Ухвала суду № 102002046, 17.12.2021, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 17.12.2021

Справа № 501/4773/21

2/501/1612/21

УХВАЛА

17 грудня 2021 року суддя Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І., перевіривши виконання вимог статей 175-177 Цивільного-процесуального кодексу України (далі ЦПК) по справі за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

третя особа: Профспілка робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ»

предмет та підстави позову: про скасування наказу №453-о від 09.12.2021 року про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, та зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відстороненням від роботи,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (третя особа: Профспілка робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ») про скасування наказу №453-о від 09.12.2021 про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, та зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, в якому просить скасувати наказ про відсторонення позивача від роботи, та зобов`язати відповідача виплатити йому невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд вважає, що вищевказаний позов слід залишити без руху за таких підстав.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

За змістом цієї норми Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, за вимогами, які випливають із трудових відносин, позивачі не звільняються від сплати судового збору, за винятком двох категорій справ: за вимогами про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 позовні вимоги містять такі вимоги:

1) скасування наказу про відсторонення від роботи;

2) зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи;

3) стягнення моральної шкоди.

Разом з тим, відсторонення від роботи по своїй суті є лише призупиненням виконання працівником своїх трудових обов`язків з відповідними наслідками по оплаті праці та інших трудових гарантій, а не звільнення з роботи, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника.

Відтак, поняття відсторонення від роботи не є тотожним поняттю звільнення з роботи, тому вимога про скасування наказу про відсторонення позивача від роботи повинна бути оплачена судовим збором на загальних підставах, якщо позивач не має інших, передбачених ст.5 Закону України "Про судовий збір", пільг.

Згідно п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн.).

Таким чином, за вимогу про скасування наказу про відсторонення від роботи, яка є вимогою немайнового характеру, позивачу належить сплатити 908,00 гривень судового збору.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду з вимогами: про стягнення моральної шкоди та матеріальної шкоди.

Згідно п.3 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно положень ч.3, 4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Порядок та підстави відшкодування моральної шкоди визначено ст.ст.23, 1167 ЦК України.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені ст.1167 ЦК України. Зокрема, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснено в п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Виходячи з цих обставин, суми заявленої позивачем моральної шкоди в розмірі 3000 грн. в позові не обґрунтовано: - якими міркуваннями керувався позивач при визначенні розміру моральної шкоди; - чи можна вважати розумними вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в такій сумі, виходячи з вимог ст.23 ЦК України; - якими доказами підтверджується завдання позивачу моральної шкоди саме в такому розмірі.

Позивачем не повно викладено обставини справи з зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення моральної шкоди та відповідного розрахунку, згідно якого позивач оцінив свої моральні страждання.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц дійшов до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою.

Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» в редакції від 16.01.2020 року №3674-VI за подання до суду фізичною особою позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Максимальний розмір по такій вимозі законодавцем не обмежено.

За приписами п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Зміст наведеної статті не дозволяє дійти висновку, що від сплати судового збору звільняються позивачі у зв`язку із поданням ними позовів про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Спосіб відшкодування моральної шкоди грішми не підміняє собою розуміння моральної шкоди як немайнової шкоди.

Таким чином, позивач повинен сплатити судовий збір за вимогою про стягнення відшкодування саме моральної шкоди, який відповідно до Закону України «Про судовий збір», складає 2270 грн.

Крім того, щодо вимоги проведення виплати позивачу невиплаченої заробітної плати за час відсторонення від роботи, позовна заява не містить відомостей про розмір заробітної плати позивача, а також обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.185ч.1,258-260,261,353,354 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (третя особа: Профспілка робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ») про скасування наказу №453-о від 09.12.2021 року про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, стягнення моральної шкоди та зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відстороненням від роботи, надавши позивачу строк для усунення недоліків в 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали, в іншому випадку позов вважати неподаним та повернутий позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Іллічівського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко