Рішення № 102003671, 13.12.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1378/21

Провадження № 2/542/545/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рибки Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

25 серпня 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі також - позивач, АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.02.2014 в сумі 47823 грн 75 коп. у зв`язку з невиконанням боржником зобов`язання.

01 вересня 2021 року на запит суду від 26 серпня 2021 року від Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с. 89).

Ухвалою суду від 02 вересня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 90-91).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог АТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 21.02.2014, згідно якої він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивачем вказано, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. В свою чергу, позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Однак, відповідач свої зобов`язання по договору не виконав, не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, відповідно до умов договору, та не сплатив відсотки за прострочення сплати кредиту. У зв`язку з порушенням зобов`язань та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, виникла заборгованість, яка станом на 12.07.2021 становить 47823 грн 75 коп., що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту - 38687 грн 97 коп. та заборгованості за простроченими відсотками - 9135 грн 78 коп.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань, з огляду на що, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.

22 вересня 2021 року ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 95-97), за змістом якого відповідач просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідачем у відзиві на позов, зокрема, зазначено, про відсутність підтверджень надання відповідачу коштів у сумі 38687 грн 97 коп.

Крім того, вказано, що підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення відсотків за користування кредитними коштами та пені, так як дана Анкета-заява не може розцінюватись, як стандарт та форма кредитного договору. Кредитний договір не може укладатися в будь-якій формі та має містити предмет, ціну, дату видачі кредиту, дані про відкриття банківських рахунків. Такого договору позивачем не надано.

Вказано, що позивачем не надано доказів, що відповідача було ознайомлено з істотними умовами кредитного договору, а тому твердження про те, що підписавши Анкету-заяву відповідач ознайомлений з усіма істотними умовами кредитного договору є безпідставними.

Зазначив, що розрахунок заборгованості, який поданий позивачем не відповідає дійсності, оскільки зроблений в одноосібному порядку.

Відповідачем зазначено, що позивачем не був змінений ліміт і кожна зміна ліміту не може підтверджувати надання кредитних грошових коштів, що є лише підставою для виникнення зобов`язання. У довідці про зміну кредитування не зазначено хто її підписав та чи мала та особа права на її підписання.

Акцентовано увагу на тому, що анкета-заява не підтверджує видачі картки, її номер, надання грошових коштів на картку, відкриття рахунку і зарахування кредиту на відповідний рахунок.

Вказано, що надана позивачем роздруківка із сайту «ПриватБанк» не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, а саме: позивача, який може вносити відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Зазначено, що Витяг з «Тарифів банку», розміщений на сайті позивача, роздрукований позивачем та доданий до матеріалів позовної заяви, не містить підпису відповідача і тому його не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного 21.02.2014 шляхом підписання Анкети-заяви.

Відповідачем наголошено, що ним загалом сплачено кошти на погашення заборгованості перед позивачем. На підтвердження факту сплати коштів на погашення заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк», відповідач надав до суду копії платіжних доручень (а.с. 98-122).

18 жовтня 2021 року позивачем до суду надано відповідь на відзив (а.с. 132-138), відповідно до якої позивач просив задовольнити позовні вимоги, спираючись на те, що, підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, і засвідчив це власним підписом. По даному договору відкрито картковий рахунок.

Позивач зазначив, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло сім років, і позичальник не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інших умов обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював.

Окрім іншого, вказано, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна». Відповідно до Витягу з тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» процентна ставка складала 27,6% на рік, встановлений розмір комісій та штрафів.

Позивач зазначав, що сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. З розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів прослідковується, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Окрім того, відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий та судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Вказано, що банк надав відповідачу кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Позивач зазначив, що в заяві-анкеті клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак умовами договору (п.2.1.1.2.3) передбачено, що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.

Додатково вказано, що користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Також відповідачем вказано про безпідставність аргументів відповідача щодо неотримання кредитної карти, відкриття рахунку та зарахування на нього кредиту.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило, про причини неявки ним не повідомлено. У наданому до суду клопотанні від 13.08.2021 просив розгляд справи провести за відсутності представника позивача (а.с. 84).

Відповідач в судове засідання, призначене на 13 грудня 2021 року, не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 158).

13 грудня 2021 року від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день та час, у зв`язку з хворобою і від`їздом за межі Полтавської області (а.с. 159).

Суд зазначає, що на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання, зазначених у клопотанні про відкладення розгляду справи, відповідачем не додано жодного доказу, а саме: не надано суду ані документу, що підтверджують хворобу відповідача, ані документів, з яких суду стало б достовірно відомо про перебування ОСОБА_1 за межами Полтавської області.

Більше того, суд зазначає, що неодразово відкладав розгляд справи за заявами відповідача.

Зокрема, ОСОБА_1 в судовому засіданні 27 жовтня 2021 року просив відкласти розгляд справи на іншу дату в зв`язку з тим, що бажає скористатися послугами адвоката.

22 листопада 2021 року ОСОБА_1 надав до суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи, що призначений на 24 листопада 2021 року на іншу дату в зв`язку з залученням адвоката для ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 151).

Однак, станом на дату розгляду справи, позивач так і не подав заяви про ознайомлення з матеріалами справи, відомості про залучення ним до участі у справі представника (адвоката) також відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на те, що відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, за відсутності доказів поважності причин його неявки в судове засідання, суд вирішив розглянути справу без участі такого учасника справи.

Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 21.02.2014 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг з використанням кредитної картки, шляхом приєднання (в порядку статті 634 ЦК України) до умов, запропонованих банком в письмових Умовах та Правилах надання банківських послуг, на підставі поданої відповідачем Анкети-заяви, в якій міститься підпис зроблений від його імені про ознайомлення з цими Умовами та Правилами (а.с. 19).

