Ухвала суду № 102004733, 13.12.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/28580/20

2-о/760/106/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши у відритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року відкрито провадження у справі.

Представник заявника у судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі.

Інші учасники судового розгляду у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 4 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України «Про міжнародне приватне право», який застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.

Стаття 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Як передбачено ч. 4 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права України, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Таким чином, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача.

Найважливішою ознакою для держави є суверенітет, оскільки саме суверенітет становить основну відправну засаду для її правосуб`єктності. Суверенітет держави має вияв у двох сферах внутрішній та зовнішній. У зовнішній сфері суверенітет означає незалежність, самостійність і непідпорядкованість держави іншим державам.

У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності та означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Це принцип вилучення держави та її органів з-під юрисдикції іншої держави. Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави.

Таким чином, бути відповідачем в судах іншої держави кожна суверенна держава може тільки з її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це осіб.

З`ясування цього питання має істотне значення, оскільки від нього залежить, чи має суд право здійснювати подальші процесуальні дії.

За відсутності такої згоди іноземна держава не може одержати правового статусу відповідача в цивільному процесі України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 357/13182/18.

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить встановити факт її вимушеного переселення у вересні 2014 року з окупованої території Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією чатсини території Донецької області України.

Посольство Російської Федерації в Україні здійснює представництво інтересів держави Російської Федерації за кордоном.

Солом`янським районним судом м. Києва було направлено запит до Міністерства закордонних справ України з проханням поінформувати Посольство Російської Федерації в Україні про надходження в суд зазначеної заяви ОСОБА_1 та отримати офіційну інформацію стосовно того, чи надає Посольство Російської Федерації в Україні згоду на розгляд зазначеної справи в суді України, згоду на пред`явлення такої заяви та набуття Посольством права процесуального статусу заінтересованої особи в цій справі (а.с. 110).

У серпні 2021 року до суду надійшла відповідь Міністерства закордонних справ України від 04 серпня 2021 року, з якої вбачається, що Міністерством закордонних справ України направлено до Посольства України в Російській Федерації ноту від 02 серпня 2021 року № 202/22-650-56452 з проханням поінформувати про згоду Російської Федерації на участь у справі. Станом на момент підготовки зазначеного листа відповіді від російської сторони не надходило (а.с. 114).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити, оскільки Посольство Російської Федерації в Україні не надало згоду на розгляд зазначеної справи в суді України та на набуття процесуального статусу заінтересованої особи в цій справі.

Керуючись ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», статями 2, 3, 19, 255, 256, 268, 272, 293, 294, 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Закрити провадження в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала складена 17 грудня 2021 року.

Суддя: