Вирок № 102002528, 17.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8474/17

Провадження № 1-кп/522/221/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Попревича В. М.,

секретар судового засідання - Пешко Я. С., Шараєва О. А., Радецька Г. Д., Зубчевський Ю. О., Свічар О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду в м. Одеса кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015160500005517 від 12 липня 2015 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, працював водієм ТОВ «Дунайтранспроект», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурори - Захар`єв О. Б., Трофімов В. С.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисник - Кандибов Ю. М.

потерпіла - ОСОБА_2 ,

представник потерпілого - Стойков М. І.

в с т а н о в и в:

формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

1. Так, 11 липня 2015 року приблизно о 22 годині 05 хвилин, водій ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем «Nissan Skyline», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Середньофонтанській, з боку пров. Садового у напрямку вул. Семінарської поруч з буд. 4 корп. 7, що у пров. Семафорний та із в`їздом до ТЦ «Середньофонтанський», в порушення «Правил дорожнього руху» України (далі -ПДР), обрав швидкість руху керованого автомобіля, без урахування дорожньої обстановки, яка не забезпечує безпеку, і не дає можливість йому постійно контролювати рух автомобіля, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував, своєчасно не відреагував на її зміну у вигляді появи пішохода ОСОБА_2 , яка перетинала проїзну частину у невстановленому для переходу місці, рухаючись у темпі повільного бігу, з правого боку наліво за ходом руху автомобіля і побачивши автомобіль зупинилася на його смузі руху та впродовж деякого часу до моменту наїзду залишаючись на місці перебувала в полі його зору (розвернулась обличчям до автомобілю, зробила лівою ногою крок назад, згинаючи тіло, незначно переміщаючи його назад приблизно уздовж осі проїзної частини).

2. Діючи самовпевнено, ОСОБА_1 був неуважним, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, з моменту об`єктивної можливості виявити зазначеного пішохода, своєчасно не відреагував на виниклу небезпеку для руху, при відсутності яких-небудь перешкод технічного або іншого характеру не зменшив швидкість руху керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка в результаті ДТП отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у формі геморагічного забою головного мозку тяжкого ступеню (вогнища забоїв в обох лобних долях, корі та підкірці) з крововиливами під м`які мозкові оболонки та міжпівкульну щілину, забійної рани верхньої повіки правого ока, садна підборіддя; закритої травми органів грудної клітки у вигляді лінійного перелому голівки і лівого ребра, яка супроводжувалася виникненням респіраторного дістрес-синдрому, садна грудної клітки; закритого перелому ліктьового відростку лівої ліктьової кістки зі зміщенням уламків, закритого поперечного перелому правої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, закритого внутрішньо суглобового перелому лівої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, садна області правих ліктьового та колінного суглобів, що є тяжкими тілесними ушкодженнями за критерієм небезпеки для життя.

3. Таким чином, ОСОБА_1 допустив такі порушення ПДР:

п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: п/п б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.1 «При виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Позиція обвинуваченого ОСОБА_1 :

4. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не оспорюючи факт наїзду на потерпілу, винним себе не визнав, та дав показання про те, що у липні 2015 року ввечері рухався поруч із залізничним вокзалом та ТЦ «Середньофонтанський», потерпіла вибігла на дорогу, намагався загальмувати та змінити напрям руху однак не встиг. Наркотичні засоби не вживав. Матеріальну шкоду потерпілій відшкодував.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

5. Так, потерпіла ОСОБА_2 дала суду показання про те, що 11 липня 2015 року у вечірній час доби, переходила проїзну частину, пішохідного переходу не було. На середині дороги її збив автомобіль. Обвинувачений надав їй на лікування 32 000 грн. Більше нічого не пам`ятає.

6. Свідок ОСОБА_3 суду дав показання, що у вказаний у вироку час та день, він прихав на місце ДТП, потерпілій уже була викликана швидка медична допомога, а матері потерпілої перераховано 30 000 грн. на лікування.

7. Свідок ОСОБА_4 , дала суду показання про те, що приблизно о десятій годині вечора у теплу пору року, більш точних даних не пам`ятає, на зупинці громадського транспорту поруч з ТЦ «Середньофонтанський» чекала на маршрутне таксі. Була очевидцем, як потерпіла перебігала через дорогу у невстановленому місці. Коли потерпіла уже знаходилась на середині смуги руху, їй на зустріч дуже швидко рухався автомобіль седан білого кольору, водій намагався її об`їхати, але вчинив на неї наїзд, від чого потерпіла пролетіла декілька метрів, та впала на свідка.

8. Свідок ОСОБА_5 дав показання, про те, що він працював водієм таксі, був очевидцем, як ввечері поруч із ТЦ «Середньофонтанський», дівчина перебігала проїжджу частину на інший бік, на середині дороги повернулася та почала іти назад, однак водій вчинив на неї наїзд, від чого дівчина кілька разів перевернулась в повітрі і впала на жінок, які знаходилась на зупинці маршрутного таксі. Чув короткий писк гальм.

9. Експерт ОСОБА_6 у судовому засіданні повністю підтвердив висновки викладені в експертизі, та зазначив, що у ОСОБА_3 була технічна можливість уникнути наїзду на потерпілу.

10. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.07.2015 року, 11. 07.2015 приблизно о 22 год. 05 хв. у м. Одеса, по вул. Середньофонтанській, і напрямку вул. Семінарської рухався легковий автомобіль «Nissan Skyline», р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який напроти будинку № 4 корп. 7 пров. Семафорний скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну частину з права на ліво по ходу руху автомобіля у невстановленому місці. Внаслідок пригоди пішохід ОСОБА_7 , 1993 р.н. отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, політравми, крайньої тараскілетної травми, забиття грудної клітини, обох легень, серця, закритого перелому обох стегнових кісток, забиття нирок, сечового міхура, травматичного шоку 3 ст., з яким госпіталізована до КУ «МКЛ №11». ЖЄО № 31151 від 11.07.2015 Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

11. Під час огляду місця дорожньо-транспортної події 11 липня 2021 року у період часу з 23 години до 23 години 30 хвилин, встановлено, що місцем ДТП є вул. Середньофонтанська, поруч буд. 4 корп. 7, що у пров. Семафорний у м. Одесі. Проїзна частина асфальтована, суха і чиста, освітлена. Слідів шин та гальмівного шляху не виявлено. Вказані обставини, зафіксовані у протоколі старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Одеській області Супруненко А.П., із фото таблицею вказаний протокол відповідає вимогам ст. ст. 104-106, 223, 234, 237 КПК України.

12. Під час огляду транспортного засобу автомобіля «Nissan Skyline» р.н. НОМЕР_1 зафіксовано справність гальмівної системи, характер зовнішніх пошкоджень та інші обставини, що містять сліди і мають стосунок до дорожньо-транспортної пригоди. Ці дані відображені у протоколі огляду транспортного засобу, який складений старшим слідчим СУ ГУ МВС України в Одеській області Супруненко А.П., із фото таблицею вказаний протокол відповідає вимогам ст. ст. 104-106, 223, 234, 237 КПК України.

13. Водій ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, згідно із висновком щодо результатів медичного огляду лікаря КУ «ООМЦПЗ» від 12.07.2015.

14. Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи №3915 від 28.07.2015, до моменту ДТП від 11.07.2015, рульове керування автомобіля Ніссан-Скайлайн, його ходова частина дозволяли водієві керувати автомобілем, не мали несправностей, які б приводили до раптової для водія відмови, відведення автомобіля в бік, або до раптової втрати керованості транспортним засобом. До моменту ДТП робоча гальмова система автомобіля дозволяла водієві знижувати швидкість автомобіля з відомою водієві ефективністю, не мала несправностей, які б приводили до раптової для водія відмови системи, або до раптового відведення автомобіля убік від напрямку руху, що обирається.

15. Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №3914 від 28.07.2015, автомобіль Ніссан-Скайлайн має сліди і пошкодження ударно-динамічного характеру, які розташовані в передній частині, загальною спрямованістю спереду-назад і трохи зліва направо, характерні для контактування з об`єктом, що не має міцних твердих кромок і частин (у порівнянні з міцністю металу). Утворення цих слідів і ушкоджень характерно при контактуванні передньої частини кузова автомобіля з тілом людини з наступним його закидання на капот і контактом тіла з переднім вітровим склом.

16. Відповідно до висновку експерта №377 від 12.03.2016, у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження: закритої черепно-мозкової травми у формі геморагічного забою головного мозку тяжкого ступеню (вогнища забоїв в обох лобних долях, корі та підкірці) з крововиливами під м`які мозкові оболонки та міжпівкульну щілину, забійної рани верхньої повіки правого ока, садна підборіддя; закритої травми органів грудної клітки у вигляді лінійного перелому голівки і лівого ребра, яка супроводжувалася виникненням респіраторного дістрес-синдрому, садна грудної клітки; закритого перелому ліктьового відростку лівої ліктьової кістки зі зміщенням уламків, закритого поперечного перелому правої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, закритого внутрішньо суглобового перелому лівої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, садна області правих ліктьового та колінного суглобів. Зазначені ушкодження виникли від дії тупих предметів, якими могли бути частини кузова транспортного засобу, що рухається в момент контактування з тілом потерпілої, а також в результаті її подальшого падіння на дорожнє покриття. Дані ушкодження утворились незадовго до надходження ОСОБА_7 в стаціонар, і могли бути спричинені 11.07.2015. Описані ушкодження згідно з п. 2.1.3. «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

17. Під час проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_4 , відтворено обставини наїзду водія автомобіля Ніссан Скайлайн р.н. НОМЕР_1 , встановлено місце, звідки виходила потерпіла ОСОБА_7 на проїзну частину і де в подальшому вона зупинилась після чого не неї здійснено наїзд. Вказані обставини зафіксовані у протоколі проведення слідчого експерименту зі схемою та фототаблицею від 06.07.2016 у період часу з 21 год. до 21 год. 30 хв., у присутності двох понятих. Протокол складений старшим слідчим СУ ГУ МВС України в Одеській області Супруненко А.П., та відповідає вимогам ст. ст. 104-106, 223, 234, 240 КПК України.

18. Під час проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_5 , відтворено обставини наїзду водія автомобіля Ніссан Скайлайн р.н. НОМЕР_1 , встановлено місце, звідки виходила потерпіла ОСОБА_7 на проїзну частину і де в подальшому вона зупинилась після чого не неї здійснено наїзд. Вказані обставини зафіксовані у протоколі проведення слідчого експерименту зі схемою та фототаблицею від 06.07.2016 у період часу з 21 год. 50 хв. до 22 год. 30 хв., у присутності двох понятих. Протокол складений старшим слідчим СУ ГУ МВС України в Одеській області Супруненко А.П., та відповідає вимогам ст. ст. 104-106, 223, 234, 240 КПК України.

19. Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи по дослідженню обставин наїзду №3396 від 27.10.2016, у даній дорожньо-транспортній ситуації при виявленні водієм руху пішохода дії водія автомобіля Ніссан-Скайлайн регламентувалися вимогами п. 12.3 ПДР, згідно з якими у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. По наданих слідством даних і даних відеозапису події, водій автомобіля Ніссан-Скайлайн належним виконанням вимог п. 12.3 ПДР мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.

20. Під час дослідження матеріалів відеозапису, встановлено, що 11 липня 2015 року о 22 годині 05 хв. 20 сек. потерпіла ОСОБА_7 перебігала проїзну частину вул. Середньофонтанської, що у м. Одесі, через кілька секунд її збиває біле авто на швидкості.

21. Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

22. У ст. ст. 87 -88 КПК України перелічені випадки визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини і доказів та відомостей, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого.

23. З урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку, що всі досліджені докази належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

24. Всі ці докази сторони обвинувачення в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного, та дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, є доведеною у повному обсязі.

25. Обвинувачений ОСОБА_1 надав висновок експерта №16897/24488 від 08.10.2021 за результатом проведення судової автотехнічної експертизи по матеріалам справи № 522/8474/17. На вирішення експерту поставлені питання чи потрібно враховувати при розгляді справи переміщення потерпілої з права на ліво та її розворот на 180 градусів і подальше повернення на першу смугу руху. Чи мав можливість водій запобігти ДТП та чи вжив він усіх необхідних заходів. Чи порушив пішохід вимоги ДТП та скільки часу знаходився у полі зору.

