Ухвала суду № 102003581, 20.12.2021, Козельщинський районний суд Полтавської області

20.12.2021 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/1028/21

Провадження № 2-а/533/10/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі головуючої судді Козир В.П., за участю секретаря судового засідання Кругловецького Ю.В., розглянувши у спрощеному письмовому позовному провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Павелко Руслан Сергійович, до відповідачів Фененка Петра Петровича (інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1), Головного управління Національної поліції в Полтавській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2021 року до Козельщинського районного суду Полтавської області надійшла в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» позовна заява представника позивача - адвоката Павелка Руслана Сергійовича, який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Фененка Петра Петровича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у якій представник позивача з урахуванням заяви про виправлення описок просив суд:

1. Розглянути поданий адміністративний позов в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику) повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову серії БАВ № 037265 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03 грудня 2021 року, винесену поліцейським СРПП № 1 ВП № 3 Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області Фененком Петром Петровичем, за ч. 6 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу 850 гривень.

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату правничої (правової) допомоги адвоката у розмірі 6 000 грн 00 коп. та 454,00 грн за сплату судового збору.

4. Судовий розгляд провести за відсутності позивача та його представника адвоката Руслана Павелка.

Процесуальні рішення у справі:

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні) на 15 грудня 2021 року. Запропоновано позивачу та представнику позивача у строк до 13 грудня 2021 року включно надати до суду належної якості копію оскаржуваної постанови (за наявності) та визначитися із суб`єктом, на користь якого слід стягнути судові витрати у справі, у разі задоволення позовних вимог. Також запропоновано відповідачам у строк до 13 грудня 2021 року включно надати до суду відзив на позовну заяву, а також докази фото- та відеофіксації правопорушення (за наявності).

Ухвала про відкриття провадження та копія позовної заяви 07.12.2021 була направлена на адресу відповідача інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Фененка Петра Петровича та на електронну адресу відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області:zvern.polt@pl.npu.gov.ua.

15 грудня 2021 року розгляд справи було перенесено на 20 грудня 2021 року у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючої судді з 14 по 15 грудня 2021 року.

15 грудня 2021 року від представника позивача - адвоката Павелка Р.С.до Козельщинського районного суду Полтавської області надійшла в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» заява про компенсацію судових витрат.

Відповідач 1 - інспектор сектору реагування патрульної поліції № 1 Фененко Петро Петрович належним чином повідомлявся судом про дату та місце судового розгляду, 16.12.2021 надав відзив на позовну заяву, відеодиск та копію постанови БАВ № 037265 від 03.12.2021.

Відповідач 2 - Головне управління Національної поліції в Полтавській області належним чином повідомлений про дату та місце судового розгляду, відзив на позовну заяву та докази вчинення правопорушення не надав.

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, на підставі ч. 1, ч. 3, ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України судом здійснюється розгляд заяви без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та без участі сторін на підставі наявних у справі доказів у порядку письмового провадження.

Стислий виклад позицій сторін:

Обґрунтовуючи позовну заяву представник позивача зазначав, що 03.12.2021 в селищі Велика Багачка, по вул. Європейська, 15 поліцейським СРПП № 1 ВП № 3 Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області Фененком Петром Петровичем було винесено постанову серії БАВ № 037265, якою було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП, за які на підставі ст. 36 КУпАП накладено стягнення у вигляді штрафу 850 грн.

Згідно вказаної постанови 03.12.2021 о 07:30 годин позивач, керуючи автомобілем КАМАЗ 5511, номерний знак НОМЕР_1 , рухався у населеному пункті селищі Велика Багачка, по вул. Європейська, 15 з номерним знаком, що забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м, а також не пред`явив посвідчення водія. Таким чином позивач вчинив адміністративні правопорушення, передбачені частиною 6 статті 121 КУпАП та частиною 1 статті 126 КУпАП.

Відповідач вимагав від позивача передати посвідчення водія, натомість позивач виконав вимоги п. 2.4 «а» ПДР (на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи), проте відмовився передати документи, визначені в п. 2.1 ПДР.

Оскільки інспектор не довів факту порушення позивачем підпункту «в» пункту 2.9 ПДР, то його вимоги щодо пред`явлення документів на ТЗ, посвідчення водія та страхового полісу є неправомірними.

Така правова позиція зафіксована у Постанові Верховного суду у справі № 686/11314/17 від 15.03.2019.

Інкриміновані порушення правил дорожнього руху позивач не вчиняв, оскільки символи номерного знаку автомобіля КАМАЗ 5511, номерний знак НОМЕР_1 , можливо було чітко визначити з відстані 20 м, при цьому відповідачем не вимірювалась відстань в 20 метрів для визначення символів номерного знаку, а оскільки зупинка поліцейським була безпричинна позивач відмовився передавати «в руки» поліцейському документи, при цьому пред`явив останні на його «незаконну вимогу», що і дало змогу в подальшому поліцейському, без наявності будь яких доказів та без зазначення конкретних пунктів ПДР, які були порушені, винести вказану оскаржувану постанову, а тому дана постанова, на думку позивача, є незаконною та підлягає скасуванню.

Вказував, що в правовому висновку Верховного Суду, наведеному в Постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/1-а, суд касаційної інстанції вказав на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Уважає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідач 1 - інспектор СРПП ВП № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант Фененко Петро Петрович не погодився із позовними вимогами позивача та подав відзив на позов, у якому прохав залишити в силі постанову БАВ № 037265 від 03.12.2021.

В обґрунтування відзиву зазначав, що він 03.12.2021 перебував на добовому чергуванні у складі ГРПП ВП № 3 Миргородського РВП. Під час патрулювання селища Велика Багачка було виявлено, що 03.12.2021 року о 07.30 годині по вулиці Європейська селища Велика Багачка рухається автомобіль КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 ,на якому задній номерний знак не читався через те, що забруднений та символи на ньому стерті взагалі. Після чого було зупинено вищевказаний автомобіль та при спілкуванні із водієм даного автомобіля водій назвав своє прізвище та ім`я, ОСОБА_2 , даному водієві було повідомлено причину його зупинки відповідно до пп. ПДР а саме 2.9 «в». На запитання пред`явити посвідчення водія відповідної категорії ОСОБА_2 відмовився пред`являти посвідчення водія. Після чого даному громадянину було повідомлено що на нього буде винесено адміністративну постанову та зачитані права відповідно до ст. 268 КУпАП. Громадянин ОСОБА_2 не забажав виходити до поліцейських, щоб йому вказати на його забруднені номера та у присутності нього провести заміри. Було проведено заміри рулеткою, та із 7- метрів символи номерного знаку взагалі не було видно. Після чого було винесено постанову БАВ № 037265 від 03.12.2021за ч. 6 ст. 121 та, керуючись ст. 36 КУпАП, за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Громадянин ОСОБА_2 із постановою ознайомився, отримав копію постанови.

Також відповідач уважав, що заявлені до стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 6 000 гривень є занадто великими.

Також до відзиву відповідачем було додано відеодиск та належної якості копію постанови БАВ № 037265 від 03.12.2021.

При відкритті поштового конверту працівниками канцелярії Козельщинського районного суду Полтавської області було виявлено, що відеодиск, наданий відповідачем - 1, пошкоджений, про що було складено відповідний акт.

Відповідач 2 - Головне управління Національної поліції в Полтавській області свою позицію щодо позовних вимог не висловив, відзив на позовну заяву не надав. На пропозицію суду надати докази фото- та відеофіксації правопорушення не відреагував та такі докази не надав.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За вимогами ч. 2-3 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як уже зазначалось вище, ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року пропонувалось відповідачам надати до суду докази фото- та відеофіксації правопорушення, на які йшлося посилання як на доказ в оскаржуваній постанові.

Відповідач 2 - Головне управління Національної поліції в Полтавській області жодним чином на ухвалу суду не відреагував, будь-яких доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративних правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності не надав.

Відповідач 1 - інспектор СРПП ВП № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант Фененко Петро Петрович надав суду належної якості копію постанови БАВ № 037265 від 03.12.2021 та відеодиск. Оскільки відеодиск, наданий відповідачем, є пошкодженим, суд не мав можливості дослідити інформацію, наявну на такому носії, яка б могла підтвердити вчинення позивачем адміністративних правопорушень, зазначених у постанові.

Суд зазначає, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки представник позивача стверджує, що символи номерного знака автомобіля КАМАЗ 5511, номерний знак НОМЕР_1 , можливо було чітко визначити з відстані 20 м, а документи позивач пред`являв, то саме відповідачі повинні були довести перед судом підставність винесеної інспектором поліції постанови по справі про адміністративне правопорушення та керування позивачем автомобілем з номерним знаком, що забруднений та не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м, а також факт непред`явлення позивачем посвідчення водія.

Доводи відповідача 1, викладені у відзиві, щодо проведення замірів відстані та визначення її на рівні 7 м, з якої номерного знаку видно не було взагалі, суд не бере до уваги, оскільки такі доводи не підтвердженні жодними доказами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як убачається з підпункту «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Частиною шостою статті 121 КУпАП встановлено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знаку або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою ст. 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, вбачається, що ОСОБА_2 03 грудня 2021 року о 7 годині 30 хвилин в селищі Велика Багачка, по вул. Європейська, 15 керував автомобілем КАМАЗ 5511, номерний знак НОМЕР_1 ,з номерним знаком, що забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку на відстані 20 метрів, а також не пред`явив посвідчення водія, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Позивача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП та на підстав ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 гривень. У графі 7 оскаржуваної постанови зазначено, що до постанови додається відео реєстратора та бодікамери № 1130021461/21/1.

Між тим, як слушно зазначено представником позивача у позовній заяві, у оскаржуваній постанові не зазначено, які саме норми (пункти) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, було порушено позивачем.

Так, ч. 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, на порушення вимог яких посилається уповноважена особа у постанові про накладення адміністративного стягнення, за своїм змістом є бланкетними адміністративно-правовими нормами, тобто нормами, які лише називають або описують правопорушення, а для повного визначення його ознак та змісту відсилають до інших нормативно-правових актів для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.

Серед ознак суті таких адміністративних правопорушень обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, завдяки чому орган, який розглядає матеріали справи про адміністративне правопорушення може встановити конкретні дїї/бездіяльність допущені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В Рішенні Конституційного Суду України від 19.04.2000 у справі № 6-рп/2000 визначено, що основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює правову норму більш конкретним змістом.

Проте, судом встановлено, що оскаржувана постанова не містить посилання на нормативно-правовий акт (Правила дорожнього руху), який, можливо, було порушено позивачем.

Суд повторює, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень адміністративного процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Між тим, до оскаржуваної постанови не додано жодних доказів (фото-, відеофіксації), пояснень свідків тощо, що свідчили би про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, за які він притягнутий до відповідальності.

Ураховуючи те, що відповідачами не було надано до суду жодних належних та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень, суд уважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваної у цій справі постанови.

Крім того, відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушень, в яких звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що повинен бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху. Доказ відеофіксації («відео реєстратора та бодікамери № 1130021461/21/1»), на який йде посилання у постанові, суду надано не було.

Таким чином, при розгляді даної справи не знайшли свого підтвердження факти вчинення правопорушень позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, наявність лише постанови про притягнення до відповідальності не дає підстав достеменно стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху чи норм КУпАП у той день та час та у спосіб, що зазначені у постанові, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.

Сама по собі постанова, правомірність якої оскаржується, не може розглядатись як доказ складу адміністративного правопорушення, за відсутності інших доказів, оскільки постанова є лише формою фіксації правопорушення, а не доказом його вчинення.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у своїй постанові 26.04.2018 по справі № 338/1/17, згідно якого саме по собі описання правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого порушення. Така постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що у порушення зазначених вище норм права відповідачами жодними допустимими доказами не доведено факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, норм КУпАП, і як наслідок безпідставно накладено адміністративне стягнення, що є підставою для скасування зазначеної постанови.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що саме ненадання відповідачами жодного доказу на підтвердження вини позивача у вчиненні ним правопорушення у вигляді керування транспортним засобом, у якого був забруднений номерний знак, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м, та не пред`явлення ним посвідчення водія, є підставою скасування оскаржуваної позивачем постанови. Відсутність будь-яких доказів на підтвердження вчинення особою адміністративних правопорушень, на думку суду, є самостійною підставою для скасування оскаржуваної у даній справі постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП є недоведеним, а постанова від 03.12.2021 серії БАВ № 037265 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Щодо вимог про визнання постанови протиправною, суд зазначає, що під час судового розгляду даної справи процедурних порушень під час складання постанови інспектором сектору реагування патрульної поліції № 1 Фененком Петром Петровичемсудом не встановлено, а доводи позивача у цій частині є необґрунтованими. Скасування постанови про адміністративне правопорушення у судовому порядку за недоведеністю вини притягнутої до адміністративної відповідальності особи, не завжди свідчать про протиправність постанови.

Схожі правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (п. 39, 40).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У відповідності до ч. 1-2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Представник позивача просив суд визнати протиправною та скасувати постанову, якою було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності. З вимогою про закриття справи про адміністративне правопорушення до суду одночасно не звертався. Разом з тим, керуючись ч. 2 ст. 9, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, з метою ефективного захисту прав і інтересів позивача суд уважає за потрібне вийти за межі позовних вимог та, окрім скасування постанови, про що просить представник позивача, ухвалити рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Саме такий спосіб захисту, на думку суду, буде ефективним та достатнім для захисту та поновлення прав позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково. У задоволенні позовних вимог в частині визнання постанови протиправною суд відмовляє з підстав наведених вище.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

У позовній заяві (з урахуванням заяви про виправлення описки) представник позивача просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату правничої (правової) допомоги адвоката у розмірі 6 000 грн 00 коп. та 454,00 грн за сплату судового збору.

15 грудня 2021 року представником позивача - адвокатом Павелком Р.С.подано до суду заяву про компенсацію судових витрат, у якій представник позивача просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату правничої (правової) допомоги адвоката у розмірі 6 000 грн 00 коп. та 454,00 грн за сплату судового збору.

Відповідач інспектор СРПП ВП № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант Фененко Петро Петровичу відзиві зазначав, що витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 6 000 гривень є занадто великими.

Згідно ч. 1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин, а також ураховуючи пропорційність таких витрат до розміру задоволених вимог.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача надано копії таких документів:

- копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «РУСЛАНА ПАВЕЛКО» відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 03 грудня 2021 року, наданих ОСОБА_1 у справі про скасування постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 037265 від 03.12.2021;

- копію витягу з договору про надання професійної правничої (правової) допомоги б/н від 03 грудня 2021 року;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера № 59 від 07 грудня 2021 року.

Верховний Суд у справі № 300/3178/20 (постанова від 18.08.2021) звернув увагу, що заяву про стягнення судових витрат особа має подати до прийняття судового рішення, однак докази, що підтверджують конкретний розмір судових витрат, можуть бути подані особою протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У разі, якщо справа розглядається в порядку письмового провадження, під час якого судові дебати не проводяться, зазначення в позовній заяві вимоги про стягнення судових витрат з відповідача може вважатися дотриманням вимог ч. 7 ст. 139 КАС України.

Оскільки представником позивача ставилося питання про стягнення судових витрат з відповідача у позовній заяві, то слід уважати, що докази на підтвердження таких витрат подані представником позивача у строк, передбачений ч. 7 ст. 139 КАС України.

Як вбачається зі змісту вищевказаних доказів, зокрема детального опису робіт, адвокатом надано такі послуги:

1) 03.12.2021 - попередня консультація щодо роз`яснення норм адміністративного судочинства та кодексу України про адміністративні правопорушення щодо скасування постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (01 година 00 хвилин) - 1 240,50 грн;

2) 05.12.2021 - підготовка та подання адміністративного позову про скасування постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №037265 від 03.12.2021 року (04 години 00 хвилин) - 4 962,00.

Затрачено всього часу 05 годин 00 хвилин, всього виконано робіт на суму 6 202,50 грн, фактично сплачено 6 000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Зважаючи на вищевикладені критерії, суд уважає, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними з тим обсягом послуг, що був наданий адвокатом позивачеві з метою ефективного та належного захисту його інтересів.

Суд не уважає співмірною суму вартості послуг наданих адвокатом позивачу у розмірі 6 000,00 грн, та погоджується з думкою відповідача 1, що визначений позивачем та його адвокатом такий розмір є дещо завищеним з огляду на такі критерії як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для позивача та незначну суму штрафу, накладеного оскаржуваною постановою на позивача. Отже така сума витрат позивача за послуги адвоката підлягає зменшенню.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі 200/7763/19-а зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З огляду на те, що відшкодування витрат на правову допомогу носить компенсаційний характер, зважаючи на складність справи (справа розглядалась в порядку спрощеного письмового позовного провадження), виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також керуючись принципом пропорційності та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд уважає доведеними, розумними, співмірними та пропорційними витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

За розгляд позовної вимоги про оскарження постанови про адміністративне правопорушення позивач сплатив судовий збір у сумі 454 грн 00 коп. у відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 (справа № 543/775/17).

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та зменшення витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, відповідно, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області витрат на правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн тасума судового збору у розмірі 454,00 грн.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 9, 73, 77, 90, 132-134, 139, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, ст. 121, 126, 245, 247, 251, 258, 280, 283, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Павелко Руслан Сергійович, до відповідачів: інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Фененка Петра Петровича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії БАВ № 037265 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 03 грудня 2021 року, винесену поліцейським СРПП № 1 ВП № 3 Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області Фененком Петром Петровичем, за ч. 6 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу 850 гривень та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву представника позивача - адвоката Павелка Руслана Сергійовича про компенсацію судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень.

У задоволенні решти вимог представника позивача - адвоката Павелка Руслана Сергійовича у частині стягнення понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області судовий збір у сумі 454,00 гривні.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Козельщинський районний суд Полтавської області.

Апеляційна скарга у електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Представник позивача: адвокат Павелко Руслан Сергійович (адреса: вулиця Першого Травня, буд. 8-Б, офіс 1, місто Хорол, Полтавська область, 37800; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Відповідач 1: інспектор сектору реагування патрульної поліції ВП № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Фененко Петро Петрович (адреса: вулиця Шевченка, буд. 103, селище Велика Багачка, Полтавська область, 38300; реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено).

Відповідач 2: Головне управління Національної поліції в Полтавській області (місцезнаходження: вулиця Пушкіна, буд. 83, місто Полтава, Полтавська область, 36000; ідентифікаційний код: 40108630; адреса електронної пошти: zvern.polt@pl.npu.gov.ua).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20 грудня 2021 року.

Суддя В.П. Козир