Відповідачу відкрито кредитний рахунок.

В подальшому, відбулася державна реєстрація та зміна найменування позивача - з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки встановлено початковий кредитний ліміт 21.02.2014 у розмірі 4160 грн 01 коп., в подальшому - 25.11.2014 - розмір кредитного ліміту зменшився до 00 грн 00 коп., а з 12.11.2015 - збільшився до 500 грн 00 коп., 28.12.2015 - зменшився до 00 грн 00 коп., 19.07.2016 - збільшився до 1000 грн, 20.07.2016 - збільшився до 2000 грн, 20.07.2016 - збільшився до 7000 грн, 20.07.2016 - зменшився до 4000 грн, 22.08.2017 - збільшився до 25000 грн, 23.04.2018 - збільшився до 27100 грн, 20.02.2019 - зменшився до 24356 грн 29 коп., 23.01.2020 - зменшився до 00 грн 00 коп. (а.с. 17).

AT КБ «ПриватБанк» надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг та в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно з довідки, наданої АТ КБ «ПриватБанк», за кредитним договором № б/н видано кредитні картки (а.с. 18) :

- № НОМЕР_1 , дата відкриття - 31.05.2012, строк дії до 03/16;

- № НОМЕР_2 , дата відкриття - 23.10.2012, строк дії до 10/16;

- № НОМЕР_3 , дата відкриття - 21.02.2014, строк дії до 06/17;

- № НОМЕР_4 , дата відкриття - 27.01.2016, строк дії до 04/18;

- № НОМЕР_5 , дата відкриття - 23.04.2018, строк дії до 01/22.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 21.02.2014 (а.с. 6-16), встановлено, що відповідачем постійно використовувались кредитні картки шляхом знімання відповідної суми та періодичним поповненням кредитних карток.

З наданого розрахунку заборгованості за період з 21.02.2014 по 12.07.2021 вбачається, що за період користування картками відповідач ОСОБА_1 отримав кредитних коштів на загальну суму 125083 грн 15 коп. З урахуванням наданого позивачем розрахунку та наданих відповідачем до відзиву платіжних доручень вбачається, що ОСОБА_1 повернув банку 129672 грн 79 коп.

Однак, позивач, вважаючи, що за відповідачем рахується заборгованість, яка станом на 12.07.2021 становить 47823 гривень 75 копійок, з яких: 38687 грн 97 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 9135 грн 78 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення відповідних сум із ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписами статей 626, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частини 1, 2 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Висновки щодо правозастосування

З матеріалів справи вбачається, що як доказ укладення договору з відповідачем, банк надав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, витяг з тарифів, витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

При укладенні договору сторони керувались частиною 1 статті 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до Анкети-заяви, підписаної відповідачем, він ознайомлений та згоден з Умовами та Тарифами банку (а.с. 19).

Як вбачається із матеріалів справи позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю, надав можливість відповідачу розпоряджатись кредитним коштами в межах встановленого кредитного ліміту.

З долученого розрахунку заборгованості за період з 21.02.2014 по 12.07.2021 вбачається, що за період користування картками відповідач ОСОБА_1 отримав кредитних коштів на загальну суму 125083 грн 15 коп. Відповідно до наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 повернув банку 129672 грн 79 коп.

З такого розрахунку заборгованості за договором № б/н від 21.02.2014 вбачається, що відповідач, дійсно, користується послугами позивача з надання кредитних коштів протягом тривалого періода, а саме - з 21.02.2014.

Відповідно до розрахунку, станом на 02.08.2018 ОСОБА_1 погасив всю заборгованість за вказаним договором, на що вказують відомості в графі «Заборгованість за наданим кредитом» (а.с. 12 - зі звороту).

В подальшому ОСОБА_1 продовжив користуватись кредитним коштами. Банк, в свою чергу, отримуючи кошти від позивачьника на погашення суми заборгованості, в першу чергу, направляв ці кошти на погашення суми заборгованості за відсотками.

Поряд з цим, суд акцентує увагу на тому, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач, підписавши заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, також погодився та зобов`язався сплачувати й відсотки.

Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21.02.2014 року шляхом підписання Анкети-зяави.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів, Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема, саме у зазначених документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, суд відхиляє доводи позивача щодо узгодження порядку нарахування процентів за користування кредитом.

Більше того, суд зазначає, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, взагалі не містить позначки про те, яку саме картку - «Універсальну», або картку класа «GOLD» - отримав ОСОБА_1 .

Крім того, позивач, вказуючи у відповіді на відзив, що відповідно до Витягу з тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» процентна ставка складала 27,6% на рік, надав до суду витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток, з яким, як він зазначає відповідач ознайомлений, але який не містить інформації про процентну ставку, що дорівнює - 27,6% на рік.

Таким чином, розрахунком заборгованості відповідача, наданого позивачем, підтверджується факт повної сплати відповідачем отриманих в Банку коштів та виключає можливість їх повторного стягнення з відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» повернуті, з огляду на що кредитор не має права вимагати їх стягнення.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості по простроченим відсоткам, то ці вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки, по-перше, позивач в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» повернув фактично отримані кошти за тілом кредита, а по-друге, вони не зазначені в анкеті-заяві позичальника. Посилання позивача на Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт, Умови та Правила надання банківських послуг, суд відхиляє, оскільки вони не підписані боржником, доказів його ознайомлення з ними до суду не додано.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Отже, позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 20 грудня 2021 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва