
Справа № 675/1800/21
Провадження № 2-а/675/46/2021
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" грудня 2021 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання – Гук-Миронюк Ю. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначає, що постановою інспектора роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Кукура С. А. серії ЕАО № 4925836 від 19 жовтня 2021 року його притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності було порушення Правил дорожнього руху, а саме те, що 19 жовтня 2021 року о 22 год. 58 хв. у смт. Летичів на 287 км. автомобільної дороги М30 зі сполученням «Стрий – Ізварине» позивач, керуючи транспортним засобом, перевозив великогабаритний вантаж, а саме: трактор та не мав дозвільних документів на проїзд, чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху - порушення Правил дорожнього руху по дорожньому перевезенню небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. ОСОБА_1 вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою, а тому просить її скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення, а також відшкодувати сплачений ним штраф у сумі 510 грн 00 коп з бюджетних асигнувань відповідача.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Линюк В. О. подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому зазначає, що спірна постанова винесена інспектором Кукура С. А. з дотриманням вимог чинного законодавства.
Ухвалою судді від 03 листопада 2021 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду цієї справи по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надіслав письмову заяву, в якій вказав, що просить слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції до суду не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, у поданому до суду відзиві просив слухати справу без участі відповідача.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Із оскаржуваної постанови встановлено, що 19 жовтня 2021 року о 22 год. 58 хв. у смт. Летичів на 287 км. автомобільної дороги М30 зі сполученням «Стрий – Ізварине» ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, перевозив великогабаритний вантаж, а саме: трактор та не мав дозвільних документів на проїзд, чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху - порушення Правил дорожнього руху по дорожньому перевезенню небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
За вказані у той же день дії інспектором роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Кукура С. А. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4925836, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У ст. 14 Закону України від 30.06.1993 р. № 3353 "Про дорожній рух" закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За змістом п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху унормовано, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
За змістом ч. 1 ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, згідно Примітки до вищезазначеної статті дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
У свою чергу, ч. 2 ст. 132-1 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У ст. 73 КАС України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.
При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Крім того, згідно з п.п. 3 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі Порядок № 879), великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (пп. 3 п. 2 Порядку № 879).
Верховний Суд у постанові від 17 січня 2019 року у справі № 539/655/17 вказав, що доказом того, що транспортний засіб належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.
У той же час, відповідачем не надано жодного доказу, який свідчив би про те, що транспортний засіб, яким керував позивач, та/або відповідний вантаж належить до категорії великовантажних або великогабаритних, оскільки будь-які документи, які б фіксували власне габаритно-вагові параметри транспортного засобу, яким керував останній на момент його зупинення, та/або вантажу в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 відмічено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Європейський Суд з прав людини своїх рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем Правил дорожнього руху.
А відтак, постанова серії ЕАО № 4925836 від 19 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Щодо відшкодування позивачу сплаченого штрафу, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Повернення коштів, сплачених позивачем у вигляді штрафу, має здійснюватися на підставі Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 3 вересня 2013 року «Про затвердження Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів».
Згідно з п. 3 Порядку № 787 від 3 вересня 2013 року повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я головного управління Казначейства, або поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку, вказані у заяві платника (його довіреної особи).
Відповідно до п. 5 Порядку № 787 від 3 вересня 2013 року повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідач є контролюючим органом у розумінні положень п. 5 Порядку, оскільки саме на виконання його рішення позивачем сплачено штраф.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Помилково сплачений адміністративний штраф може бути повернуто відповідним управлінням держказначейства у визначеному порядку лише на підставі висновку органу, який застосував адміністративне стягнення (штраф). Тобто фізичній особі необхідно звернутися до відповідного органу з письмовою заявою про надання висновку про повернення помилково сплаченого адміністративного штрафу.
З огляду на викладене, оскільки адміністративний суд обмежений колом питань, вирішення яких належить до його компетенції за результатами розгляду адміністративного позову з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (ч. 3 ст. 286 КАС України), а також враховуючи той факт, що повернення таких коштів здійснюється управлінням держказначейства на підставі висновку органу, який застосував адміністративне стягнення, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи те, що даний позов у частині скасування оспорюваної постанови задоволено, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання адміністративного позову.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 454,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 139, 229, 243-246, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Постанову інспектора роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Кукура Сергія Анатолійовича серії ЕАО № 4925836 від 19 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 ч. 1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 454 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 : місце проживання - с. Клубівка Шепетівського району Хмельницької області, рнокпп – НОМЕР_1 .
Відповідач Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції: адреса місцезнаходження – м. Хмельницький, вул. Коцюбинського, 35/2, код ЄДРПОУ – 40108646.
Текст рішення складено 17 грудня 2021 року.
Суддя: В. І. Столковський
Судове рішення № 102001568, Ізяславський районний суд Хмельницької області було прийнято 17.12.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 675/1800/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: