Рішення № 101999867, 08.12.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

08.12.2021 227/4116/21

Рішення

Іменем України

08 грудня 2021 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.,

за участю

секретаря с/з Сисенко Ю.В.

позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивачів Луньова В.О.

представника відповідача Землянухіної Г.А.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовом до ГУ ДМС України, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Добрполіьського відділу ГУ ДМС України у Донецькій області № 3 від 23.09.2021 року про примусове повернення до країни походження громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 .

В обґрунтовування позивним вимог зазначали, що громадянка РС ОСОБА_1 16.04.2012 року в`їхала на територію України до свого батька ОСОБА_3 , який мешкав в с.Криворіжжя Добропільського району Донецької області, з метою возз`єднання сім`ї. Після цього вона мешкала за його адресою. В 2014 році ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_2 та з 2015 року мешкає з останнім однією сім`єю за його адресою АДРЕСА_1 . За час спільного проживання у них народилась дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою України. Батько ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачі зазначають, що ОСОБА_1 прибула на територію України з метою возз`єдання з сім`єю, тобто знаходилась весь цей час на території України на законних підставах. Але не зважаючи на це посадові особи Добропільського відділу ГУ ДМС у Донецькій області 23.09.2021 року винесли незаконне та необґрунтоване рішення про її примусове повернення до РФ. Вказані дії відповідача, на думку позивачів, порушують не тільки права ОСОБА_1 , а також права неповнолітньої громадянки України ОСОБА_4 , 11.07.2016 року, яка відповідно до спірного рішення повинна виїхати разом ОСОБА_1 , а також права батька дитини - громадянина України ОСОБА_2 .

З відзиву відповідача (а.с. 168-175) вбачається останній позовні вимоги не визнає в повному обсязі та зазначає, що приймаючи рішення про примусове повернення міграційний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, оскільки позивачем було порушено законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Ухвалою суду від 21.10.2021 року було відкрито провадження у справі та задоволено заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 29.10.2021 року замінено неналежного відповідача - Добропільський відділ ГУ ДМСУ в Донецькій області на належного - ГУ ДМС України в Донецькій області.

В судовому засіданні позивачі, представник позивачів підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позові та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Землянухіна Г.А. просила відмовити в задоволені позову та зазначала, що всі доводи позивачів зводяться до того, що ОСОБА_1 перебувала на території України законно, оскільки вона перебувала в родині громадянина України, але позивачами не наведено жодного належного аргументу щодо законності перебування громадянки РФ ОСОБА_1 на території України. Представник відповідача зазначав, що сам факт законного в`їзду на територію України дає останінй право перебувати на вказаній території протягом строків встановлених законодавством України. Маючи намір залишитися на території України понад встановлені строки, ОСОБА_1 повинна була звернутися до міграційної служби для продовження терміну перебування в Україні, але вказаних дій вона не зробила. Сам факт звернення до міграційної служби після спливу встановлених законодавством строків перебування в України жодним чином не свідчить про те, що вказана особа перебуває в Україні на законних підставах. Крім того зазначила, що даних про те, що ОСОБА_1 знаходиться у шлюбі з ОСОБА_2 не надано. Що стосується дитини вказувала, що в рішенні про примусове повернення до країни походження громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 дійсно зазначено, що разом з останньої буде прямувати неповнолітня дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але вказані відомості жодним чином не зобов`язують неповнолітню залишити Україну. Вказані відомості були зазначені з пояснень самої ОСОБА_1 , яка, при відібранні у неї пояснень, працівниками міграційної служби, зазначала, що вона буде прямувати зі своєю неповнолітньою донькою.

В судовому засіданні встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації (а.с.10-14) та з квітня 2012 року перебуває на території України без реєстрації і документів, що надають право на вказане перебування або проживання.

З пояснень позивачки ОСОБА_1 , які надані нею в судовому засіданні вбачається, що на територію України вона прибула в квітні 2012 року до свого батька ОСОБА_3 , який був громадянином України, з метою догляду за останнім. Протягом проживання на території України вона познайомилась з ОСОБА_2 , який є громадянином України, з яким вона мешкає однією сім`єю без реєстрації шлюбу в с.Шевченко. Від даних відносин у них народилась дитина - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є за народженням громадянкою України. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько. За час свого проживання на території України вона не зверталась до міграційної служби України з метою отримання посвідки на тимчасове або постійне проживання в Україні.

Факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 підтверджується свідоцтвом про народження останньої (а.с.22).

Довідкою виконавчого комітету Добропільської міської ради Донецької області 3 1482 від 28.09.2021 року (а.с.32) підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає на території України за адресою АДРЕСА_1 (раніше Добрполіьського) з 2012 року разом із співмешканцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з яким разом виховують спільну доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт народження ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.30).

23 вересня 2021 року головним спеціалістом Добропільського відділу ГУ ДМС в Донецькій області Запорожець В. ухвалено рішення № 3 про примусове повернення до країни походження громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказаним рішенням зобов`язано ОСОБА_1 покинути територію України в строк до 22.10.2021 року. Вказане рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 прибувши в Україну у квітні 2012 року з РФ, після закінчення встановленого законодавством терміну перебування в Україні до міграційної служби з питання продовження строку перебування в України не зверталась та територію України не залишила.

Тобто з вказаного рішення вбачається, що підставою його прийняття слугував факт проживання позивача без відповідних документів, що дають право на проживання на території України.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в`їзду та виїзду з України визначені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI).

Стаття 3 ЗУ № 3773-VI передбачає, що іноземці, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Іноземці в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України (ч.1 ст.9 ЗУ № 3773-VI).

Відповідно до статті 1 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.97 року, яка набрала чинності 10.03.97 року (далі Угода), громадяни держави однієї Сторони можуть в`їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, зазначених у Додатках 1 та 2 до цієї Угоди. Громадяни держави однієї Сторони на основі взаємності звільняються від реєстрації у компетентних органах за місцем

їхнього перебування на території держави іншої Сторони, якщо термін такого перебування не перевищує 90 днів з моменту в`їзду на територію держави цієї іншої Сторони, за наявності у них міграційної картки з позначкою органів прикордонного контролю,

проставленої при в`їзді на територію держави перебування.

Постановою КМУ «Про зупинення дії окремих положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації» від 30 січня 2015 р. № 23, зупинено з 1 березня 2015 р. дію пунктів 1 і 5 переліку документів громадян Російської Федерації для в`їзду, виїзду, перебування і пересування територією України, визначеного додатком 1 до Угоди, у частині можливості громадян Російської Федерації в`їжджати, прямувати транзитом, перебувати і пересуватися територією України на підставі паспорта громадянина Російської Федерації або свідоцтва про народження (для дітей віком до 14 років) із зазначенням належності до громадянства Російської Федерації. Вказана постанова КМУ діє з 04.02.2015 року та залишається чинною до прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про припинення існування умов, передбачених статтею 6 Угоди.

З наведених норм вбачається, що громадяни Російської Федерації мали право з 10.03.97 року в`їжджати, перебувати і пересуватися територією України без віз з дотриманням правил перебування, що діють в Україні.

В період з 10.03.1997 року по 04.02.2015 року громадяни РФ мали право перебувати і пересуватися територією України на підставі паспорта громадянина Російської Федерації.

З 04.02.2015 року право перебування і пересування територією України громадян РФ регулюється діючим законодавством України, а саме ЗУ № 3773-VI.

Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону (ст.16 ЗУ № 3773-VI).

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України (ч.3 ст.9 ЗУ № 3773-VI).

Згідно Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15 лютого 2012 р. № 150 (далі Порядок № 150), іноземці, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України (пп.2 п.2).

Іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України(ст.17 ЗУ № 3773-VI).

Статтею 4 ЗУ ЗУ № 3773-VI передбачені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Відповідно до ч.13 ст.4 ЗУ № 3773-VI (в редакції, що діяла станом на квітень 2012 року, а саме на момент в`їзду позивача ОСОБА_1 на територію України) було передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій-дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Відповідно до ч.14 ст.4 ЗУ № 3773-VI (в редакції, що діяла на момент винесення відповідачем оскаржуваного рішення) підставою для перебування іноземців на території України є прибуття іноземця в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Системний аналіз ч.14 ст.4 ЗУ № 3773-VI, а також ч.13 ст.4 ЗУ № 3773-VI (в редакції, що діяла станом на квітень 2012 року, а саме на момент в`їзду позивача ОСОБА_1 на територію України) свідчить про те, що іноземець вважається таким, що на законних підставах перебуває на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України, якщо:

він прибув в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, та отримав посвідку на тимчасове проживання,

він під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій статті 4 ЗУ № 3773-VI, уклав шлюб з громадянами України та отримав посвідку на тимчасове проживання.

На обов`язковість отримання іноземцями, зазначеними в ч.14 ст.4 ЗУ № 3773-VI , а також в ч.13 ст.4 ЗУ № 3773-VI (в редакції, що діяла станом на квітень 2012 року) вказують також і норми ч.3 ст.5 ЗУ № 3773-VI.

Частиною 14 ст.5 ЗУ № 3773-VI передбачено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно п.2 ч.1 ст.13 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус на території України, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видана така посвідка.

Відповідно до ст.32 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Посвідка на тимчасове проживання оформляється іноземцям та особам без громадянства (незалежно від віку), визначеним статтею 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Відповідно до п.1 Розділ V Перехідних положень ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов`язковій заміні.

Враховуючи наведене законодавство вбачається, що факт законного перебування на території України громадянина РФ підтверджує посвідка на тимчасове проживання або посвідка на постійне проживання.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

За приписами частини 1 статті 31 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, вимоги діючого законодавства України, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 фактично без належних на те законних підстав протягом тривалого часу перебуває на території України. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивачем не надано.

Також, відсутні підстави стверджувати, що позивач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Що стосується доводів позивачів про те, що позивач ОСОБА_1 має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, а тому відповідач повинен був врахувати обставини його сімейного стану під час прийняття оскаржуваного рішення, то суд до вказаних доводів відноситься критично і вважає за доцільне наголосити на тому, що чинним законодавством України не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і вказане законодавство України не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України.

Суд зазначає, що факт народження ОСОБА_1 на території України дитини не спростовує встановлені відповідачем порушення в її діях, оскільки підставою прийняття спірного рішення слугував факт проживання позивачки ОСОБА_1 без відповідних документів, що дають право на проживання на території України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.268,272,288 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення №3 від 23.09.2021 року про примусове повернення іноземця до країни походження - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів, з дня його проголошення шляхом подання скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 31.05.2007 року Добропільським МРВ ГУМВС України в Донецькій області, проживає за адресою АДРЕСА_1 та зареєстрований АДРЕСА_3

Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України, код ЄДРПОУ 37841728, юридична адреса: Донецька область м.Маріуполь, вул..Митрополитська,20.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Повний текст рішення буде складено 14 грудня 2021 року.

Суддя О.В. Здоровиця

08.12.2021