26. Згідно зі ст. 101 КПК України кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

27. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

28. Кримінальне провадження чітко врегульоване нормами Кримінального процесуального кодексу України. Кожна процесуальна дія повинна бути виконана у встановлений спосіб і у встановленому порядку. Сторона захисту має більше свободи при зібранні доказів, і строки для таких дій не обмежуються виключно строком досудового розслідування. В той же час, у разі перебування кримінального провадження на стадії судового розгляду, призначати проведення експертизи повинен суд, за клопотанням зацікавленої сторони.

29. Вказані висновки суду узгоджуються з вимогами ст. 342 КПК України, відповідно до яких під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

30. Таким чином саме суд уповноважений давати оцінку обставинам, які можуть свідчити про необхідність проведення експертизи. Так, надана експертиза була проведена тільки 08 жовтня 2021 року, тобто після того як був призначений судовий розгляд, відбулось дослідження письмових доказів та здійснено допити усіх свідків. Сторона захисту, без ініціювання питання щодо призначення експертизи, в порушення встановленого порядку дослідження доказів і в поза процесуальний спосіб залучає експерта для надання висновку. При цьому, такий доказ не відкривався стороні обвинувачення як то встановлено ч. 11 ст. 290 КПК України. Згідно з правовим висновком, який висловив Верховний Суд України у постанові від 16 березня 2017 року № 5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст. 290 КПК України після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.

31. Окрім цього, судом враховано, що надана експертиза за своєю суттю надає оцінку проведеній стороною обвинувачення судовій автотехнічній експертизі, що діючим законодавством не передбачено. Так, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Конкретні ознаки кожної із наведених експертиз перелічені у п. 1.2.14. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5). Проведена експертиза не відповідає жодним із наведених ознак, а тому не може вважатися доказом.

32. Однак найважливішим моментом, щодо наданої експертизи є те, що вона проведена у невстановлений спосіб. Як передбачено Кримінальним процесуальним Кодексом України, експерт має право надавати оцінку тільки тим обставинам, які він сприймав безпосередньо. Зважаючи на той факт, що дана експертиза не була призначена судом, жодні докази (оригінали документів) такому експерту не надавалися. Проведення експертизи по копіям документів є порушенням встановленого порядку проведення експертизи і не може бути джерелом доказів.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_1 .

33. Беручи до уваги вище вказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 .

34. Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України суд враховує вчинення злочину вперше та часткове добровільне відшкодування завданої шкоди.

35. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

36. Суд, при визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

37. Відповідно до вимог Закону України про кримінальну відповідальність, покарання має на меті не тільки кару, а повинне забезпечити перевиховання обвинуваченого, задля недопущення повторення протиправної поведінки з його сторони. Покарання повинно бути справедливим.

38. Так, обвинувачений ОСОБА_1 після дорожньої транспортної пригоди, надав певну суму грошових коштів на лікування потерпілої, про що надано усне підтвердження і самою потерпілою, і письмово у вигляді витягу із руху грошових коштів по банківському рахунку ОСОБА_1 . Також, ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Вказані обставини враховані судом як пом`якшуючі. Однак суд повинен взяти до уваги і обставини злочину, винним у вчиненні якого визнає ОСОБА_1 . Порушення правил дорожнього руху не є умисним злочином, однак у зв`язку із тяжкістю заподіяних збитків суд зобов`язаний давати усесторонню оцінку як діям так і бездіяльності обвинуваченого. Як встановлено із висновків експертиз, у водія були і технічна можливість, і достатній час для вжиття необхідних заходів для уникнення цього ДТП. Хоча цей факт обвинувачений не визнає, що є його правом, але дає право суду дійти висновку, що ОСОБА_1 не достатньо володіє знаннями Правил дорожнього руху.

39. Рішення Верховного суду, у яких надано висновок щодо застосування норм права, є обов`язковими до врахування іншими судами.

40. Так, у Постанові Верховного Суду від 14.05.2020 по справі № № 668/2604/15-к, Верховний Суд зазначив, що незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій зобов`язаний був виконати вимогу пункту 12.3 Правил дорожнього руху і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, а перебування пішохода на проїзній частині дороги, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту ПДР.

41. Із дослідженого в ході судового розгляду відеозапису, встановлено, що водій ОСОБА_1 почав гальмувати тільки коли фактично потерпіла уже знаходилась на передній частині його кузова. Крім цього, як зафіксовано в ході огляду місця події, гальмівний шлях і сліди шин перед місцем наїзду на потерпілу відсутні. Вказані обставини свідчать, що справді водій був неуважний та не слідкував за змінами дорожньої обстановки, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, які були вкрай небезпечними для її життя. Потерпіла тривалий час знаходилась в комі. Зважаючи на її молодий вік отримані травми будуть суттєво погіршувати якість її подальшого життя, і наразі вона є інвалідом. Ці обставини беруться судом до уваги, з метою виявлення ставлення винного до вчиненого ним діяння. ОСОБА_1 перерахував на лікування потерпілій 30 000 грн, чого об`єктивно не достатньо для прийняття рішення, що він усунув заподіяну шкоду чи відшкодував завдані збитки. Також, обвинувачений не висловлював жалю чи осуду щодо вчиненого. Вказані обставини свідчать, що водій легковажно ставиться до заподіяних наслідків, так як і до дотримання вимог Правил дорожнього руху. Суд врахував, що потерпіла переходила проїзну частину у невстановленому місці, однак водій, тобто особа, яка керує джерелом підвищеної небезпеки, повинен був бути готовим до будь-яких змін дорожньої обстановки, а уважність за кермом є основним правилом, порушення якого вимагає більш суворої оцінки вчиненого. За таких обставин, суд не може вважати, що призначення мінімального покарання буде мати достатній виховний вплив на обвинуваченого, і унеможливить в подальшому вчинення будь-яких аналогічних дій, які зможуть мати більш сумні наслідки. Підстав для не призначення альтернативного додаткового покарання не встановлено. Суд також враховує, що застосування додаткового покарання буде сприяти не тільки перевихованню обвинуваченого, а і виконає превентивну функцію покарання щодо інших осіб, сприятиме запобіганню вчинення правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, більш стриманіи? і виваженіи? поведінці водіі?в на дорогах і, як наслідок, приведе до зменшення кількості ДТП. Таким чином, суд вважає, що необхідним і достатнім буде призначення покарання у виді позбавлення волі, із звільненням від його відбування з випробуванням.

Щодо цивільного позову

42. До провадження суду в порядку ст. 128 КПК України, надійшов цивільний позов прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі КУ «Міська клінічна лікарня № 11» про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином у розмірі 13 368, 21 грн, в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої. Також, до провадження суду надійшов цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування завданої їй матеріальної та моральної шкоди завданої злочином у розмірі 50 378 грн та 90 000 грн. Крім цього, просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 10 686 грн. Як співвідповідачів зазначає обвинуваченого ОСОБА_1 та АТ "СК "ІНГО".

43. Від цивільного співвідповідача АТ "СК "ІНГО" надійшли письмові заперечення на цивільний позов, із яких вбачається, що вони просять відмовити у задоволенні позовних вимог так як відсутні підстави для настання цивільної відповідальності водія, тобто відсутній вирок суду, а тому і не настав страховий випадок; у прохальній частині уточненого цивільного позову, потерпіла не просить стягнути із страхової компанії відшкодування шкоди таким чином сама визначила коло відповідальних суб`єктів; із заявою про виплату страхового відшкодування до АТ "СК "ІНГО" потерпіла не зверталась, а копія цивільного позову була надана тільки судом 30.11.2021, так як ДТП мало місце 11.07.2015 трьох-річний строк для відшкодування шкоди пропущений; витрати на лікування не обґрунтовані і відсутні докази, що вони мали місце; зважаючи на необґрунтованість позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, підстав для відшкодування моральної - також немає.

44. Так, відповідно до ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

45. Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

46. За загальним правилом, відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).

47. Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

48. Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

49. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV.

50. Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у законі №1961-IV (ст.3) визначено забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).

51. Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого, відповідно до п. 1.4 ст. 1 вказаного закону, особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

52. За змістом закону №1961-IV (ст.ст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

53. Із вказаних положень Закону встановлено, що для відшкодування завданої шкоди у межах сум застрахованої відповідальності може мати місце тільки коли транспортний засіб знаходиться у правомірному володінні особи, та якщо її відповідальність застрахована у встановленому законом порядку. Із наданих доказів встановлено, що ОСОБА_1 не є власником вказаного транспортного засобу, але правомірно ним володів. Відповідальність за завдану шкоду була застрахована ПРАТ "АСК "ІНГО УКРАЇНА" (АТ "СК "ІНГО"). Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням усіх обставин по справі, ОСОБА_1 є особою, відповідальність якої застрахована. Посилання цивільного співвідповідача на те, що наразі відсутній страховий випадок так як немає вироку суду, суд не бере до уваги. Крім цього, суд враховує, що потерпіла у якості співвідповідача зазначила саме страхову компанію, а тому пред`явила свої вимоги у належний спосіб. Що стосується відсутності попереднього звернення до страхової компанії, то суд звертає увагу на таке.

54. У постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 910/426/17 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зазначив таке: «потерпіла особа не зобов`язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту».

55. Відповідно до правових висновків викладених у постанові ВП ВС по справі №465/4621/16-к від 19.06.2019, обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини. Застосування положень Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

56. У системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

57. Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

58. Водночас у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. Тобто в цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до МТСБУ або страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

59. Тому Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про те, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика (МТСБУ) про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика (МТСБУ) із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ», не є обов`язковим.

60. Таким чином суд дійшов переконання, що за викладених обставин факт пред`явлення вимоги до страхової компанії не є вирішальним при вирішенні цивільного позову у межах кримінального провадження. Потерпіла своєчасно звернулась із позовом про відшкодування завданої їй шкоди, до органу досудового розслідування, тобто протягом встановлених строків. За таких обставин суд вважає заперечення страхової компанії необґрунтованими.

61. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

62. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

63. Після дослідження цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди, суд дійшов переконання, що пред`явлені потерпілою та прокурором вимоги підтверджені належним чином стосовно спричинення матеріальної шкоди. Зважаючи на те, що відповідно до закону, матеріальну шкоду відшкодовує страхувальник, суд вважає за необхідне покласти саме на АТ "СК "ІНГО УКРАЇНА" обов`язок щодо відшкодування цивільного позову у частині спричинення матеріальної шкоди, у межах підтверджених витрат.

64. Так, цивільний позов прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі КУ «Міська клінічна лікарня № 11» про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином у розмірі 13 368, 21 грн належним чином підтверджується довідкою головного лікаря, із зазначенням витрат на лікування потерпілої. Така сума підлягає стягненню у повному обсязі із страхової компанії.

65. Що стосується цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування завданої їй матеріальної шкоди завданої злочином у розмірі 50 378 грн суд враховує таке. Із наданого реєстру видатків (чеків), на лікування потерпілої було потрачено 78682,80 грн. Обвинувачений добровільно перерахував грошові кошти у розмірі 30 000 грн. таким чином, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 48 682, 80 грн. Відшкодування завданої здоров`ю шкоди варто покласти на страхову компанію, в межах страхових сум.

66. Так, згідно з вимогами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із втратою чи пошкодженням її майна.

67. Моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

68. Потерпіла ОСОБА_2 просить стягнути із обвинуваченого витрати за спричинену злочином моральну шкоду. Суд вважає, що справді заподіяні тілесні ушкодження, спричинена непрацездатність та поведінка обвинуваченого могла спричинити суттєву моральну шкоду потерпілій. Протягом тривалого часу судового провадження, останній не визнавав своєї провини, заперечував очевидний факт злочинності своїх дій. Суд вважає, що у обвинуваченого були всі можливості для уникнення таких суспільно-небезпечних наслідків, а тому така поведінка обвинуваченого теж може спричинити моральну шкоду потерпілій. Тривалий час потерпіла перебувала у реанімаційному відділенні у стані коми, перенесла декілька операцій і фактично ніколи більше не зможе мати той стан здоров`я, який вона б мала, без вказаної ДТП. Суд усесторонньо оцінивши наведені обставини обґрунтовано дійшов висновку, що заявлена моральна шкода потерпілою є обґрунтованою у повному обсязі, а тому підлягає стягненню із обвинуваченого.

69. Що стосується витрат на правову допомогу, то питання щодо їх розподілу регулюються вимогами ст. 118, ст. 120 КПК України, та главою 8 вказаного Кодексу, а не шляхом подання цивільного позову, тобто у кримінальному провадженні є недопустимим заявлення цивільного позову задля відшкодування процесуальних витрат, адже це суперечить загальним засадам кримінального провадження.

70. Так, відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

71. Відповідно до висновку сформованого у постанові Великої Палати Верховного суду по справі № 598/1781/17 від 17.06.2020 року, процесуальні витрати на правову допомогу, передбачені статтею 118 КПК України і понесені потерпілим або іншим учасником кримінального провадження не є збитками, то не стягуються шляхом подання цивільного позову у кримінальному провадження або окремого цивільного позову після закриття кримінального провадження. Суддя, який розглядає справу у першій інстанції, зобов`язаний розподілити такі витрати і окремо зазначити про їх розподіл як і у обвинувальному вироку, так і в ухвалі про закриття кримінального провадження.

72. Ч. 1 ст. 124 КПК встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

73. Судом враховано, що за участь під час досудового розслідування, судового провадження, потерпіла просить відшкодувати їй витрати у розмірі 10 686 грн. Вказана сума на розсуд суду є об`єктивною, обґрунтованою а тому підлягає стягненню у поному обсязі.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

74 Рішення щодо речових доказів прийняти на підставі ст. 100 КПК України.

75. Застосовані заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню у зв`язку із постановленням кінцевого рішення по справі.

76. Процесуальні витрати за проведення експертиз стягнути на користь держави з обвинуваченого.

На підставі ст. 75-76, 77 КК України, керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 349,367-368,370-371,373-376,395,532 КПК України, суд -

у х в а л и в:

1. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

2. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання із випробуванням строком на 2 (два) роки.

3. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 і пункту 2 частини 3 статті 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

1. періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4. Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування завданої злочином моральної та матеріальної шкоди- задовольнити частково.

5. Стягнути з АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО" (код ЄРДПОУ 16285602) на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 48 682, 80 грн. (сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят дві гривні вісімдесят копійок).

6. Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти у розмірі 90 000 грн (дев`яносто тисяч гривень).

7. Стягнути із ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 10 686 грн (десять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень).

8. Цивільний позов прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 11» про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

9. Стягнути із АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО" (код ЄРДПОУ 16285602) на користь держави в особі Комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 11» м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, 5 засіб зв`язку : 048-720-25-14 (р/р: 35411001046273, код 02774415, МФО: 828011, ГУ ДКСУ в Одеській області) 13 368, 21 грн (тринадцять тисяч триста шістдесят вісім гривень двадцять одну копійку) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої.

10. Стягнути із ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь держави витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № 3915 від 28.07.2015 технічного стану автомобіля «Nissan Skyline», р\н НОМЕР_1 , у розмірі 246, 00 грн (двісті сорок шість гривень).

11. Стягнути із ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь держави витрати на проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № 3914 від 28.07.2015 по дослідженню автомобіля «Nissan Skyline», р\н НОМЕР_1 , у розмірі 307, 50 грн (триста сім гривень п`ятдесят копійок).

12. Стягнути із ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь держави витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № 5255 від 19.10.2015 по дослідженню обставин наїзду автомобіля «Nissan Skyline», р\н НОМЕР_1 на пішохода, у розмірі 614, 40 грн (шістсот чотирнадцять гривень сорок копійок).

13. Стягнути із ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь держави витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № 3396 від 27.10.2016 по дослідженню обставин наїзду автомобіля «Nissan Skyline», р\н НОМЕР_1 на пішохода, у розмірі 1101 грн (одна тисяча сто одна гривня).

14. Речові докази: автомобіль марки «Nissan Skyline», р.н. НОМЕР_1 переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 вважати переданим за належністю; СD-R диск з відеозаписом- зберігати в матеріалах кримінального провадження.

15. Вирок може бути оскаржений сторонами судового провадження з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

16. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги у випадку її відсутності.

17. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

18. Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокуророві.

20. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Віктор ПОПРЕВИЧ

17.12.2021