Ухвала суду № 102001920, 17.12.2021, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/7451/20

№ провадження 2-з/495/206/2021

УХВАЛА

Про відмову в задоволенні заяви

"17" грудня 2021 р. м. Білгород - Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Кравченко І.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Білгород-Дністровська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Білгород – Дністровська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Білгород-Дністровська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкоюта за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Білгород – Дністровська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.04.2021 року прийнято до провадження судді Прийомової О.Ю. дану цивільну справу та призначено підготовче судове засідання на 17.05.2021 року об 15-50 год.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.12.2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Білгород – Дністровська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Білгород-Дністровська міська рада про встановлення порядку користування земельної ділянкою.

16.12.2021 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої позивач вказує, у нерухомому майні за адресою: АДРЕСА_1 співвласники мають наступні частки: ОСОБА_1 – 71/100 частин; ОСОБА_6 – 12/100 частин, ОСОБА_3 – 9/100 частин; ОСОБА_7 – 8/100 частин. Так само даним співвласникам належить право користування їх частками на земельну ділянку, що знаходиться під вищенаведеним нерухомим майном. Предметом позову по справі № 495/7451/20 є встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , в межах часток співвласників у нерухомому майні за вказаною адресою.

ОСОБА_1 у своїй заяві про забезпечення позову звертає увагу, що частка співвласника ОСОБА_2 у розмірі 12/100 за адресою: АДРЕСА_1 належить йому на підставі договору дарування частини комплексу будівель, серія та номер 2427, виданий 31.07.2008 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітовою Т.С., яке складається з будівлі В,Д,Є, градирня, Л, сарай І.

Разом з тим, з реєстраційної довідки вбачається, що 22.01.2021 року за ОСОБА_2 у Реєстрі прав власності було зареєстровано право власності на розмір частки 1/1 на нерухоме майно також у складі будівлі В,Д,Є, градирня,Л, сарай І, однак вже за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для державної реєстрації був зокрема той самий договір дарування частини комплексу будівель і споруд, серія та номер 2427, виданий 31.07.2008 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітовою Т.С.

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на розмір частки 1/1 на нерухоме майно у складі будівель В,Д,Є,градирня,, сарай,І за адресою: АДРЕСА_1 .

Згодом, з`ясувалось,що ОСОБА_2 01.04.2021 року проведено ще одну державну реєстрацію, однак вже як на житловий будинок літ. «Є» та господарські будівлі В,Д,Є, градирня Л, сарай,І за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно наказу Міністерства юстиції України від 22.11.2021 року № 4185/5 було скасовано рішення державного реєстратора Турецького О.С. від 01.04.2021 року № 57430006, яким за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності у складі будівлі В,Д,Є, градирня Л, сарай,І за адресою: АДРЕСА_1 , як на житлове приміщення.

Незважаючи на це, ОСОБА_2 вже подав до Білгород-Дністровської ради розроблену ним документацію на земельну ділянку площею 0,0775 га, за адресою: АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 5110300000:01:002:0957, яку оформив під «житлове» приміщення, яке фактично та юридично є часткою у нерухомому майні за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, позивач наполягає, що відсутність обтяжень вже призвела до проведення ОСОБА_2 державної реєстрації на об`єкт нерухомого майна, який виведений у штучну адресу, переведення цього об`єкту у статус житлового , розроблення технічної документації, отримання кадастрового номера, та може призвести до оформлення прав на земельну ділянку.

За таких обставин, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчинення дій щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема розроблення та затвердження технічної документації, присвоєння кадастрового номеру,та проведення державної реєстрації, оформлення документів на земельну ділянку тощо може призвести до порушення прав позивача та істотно ускладнити виконання, рішення суду у разі його задоволення.

При цьому, вважає, що така заборона не призведе до порушення жодних прав ОСОБА_2 стосовно його майна.

Суд розглядає заяву без повідомлення учасників справи, що відповідає положенню ч.1 ст. 153 ЦПК України, відповідно до якої заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

П. 4 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Арешт майна – це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження для визначення подальшої долі цього майна.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 в межах часток співвласників у нерухомому майні за вказаною адресою.

Між тим, позивач, заявляючи вимогу про накладення арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 вважає її співмірною із заявленим позовом.

Суд не може погодитись з вказаними доводами позивача з підстав того, що спір між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу нерухомого майна виник у іншому судовому провадженні – у справі № 495/1114/21 за позовом про визнання протиправним та скасування рішення та запису про реєстрацію права власності.

Крім того, вважаючи пов`язаними між собою вимоги щодо порядку користування земельною ділянкою та вимоги про визнання протиправним та скасування рішення та запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , в ході розгляду справи позивач заявляла клопотання про об`єднання цих справ в одне провадження.

Натомість, судом у справі № 495/7451/20 постановлено ухвалу про відмову в задоволенні такого клопотання.

З огляду на усе вищевикладене, з`ясувавши обсяг позовних вимог та предмет спору, судом не вбачається існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про встановлення порядку користування земельною ділянкою у разі не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів(п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»)..

Стосовно заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 в частині вимог заборони вчинення будь-яких дій відносно земельної ділянки, то суд зауважує, що Законом визначено, що позов забезпечується забороною вчинення не будь-яких невизначених та не окреслених, а цілком конкретних дій.

Зважаючи, що деякі з імперативних дій заявником все таки визначені, то суд надає оцінку саме цьому спектру дій.

Як вбачається з матеріалів, доданих до заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -9902941012021 від 14.12.2021, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення /відновлення/ меж земельної ділянки в натурі /на місцевості/, земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 вже присвоєно кадастровий номер 5110300000:01:002:0957.

Вказаним спростовуються вимоги позивача про заборону розроблення технічної документації та присвоєння кадастрового номеру.

Стосовно ж вимог про заборону проведення державної реєстрації та оформлення документів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає їх не співмірними із позовними вимогами, адже позовні вимоги зводяться до порядку користування шляхом виділення ОСОБА_1 у особисте користування іншої земельної ділянки, а ствердження позивача стосовно того, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 і є тією ж самою земельною ділянкою по АДРЕСА_1 мають вирішуватись за результатами розгляду справи, а не встановлюватись в порядку розгляду заяви про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Разом з тим, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник не надає доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, що невжиття заявлених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в той час як відповідно до вимог чинного законодавства обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги чи заперечення.

Таким чином, з урахуванням не співмірності заходів забезпечення позову з предметом спору, не відповідністю виду забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, виходячи з необґрунтованості та їх недоведеності, та факту неможливості порушення прав інших осіб постановленням відповідної ухвали, відсутністю доказів імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 247, 258, 260 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Білгород-Дністровська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Білгород – Дністровська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Ухвала може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: