Рішення № 102002884, 10.12.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14014/21

Провадження № 2/161/3624/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

з участю секретаря судових засідань - Самсонюк Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс», треті сторони, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Юлія Володимирівна, Другий відділ Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обгрунтування свої позовних вимог посилається на те, що 26.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Ю.В. вчинено виконавчий напис р.н. 3077 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Платінум Фінанс» заборгованості за кредитним договором №400299660 від 24.08.2007, яка за період з 28.01.2009 по 27.11.2019 складає 7 379,94 грн.

На підставі виконавчого напису 02.07.2021 державним виконавцем Другого ВДВС у місті Луцьку ЗМУ МЮУ (м.Львів) Балакіревою Ю.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65955109.

Вважає, що цей виконавчий напис є безпідставним, оскільки нотаріус вчинив його без відповідних правових підстав, не переконався у безспірності грошової вимоги, заперечує наявність заборгованості перед будь-яким банком, а також не впевнився у дотриманні трьох-річного строку позовної давності для стягнення заборгованості за договором. Позивач заперечує щодо нарахованої суми заборгованості за кредитом, оскільки на підтвердження суми заборгованості за кредитним договором стягувачем надано приватному нотаріусу лише розрахунок, що суперечить вимогами п.2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 26.12.2019, зареєстрований в реєстрі за №3077, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Ю.В. щодо боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 09.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

У встановлений строк, від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.

Від третіх осіб письмових пояснень по суті позовних вимог не надходило.

Учасники справи у в судове засідання не з`явилися, хоча їх було належним чином повідомлено судом про час, дату та місце розгляду справи.

10.12.2021 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги останній підтримав та просив задовольнити, не заперечував щодо винесення судом заочного рішення у справі. Просив також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн., на підтвердження яких надав відповідні докази.

Дослідивши та оцінивши наявні матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Ю.В. відповідно до ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №3077, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Платінум Фінанс» заборгованість за кредитним договором №400299660 від 24.08.2007 за період 28.01.2009 по 27.11.2019 в розмірі 7 379,94 грн., в тому числі плата за вчинення вказаного виконавчого напису, яка також підлягає стягненню з боржника на користь стягувача (а.с.7).

Згідно копії виконавчого напису №3077 від 26.12.2019, ПАТ «Альфа-Банк» 30.09.2009 згідно договору факторингу, право вимоги боргу відступлено ТОВ «Кредитні ініціативи», яке в подальшому відступило таке право вимоги на користь ТОВ «Купер Прайс», а останній відступив право такої вимоги на користь ТОВ «Платінум Фінанс» за договором факторингу №0111/2019 від 01.11.2019 (а.с. 7).

02.07.2021 державним виконавцем Другого ВДВС у м.Луцьку ЗМУ МЮУ (м.Львів) Балакіревою Ю.О. відкрито виконавче провадження №65955109 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с. 8-9).

Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" (в редакції від 08.08.2020) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.88 цього Закону (в редакції від 08.08.2020) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮУ від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованим в МЮУ 22.02.2012 за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. Глави 16 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10.10.2018 справа №61-10285св18.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В матеріалах справи відсутні докази, що при вчиненні напису приватний нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, докази надіслання боржнику та ним отримання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень боржнику, а тому у приватного нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед стягувачем є безспірними.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Розрахунок заборгованості, зроблений відповідачем, не може вважатись первинним документом та доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

В постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 310/9293/15ц зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі №6-887цс17 .

З тексту оспорюваного виконавчого напису №30734 від 12.12.2019 встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 Закону України "Про нотаріат" та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 за №1172.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою КМУ від 26.11.2014 № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів"), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Окрім того, приватним нотаріусом не взято до уваги факт порушення кредитором строку позовної давності, так як ТзОВ «Преміум Фінанс» станом на день звернення із заявою про примусове виконання рішення не мало права на стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки саме 26.12.2019 такий трирічний строк сплив. Зокрема, беззаперечних доказів переривання такого строку або доказів збільшення строку позовної давності за письмовим договором, нотаріусу надано не було, а тому вчинення виконавчого напису в частині стягнення відсотків за кредитним договором суперечить вимогам ст.1050 ЦК України (а.с.8).

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №910/13233/19), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: "Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 до Переліку змін, виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів нотаріально посвідчених договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Судом встановлено, що кредитний договір №3077 від 26.12.2019 складений у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчений, а тому поданий стягувачем для вчинення виконавчого напису договір не відповідав вимогам Переліку.

Отже, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису №3077 від 26.12.2019 не врахувала, що Постановою КМУ №662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів, отже, норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, які нотаріально не посвідчені, є нечинні, а тому повинна була відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України "Про нотаріат" за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куби Ю.В. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису №3077 від 26.12.2019.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 362 грн.

Крім цього, до задоволення підлягають вимоги представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ч. 1, 3 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Як вбачається із копій договору про надання професійної правової допомоги №19/21 від 04.08.2021, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №765 від 15.10.2012, ордером серії ВЛ №069696 від 07.09.2021, копією акту прийому-передачі виконаних робіт від 05.11.2021, адвокатом Чернікою П.М. надавалася професійна правнича допомога ОСОБА_1 у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню і вартість витрат визначена у сумі 3 000 грн., яка сплачена позивачем, що підтверджується відповідним прибутковим касовим ордером №19/21 від 05.11.2021.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача також слід стягнути витрати на правничу допомогу у вказаному розмірі, який є обґрунтованим та співмірним із предметом спору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 141, 158, 265, 268, 280, 284 ЦПК України на підставі Закону України "Про нотаріат", суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за №3077 від 26 грудня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Юлії Володимирівною, за яким з ОСОБА_1 , як боржника, стягується на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс» заборгованості у розмірі 7 379 (сім тисяч триста сімдесят дев`ять) гривень 94 коп. за кредитним договором від 24 серпня 2007 року №400299660 та плати за вчинення виконавчого напису.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс» (код ЄДРПОУ 43133848, адреса: м.Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6А, офіс 525) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 15.12.2021.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк