Вирок № 102000988, 20.12.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/1862/19

Провадження № 1-кп/442/162/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Грицай М.М.,

секретаря судових засідань - Михавко І.І., Антоненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження №12019140140000013, внесене 14.01.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Доброгостів Дрогобицького району Львівської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, непрацюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України,

з участю прокурора - Тидаша О.І.,

представника потерпілого - Мірошнікова П.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченої - адвоката Мамчура І.К.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , працюючи старшим контролером - касиром територіального відокремленого безбалансового відділення IV типу №10013/016 філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», що на вул.Довженка, 1 у м.Трускавці Львівської області, до функціональних обов`язків якої входило забезпечення своєчасного та якісного проведення банківських операцій, організація первинного обліку, збирання, оцінка, опрацювання, накопичення відповідної інформації, організація роботи щодо забезпечення збереження грошових коштів і цінностей, здійснення усіх банківських операцій згідно наданого дозволу, здійснення операцій по платіжному терміналу, видача банківських платіжних карток та ПІН - конвертів для фізичних та юридичних осіб, здійснення закриття операційного дня та складання щоденної звітності, здійснення відповідно до вимог чинного законодавства України та внутрішніх нормативно-правових актів банку ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів, проведення уточнення відомостей, отриманих під час ідентифікації та вивчення клієнтів, ведення електронних анкет клієнтів, визначення критеріїв ризиків клієнтів та здійснення застережних заходів/належних заходів, забезпечення наявності (оновлення) актуальної контактної інформації про клієнта в картці клієнта в АБС (автоматизованій банківській системі); будучи матеріально-відповідальною особою за зберігання, обробку, перерахування, приймання, видачу і перевезення цінностей, допустила службову недбалість внаслідок неналежного виконання нею своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам юридичної особи, за наступних обставин.

ОСОБА_1 , перебуваючи 27.07.2017 на своєму робочому місці у приміщенні територіального відокремленого безбалансового відділення №10013/016 філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» на вул.Олександра Довженка, 1 у м.Трускавці Львівської області, отримавши від невстановленої слідством особи підроблені паспорт громадянина України та картку платника податків на ім`я ОСОБА_2 , із внесеними до них невстановленою особою завідомо неправдивими анкетними даними, всупереч вимог п.п. 3.7.4. та 3.7.5 та додатку 3 «Порядку емісії та обслуговування платіжних карток в установах АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» № 196 від 28.03.2012 (із подальшими змінами), п.2.39 посадової інструкції, увійшла до автоматизованої системи «БАРС» під авторизованим логіном та паролем, ввела наданий ідентифікаційний код, відкрила вкладку клієнта ОСОБА_2 , використовуючи свій електронний підпис, внесла відомості в автоматизовану банківську систему «Барс» про відкриття банківського карткового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак сформувала і роздрукувала заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) №48700/270717 від 27.07.2017, у яку внесла достовірні анкетні відомості ОСОБА_2 , зазначені у автоматизованій банківській системі «Барс», а не відомості, зазначені у наданих невстановленою особою паспорті громадянина України та картці платника податків на його ім`я, після чого надала невстановленій особі для підпису, таким чином відкрила банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 та видала невстановленій особі банківську платіжну картку «MasterCard Debit Standart» та пін - конверт.

У подальшому, невстановлені слідством особи 28.07.2017 о 23:18 год, 15.08.2017 о 23:36 год, 15.08.2017 о 23:39 год, 16.08.2017 о 16:28 год, 23.08.2017 о 21:50 год, 13.09.2017 о 17:58 год через засоби системи дистанційного обслуговування WEB-банкінг ПАТ «Державний ощадний банк України» перевели кошти з карткового рахунку № НОМЕР_2 та поточного рахунку № НОМЕР_3 , відкриті на ім`я ОСОБА_2 , на картковий рахунок № НОМЕР_1 відповідно в сумі 8164 грн, 10000 грн, 39000 грн, 60000 грн, 40000 грн та 1050 грн, після чого, використовуючи банківську платіжну картку типу «Master Card Debit Standart» та пін - конверт, виданий невстановленій слідством особі, такі привласнили кошти ПАТ «Державний ощадний банк України» в загальній сумі 158214 грн, шляхом їх зняття у банкоматах міста Дрогобича Львівської області невстановленими слідством особами на площі Ринок, 1 о 23:23 - 23:24 год 28.07.2017, на вул.Грушевського, 170 о 23:35 - 23:36 год 09.08.2017, о 00:04 - 01:54 год 16.08.2017, о 00:09 - 05:30 год 17.08.2017, о 02:35 - 02:39 год 26.08.2017, о 21:23 год 13.09.2017.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , які виразились у службовій недбалості, АТ «Державний ощадний банк України» завдано збитки у розмірі 158214,00 грн, який більш, ніж в сто разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (станом на липень 2017 року), що є істотною шкодою.

АТ «Державний ощадний банк України» подано позовну заяву, в якій просять стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» 158214,00 грн на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.3 ст.191 КК України, в межах даного кримінального провадження.

Обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину за ч.3 ст.191 КК України заперечила, позовні вимоги не визнала і пояснила суду, що у 2017 році вона працювала касиром - контролером Ощадбанку. У згаданий день вона працювала у відділенні банку і була велика черга, оскільки люди сплачували комунальні платежі. Вона намагалася все робити швидко, оскільки люди сварилися через те, що довго чекають, і ще повинні були приїхати інкасатори, тому вона змушена була одночасно підготувати касу. Тоді підійшов незнайомий їй чоловік, якого вона раніше ніколи не бачила, і попросив відкрити рахунок (соціальну картку). Помітивши, що він з міста Борислава, ще перепитала його, чому він надумав у Трускавці звернутися у відділення банку. Той пояснив, що був неподалік і вирішив зайти, оскільки йому мали перерахувати на картку кошти за субсидії. Він надав їй паспорт та довідку з ідентифікаційним кодом. Вона, відповідно, такий код ввела в банківську систему «Барс», після чого їй висвітлилася анкета на клієнта банку ОСОБА_2 . Не заперечує, що вона усвідомлювала про наявність у такої особи відкритого рахунку в банку (хоча таких даних у системі вона не бачила), однак, звіривши дані наданого особою паспорта з анкетою, переконана була, що це і є той самий клієнт банку. Вона звірила прізвище, ім`я, по-батькові, серію і номер паспорта, адресу реєстрації, які співпали з даними в анкеті, а також - де та ким виданий і дату його видачі. Не пригадує, чи звіряла дату народження, але, оскільки така ніколи не змінюється, то можливо й не вважала за необхідне це зробити. Відомості про місце народження особи є в системі, однак, в іншому пункті анкети, тому теж на такі не звернула уваги. Вона звертала увагу на дані, які можуть змінюватися, наприклад, місце реєстрації (проживання). Запевняє, що коли звіряла дані про особу, такі для неї співпадали, тому вважала, що невідомий чоловік, який надав документи, є клієнтом банку, на якого вона відкрила анкету. Якби вона помітила якісь невідповідності, то відмовила б в обслуговуванні такої особи. Проте, чому вона не виявила розбіжність у даті видачі паспорта, не може пояснити. Тоді вона вважала, що все співпадає. Також пояснила, що коли вона встала, щоб піти скопіювати паспорт і код, невідомий чоловік сказав їй, що має копії цих документів, тому немає необхідності їх робити. Взявши у нього ці копії з метою економії часу, вона звірила їх з оригіналами та, відповідно, завірила своїм підписом. Після цього видрукувала з системи необхідні документи, які теж підписала, та видала згаданій особі банківську картку.

У свою чергу, ОСОБА_1 не заперечує, що провела не повну ідентифікацію особи, зокрема, погоджується з таким викладом у висновках службового розслідування. Зазначила, що зі своєю посадовою інструкцією була ознайомлена. Їй також було відомо, які саме дії вона повинна була вчинити при відкритті рахунку. Однак, вказує, що жодної участі з невідомою особою у вчиненні злочину не брала. Доповнила, що незадовго до події, у них на роботі була нарада, на якій керівництво звертало увагу на недостатню кількість відкритих працівниками банку рахунків. Тому вважає, що це також могло вплинути на її дії, а тим більше, зважаючи на велику кількість людей у відділенні цього дня, в якому вона працювала одна. Про те, що паспорт і довідка були підробленими, їй стало відомо лише згодом, коли розпочалось службове розслідування, під час якого вона пояснювала все те саме. Не заперечує, що можливо і не все перевірила при ідентифікації особи, однак, жодного умислу на вчинення злочину у неї не було, оскільки переконана була, що відкриває рахунок справжньому клієнту банку, а тому не вважала, що є хоча б якийсь ризик заволодіння коштами невідомою особою. Оскільки договір та заява видруковуються із системи, де містяться вже усі дані клієнта, вона, підписуючи вказані документи, не звіряла ще раз такі дані.

Захисник обвинуваченої - адвокат Мамчур І.К. просить виправдати ОСОБА_1 у розтраті ввіреного їй чужого майна за попередньою змовою групою осіб із невстановленою особою, та зазначив, що досудовим розслідуванням не встановлено будь-якого зв`язку обвинуваченої з невідомою їй особою, яка заволоділа коштами банку. Сторона захисту погоджується з тим, що ОСОБА_1 відкрила рахунок на ім`я клієнта банку ОСОБА_2 та видала картку іншій невстановленій особі, проте, такими діями вона проявила службову недбалість, оскільки ці дії в жодному разі не були умисними, позаяк у разі виявлення останньою підроблення документів чи їх невідповідність, вона б обов`язково відмовила цій особі в обслуговуванні та повідомила службу безпеки банку.

Представник потерпілої особи та цивільного позивача АТ «Державний ощадний банк України» - Мірошніков П.В. у судовому засіданні пояснив суду, що обвинувачена ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з АТ «Державний ощадний банк України» з 2015 року. 26.02.2015 між сторонами було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді Трускавецького відділення банку (на вул.Довженка), мала обов`язки, передбачені посадовою інструкцією та договором про матеріальну відповідальність. За результатами службового розслідування банком встановлено, що ОСОБА_1 відкрила картковий рахунок на ім`я ОСОБА_2 (клієнта банку) та видала невстановленій особі банківську картку, хоча остання стверджує, що документи отримала від ОСОБА_2 . Однак, особа, яка за твердженнями обвинуваченої була нею проідентифікована, не є клієнтом банку. Оскільки у відділенні ОСОБА_1 працювала сама, то й очевидців події не було. Зазначив, що ОСОБА_1 , отримавши від невідомої особи копію паспорта та ідентифікаційного коду, відкрила картковий рахунок. Вважає, що такі її дії були усвідомленими та неправомірними, оскільки вона повинна була належним чином провести ідентифікацію особи у відповідності до Положення №196, в якому передбачено, що для відкриття рахунку необхідно встановити особу за паспортом і кодом (оригіналами документів). Проте, обвинувачена, не отримавши належних оригіналів зазначених документів, роздрукувала відповідну заяву та завершила усі необхідні дії для відкриття банківського рахунку. При цьому, в договорі на відкриття рахунку вказала, що ОСОБА_2 , 1932 року народження, уродженець Польщі, є клієнтом банку, хоча завірила копію паспорта (підпис та печатка), надану невідомою особою, згідно з якою ОСОБА_2 народився 1982 року в м.Бориславі. Крім цього, в отриманій нею копії паспорта зазначено, що такий видано у 2008 році, а в договорі ОСОБА_1 вказала, що ідентифікувала особу за паспортом, виданим у 1996 році. Після цього обвинувачена видала банківську картку невідомій особі, яка насправді не була клієнтом банку.

Вважає, що оскільки такі дії вчинені однією особою, в один час, без будь-якого стороннього впливу, при цьому, обвинувачена працювала в банку вже тривалий час і достеменно знала, що поточний рахунок відкривається на договірній основі для здійснення розрахунково-касових операцій, відповідно, на його думку, вказане виключає ймовірність допущеної нею помилки.

Доповнив, що платіжна картка використовується з метою оплати вартості товару, здійснення перерахунку коштів на інші рахунки тощо, не відвідуючи установу банку. Тобто, відкривши поточний рахунок невідомій особі і видавши банківську картку, ОСОБА_1 фактично надала доступ такій особі до грошових коштів, а тому, на його думку, переслідувала виключно корисливий мотив. Як наслідок, з рахунку справжнього клієнта банку - ОСОБА_2 , 1932 року народження, кошти були переведені на рахунок, відкритий ОСОБА_1 , а в подальшому - зняті в загальному розмірі 158214 грн та привласнені невстановленою особою. ОСОБА_2 пояснював, що на банківському рахунку зберігав близько 150 тис. грн, однак, поза межами банку вказаними коштами не розпоряджався.

Вважає, що ОСОБА_1 , як працівник банку, якій були ввірені кошти, тобто, будучи матеріально відповідальною особою на договірній основі та згідно з посадовою інструкцією, повинна нести відповідальність за вчинені нею протиправні дії. Просить задоволити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути заподіяні обвинуваченою збитки в користь банку, оскільки банк прийняв від клієнта ОСОБА_2 кошти у своє розпорядження під повну відповідальність, а відтак, з моменту внесення коштів на банківський рахунок стає їх власником, зобов`язуючись такі повернути чи розпорядитися за бажанням клієнта.

Щодо міри покарання - просить призначити таке у відповідності із законом.

За змістом ст. ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об`єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Крім цього, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об`єм цього обов`язку може змінюватись залежно від природи рішення.

Суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність підсудного.

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об`єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.

З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини, у кримінальному процесуальному кодексі України вказано, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винуватість підсудного у вчиненні злочину доведена.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що, будучи призначеною, відповідно до розпорядження №152 від 14.04.2017 керуючої територіального відокремленого безбалансового відділення №10013/012 філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», старшим контролером-касиром територіального відокремленого безбалансового відділення IV типу №10013/016 філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», що на вул.Довженка, 1 у м.Трускавці Львівської області, до функціональних обов`язків якої, згідно посадової інструкції, затвердженої 05.01.2017 начальником філії-Львівського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», входило забезпечення своєчасного та якісного проведення банківських операцій, організація первинного обліку, збирання, оцінка, опрацювання, накопичення відповідної інформації, організація роботи щодо забезпечення збереження грошових коштів і цінностей, здійснення усіх банківських операцій згідно наданого дозволу, здійснення операцій по платіжному терміналу, видача банківських платіжних карток та ПІН - конвертів для фізичних та юридичних осіб, здійснення закриття операційного дня та складання щоденної звітності, здійснення відповідно до вимог чинного законодавства України та внутрішніх нормативно-правових актів банку ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів, проведення уточнення відомостей, отриманих під час ідентифікації та вивчення клієнтів, ведення електронних анкет клієнтів, визначення критеріїв ризиків клієнтів та здійснення застережних заходів/належних заходів, забезпечення наявності (оновлення) актуальної контактної інформації про клієнта в картці клієнта в АБС (автоматизованій банківській системі), будучи матеріально-відповідальною особою за зберігання, обробку, перерахування, приймання, видачу і перевезення цінностей на підставі договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 25.04.2016, за попередньою змовою в групі осіб з невстановленими слідством особами здійснила розтрату ввіреного їй майна, а саме, грошових коштів АТ «Державний ощадний банк України».

Вказаний злочин, згідно з обвинувальним актом, вчинено за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із невстановленими слідством особами, всупереч вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інтересів банку та його клієнта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого на АДРЕСА_2 , 27.07.2017, перебуваючи на своєму робочому місці у приміщенні територіального відокремленого безбалансового відділення №10013/016 філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», на вул.Олександра Довженка, 1 у м.Трускавці Львівської області, отримавши від невстановленої слідством особи підроблені паспорт громадянина України та картку платника податків на ім`я ОСОБА_2 , із внесеними до них завідомо неправдивими анкетними даними, достовірно знаючи про те, що невстановлена слідством особа, що подала підроблені документи на ім`я ОСОБА_2 , не є клієнтом банку, всупереч вимог п.п.3.7.4. та 3.7.5 та додатку 3 «Порядку емісії та обслуговування платіжних карток в установах АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» № 196 від 28.03.2012 (із подальшими змінами), п.2.39 посадової інструкції, не маючи наміру ідентифікувати особу, умисно, з корисливого мотиву, з метою протиправного обернення чужого майна, а саме грошових коштів АТ «Державний ощадний банк України», на користь невстановленої слідством особи, увійшла до автоматизованої системи «БАРС» під авторизованим логіном та паролем, ввела наданий ідентифікаційний код, відкрила вкладку клієнта ОСОБА_2 , достовірно знаючи про невідповідність інформації стосовно анкетних даних клієнта таких, які містяться у наданих підроблених паспорті громадянина України щодо дати народження, дати видачі паспорту, місця народження, та картці платника податків щодо дати народження клієнта, усвідомлюючи, що невстановлена слідством особа, яка надала їй копії документів на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є клієнтом банку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , використовуючи свій електронний підпис, внесла неправдиві відомості в автоматизовану банківську систему «Барс» про відкриття банківського карткового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому сформувала і роздрукувала заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) №48700/270717 від 27.07.2017, у яку внесла достовірні анкетні відомості ОСОБА_2 , зазначені у автоматизованій банківській системі «Барс», а не відомості, зазначені у наданих невстановленою особою паспорті громадянина України та картці платника податків на його ім`я, після чого надала невстановленій особі для підпису, таким чином з корисливих мотивів, які полягали в протиправному оберненні майна AT «Ощадбанку» на користь іншої невстановленої слідством особи, та з метою розтрати коштів незаконно відкрила банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 та видала невстановленій особі банківську платіжну картку «MasterCard Debit Standart» та пін - конверт.

У подальшому, невстановлені слідством особи 28.07.2017 о 23:18 год, 15.08.2017 о 23:36 год, 15.08.2017 о 23:39 год, 16.08.2017 о 16:28 год, 23.08.2017 о 21:50 год, 13.09.2017 о 17:58 год через засоби системи дистанційного обслуговування WEB-банкінг ПАТ «Державний ощадний банк України» перевели кошти з карткового рахунку № НОМЕР_2 та поточного рахунку № НОМЕР_3 , відкриті на ім`я ОСОБА_2 , на картковий рахунок № НОМЕР_1 відповідно в сумі 8164 грн, 10000 грн, 39000 грн, 60000 грн, 40000 грн та 1050 грн, після чого, використовуючи банківську платіжну картку типу «Master Card Debit Standart» та пін - конверт, виданий невстановленій слідством особі, такі привласнили кошти ПАТ «Державний ощадний банк України» в загальній сумі 158214 грн, шляхом їх зняття у банкоматах міста Дрогобича Львівської області невстановленими слідством особами на площі Ринок, 1 о 23:23 - 23:24 год 28.07.2017, на вул.Грушевського, 170 о 23:35 - 23:36 год 09.08.2017, о 00:04 - 01:54 год 16.08.2017, о 00:09 - 05:30 год 17.08.2017, о 02:35 - 02:39 год 26.08.2017, о 21:23 год 13.09.2017.

Внаслідок вчинення злочинних дій у вказаний спосіб, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1 за попередньою змовою із невстановленими особами, групою осіб розтратила кошти ПАТ «Державний ощадний банк України» на вищевказану суму.

Такі дії обвинуваченої ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.191 КК України, як розтрата чужого майна, яке було їй ввірене, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Проте, як вбачається з Порядку відкриття, ведення та закриття рахунків фізичних осіб у національній валюті установами АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 16.02.2001 №17-2, із внесеними змінами та доповненнями, установи Банку зобов`язані ідентифікувати відповідно до законодавства України клієнтів, що відкривають рахунок. Фізична особа, яка відкриває рахунок, має пред`явити уповноваженому працівнику банку документи, що посвідчують її особу і дають змогу її ідентифікувати. Уповноважений працівник установи банку здійснює ідентифікацію фізичної особи, яка відкриває рахунок, і робить у присутності цієї особи копії сторінок паспорта або документа, що його замінює, а також копію документа, виданого органом державної податкової служби, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Копії документів для відкриття рахунку також можуть бути самостійно зроблені особою, яка відкриває рахунок, і надані уповноваженому працівнику установи банку разом з оригіналами цих документів.

У Порядку емісії та обслуговування платіжних карток в установах АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» від 13.11.2015 №990, із внесеними змінами, визначено, що незалежно від того чи має клієнт діючі рахунки у банку, ідентифікація його та відкриття йому рахунку здійснюється у порядку згідно розділу 3; якщо під час ідентифікації клієнта були виявлені ознаки потенційного шахрайства або правопорушення, за які передбачена кримінальна відповідальність, відповідальний працівник фронт-офісу повідомляє по телефону підрозділ банківської безпеки установи банку.

Як вбачається з висновку службового розслідування від 10.01.2018, проведеного з метою встановлення причин та обставин списання коштів з рахунків громадянина ОСОБА_2 в сумі 158214,00 грн, відкритих у ТВБВ №10013/016 філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», комісією було встановлено наступне. До старшого контролера - касира ТВБВ №10013/016 ОСОБА_1 27.07.2017 звернулася особа, яка надала документи на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема: паспорт НОМЕР_4 , виданий Бориславським МВ УМВСУ у Львівській області 16.09.2008, довідку про присвоєння ПН №1199302653, з проханням відкрити картковий рахунок. З пояснень ОСОБА_1 , клієнт пред`явив для ідентифікації оригінали документів і коли вона хотіла зробити копії даних документів, клієнт заявив, що у нього є копії і надав такі їй. Після подачі відповідної заяви та укладення договору на ім`я ОСОБА_2 , було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 . Окрім цього, клієнту видано платіжний засіб - банківську платіжну картку «MasterCard Debit Standart». У подальшому, невстановлена особа, з використаням Web-банкінгу здійснила переказ коштів між картками ОСОБА_2 , а кошти були зняті в банкоматах АТ «Ощадбанк» на загальну суму 158110,00 грн.

У вказаному висновку службового розслідування також зазначається, що шляхом візуального аналізу документів, долучених при відкритті рахунку у ТВБВ №10013/016, встановлено розбіжність інформації по даті народження вкладника (в автоматизованій системі «Барс» та ПК «Електронний архів» - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в копії паспорта - ІНФОРМАЦІЯ_3 ); невідповідність інформації по даті видачі паспорта (в автоматизованій системі «Барс» та ПК «Електронний архів» - 16.08.1996, а в копії паспорта - 16.09.2008); невідповідність інформації по місцю народження (в автоматизованій системі «Барс» та ПК «Електронний архів» - с.Розділля Польща, а в копії паспорта - м.Борислав). Оскільки фотокартка та інформація, подані у ТВБВ №10013/016 м.Трускавець, кардинально відрізнялись від інформації, що містилась у ПК «Електронний архів» по клієнту ОСОБА_2 , а старший контролер - касир ОСОБА_1 не провела належним чином ідентифікацію клієнта, таким чином вона надала можливість невстановленій особі викрасти кошти з рахунку ОСОБА_2 .

Крім цього, з висновку службового розслідування видно, що згідно інформації програмного комплексу CardManegement 04.08.2017 було перевипущено картку по рахунку ОСОБА_2 провідним економістом НОМЕР_5 ОСОБА_3 . Згідно пояснення останньої, 04.08.2017 нею було здійснено перевипуск карти у присутності клієнта, однак, порушено п.3.3 Порядку емісії та обслуговування платіжних карток в установах АТ «Ощадбанк» в частині ідентифікації клієнта. Перевипуск картки дав можливість доступу до користування коштами клієнта через систему Web-банкінг та її подальше зняття через банкомати.

На підставі викладеного, за результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що за грубе порушення вимог пунктів 3.7.4 та 3.7.5 та додатку 3 Порядку емісії та обслуговування платіжних карток в установах АТ «Ощадбанк» до старшого контролера - касира ОСОБА_1 слід застосувати заходи дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за втрату довір`я. Враховуючи, що в ході службового розслідування не вдалося встановити особу, винну у незаконному заволодінні коштами ОСОБА_2 в сумі 158214,00 грн, комісія запропонувала звернутися із заявою до правоохоронних органів про порушення кримінального провадження.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що у 2017 році вона працювала провідним спеціалістом Трускавецького відділення Ощадбанку і здійснила перевипуск банківської картки невідомій особі, яку не ідентифікувала належним чином. Коли у відділення звертається клієнт банку, працівник вводить в автоматизовану систему ідентифікаційний код особи, після чого в комп`ютері відображаються всі дані такого клієнта. Із системи зрозуміло, що в клієнта є відкриті рахунки, проте, операцій по них не видно. Вказала, що при ідентифікації особи звіряються особисті дані такої, в тому числі місце прописки, дата видачі паспорта, які у разі їх зміни, корегуються у системі. Однак, у разі виявлення будь-яких невідповідностей у даних, які є незмінними, припиняється проведення банківської операції.

Стороною обвинувачення надано також висновок експерта №6/600 від 21.11.2018, яким зокрема підтверджується, що рукописні записи, наявні в описі документів до справи з юридичного оформлення рахунку від 27.07.2017 (клієнт ОСОБА_2 ), копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 та копії картки платника податків на ім`я ОСОБА_2 , розписці про отримання платіжної картки та ПІН-конверту від 27.07.2017 (держатель картки - ОСОБА_2 ) - виконані ОСОБА_1 .

Висновком експерта №6/51 від 05.02.2019 стверджується те, що підписи від імені ОСОБА_2 у документах, сформованих на відкриття рахунку, в тому числі, розписці про отримання платіжної картки та ПІН-конверту від 27.07.2017 (держатель картки - ОСОБА_2 ) - виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

У той же час, обвинувачена не заперечує вказані факти, оскільки погоджується з тим, що відкрила картковий рахунок на ім`я клієнта банку ОСОБА_2 , вважаючи, що до неї звернувся саме цей клієнт, а платіжну картку, як стало їй лише згодом відомо, видала невстановленій особі за підробленими документами.

З висновку експерта №6/684 від 11.12.2018 вбачається, що зображення відбитку штампу «зареєстровано шлюб» в копії паспорта із серійним номером НОМЕР_4 виконане за допомогою певного пристрою чи техніки, і таке зображення є копією прямокутного штампу, який надано в якості зразка та міститься в паспорті із серійним номером НОМЕР_6 , виданому на ім`я ОСОБА_4 .

Проте, вказаними висновками експертів не підтверджується факт змови обвинуваченої ОСОБА_1 із невстановленими слідством особами, спрямованої зокрема на вчинення дій, пов`язаних із розтратою ввірених їй коштів.

Водночас, суд бере до уваги показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які в судовому засіданні пояснили, що входили у склад комісії та проводили службове розслідування по вищезгаданому випадку. Ними досліджувалось питання з приводу правомірності видачі працівником банку ОСОБА_1 банківської картки та ідентифікації особи, якій ця картка була видана. За результатами розслідування було встановлено, що ідентифікацію особи було проведено із порушенням встановлених вимог. Зокрема, ОСОБА_1 взяла в цієї особи копії документів, хоча повинна була зробити такі самостійно. «Барс» - програмне забезпечення банку, в якому касир звіряє всі дані, які підтверджують особу, у випадку наявності уже відкритого рахунку у такої особи; якщо ж рахунок відкривається вперше, то касиром вносяться такі дані у вказану програму. На час службового розслідування ОСОБА_1 письмово пояснила, що взяла в особи оригінал паспорта і звірила необхідні дані з тими, що містилися в системі «Барс»; вказана особа також надала їй копію паспорта, яку вона прийняла і особисто завірила. Однак, у результаті розслідування було виявлено розбіжності в даних паспорта справжнього клієнта ОСОБА_2 та паспорта особи, якій було видано картку на ім`я останнього. Дані клієнта вони брали з електронного архіву банку. Таким чином, ОСОБА_1 не належно встановила особу, яка до неї звернулася, а при виявленні таких розбіжностей, повинна була відмовити у проведенні банківської операції. Оскільки комісія не встановила особу, яка привласнила кошти, то вирішили звернутися до правоохоронних органів.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що працювала на посаді керуючої Трускавецького відділення. За вказівкою головного ревізора, вона поїхала у відділення, де працювала ОСОБА_1 ; остання надала їй справу ОСОБА_2 про відкриття карткового рахунку. Їй невідомо було підстави проведення перевірки, однак, коли переглянула цю справу, то зауважила, що копія паспорта - кольорова. Знаючи, що у відділенні немає ксерокса, який би робив кольорові копії, вона зрозуміла, що ОСОБА_1 взяла в особи цю копію, хоча повинна була зробити таку самостійно.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що у згаданий період, під час проведення ревізії, була виявлена нетипова операція - зняття коштів клієнта ОСОБА_2 близько 150 тисяч гривень. У зв`язку з цим було створено відповідну комісію для службового розслідування, якою були встановлені грубі порушення старшим контролером - касиром ОСОБА_1 . Остання не ідентифікувала особу, якій видала картку. Після того, як ОСОБА_1 ввела в систему «Барс» код особи, у такій відобразилися усі дані клієнта. Тому вона повинна була виявити розбіжності у даних, які містилися у документах, наданих особою, та в системі «Барс» і припинити здійснювати банківську операцію. Однак, у подальшому ОСОБА_1 видрукувала із системи «Барс» відповідну заяву, яка дається на підпис клієнту, та видала банківську картку. У справі про відкриття рахунку ОСОБА_2 була така заява, в якій містилися правдиві дані про нього, зокрема, зазначений 1932 рік народження. Оскільки заява видрукувана із системи, то в ній містяться дані клієнта, тобто, дані із системи.

З показань свідка ОСОБА_10 судом встановлено, що до неї, як працівника банку, наприкінці серпня 2017 року звернувся ОСОБА_2 з проханням перевірити наявність коштів на його депозитному рахунку. Перевіряючи такий, вона виявила, що, починаючи з кінця липня, його кошти перераховувались частинами на інший рахунок через інтернет. Згодом вона йому повідомила, що коштів на його рахунках взагалі немає.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що про даний випадок йому стало відомо лише під час першого розгляду даної справи в суді; участі у перевірці він не приймав. Проте, як спеціаліст, працюючи в банку у відділі електронної комерції та платіжних засобів, ознайомлювався з висновком службового розслідування. Зазначив, що ОСОБА_1 при відкритті рахунку повинна була взяти в особи оригінал паспорта та коду, звірити всі персональні дані клієнта, які містяться в системі «Барс», з даними отриманого паспорта, самостійно зробити копію такого та завірити. Тобто, обвинувачена зобов`язана була провести ідентифікацію особи по оригіналу паспорта. У разі виявлення розбіжностей, відмовити у проведені операції та повідомити відповідну особу.

Крім цього, стороною обвинувачення надано наказ №62-к від 20.01.2016 «Про переведення ОСОБА_1 », розпорядження №152 від 14.04.2017 керуючої територіального відокремленого безбалансового відділення №10013/012 філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 25.04.2016, посадову інструкцію старшого контролер - касира територіально відокремленого безбалансового відділення, затверджену начальником філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», копії матеріалів справи з юридичного оформлення рахунку фізичної особи - клієнта ОСОБА_2 від 27.07.2017 та матеріалів службового розслідування щодо списання коштів ОСОБА_2 , фотоматеріали з банкомату по зняттю коштів з картки клієнта ОСОБА_2 .

Отже, зібраними доказами та дослідженими у їх сукупності стверджується той факт, що ОСОБА_1 вчинила службову недбалість внаслідок неналежного виконання нею своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало шкоди АТ «Ощадбанк» на суму 158214,00 грн.

У той же час, зібрані докази не вказують на умисний характер таких дій ОСОБА_1 , а також жодним чином не доводять наявності у неї корисливого мотиву. Обвинувачена надала послідовні покази щодо своїх дій, заперечуючи злочинний умисел і корисливий мотив, та вказала, що фактично через велику кількість людей у цей день у відділенні та, відповідно, поспіх неповно встановила анкетні дані особи, яка до неї звернулась, але переконана була у правомірності своїх дій, як і в тому, що ця особа є клієнтом банку, однак, у разі виявлення нею невідповідності даних, обов`язково припинила б проведення банківської операції. Стороною обвинувачення, в свою чергу, не спростовано вказаних доводів ОСОБА_12 . Натомість, слід звернути увагу, що жодних неправдивих відомостей, які б відповідали підробленому паспорту, в автоматизовану систему «Барс» обвинувачена не вносила, що стверджується видрукуваними нею ж заявою та договором з цієї системи, в яких зазначені правдиві дані клієнта. Таким чином, відсутні належні та беззаперечні докази, які б доводили, що ОСОБА_1 не мала наміру ідентифікувати особу через те, що достовірно знала про надання невстановленою особою підроблених документів на ім`я ОСОБА_2 та про невідповідність інформації стосовно анкетних даних клієнта такій, яка міститься у наданих підроблених документах, і що така особа не є клієнтом банку. Відповідно, не надано доказів, що ОСОБА_1 умисно провела неповну ідентифікацію особи та з корисливого мотиву, з метою протиправного обернення чужого майна, а саме грошових коштів АТ «Державний ощадний банк України», на користь невстановленої слідством особи, вчинила зазначені вище дії.

Слід звернути увагу, що обвинувачення не може ґрунтуватися на здогадках та припущеннях, що, на думку суду, має місце у даній справі. Так, у фабулі обвинувачення, зокрема зазначається, що ОСОБА_1 з корисливих мотивів, які полягали у протиправному оберненні майна AT «Ощадбанку» на користь іншої невстановленої слідством особи, та з метою розтрати коштів незаконно відкрила банківський рахунок на ім`я ОСОБА_2 та видала невстановленій особі платіжну картку і пін-конверт.

Розтрата передбачає умисне незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. У результаті розтрати винний умисно поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб тощо.

Обов`язковою суб`єктивною ознакою розтрати майна є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, намір збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Однак, стороною обвинувачення не надано доказів, які б доводили умисний характер дій ОСОБА_1 щодо розтрати коштів АТ «Державний ощадний банк України» в загальній сумі 158214 грн, а також наявність у неї при цьому певного корисливого мотиву, особливо з урахуванням того, що відсутні докази попередньої змови ОСОБА_1 та іншої невстановленої слідством особи. Зокрема, відсутні докази її незаконного збагачення чи такого наміру, або ж - її зацікавленості в долі інших осіб, незаконно збагачених внаслідок її дій.

Суд бере до уваги фотоматеріали з банкомату по зняттю коштів з картки клієнта ОСОБА_2 , з яких вбачається чоловіча статура.

Поряд з тим, стороною обвинувачення зібрано та надано суду докази, якими стверджується, що невстановлені слідством особи через засоби системи дистанційного обслуговування WEB-банкінг ПАТ «Державний ощадний банк України» перевели кошти з карткового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2 , на картковий рахунок № НОМЕР_1 , після чого, використовуючи банківську платіжну картку типу «Master Card Debit Standart» та пін - конверт, виданий невстановленій слідством особі, привласнили кошти ПАТ «Державний ощадний банк України» в загальній сумі 158214 грн, шляхом їх зняття у банкоматах міста Дрогобича Львівської області невстановленими слідством особами.

Однак, вищезазначене жодним чином не доводить попередньої змови ОСОБА_1 із невстановленими особами та умисний характер її дій щодо розтрати нею в групі осіб ввіреного їй майна - коштів Ощадбанку на вказану суму.

При розгляді даного кримінального провадження судом було досліджено зібрані сторонами кримінального провадження докази в порядку та в обсязі, визначеному за згодою всіх учасників процесу, з урахуванням положень ст. 95 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні, серед іншого, підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту ст. 92 КПК України вбачається, що обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 94 КПК України, зокрема, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" роз`яснено, що висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

Таким чином, вищенаведені докази, аналізуючи їх в сукупності, не довели, що характер дій ОСОБА_1 був умисним і що у неї був певний корисливий мотив, який спонукав до попередньої змови ОСОБА_1 із невстановленими особами щодо розтрати коштів банку в групі осіб.

Суд враховує, що форма вини і мотив вчинення злочину є елементами складу злочину, які обов`язково підлягають доказуванню.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, тобто, у розтраті чужого майна, яке було їй ввірене, вчиненій за попередньою змовою групою осіб. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. За змістом вказаної норми встановлена відповідальність лише за умисне привласнення, розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, при чому, за попередньою змовою групою осіб, при наявності в діяннях особи тільки прямого умислу з обов`язковим встановленням корисливого мотиву.

Таким чином, аналізуючи зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, керуючись нормами ч. 3 ст. 337 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, вийти за межі висунутого обвинувачення за ч. 3 ст. 191 КК України та змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 3 ст. 191 КК України на ч. 1 ст. 367 КК України.

Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказується на те, що недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок; ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі злочину є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).

Сумнівний характер наявності умислу та корисливого мотиву у діях обвинуваченої не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях статті 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 21.07.2011 - справа «Коробов проти України». У даному рішенні зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Відтак, дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч.3 ст.191 КК України на ч.1 ст.367 КК України.

При обранні виду і міри покарання ОСОБА_1 , суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та, відповідно до ст.65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою правопорушення, враховує наслідки та обставини вчиненого.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

Беручи до уваги наведене, враховуючи особу винної, яка позитивно характеризується по місцю проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд дійшов переконання, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст. 367 КК України з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

Крім цього, суд бере до уваги, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 за ч.1 ст.367 КК України, є нетяжким злочином, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, і з дня його вчинення минуло більше трьох років, тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, закінчились строки давності, а обставини, що порушують їх перебіг, не встановлені. Відтак, суд дійшов висновку, що обвинувачену ОСОБА_1 слід звільнити від відбуття призначеного їй покарання.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що цивільний позов АТ «Державний ощадний банк України» про стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» 158214,00 грн на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.3 ст.191 КК України, в межах даного кримінального провадження, слід залишити без розгляду, зважаючи на перекваліфікацію дій обвинуваченої, та роз`яснити цивільному позивачу право на звернення з позовом у цивільному порядку.

Одночасно слід вирішити питання про скасування арешту майна обвинуваченої у відповідності до положень ч. 4 ст. 174 КПК України, згідно з якою суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку залишення цивільного позову без розгляду.

Щодо судових витрат, пов`язаних з оплатою за проведення експертиз, то відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 11 "Про вiдшкодування витрат на стацiонарне лiкування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат", судові витрати в кримінальній справі покладаються на засуджених. Розмір судових витрат визначається і вони стягуються із засудженого в межах обвинувачення, яке визнано судом доведеним.

Отже, стягненню з ОСОБА_1 підлягають витрати за проведення експертизи №6/600 від 21.11.2018 та №6/51 від 05.02.2019.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 100, 129, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, та обрати їй покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з банківськими та платіжними операціями, а також із забезпеченням збереження грошових коштів і цінностей, на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст.49 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного за ч.1 ст.367 КК України покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов АТ «Державний ощадний банк України» про стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» 158214,00 грн на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.3 ст.191 КК України, залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судові витрати:

-за проведення експертизи №6/600 від 21.11.2018 в сумі 4290,00 (чотири тисячі двісті дев`яносто) грн.;

-за проведення експертизи №6/51 від 05.02.2019 в сумі 2288,00 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Трускавецького міського суду Львівської області від 21.02.2019, на земельну ділянку площею 0,2021 га, кадастровий номер 4621283300:01:004:0250, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя Марія Грицай