Рішення № 102008731, 09.12.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/43/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2021 Справа № 908/1957/21(920/669/21)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль”, код ЄДРПОУ 40001366 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 54, офіс 41А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Новотек”, код ЄДРПОУ 39228378 (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Котляревського, 2, кв. 59; 41615, Сумська область, м. Конотоп, а/с 9)

про стягнення 70 980,00 грн

в межах справи № 908/1957/21

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль”, код ЄДРПОУ 40001366 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 54, офіс 41А)

Представники сторін:

Від позивача – не з`явився

Від відповідача – не з`явився

УСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 20.08.2021 прийнято справу № 920/669/21 до розгляду в межах справи №908/1957/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль”, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 28.09.2021р. об 11-30.

Ухвалою від 28.09.2021 підготовче засідання відкладено на 19.10.2021 об 11-45.

Ухвалою від 19.10.2021 продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 23.11.2021 о 12-30.

Ухвалою від 23.11.2021 закрито підготовче провадження у справі №908/1957/21 (920/669/21) з розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Новотек” про стягнення 70 980,00 грн, та призначено справу до розгляду по суті на 09.12.2021. об 11-30 год.

Представники сторін у судове засідання не з`явились. Сторони про час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Між ТОВ «ТЕП «ВЕРТИКАЛЬ» (Позивач-замовник) та ТОВ «КОМПАНІЯ «НОВОТЕК» (Відповідач виконавець) було укладено Договір № 140218зв про надання послуг зі зважування вантажного автомобільного транспорту автомобільним транспортом від 14.02.2018 року.

Сторони визнали та підтвердили укладення Договору та його виконання. Сторони не заявляли про недійсність Договору чи його окремих частин. Сторони не заявляли вимог про тлумачення змісту правочину (договору).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець за дорученням Замовника прийняв на себе обов`язки від свого імені та за рахунок Замовника надавати послуги зі зважування вантажного автомобільного транспорту на власних авто вагах, що мають повірку стандарт метрології та використовуються для визначення маси вантажу Замовника, перевантаженого у залізничний вагон, а Замовник зобов`язався оплачувати надані послуги на умовах даного Договору.

Укладений Договір визначений сторонами як договір про надання послуг.

Згідно ст. ст. 632, 903 ЦК України та ст. ст. 180 189, 190 Господарського кодексу України сторони в Договорі домовились, що послуги надаються за плату та встановили ціну (плату), тому договір є відплатним.

Сторони визнали та підтвердили, що договірні зобов`язання (надання послуг) по Договору Відповідач-виконавець мав виконувати (надавати) та виконував (надавав) особисто. Відповідач не вказує, що його договірні зобов`язання виконувались іншою особою чи їх виконання було покладено на інших осіб.

Зобов`язання має грунтуватись та виконуватись на засадах добросовісності, яка розуміється, в тому числі і як чесність,, відсутність протирічь між намірами та діями, прагнення виконати кожну справу найкращим чином. Кожен замовник послуг має розумні, обгрунтовані та правомірні очікування, що послуги (зобов`язання) будуть надані (виконані) добросовісно та належним чином.

Позивачем-замовником відповідно до п. 2.2.3. Договору було надано Відповідачу-виконавцю Заявку № 1 від 14 лютого 2020 року (Додаток № 1 до Договору), згідно з якою Відповідач зобов`язався на умовах Договору здійснити зважування на автомобільних вагах Відповідача вантаж – зерно кукурудзи масою 975 т +-5%, що навантажений у 15 вагонах, на залізничній ст. Ічня до 25 лютого 2020 року.

Відповідач визнає та підтверджує надання вказаних послуг на виконання своїх договірних зобов`язань.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору Відповідач-виконавець зобов`язаний надати обліковий звіт Позивачу-замовнику про кількість одиниць зважування та фактично визначену вагу вантажу у вантажній одиниці транспорту.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що факт надання послуг, вказаних в п. 1.1. Договору, підтверджується Актами наданих послуг (виконання робіт) та звірки взаєморозрахунків, залізничною накладною, які є невід`ємною частиною Договору.

За фактом надання послуг Відповідачем (як виконавцем) було складено Акт надання послуг № 63 від 25 лютого 2020 року на суму 14 631,00 грн з Додатком (звітом), в якому зокрема вказано визначену зважуванням кількість вантажу по кожному вагону, в тому числі і по вагону № 95239349. Надання послуг зі зважування вантажу на автомобільних вагах із заводський номером 15/0703-1 також підтверджується Залізничними накладними № № 43251172 від 21.02.2020 р., № 43257294 від 22.02.2020 р., № 43282821 від 25.02.2020 р.

У своєму відзиві Відповідач також підтвердив, що саме він здійснював завантаження зваженого вантажу у вагони (здійснював вантажні операції), за іншим договором укладеним ним самостійно із ТОВ «БРАКСІС ЛОГІСТІК». Тобто Відповідач також відповідав за те, щоб у кожен вагон була завантажена саме точна вага вантажу, у випадку якщо ним здійснювалось перевантаження вантажу із автомобільного транспорту в залізничний вагон.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., підпунктів 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4. пункту 2.1. Договору Відповідач відповідає не лише за точність зважування вантажного автомобільного транспорту на власних автовагах, а й за визначення (розрахунок) кількості вантажу перевантаженого у кожен залізничний вагон.

Відповідно докази про повірку автомобільних ваг Відповідача не є достатніми для підтвердження належного виконання договірних зобов`язань Відповідача. Вірогідна технічна справність автомобільних ваг не може підтверджувати правильне дотримання методи (порядку, правил) самого зважування, а також того, що при перевантаженні вантажу у залізничні вагони Виконавцем вірно розраховано його вагу в кожному вагоні.

Відповідач визнає та підтверджує, що дані (інформація) про кількість (вагу) вантажів визначена ним в результаті зважування та завантажена ним у вагони, відповідає (є однаковою) тій, що зазначена Позивачем (в якості «відправника») при оформлені залізничної накладної № 43251172.

Згідно Договору договірним зобов`язанням Відповідача було надати Позивачу інформацію про кількість (вагу) вантажу в кожному завантаженому вагоні. Для Позивача метою укладання Договору та виконання послуг за ним було отримання інформації про кількість (вагу) вантажу у кожному вагоні, для подальшої можливості для Позивача належного виконання власних обов`язків (функцій, договірних зобов`язань) вантажовідправника при укладенні договору перевезення із залізницею - АТ «Укрзалізниця».

Для Відповідача було відомо, що передана ним інформація про кількість (вагу) вантажу у кожному вагоні буде в незмінному виді внесена Позивачем при оформлені залізничної накладної. Така інформація Відповідачем передавалась напряму та безпосередньо Позивачу. Тобто в разі передання невірної інформації було логічним та закономірним, що така невірна інформація буде внесена до залізничної накладної. Внесення до залізничної накладної невірної інформації закономірно призводить до настання негативних наслідків, в тому числі відповідальності, штрафних санкцій, додаткових витрат, збитків тощо.

Відповідно, твердження Відповідача про необхідність звертатись за відшкодуванням збитків до свого клієнта -ТОВ «БРАКСІС ЛОГІСТІК», є повністю безпідставними. ТОВ «БРАКСІС ЛОГІСТІК» не надавало Позивачу інформації про кількість (вагу) вантажу у кожному вагоні для подальшої її зазначення в залізничних накладних, та не зобов`язано було надавати чи перевіряти таку інформацію, а також не надавало вказівок щодо цього, і відповідно не вчинило і не могло вчинити жодних дій, які спричинили негативні наслідки.

Також Відповідач та ТОВ «БРАКСІС ЛОГІСТІК» не діяли спільно і Відповідач передаючи Позивачу інформацію про кількість (вагу) вантажу в кожному вагоні, не виконував будь-яких зобов`язань ТОВ «БРАКСІС ЛОГІСТІК» перед Позивачем.

У липні 2020 р. Позивач отримав позовну заяву від АТ «Укрзалізниця» про стягнення із Позивача (ТОВ «ТЕП «ВЕРТИКАЛЬ») 65 725,00 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у вагоні № 95239349 по накладній № 43251172. У позові АТ «Укрзалізниця» зазначалось, що 23.02.2020 р. по прибутті вагонів на попутну станцію Знам`янка та зважуванні вагонів на тензовагах виявлено різницю у вазі у вагоні № 95239349. Після цього даний вагон відчеплено на перевірку та контрольне зважування. За результатами зважування вагона № 95239349 на тензометричних статичних вагонних вагах виявлено: брутто 84300 кг, тара з документа 23500 кг, нетто 60800 кг, що не відповідає вазі вантажу, зазначеній в перевізному документі, вага вантажу у вагоні проти перевізного документа менше на 9080 кг.

У зв`язку з вищезазначеним на станції Знам`янка було складено Комерційний акт № 410006/15/13 від 24.02.2020 р. По прибутті вагона № 95239349 з вантажем на станцію призначення Жовтнева (експ.) остання не виявила різниці із даними складеного проміжною станцією Знам`янка Комерційного акта № 410006/15/13 від 24.02.2020 р., про що у розділі «Є» акта мається відмітка.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

АТ «Укрзалізниця», керуючись ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, за неправильне зазначення маси вантажу у накладній № 43251172, нарахувало ТОВ «ТЕП «Вертикаль» штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за перевезення вантажу у вагоні № 95239349 у сумі 65 725,00грн. (вартість перевезення вантажу 13 145,00 грн. х 5).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 р. у справі № 910/10475/20 в задоволені позовних вимог АТ «Укрзалізниця» до ТОВ «ТЕП «Вертикаль» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, АТ «Укрзалізниця» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 р. у справі № 910/10475/20 апеляційна скарга АТ «Укрзалізниця» задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано, вирішено стягнути з ТОВ «ТЕП «Вертикаль» 65 725,00 грн штрафу за неправильне зазначення маси вантажу, 2 102,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 3 153,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Всього вирішено стягнути з ТОВ «ТЕП «Вертикаль» на користь АТ «Укрзалізниця» 70 980,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2021 р. по справі № 910/10475/20 ТОВ «ТЕП «Вертикаль» відмовлено у відкритті касаційного провадження з перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 р.

У зв`язку з набранням судовим рішенням законної сили 02.02.2021 р. ТОВ «ТЕП «Вертикаль» здійснило виконання судового рішення шляхом сплати на користь АТ «Укрзалізниця» грошових коштів у розмірі 70 980,00 грн (з урахуванням судового збору).Таким чином, Позивач зазнав збитків у виді штрафних санкцій та інших додаткових витрат пов`язаних із захистом та відновленням своїх прав.

Відповідач не заперечує понесення та сплату Позивачем відповідних штрафних санкцій та додаткових витрат, а також їх розмір.

Відповідач не заперечує, що застосування залізницею до Позивача штрафних санкції та їх сплата Позивачем, була прямим наслідком (перебувала в прямому, безпосередньому зв`язку) із вказаною Позивачем вагою вантажу у накладній № 43251172 по вагону № 95239349.

02.04.2021 р. відповідно до статті 222 Господарського кодексу України Позивач направив Відповідачу реєстровим поштовим відправленням № 0407600616105 Вимогу вих. № 167 про відшкодування збитків у розмірі 70 980,00 грн, обґрунтовуючи, що через неналежне надання послуг Відповідачем щодо правильного визначення маси вантажу у вагоні № 95239349 по залізничній накладній № 43251172 Позивач зазнав збитків (витрат) у розмірі 70 980,00 грн.

06.04.2021 р. Відповідачем було отримано Вимогу вих. № 167 від 02.04.2021 р. про відшкодування збитків у розмірі 70 980,00 грн. однак на дату написання Позовної заяви Відповідач не здійснив відшкодування збитків на користь Позивача й не надав будь-якої відповіді/заперечення до цієї Вимоги.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що сторони несуть матеріальну відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків за умовами цього Договору.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за даним Договором, якщо таке невиконання наступило в результаті непереборної сили. Відповідач не вказував та не посилався на дію непереборної сили або випадок.

Припущення Відповідача та його прості підозри, щодо можливого зменшення ваги вантажу у вагоні внаслідок крадіжки до моменту його опломбування (встановлення запірно-пломбувальних пристроїв) є недостаніми, безпідставними та не підтвердженим доказами. Відповідач не надав відповідних доказів та не вказав про їх наявність.

Крім того, Відповідач не вказав навіть приводи (джерела) своїї припущень та підозр, наприклад вказівки на подібні факти та події крадіжок чи інших протиправних дій третіх осіб щодо вагонів чи вантажів, що зумовили їх викрадення, пошкодження чи втрату тощо.

Відповідачем не вказано про наявність заяв чи повідомлень про злочини чи інші правопорушення щодо заволодіння вантажами чи їх пошкодження або втрату.

Відповідачем не вказано відомі йому час та місце опломбування вагонів з вантажем.

Відповідно твердження Відповідача про несвоєчасність опломбування вагонів є безпідставними та непідтвердженими. Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту) затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 «Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.». Відповідно на час оформлення залізничної накладної пломб (ЗПП) вже мали бути попередньо встановлені, для можливості їх попереднього огляду, прийняття вагонів до перевезення та представником залізниці і внесення інформації про них в оформлювану залізничну накладну. Згідно цього ж пункту такі пломб (ЗПП) мають бути встановлені до прийняття вагонів залізницею до перевезення. Лише після візуального огляду і прийняття вагону залізницею до перевезення є можливим оформлення залізничної накладної.

Твердження Відповідача про відсутність звернень до правоохоронних органів із заявою про з`ясування причини розбіжності у вазі та можливо наявним фактом крадіжки до моменту їх опломбування, не можуть бути взяті до уваги оскільки звернення до відповідних правоохоронних органів є можливе за наявності ознак вчиненого злочину чи іншого правопорушення. Про наявність об`єктивних ознак крадіжки на які не звернув уваги (або приховав) Позивач або представник залізниці Відповідачем не зазначено, зокрема наявність ознак (слідів) проникнення у вагон або його пошкодження, слідів просипання вантажу чи інших слідів в місцях перебування завантажених вагонів, будь-чиїх свідчень чи інших доказів. Крім того, Відповідач також не звертався до правоохоронних органів, хоча не позбавлений права та можливості бути заявником.

Відповідачем не наведено конкретних фактів та обставин і не надано відповідних доказів відсутності своєї вини, які Позивачу необхідно спростувати. Також Відповідачем не наведено конкретних фактів та обставин і не надано відповідних доказів втручання дій третіх осіб закономірний причинно наслідковий зв`язок, які Позивачу необхідно спростувати.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1, абзацу 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 ст. 906 ЦК України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

В пункті 6 частини 2 статті 20 ГК України зазначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються в тому числі шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В ч. 2 ст. 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, як визначено в ч. 1 ст. 225 ГК України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

У Постанові від 27.08.2020 р. у справі № 916/477/18 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду дійшов висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд, беручи до уваги Постанову від 27.08.2020 р. у справі № 916/477/18 Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду вважає, що позивач в позовній заяві виклав доводи про наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками та обґрунтовував наявність складу цивільного/господарського правопорушення у діях Відповідача таким чином.

Протиправна поведінка/дії Відповідача полягає в тому, що Відповідачем було неналежним чином (неякісно) надано послуги зі зважування вантажу на автомобільних вагах, внаслідок чого Позивачу було задано збитки. У зв`язку з неправильним зважуванням Позивачем було невірно зазначено у Залізничній накладній № 43251172 від 21.02.2020 р. масу вантажу, що перевозився у вагоні № 95239349, а саме було вказано нетто 69 880 кг. У Комерційному акті № 410006/15/13 від 24.02.2020 р. викладено, що при зважуванні вагона № 95239349 з розчепкою 24.02.2020 р. на тензометричних статичних вагонних вагах виявилось брутто 84300 кг, тара з документа 23500 кг, нетто 60800 кг, що не відповідає вазі вантажу, зазначеній в перевізному документі, вага вантажу у вагоні проти перевізного документа менше на 9080 кг.

Згідно пунктів 1.1. Договору зважування вантажу мало конкретну мету, а саме для визначення маси вантажу перевантаженого у залізничні вагони. Тобто належним та якісним результатом наданої послуги має бути правильне визначення маси вантажу в кожному конкретному вагоні. Крім того, згідно пункту 5.1. Договору, факт надання послуг також обов`язково підтверджується залізничною накладною. Тобто визначена кількість/маса вантажу в кожному вагоні зазначається для мети заповнення (вказівки) в залізничній накладній, а саме графи «Маса вантажу» Відомостей вагонів кожної накладної та/або графи 24 самої накладної.

Відповідачем у самостійно ним підготовленому своєму Акті надання послуг № 63 від 25 лютого 2020 року на суму 14 631,00 грн з Додатком (звітом), в якому зокрема визначена та вказана окремо конкретна кількість вантажу по кожному конкретному вагону та залізничній накладній, в тому числі в п. 5 Додатку вказано окремо по вагону № 95239349 та накладній Залізничній накладній № 43251172 від 21.02.2020 р. Крім того, Відповідач надав копію Залізничної накладної з відбитком своєї печатки, яка також була надана суду як доказ.

Ці докази безперечно підтверджують, що саме Відповідачем були неналежно надані послуги, що в результаті призвело до невірної вказівки про кількість вантажу в залізничній накладні по вагону № 95239349 та зумовило накладення штрафу на Позивача.

Вказаний Акт не був підписаний та погоджений Позивачем, оскільки містить помилкову інформацію і підтверджує неналежне надання послуг, тому не може бути погоджений ні щодо якості послуг ні щодо їх вартості.

Наявність та розмір збитків, завданих Відповідачем. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 р. у справі № 922/643/19).

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17).

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, – при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах – позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17).

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 у справі №320/4938/17).

При винесенні Постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 р. у справі № 910/10475/20 судом досліджено, оцінено та встановлено, що відправник був зобов`язаний зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у даному вагоні, і провізна плата визначалася виходячи з маси всього вантажу, який знаходився у даному вагоні. Отже, правомірним є застосування позивачем (АТ «Укрзалізниця») до відповідача (ТОВ «ТЕП «ВЕРТИКАЛЬ») штрафних санкцій у розмірі п`ятикратної всієї суми провізної плати у зв`язку з невиконанням відправником зобов`язання щодо зазначення у накладній вірної маси вантажу, що відповідає ст. ст.118, 122 Статуту залізниць України та ч. 2 ст. 549 ЦК України. У резолютивній частині даної постанови Північного апеляційного господарського суду суд присудив до стягнення з ТОВ «ТЕП «ВЕРТИКАЛЬ» на користь АТ «Укрзалізниця» штраф у розмірі 65 725,00 грн, 2 102,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 3 153,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи преюдиційність Постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 р. у справі № 910/10475/20 зокрема в частині встановлення таких обставин як розміри штрафу та судового збору, присуджених до стягнення, що є водночас збитками Позивача, завданими протиправною поведінкою/діями Відповідача, розмір збитків Позивача становить 70 980,00 грн і окремо не потребує доказування Позивачем. З огляду на те, що Позивачем було сплачено за відповідним судовим рішенням на користь АТ «Укрзалізниця» грошові кошти в розмірі 70 980,00 грн, це є збитками у виді реальних витрат, здійснених Позивачем, та підтверджує наявність таких збитків.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

В ч. 3 ст. 26 цього ж закону зазначено, що порядок і терміни складання актів, пред`явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Правила складання актів (ст. 129 Статуту) затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N 334.

Таким чином, Комерційний акт № 410006/15/13 від 24.02.2020 р. є передбачений законом доказ, який фіксує факт, зміст та суть порушення і для мети вирішення цього спору також містить конкретні доказову інформацію (дані) про № залізничної накладної (відправлення), залізничної станції відправлення, № вагону, найменування відправника, виду, кількості/ваги/маси вантажу, що зазначені відправником, кількості вантажу, що виявлена при перевірці, розмір провізної плати (залізничного тарифу), тощо.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою/діями Відповідача та наявністю заподіяних збитків. Наявний прямий безпосередній причинно-наслідковий зв`язок. Саме у зв`язку протиправною поведінкою/діями Відповідача, яка полягає в наданні неналежним чином (неякісно) послуги зі зважування вантажу на автомобільних вагах, внаслідок чого було невірно внесені дані про масу вантажу, що перевозився у вагоні № 95239349, у Залізничну накладну № 43251172 від 21.02.2020 р., Позивач був змушений сплатити штраф на користь АТ «Укрзалізниця» у розмірі п`ятикратної всієї суми провізної плати (65 725,00 грн.) через невиконання зобов`язання щодо зазначення у накладній вірної маси вантажу, а також судові збори у зв`язку з судовим розглядом справи № 910/10475/20 (2 102,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3 153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги).

Враховуючи презумпцію вини боржника в зобов`язальному праві України, передбачену ч. 2 ст. 1166 ЦК України, а саме особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, тягар доведення вини Відповідача у вчиненому цивільному/господарському правопорушенні не покладається на Позивача, наявність вини Відповідача презюмується. До спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.02.2021 р. у справі № 904/982/19 викладено правову позицію, відповідно до якої особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Застосовуючи за аналогією статтю 614 ЦК України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди («поведінкова концепція вини»).

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 73ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Отже, клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача – ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ "НОВОТЕК" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39228378, місцезнаходження: Україна, 41600, Сумська обл., місто Конотоп, ВУЛИЦЯ КОТЛЯРЕВСЬКОГО, будинок 2, квартира 59) на користь позивача - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВЕРТИКАЛЬ" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40001366, місцезнаходження: Україна, 69068, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Моторобудівників, будинок 54, офіс 41А) відшкодування збитків в розмірі 70 980 (сімдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 300 (шість тисяч триста) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Повний текст судового рішення складено “20” грудня 2021р.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.