Рішення № 102008540, 20.12.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.2021р. Справа №905/2105/21

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації Ексіто», м.Краматорськ Донецької області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендс-Трейд», м. Курахове, Донецької області

про стягнення 557'882,41грн,

без виклику учасників справи,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації Ексіто», м.Краматорськ Донецької області, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендс-Трейд», м. Курахове, Донецької області, про стягнення 443’ 222,21грн заборгованості, 26'739,04грн пені, 42’ 903,89грн інфляційних, 45’ 017,27грн 10% річних (всього 557’ 882,41грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу №ЦК/2020-72 від 26.06.2020.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2105/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 02.12.2021 (з урахуванням поштового пробігу) для подання через канцелярію суду відзиву на позов.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач отримали ухвалу суду від 10.11.2021 про відкриття провадження у справі 19.11.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Станом на 20.12.2021 відзив на позовну заяву від відповідача до канцелярії суду не надходив, таким чином відповідач не скористався своїм правом на викладення позиції зі спору.

Згідно з ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Станом на 20.12.2021 клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надходило.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:

26.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації Ексіто» (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вендс-Трейд» (покупець) уклали договір купівлі-продажу №ЦК/2020-72 (далі - договір), за приписами п.1.1 якого продавець зобов`язаний протягом дії даного договору передати покупцеві товар або окремі партії товару за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах встановлених даним договором.

Відповідно до Розділу 2 обов`язки сторін за договором, продавець зобов`язаний продати товар покупцеві у потрібний кількості, потрібної якості та у передбачені даним договором строки згідно з видатковою накладною. Покупець зобов`язаний: прийняти товар згідно видатковою накладною; сплатити вартість товару у повному обсязі і в обумовлені договором строки.

Ціна товару визначається сторонами в накладній на момент передачі партії товару (п.3.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки за відвантажений товар здійснюється у національній валюті України - гривні шляхом перерахування покупцем грошової суми у розмірі 30% вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 3(трьох) календарних днів з моменту виставлення відповідного рахунку на сплату вартості товару покупцеві .

В разі продажу товару з відстроченням оплати вартості отриманого товару (партії товару) термін оплати узгоджується сторонами додатково та зазначається у Специфікації на продаж товару (партії товару). При цьому Специфікація складається в двох примірниках ( по одному для кожної сторони) і підписується належним чином обома сторонами. Ця специфікація є невід`ємною частиною даного договору ( п. 5.2. договору).

Згідно з п.5.3. невиконання покупцем грошового зобов`язання з оплати товару у повному обсязі в термін передбачений п.5.2. договору, вважається необґрунтованою відмовою від оплати товару.

За змістом п. 5.8. договору сторони дійшли згоди, що покупець зобов`язаний протягом 10 календарних днів з моменту отримання по факсу, електронній пошті від продавця копії акту звірки взаємних розрахунків, належним чином оформити (підписати, скріпити печаткою) або в цей же строк направити мотивовані заперечення до акту звірки взаємних розрахунків, а також у вказаний строк направити оригінал акту звірки взаємних розрахунків на адресу продавця.

Постачання товару здійснюється на умовах відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати у редакції 2010, далі – Інкотермс 2010, в частині що не суперечить умовам цього договору та з урахуванням внутрішньодержавного характеру відносин за цим договором (п. 6.1. договору).

У п.9.1. договору зазначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору. Невиконанням або неналежним виконанням умов договору є порушення будь-якою із сторін умов договору.

За умовами п.9.4. договору у разі порушення покупцем строків оплати товару (по кожній партії окремо), покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості (п.9.4. договору).

При порушенні покупцем строків оплати товару (по кожній партії окремо), покупець зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 процентів річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України (п.9.5. договору).

Договір набуває чинності з моменту його укладання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами зобов`язань (п.11.1. договору).

У якості додатків до договору сторонами були підписані наступні Специфікації, у яких визначили найменування товару, його кількість та вартість:

- №00000000005 від 09.07.2020 на суму 151’ 216,94грн., умови оплати - відстрочення платежу, терміном на 60 календарних днів. У виконання вказаної Специфікації позивач здійснив поставку товару за видатковою накладною №698 від 09.07.2020;

- №00000000005 від 17.07.2020 на суму 77’ 452,93грн., умови оплати - відстрочення платежу, терміном на 60 календарних днів. У виконання вказаної Специфікації позивач здійснив поставку за видатковою накладною №690 від 17.07.2020;

- №00000000005 від 24.07.2020 на суму 102’ 729,73грн.; умови оплати - відстрочення платежу, терміном на 60 календарних днів. У виконання вказаної Специфікації позивач здійснив поставку за видатковою №718 від 24.07.2020;

- №00000000005 від 24.07.2020 на суму 29’ 546,40грн., умови оплати - відстрочення платежу, терміном на 60 календарних днів. У виконання вказаної Специфікації позивач здійснив поставку за видатковою накладною №717 від 24.07.2020;

- №00000000005 від 24.07.2020 на суму 278’ 784,41грн., умови оплати - відстрочення платежу, терміном на 60 календарних днів. У виконання вказаної Специфікації позивач здійснив поставку за видатковою накладною №720 від 24.07.2020.

В позовній заяві позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання по оплаті за отриманий товар виконав частково, а саме 17.07.2020 перерахував позивачу грошові кошти в сумі 6’ 783,06грн. та в сумі 151’ 216,94грн., 24.07.2020 в сумі 38’ 508,20грн. Загальна сума оплати склала 196’ 508, 20грн.

Посилаючись на обставини неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором зі своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 443’ 222,21грн., пені у розмірі 26’ 739,04грн., інфляції у розмірі 42’ 903,89грн. та 10% річних 45’ 017,27грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.73 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу №ЦК/2020-72 від 26.06.2020 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу №ЦК/2020-72 від 26.06.2020 у позивача виник обов`язок поставити товар, а у Товариство з обмеженою відповідальністю «Вендс-Трейд» прийняти його та оплатити.

Виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором №ЦК/2020-72 від 26.06.2020 підтверджується наступними видатковими накладними: №698 від 09.07.2020, №690 від 17.07.2020, №718 від 24.07.2020, №717 від 24.07.2020, №720 від 24.07.2020.

З первинних документів вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар та його ціну. Тобто продаж товару фактично відбувся.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною п`ятою статті 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

Як вже встановлено судом, сторони у Специфікаціях до договору визначили строк оплати товару з відстроченням платежу на 60 днів.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного:

- за видатковою накладною №698 від 09.07.2020 строк оплати до 07.09.2020, з 08.09.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати товару;

- за видатковою накладною №690 від 17.07.2020 строк оплати до 15.09.2020, з 16.09.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати товару;

- за видатковою накладною№718 від 24.07.2020 строк оплати до 22.09.2020, з 23.09.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати товару;

- за видатковою накладною №717 від 24.07.2020 строк оплати до 22.09.2020, з 23.09.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати товару;

- за видатковою накладною №720 від 24.07.2020 строк оплати до 22.09.2020, з 23.09.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати товару.

Як стверджує позивач і не спростовано відповідачем, враховуючи часткову оплату товару, залишилася несплаченою відповідачем вартість отриманого товару у розмірі 443’ 222,21грн.

Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказів оплати заборгованості в сумі 443’ 222,21грн. матеріали справи не містять.

В свою чергу матеріали справи містять двосторонній акт взаємних розрахунків за договором №ЦК/2020-72 від 26.06.2020, відповідно до якого за бухгалтерським обліком у відповідача станом на 30.12.2020 обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 443’ 222,21 грн.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019р. у справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Враховуючи вищевикладене, оскільки розмір боргу у заявленому розмірі не спростований відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 443’ 222,21грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги про стягнення 26’ 739,04грн пені, 45’ 017,27грн. 10% річних та 42’ 903,89грн інфляційних втрат, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Згідно ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 9.4 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем строків оплати товару (по кожній партії окремо), покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості.

Таким чином, договором встановлений інший строк для нарахування пені - до моменту повного погашення заборгованості.

Відповідно до розрахунку, позивач здійснює нарахування пені на загальну суму заборгованості у розмірі 443’ 222,21грн. за період з 22.09.2020 по 22.03.2021 у сумі 26’ 739,04грн.

Позивачем неправомірно нараховано пеню на загальну суму заборгованості 443’ 222,21грн., до складу якої входить борг за видатковими накладними №718 від 24.07.2020, №717 від 24.07.2020, №720 від 24.07.2020 починаючи з 22.09.2020, у той час як за висновками суду лише з 23.09.2020 почалося прострочення виконання грошового зобов`язання за зазначеними накладними, а отже з цього моменту виникли і підстави для нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Враховуючи вищенаведені висновки суду щодо граничних строків оплати, позивач може нараховувати пеню починаючи з 22.09.2020 лише за видатковими накладними №698 від 09.07.2020 та №690 від 17.07.2020.

Разом з цим враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази часткової оплати товару (платіжні доручення, квитанції, тощо) та відомості яким чином позивачем здійснений розподіл сплачених відповідачем 17.07.2020 та 24.07.2020 грошових коштів, суд приймаючи до уваги намір позивача здійснити нарахування пені на залишкову суму боргу з урахуванням всіх оплат, здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" власний розрахунок пені за період з 23.09.2020 по 22.03.2021 на суму боргу 443’ 222,21грн, дійшов висновку, що задоволенню підлягає пеня у загальному розмірі 26’ 545,16грн.

Щодо заявлених вимог про стягнення 10% річних у розмірі 45’ 017,27грн суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

За умовами п.9.5. договору при порушенні покупцем строків оплати товару (по кожній партії окремо), покупець зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 процентів річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відтак, сторони дійшли згоди щодо іншого розміру процентів.

Відповідно до розрахунку, позивач здійснює нарахування 10% річних на суму боргу 443’ 222,21грн. за період з 22.09.2020 по 27.09.2021.

Аналогічно з розрахунком пені позивачем неправомірно здійснюється нарахування 10% річних на загальну суму заборгованості 443’ 222,21грн., до складу якої входить борг за видатковими накладними №718 від 24.07.2020, №717 від 24.07.2020, №720 від 24.07.2020, починаючи з 22.09.2020.

Враховуючи вище наведене, здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок 10% річних за період з 23.09.2020 по 22.03.2021 на суму боргу за всіма спірними накладними, суд встановив, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 44’ 896,20грн.

Розглянувши також заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у розмірі 42’ 903,89грн, суд зазначає наступне.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 по справі №910/13071/19 дійшов висновків, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Оскільки на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Заявлені до стягнення інфляційні втрати нараховані позивачем на заборгованість у розмірі 443’ 222,21грн із застосуванням індексів інфляції з жовтня 2020 по серпень 2021 включно, враховуючи вищевикладене, період нарахування є правомірним.

Перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок інфляційних, судом встановлено, що заявлені до стягнення інфляційні

не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 42’903,89 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації Ексіто», м. Краматорськ, Донецька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендс-Трейд»,м. Курахове, Мар`їнський район, Донецька область про стягнення 443’ 222,21грн заборгованості, 26'739,04грн пені, 42’ 903,89грн інфляційних, 45’ 017,27грн 10% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендс-Трейд» (85612, Донецька обл.., Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Плеханова, 30 ; код ЄДРПОУ 39146107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації Ексіто» (84302, Донецька обл.., місто Краматорськ, вул. Елеваторна, буд.38А; код ЄДРПОУ 43051273) суму основного боргу у розмірі 443’ 222,21грн, пеню у розмірі 26'545,16грн, інфляційні втрати у розмірі 42’ 903,89грн, 10% річних у розмірі 44’ 896,20грн; судовий збір у розмірі 8’ 363,51грн.

В частині стягнення 10% річних у розмірі 121,07грн та пені у розмірі 193,88грн.- відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2021.

Суддя Ю.В. Макарова