560,00 грн основного боргу, 1.417,39 грн інфляційних втрат та 8.138,56 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15111/21 від 22.09.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

11.10.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 відкрито провадження у справі № 910/15111/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.11.2021.

10.11.2021 від ВП «Запорізька атомна електрична станція» до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на наступне. З умов договору вбачається, що сторони розмежували строки сплати ПДВ за договором та ціни товару за договором, та встановили, що ціна товару за договором сплачується протягом 60 календарних днів з дати поставки товару, а ПДВ сплачується після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН. Отже, умовою (підставою) для здійснення оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ є реєстрація податкової накладної в ЄРПН. Позивач зареєстрував податкову накладну в ЄРПН на суму ПДВ - 235.760,00 грн та 17.05.2021 направив на електрону адресу покупця. Проте, строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений, а отже визначається вимогою позивача (відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України). 09.07.2021 на адресу покупця надійшла претензія про сплату вартості поставленого товару, в тому числі і частини ПДВ, тому враховуючи положення ст. 530 ЦК України відповідач повинен оплатити вартість ПДВ на протязі 7 днів від дня отримання, тобто до 17.07.2021. Вважає нарахування інфляційних втрат та 3% річних є з огляду на викладене неправильними. Також відповідач заперечує проти розміру витрат позивача на правову допомогу в сумі 22.000,00 грн та вважає її неспівмірною та необґрунтованою до предмета позову.

10.11.2021 від ВП «Запорізька атомна електрична станція» до суду надійшло клопотання про участь останнього у підготовчому засіданні, призначеному на 16.11.2021, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15111/21 від 11.11.2021 заяву відповідача задоволено та постановлено забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» у розгляді справи № 910/15111/21 у підготовчому засіданні 16.11.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми «EasyCon».

15.11.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що оскільки податкова накладена складена позивачем 05.05.2021 та була надіслана відповідачу 06.05.2021, з урахуванням положень п. 3.3 договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України термін оплати вартості товару в частині ПДВ настав на наступний день після отримання 11.05.2021 покупцем від постачальника податкової накладної, а саме 12.05.2021. Заборгованість в частині виплати вартості товару без ПДВ настала після спливу 60 календарних днів з дати поставки товару 05.05.2021. таким позивач надав розрахунок штрафних санкцій на всю суму заборгованості (включно ПДВ) починаючи з 06.07.2021, тобто після дати настання граничного строку оплату поставленого товару (у т.ч. ПДВ). відзначає, що відповідач у відзиві не заперечив факт отримання товару та наявність заборгованості, тому вимога відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі є безпідставною. Стосовно непогодження відповідача з розміром витрат на правничу допомогу позивач відзначив, що ним зазначено лише попередній орієнтований розрахунок витрат і остаточний розрахунок із підтвердженням всіх витрат позивач надасть у встановлені законодавством строки.

В підготовчому засіданні 16.11.2021 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.11.2021.

16.11.2021 від позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1.458.085,71 грн, з яких 1.414.560,00 грн основного боргу, 28.411,23 грн інфляційних втрат та 15.114,48 грн 3% річних.

23.11.2021 від ВП «Запорізька атомна електрична станція» до суду надійшло клопотання про участь останнього у підготовчому засіданні, призначеному на 30.11.2021, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon».

24.11.2021 від ВП «Запорізька атомна електрична станція» до суду надійшли заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15111/21 від 26.11.2021 заяву відповідача задоволено та постановлено забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» у розгляді справи № 910/15111/21 у підготовчому засіданні 30.11.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми «EasyCon».

В підготовчому засіданні 30.11.2021 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.12.2021.

30.11.2021 від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 43.409,44 грн, з яких 28.411,23 грн інфляційних втрат та 15.114,48 грн 3% річних. Також у заяві позивач у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог просить суд повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір.

В підготовчому засіданні 07.12.2021 судом постановлено, ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.12.2021.

Позивач в судове засідання 16.12.2021 не з`явився.

Позивач належним чином повідомлений оскільки протокол судового засідання від 07.12.2021 свідчить про те, що представник позивача Гладушевський К.В. згідно довіреності № б/н від 04.11.2021 був присутній в цьому засіданні та повідомлений про те, що наступне судове засідання відбудеться 16.12.2021. Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 07.12.2021 представника позивача Гладушевського К.В. про те, що останньому повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/15111/21.

Відповідач в судовому засіданні 16.12.2021 проти заявлених позовним вимог заперечував повністю.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника позивача.

В судовому засіданні 16.12.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.03.2021 між Спільним Українсько-Латвійським підприємством «Хімімпекс» Товариства з обмеженою відповідальністю (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (покупець, відповідач) було укладено договір про закупівлю товарів № 53-121-01-21-10112 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити наступний товар:

найменування товару - амоній оцтовокислий, чда;

код УКТЗЕД - 2915290000;

кількість - 14 тон;

ціна з ПДВ 1.414.560,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору вартість поставленого товару своєчасно не сплатив, у зв`язку з чим за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 28.411,23 грн інфляційних втрат та 15.114,48 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 11.1 договору він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 10.03.2022.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору разом з ПДВ складає 1.414.560,00 грн.

Згідно з п. 1.2 договору строк поставки товару - березень 2021 року.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки товару відбувається на умовах DDP м. Енергодар, відповідно до правил Інкотермс 2010. Вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», м. Енергодар, вул. Промислова, 133, З ВВП «Складське господарство» склад № 2.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 1.414.560,00 грн (у т.ч. ПДВ 235.760,00 грн), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000173 від 05.05.2021.

За умовами п. 3.2 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Приймаючи до уваги положення зазначених норм, п. 3.2 договору та дату поставки товару (05.05.2021), останній 60-денний строк виконання припадає на 04.07.2021 (неділя), а тому останнім днем виконання грошового зобов`язання по сплаті частини вартості товару без ПДВ в сумі 1.178.800,00 грн є 05.07.2021 та першим днем прострочення такого зобов`язання є 06.07.2021.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Згідно з п.п. 201.1, 201.7, 201.10 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Позивачем ані податкової накладної ані доказів здійснення її реєстрації у ЄРПН за фактом здійснення поставки товару за договором на суму 1.414.560,00 грн не подано, проте відповідач підтвердив, що ним отримано від позивача відповідну податкову накладну 17.05.2021.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд приходить до висновку, що оскільки податкова накладна була зареєстрована позивачем та отримання відповідачем ще у травні 2021 року, тому з урахуванням положень зазначеної норми та п. 3.2 договору у відповідача виник обов`язок зі сплати частини вартості товару у сумі ПДВ в розмірі 235.760,00 грн одночасно з настанням строку виконання зобов`язання по сплаті вартості товару в сумі 1.178.800,00 грн , тобто до 05.07.2021.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу претензію № 489/07 від 06.07.2021 з вимогою сплатити заборгованість за договором № 53-121-01-21-10112 від 04.03.2021 в розмірі 1.414.560,00 грн, що включає суму ПДВ - 235.760,00 грн.

Відповідачем у відповідь на вимогу позивача листом № 28-23/18683 від 30.07.2021 повідомлено про те, що платіж за договором на суму 1.414.560,00 грн своєчасно заявлений до резерву платежів ПК SAP ERP. Повідомило, що ним дану претензію отримано 09.07.2021.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 28.411,23 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 1.414.560,00 грн за період з липень - жовтень 2021 року) та 15.114,48 грн 3% річних (нарахованих на суму боргу 1.414.560,00 грн за період з 06.07.2021 по 11.11.2021).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору сторони не визначили інший розмір процентів.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Також індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 28.411,23 грн інфляційних втрат та 15.114,48 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» Товариства з обмеженою відповідальністю підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» Товариства з обмеженою відповідальністю (01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, 18-А, код ЄДРПОУ 14345702) 28.411 (двадцять вісім тисяч чотириста одинадцять) грн 23 коп. інфляційних втрат, 14.998 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 21 коп. 3% річних, 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 20.12.2021.

СуддяВ.В. Сівакова