Рішення № 102003527, 17.12.2021, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/7757/21

Провадження №2/524/4004/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Погрібняк О.М.,

секретар судового засідання Марійчук Т.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

встановив:

19.08.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що сторони з 31.08.2019 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Подружжя є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на сімейне життя та обов`язки. Шлюбні відносини між подружжям припинені, спільного господарства сторони не ведуть. Вважає, що збереження сім`ї неможливе, просить шлюб розірвати. Також просив суд визначити місце проживання дитини разом із матір`ю. Судові витрати просив покласти на нього.

Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.10.2021 відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Позивач в судове засідання не прибув, надав до суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не прибула, про розгляд справи повідомлена належним чином. Надала до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у в судове засідання не прибула, про розгляд справи повідомлена належним чином. Надала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Суд встановив, що 31.08.2019 Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області між сторонами зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 31.08.2019, актовий запис №954.

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), актовий запис №196.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

За ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Сторони припинили сімейно-шлюбні відносини, ведення спільного господарства, відновлювати які не бажають. Примирення між подружжям не можливе. Шлюб між сторонами носить формальний характер, сторони не мають наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить інтересам як позивача, так і відповідача. Суд ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про розірвання шлюбу.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, суд враховує таке.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що сторони припинили сімейно-шлюбні відносини.

Позивач у своєму позові просив визначити місце проживання дитини разом із матір`ю. Відповідач позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Спору щодо участі батьків у вихованні дитини та визначення місця проживання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 немає. Ніхто із сторін не заперечує, щоб дитина ОСОБА_3 мешкала разом за матір`ю.

Враховуючи вище викладене, оскільки відповідач визнала позовні вимоги, та судом не встановлено обставин, що за станом здоров`я вона не має змогу виховувати дитину, сумніву щодо добровільності визнання позову судом не встановлено, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку, що позов в цій частині слід задовольнити та визначити місце проживання малолітньої дитини разом з матір`ю.

За ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивач у позовній заяві просив судові витрати покласти на нього.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 105 ч.3, 112,113, 114 ч.2 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 81, 200, 223,229, 247, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що був зареєстрований 31.08.2019 Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 954.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_2 ».

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, адреса місцезнаходження: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, площа Перемоги, буд. 2, код ЄДРПОУ 04057287.

Повне судове рішення складено 17 грудня 2021 року.

Головуючий суддя О.М. Погрібняк