Рішення № 102008832, 08.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2021Справа № 910/9603/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/9603/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Оптіма-Констракшен" (Україна, 03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, оф. 43; ідентифікаційний код: 41236299)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвест" (Україна, 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 6, поверх 4; ідентифікаційний код: 39534785)

про стягнення 698 384,31 грн

Представники сторін:

від позивача: Легостаєва О.В., ордер серії КС № 717297 від 08.12.2021;

від відповідача: Пшенишна В.В., ордер серії АА № 1115894 від 19.07.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Оптіма-Констракшен" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвест" (далі - відповідач) про стягнення 698 384,31 грн, з яких 681 250,40 грн заборгованості, 14 278,26 грн пені та 2 855,65 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 1578/8-2 від 09.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

30.06.2021 (у встановлений судом строк) до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9603/21, справу визнано малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

10.08.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що відсутність рапортів та їх погодження відповідачем свідчить про те, що послуги позивачем не були надані, у зв`язку з чим відповідач вважає, що позивач безпідставно сформував акти приймання-передачі наданих послуг, які не підписані відповідачем. За твердженнями відповідача, надані позивачем описи вкладення у цінні листи та поштові накладні не містять посилань на договір, в них не вказано номер та дату акту, кожна поштова накладна містить номер телефону, жоден з яких не є контактним телефоном відповідача, внаслідок чого ним не було отримано акти надання послуг, що позбавило можливості надати обґрунтовану відмову від їх підписання. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано документів, які б підтвердили правомірність володіння/ користування баштовим краном Potein M 175 зав. № 350549, з огляду на існування кримінального провадження, в рамках якого встановлено, що баштові крани, які перелічені в постанові Голосіївського управління поліції ГУНП в місті Києві від 28.07.2021, належать іншій особі. У відзиві на позовну заяву відповідач також просить суд поновити строк для його подання.

25.08.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що, виконуючи умови укладеного сторонами договору, він надавав представнику відповідача для підписання рапорти про роботу баштового крану щоденно та в кінці місяця, а також надавав відповідачу для погодження і підписання акти надання послуг, докази направлення яких також додано до позовної заяви. Щодо доводів відповідача про неотримання ним поштових відправлень позивач зазначає, що вказані обставини свідчать про те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань. Крім того, позивач зазначає, що ним було складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, які неоплачені відповідачем, у зв`язку з чим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту. Позивач також вважає безпідставним посилання відповідача на постанову органу поліції від 28.07.2021, оскільки вказані обставини не мають жодного відношення до правовідносин сторін та не звільняють відповідача від оплати наданих послуг.

07.09.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення щодо направлених адвокатських запитів до АТ "Укрпошта", ТОВ "Моноліт Буд" та позивача, про що він зазначав у відзиві на позовну заяву, до яких також додано відповіді на адвокатські запити.

16.09.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач повторно наголошує на тому, що відповідач з лютого 2021 року по травень 2021 року користувався послугами, які надавались позивачем, та не оплатив їх вартість, а також зареєстрував за собою податковий кредит.

Дослідивши зміст поданих сторонами заяв по суті справи, судом було постановлено ухвалу від 17.09.2021 про розгляд справи № 910/9603/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 06.10.2021.

У підготовче засідання 06.10.2021 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 06.10.2021 судом було поновлено строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято його до розгляду, прийнято до розгляду відповідь на відзив, долучено до матеріалів справи письмові пояснення сторін та оголошено перерву до 27.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/9603/21 призначено на 27.10.2021.

18.10.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення, за змістом яких відповідач заперечує проти доводів позивача щодо включення ним до податкового кредиту сум ПДВ по операціям за Договором № 1578/8-2 від 09.09.2020, починаючи з березня 2021 року.

27.10.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач зазначає, що надані відповідачем документи підтверджують факт надання позивачем послуг відповідачу і ним не надано доказів невключення сум ПДВ до податкового кредиту.

У підготовче засідання 27.10.2021 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 27.10.2021 судом було долучено до матеріалів справи додаткові пояснення відповідача і пояснення позивача та оголошено перерву до 17.11.2021.

16.11.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача доказу правомірного володіння/користування баштовим краном Potein M 175 зав. № 350549 та додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає, що він не міг включити суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки це не відповідає приписам Податкового кодексу України, а реєстрація позивачем податкових накладних не може підтвердити включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також надання позивачем послуг відповідачу.

У підготовче засідання 17.11.2021 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 17.11.2021 судом було долучено до матеріалів справи додаткові пояснення відповідача та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, у зв`язку з його безпідставністю, оскільки відповідачем не доведено суду, що з огляду на предмет та підстави заявленого позову, вказаний доказ може підтвердити обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, та які саме аргументи позивача він може спростувати.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.12.2021.

У судове засідання 08.12.2021 з`явились представники сторін.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечувала.

У судовому засіданні 08.12.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

09.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвест" (далі - генпідрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Оптіма-Констракшен" (далі - виконавець, позивач) було укладено Договір № 1578/8-2 (далі - Договір), предметом якого згідно з п. 1.1 є надання виконавцем послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт на будівельному об`єкті: "Будівництво житлового комплексу за адресою: бульвар Академіка Вернадського, 24 у Святошинському районі м. Києва. І, II, III, IV, V черга" (далі - Будівельний об`єкт).

Відповідно до п. 1.2 Договору виконавець надає послуги на Будівельному об`єкті баштовим краном модифікації Potein M 175 (далі - БК) в кількості визначеній в проекті виконаних робіт (далі - ПВР), а генпідрядник організовує надання послуг БК на Будівельному об`єкті та проводить своєчасну оплату наданих виконавцем послуг.

За умовами пунктів 2.10, 2.11 Договору генпідрядник зобов`язується не пізніше 20 числа звітного місяця підписувати рапорт про роботу БК за звітний місяць та на наступний робочий день повертає виконавцю відповідний рапорт про роботу БК за звітний місяць для підготування виконавцем первинних документів, а саме Акта надання послуг (далі - первинні документи). Генпідрядник зобов`язується щомісячно підписувати наданні первинні документи та проводити оплату наданих виконавцем послуг відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 3.8 Договору щоденно по завершенню робочої зміни кранівник виконавця надає представнику генпідрядника для підписання рапорт про роботу БК за звітну зміну і до 20 числа звітного місяця надає представнику генпідрядника для підписання рапорт про роботу БК за звітний місяць (з 20 числа попереднього місяця по 20 число звітного місяця).

За змістом пункту 3.10 Договору виконавець щомісячно готує та надає генпідряднику для погодження та підписання первинні документи в двох примірниках і передає їх генпідряднику до 20-го числа звітного місяця.

У пункті 4.2 Договору сторони погодили, що оплата послуг виконавця проводиться за цінами, зазначеними в цьому пункті Договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що виконавець щомісячно протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання представником генпідрядника рапорту про роботу БК за звітний місяць передає генпідряднику первинні документи разом з рапортом, оформлені за договірними цінами згідно з Розділом 4 цього Договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору генпідрядник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання первинних документів підписує та скріпляє отримані документи своєю печаткою, а один їх примірник повертає виконавцю. При наявності зауважень до первинних документів або наданих послуг генпідрядник в триденний термін повертає виконавцю отримані первинні документі разом зі своїми письмовими зауваженнями для виправлення, виконавець коригує первинні документи або обґрунтовує перед генпідрядником свій варіант оформлення протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання зауважень.

За умовами пункту 5.3 Договору у випадку, якщо генпідрядник не повернув виконавцю первинні документи протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання та не надав жодних письмових зауважень стосовно отриманих первинних документів або наданих послуг, надані послуги (виконані роботи) вважаються такими, що надані (виконані) належним чином та прийняті генпідрядником без зауважень у зв`язку з чим підлягають оплаті відповідно до пункту 5.4 Договору.

У пункті 5.4 Договору сторони погодили, що генпідрядник щомісячно до 20 числа проводить оплату наданих послуг за попередній місяць. Оплата наданих послуг проводиться на підставі первинних документів.

Згідно з пунктами 7.1, 7.3 Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Зі змісту наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі баштового крану за Договором від 09.09.2020 вбачається, що виконавець передав, а генпідрядник прийняв баштовий кран Potein M 175 зав. № 350549 у повному обсязі та комплектації.

Як зазначає позивач, в період з вересня 2020 року по травень 2021 року ним було надано, а відповідачем прийнято послуги з експлуатації баштового крану загальною вартістю 1 400 045,92 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти надання послуг, проте відповідач, всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором, вартість наданих послуг у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 681 250,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було також направлено на адресу відповідача претензії про сплату існуючої заборгованості, в тому числі за Договором, проте вказані претензії були залишені відповідачем без задоволення.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 681 250,40 грн заборгованості, 14 278,26 грн пені та 2 855,65 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору підряду (виконання робіт) і договору про надання послуг та підпадає під правове регулювання Глави 61 та Глави 63 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За приписами частин 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті першої Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документами, які підтверджують виконання позивачем зобов`язання з надання послуг та прийняття їх відповідачем, є Акти надання послуг, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вищевказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме надання послуг відповідачу на виконання умов Договору.

За доводами позивача, всього відповідачу за Договором було надано послуги загальною вартістю 1 400 045,92 грн.

З матеріалів справи вбачається, що, на виконання умов Договору, сторонами було підписано та скріплено печатками акти надання послуг, а саме: № 45 від 30.09.2020 на суму 68 200,00 грн, № 57 від 20.10.2020 на суму 140 749,08 грн, № 84 від 20.11.2020 на суму 235 615,20 грн, № 109 від 22.12.2020 на суму 174 231,24 грн, № 3 від 21.01.2021 на суму 84 325,44 грн, № 25 від 22.02.2021 на суму 124 008,00 грн, що разом становить 827 128,96 грн.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг, а також претензій щодо виконання позивачем умов Договору в частині надання послуг загальною вартістю 827 128,96 грн суду не надано.

Спір у цій справі виник внаслідок того, що, на думку позивача, відповідачем неналежним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором та не оплачено надані послуги вартістю 681 250,40 грн, натомість відповідач заперечує факт надання позивачем послуг за Договором, а також направлення йому первинних документів, які засвідчують надання позивачем послуг.

У матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії актів надання послуг №36 від 23.03.2021 на суму 190 972,32 грн, №4 від 21.04.2021 на суму 205 853,28 грн та №23 від 21.05.2021 на суму 176 091,36 грн, що разом становить 572 916,96 грн.

У матеріалах справи також містяться належним чином засвідчені копії змінних рапортів, а саме за березень-квітень 2021 року, згідно з яким баштовим краном відпрацьовано 332 год., за квітень-травень 2021 року, за змістом якого баштовим краном відпрацьовано 284 год. та за травень-червень 2021, відповідно до якого баштовим краном відпрацьовано 228 год., які також не містять підпису представника відповідача.

Вказані відомості були відображені позивачем в актах надання послуг № 36 від 23.03.2021, № 4 від 21.04.2021 та № 23 від 21.05.2021.

За доводами позивача, вищевказані акти надання послуг разом зі змінними рапортами роботи баштового крану та рахунками на оплату були направлені на адресу місцезнаходження відповідача, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії описів вкладення у цінні листи та поштових накладних.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Пунктами 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт надання послуг та їх прийняття замовником. Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії сторін щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку надання спірних послуг.

Відповідно до п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом, позивачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №72 від 30.09.2020, №91 від 20.10.2020, № 120 від 20.11.2020, № 149 від 22.12.2020, № 2 від 21.01.2021, №24 від 22.02.2021, №40 від 23.03.2021, №55 від 21.04.2021, №77 від 21.05.2021, про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції про прийняття документів (податкових накладних) податковим органом.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази, а саме підписані обома сторонами акти надання послуг, змінні рапорти, відповіді на адвокатські запити та інші письмові докази у сукупності не можуть підтвердити ті обставини, на які посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, а також спростувати факту надання позивачем послуг за Договором загальною вартістю 1 400 045,92 грн.

У свою чергу, надані відповідачем докази, а саме Акт приймання-передачі баштового крану за Договором від 09.09.2020, за яким позивач передав, а відповідач прийняв баштовий кран, акти надання послуг та змінні рапорти (первинні документи за Договором), частина з яких була погоджена обома сторонами, а інша частина була направлена позивачем на адресу місцезнаходження відповідача, якими засвідчується факт надання позивачем послуг за Договором загальною вартістю 1 400 045,92 грн, а також складені та зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, які додатково (у сукупності з іншими доказами) підтверджують факт надання позивачем послуг за Договором протягом вересня 2020 року - травня 2021 року, є більш вірогідними, ніж ті, на які посилається відповідач.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем в повному обсязі наданих позивачем послуг за Договором, у тому числі й за актами надання послуг, які були підписані відповідачем.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем при направленні актів надання послуг за період з березня по травень 2021 року було зазначено різні номери телефонів, які не є номерами телефонів представників відповідача, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки повідомлені відповідачем обставини не можуть спростувати факту надання позивачем послуг відповідачу за Договором.

Посилання відповідача на ту обставину, що позивачем не надано доказів на підтвердження правомірності володіння/користування баштовим краном Potein M 175 зав. №350549, з огляду на існування кримінального провадження, в рамках якого встановлено, що баштові крани, які перелічені в постанові органу поліції від 28.07.2021, належать іншій особі, також є безпідставними, оскільки відповідач користувався наданими позивачем послугами з експлуатації вказаного баштового крана, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти надання послуг, частина з яких підписана відповідачем, а також здійснював оплату вказаних послуг.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем належними доказами, у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України, доведено факт надання відповідачу послуг за Договором загальною вартістю 1 400 045,92 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 5.4 Договору, зобов`язання з оплати вартості послуг повинно було виконуватись відповідачем щомісячно до 20 числа за попередній місяць.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У поданій до суду позовній заяві позивач зазначив, що сума заборгованості відповідача за Договором складає 681 250,40 грн.

З огляду на вищенаведене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати суми боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 681 250,40 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі порушення генпідрядником строків оплати за Договором, виконавець має право нарахувати генпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних грошових зобов`язань за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено наведені у позовній заяві розрахунки пені та 3 % річних і встановлено, що вони не відповідають вищевказаним положенням законодавства, а також умовам Договору, оскільки позивачем було нараховано пеню та 3 % річних за більший період, а також на частину заборгованості з оплати наданих позивачем послуг, строк оплати якої протягом періоду їх нарахування не настав, відтак наявні підстави для перерахунку заявлених позивачем сум пені та 3 % річних.

За розрахунком суду, на суму заборгованості - 299 305,76 грн за період з 21.04.2021 по 10.06.2021 обґрунтованою є пеня в розмірі 6 273,12 грн та 3 % річних в розмірі 1 254,62 грн, а на суму заборгованості - 205 853,28 грн обґрунтованою є пеня в розмірі 1 776,54 грн та 3 % річних в розмірі 355,31 грн.

Відтак, обґрунтованими та такими, що підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача є пеня в розмірі 8 049,66 грн та 3 % річних в розмірі 1 609,93 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 681 250,40 грн заборгованості, 8 049,66 грн пені та 1 609,93 грн 3 % річних.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 10 363,65 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, а решта витрат позивача зі сплати судового збору, у зв`язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвест" (Україна, 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 6, поверх 4; ідентифікаційний код: 39534785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Оптіма-Констракшен" (Україна, 03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, оф. 43; ідентифікаційний код: 41236299) 681 250 (шістсот вісімдесят одну тисячу двісті п`ятдесят) грн 40 коп. заборгованості, 8 049 (вісім тисяч сорок дев`ять) грн 66 коп. пені, 1 609 (одну тисячу шістсот дев`ять) грн 93 коп. 3% річних та 10 363 (десять тисяч триста шістдесят три) грн 65 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 112,11 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Оптіма-Констракшен".

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.12.2021

Суддя О.В. Нечай