Рішення № 102008827, 20.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2021Справа № 910/13542/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ." про стягнення 124 137,64 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2021 року товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ." (далі - Компанія) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 117 984,10 грн, а також пені у розмірі 6 243,54 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення виявлених недоліків.

11 жовтня 2021 року до суду надійшли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви, а також заява про уточнення позовних вимог щодо суми страхового відшкодування, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача 117 894,10 грн страхового відшкодування та 6 243,54 грн пені. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/13542/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 20 жовтня 2021 року про відкриття провадження в справі № 910/13542/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 4, корпус 6А.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року була отримана уповноваженим представником відповідача 1 листопада 2021 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне повідомлення про вручення цього поштового відправлення.

Проте Компанія в установлений судом строк відзиву на позовну заяву не подала.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що Компанія належним чином була повідомлена про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

4 грудня 2020 року по вул. Фонтанська дорога в місті Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "Mercedes", державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та автомобіля "Toyota", державний номерний знак НОМЕР_2 . Причиною ДТП стало порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України.

Зазначені обставини були встановлені постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 22 лютого 2021 року в справі № 521/21744/20, якою водія ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Toyota", державний номерний знак НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є фізична особа - ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 2 червня 2020 року № 01751/02/222. Копія вказаного правочину наявна в матеріалах справи.

У зв`язку з наведеними обставинами страхувальник звернувся до позивача із заявою від 4 грудня 2020 року про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Судом також встановлено, що на підставі рахунку-фактури товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне підприємство "Інжпроект" від 10 грудня 2020 року № 12962 позивачем було складено страховий акт від 17 грудня 2020 року № 0375.02.20.1 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).

Згідно з вказаним актом загальна сума страхового відшкодування склала 117 894,10 грн.

Відповідно до наданого позивачем до матеріалів справи звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 25 січня 2021 року № 74657 вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 120 272,19 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сума страхового відшкодування в загальному розмірі 117 894,10 грн була перерахована позивачем на рахунок суб`єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне підприємство "Інжпроект", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: від 23 грудня 2020 року № 2348 на суму 50 000,00 грн, від 24 грудня 2020 року № 2384 на суму 30 000,00 грн, від 28 грудня 2020 року № 3403 на суму 37 894,10 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, страховик, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати.

Суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ.

З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль "Mercedes", державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № 132168512 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вищевказаного автомобіля Mercedes", державний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".

Судом встановлено, що з наданої позивачем роздруківки полісу відповідача № 132168512 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів неможливо встановити його істотні умови, а саме: ліміт відповідальності страховика та розмір франшизи.

Дана обставина є істотною, оскільки відшкодування Компанією виплаченого позивачем страхового відшкодування можливе лише в межах встановлених відповідним полісом лімітів відповідальності страховика та за вирахуванням суми франшизи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 1 статті 81 ГПК України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

У той же час позивачем відповідного клопотання про витребування належних доказів на підтвердження лімітів відповідальності страховика та розмір франшизи за полісом № 132168512 також подано не було.

З наведених підстав суд дійшов висновку про недоведеність наявності підстав для стягнення з відповідача суми виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 117 984,10 грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи Товариством надано копію претензії про відшкодування витрат від 30 грудня 2020 року вихідний № 618 та копію рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення № 0302210907315. Проте з наданих матеріалів неможливо встановити вміст вказаного поштового відправлення.

Відтак суд вважає також непідтвердженими належними й допустимими доказами доводи позивача про те, що претензія про відшкодування витрат від 30 грудня 2020 року вихідний № 618 була отримана відповідачем 5 січня 2021 року.

Крім суми виплаченого страхового відшкодування, позивачем також пред`явлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 243,54 грн пені, нарахованої в зв`язку з порушенням Компанією вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо відшкодування шкоди, завданої страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Проте з огляду на встановлені судом обставини щодо недоведеності наявності підстав для стягнення з Компанії суми виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 117 984,10 грн, позовна вимога про стягнення пені також не підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 грудня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко