Рішення № 102008172, 09.12.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2021 р. Cправа № 902/923/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача - Григорчука С.А.,

відповідача - Могир О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

до: Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (вул. Стрілецька, 57, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 233 113,2 грн пені,

В С Т А Н О В И В :

Міністерством оборони України подано позов до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" про стягнення 233 113,2 грн пені.

Ухвалою суду від 20.09.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/923/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.09.2021.

Під час підготовчого провадження у справі учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 103-202); позивачем - заперечення на відзив (а.с. 203-207).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію судового процесу та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2021, про що постановлено відповідну ухвалу від 28.10.2021 у протокольній формі. При цьому протокольною ухвалою від 18.11.2021 в межах розгляду по суті оголошено перерву до 09.12.2021.

На визначену дату та час у судове засідання з`явилися усі учасники справи.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві та запереченні на відзив.

Представник відповідача щодо позову заперечила, посилаючись на викладену у відзиві правову позицію у даному спорі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на прострочення відповідачем виконання зобов`язання за Договором №370/3/5/2/1/41 про закупівлю послуг за державні кошти при виконанні робіт щодо регламентованого ремонту танко-ремонтної майстерні ТРМ-80 з доведенням до виду ТРМ-80Д у кількості 10 одиниць на загальну суму 25 566 499,2 грн, внаслідок чого Міністерством оборони України заявлено до стягнення з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" 233 113,2 грн пені.

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що Договором не передбачено яким документом визначається дата факту виконання ремонту, як і не передбачена відповідальність саме за невчасне виконання ремонту. При цьому в Договорі сторони чітко розмежували поняття терміну надання послуг та терміну проведення ремонту, передбачивши відповідальність лише за прострочення терміну надання послуг в цілому за Договором, а не за прострочення терміну проведення ремонту.

Так, на думку відповідача, Державним підприємством "45 експериментальний механічний завод" не порушено загальних строків надання звітних документів, визначених календарним планом (строків надання послуг, строків виконання зобов`язання), а відтак і нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

У запереченні на відзив позивач вказує, що відповідно до умов Договору, лише підписаний та затверджений Акт приймання наданих послуг підтверджує виконання зобов`язання Виконавця за таким Договором, тому посилання відповідача на технологічний паспорт є безпідставними. При цьому в порушення визначених Календарним планом вимог, виконавцем перевищено терміни виконання робіт за Договором, а саме ремонту виробів у кількості 10 од., який визначений 15.11.2020, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

20.08.2020 між Міністерством оборони України (Замовник, позивач) та Державним підприємством "45 експериментальний механічний завод" (Виконавець, відповідач) укладено Договір №370/3/5/2/1/41 про закупівлю послуг за державні кошти (Договір), відповідно до п.1.1. якого Виконавець зобов`язується надати Замовникові Послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (регламентований ремонт танко-ремонтної майстерні ТРМ-80 з доведенням до виду ТРМ-80Д) (далі ремонт Виробів) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг (Додаток 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору термін надання послуг - відповідно до Календарного плану надання послуг з ремонту Виробів (додаток 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору. Термін проведення ремонту Виробів встановлюється Календарним планом надання послуг (Додаток 1 до Договору).

За змістом пункту 5.17. Договору зобов`язання Виконавця по наданню послуг за Договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження Акту приймання наданих послуг Замовником (Додаток 4 до Договору).

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за порушення терміну виконання зобов`язання з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

Договір набирає чинності з моменту підписання його двома Сторонами і діє до 30 грудня 2020 року, а з питань розрахунків - до повного виконання Сторонами зобов`язань по цьому Договору. Закінчення строків Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення його умов, які мали місце під час дії Договору (п.п. 10.1., 10.2. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони погодили Календарний план надання послуг з ремонту Виробів, визначивши термін виконання ремонту - 15.11.2020 та термін надання звітніх документів - 30.11.2020 (а.с. 17).

У Специфікації (Додаток №7 до Договору) (а.с. 28) сторони визначили найменування та номери виробів, щодо яких надаються послуги з ремонту і технічного обслуговування.

В подальшому, починаючи з 15.12.2020 між сторонами укладено ряд додаткових угод, умови яких за часом їх укладення перебувають поза межами спірних правовідносин.

Факт виконання обумовленого у Специфікації ремонту Виробів підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін:

- Актом №1 приймання наданих послуг з ремонту Виробів від 17.11.2020 на загальну суму 6 750 503,33 грн (а.с.55);

- Актом №2 приймання наданих послуг з ремонту Виробів від 30.11.2020 на загальну суму 14 640 813,06 грн (а.с.56).

Як зазначає позивач, в порушення вимог визначених Календарним планом, Виконавцем перевищено терміни виконання робіт за Договором, а саме ремонту Виробів в кількості 10 од., який визначений до 15.11.2020, внаслідок чого Міністерством оборони України нараховано та заявлено до стягнення з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" 233 113,2 грн пені.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши укладений між позивачем та відповідачем Договір №370/3/5/2/1/41 про закупівлю послуг за державні кошти, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є фактично договором підряду, що містить деякі елементи договору надання послуг.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основний критерій відмінності роботи від послуги, на який найчастіше звертається увага при розгляді господарських справ (встановлення дійсних правовідносин між сторонами спору) - майновий результат роботи і відсутність такого у послуги.

Іншими словами різниця між послугами і роботами полягає у тому, що саме оплачується - процес (послуги) чи результат (роботи). У зобов`язаннях по виконанню робіт на одного з контрагентів покладається обов`язок виконати роботу, яка б завершувалась досягненням певного матеріального результату, а в зобов`язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками, тобто споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, споживання результатів якої зазвичай не збігається з часом її надання.

Так, за змістом укладеного договору (п. 4.1. Договору) сторони передбачили, що Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем поетапно за фактично надані послуги протягом 30 банківських днів з дати підписання Замовником Акту приймання наданих послуг, який є невід`ємною частиною Договору (Додаток 4), відповідно до наданих Виконавцем рахунків, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно зі ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст. 550 ЦК України).

Так, відповідно до Календарного плану надання послуг з ремонту Виробів (Додаток №1 до Договору) сторони визначили термін виконання ремонту - 15.11.2020 та термін надання звітних документів - 30.11.2020 (а.с. 17). Тобто сам по собі Додаток №1 як календарний план надання послуг місить у собі дві дати та етапи робіт, останньою з яких є 30.11.2020.

Разом із тим не зважаючи на наявність етапності виконання договору, на думку суду, дані умови договору не змінюють самої правової природи зобов`язання з виконання підрядних робіт, яке в даному випадку по своїй суті є неподільним зобов`язанням, яке за наявності декількох дат виконання, має бути виконане не пізніше останньої дати, погодженої сторонами.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за порушення терміну виконання зобов`язання з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

Отже, відповідальність у вигляді пені за змістом п. 7.2. Договору сторони встановили саме за порушення терміну виконання зобов`язання, а не виконання певних етапів робіт.

Водночас у п. 5.17. Договору сторони визначили, що зобов`язання Виконавця по наданню послуг за Договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження Акту приймання наданих послуг Замовником (Додаток 4 до Договору).

Системно проаналізувавши у своїй сукупності вищезазначені умови Договору, погоджені на розсуд сторін, суд приходить до висновку, що відповідальність відповідача як Виконавця за Договором у вигляді пені могла б мати місце у разі, якщо б зобов`язання за Договором було виконано поза межами 30.11.2020. Адже у розумінні положень договору та чинного законодавства про підряд невиконання таких робіт саме у строк по 30.11.2020 року призвело б до відповідного прострочення і відповідальності.

Однак в даному випадку, факт остаточного (повного) виконання ремонту виробів, обумовлених у Специфікації (Додаток №7 до Договору), зафіксовано у Акті №2 приймання наданих послуг з ремонту Виробів, який датовано 30.11.2020. При цьому такий Акт обопільно підписано сторонами без жодних зауважень і застережень та сторони підтвердили, що взаємних претензій (щодо якості та комплектності Виробу) не мають.

Більше того, якщо і брати до уваги доводи позивача, що ремонт не було проведено до 15.11.2020, то і вказані обставини спростовуються наданими відповідачем технологічними паспортами на кожну одиницю техніки, які засвідчують проведення ремонту до 15.11.2020.

Зокрема, слушними є доводи відповідача, що Договором не передбачено яким документом визначається дата факту виконання ремонту, однак виконання зобов`язання Виконавця за Договором сторони погодили саме за фактом підписання та затвердження Акту приймання наданих послуг Замовником (п. 5.17 Договору).

Підписання такого Акту як засвідчення факту виконання зобов`язання щодо передання робіт підрядником і прийняття їх замовником відповідає приписам ч. 4 ст. 882 ЦК України.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, позаяк позивачем не доведено факту прострочення відповідачем виконання зобов`язання, виходячи із умов укладеного між сторонами Договору.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 ГПК України залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати на сплату судового збору в розмірі 3496,7 грн залишити за позивачем.

3. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відповідні адреси електронної пошти: позивача - admou@mil.gov.ua; відповідача - 45emp@svitonline.com.

Повне рішення складено 20 грудня 2021 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168;

3 - відповідачу - вул. Стрілецька, 57, м. Вінниця, 21100.