Рішення № 101999402, 16.12.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/1977/21

Провадження №2/487/1664/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

16.12.2021 року м.Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді - Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання - Тітова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу №487/1977/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивувала тим, що під час перебування з відповідачем в зареєстрованому шлюбі в них народився син ОСОБА_2 , який з моменту припинення шлюбних відносин (лютий 2010 року) проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. ОСОБА_2 ухиляється від виховання їх неповнолітнього сина, не проявляє до нього жодної батьківської турботи. На теперішній час вона перебуває в зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 , який піклується про фізичний та духовний розвиток ОСОБА_3 , його навчання. Неповнолітній ОСОБА_3 відноситься до ОСОБА_4 як до рідного батька. Відтак, переконана, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 відповідає найкращим інтересам дитини.

Ухвалою суду від 30.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.05.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Судом було ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на таке.

В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 09.11.2007 року по 15.10.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.11.2007 року та рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 04.10.2010 року (арк.спр.6, 7).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.09.2008 року батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (арк.спр.8).

На теперішній час позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 09.08.2014 року - арк.спр.9).

ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , її чоловіком ОСОБА_4 , їх дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 29.05.2019 року (арк. спр.13).

Згідно з довідкою закладу дошкільної освіти №117 від 19.02.2021 року №30 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідував ЗДО №117 в період з 01.04.211 року по 30.08.2015 року. Участь у вихованні дитини приймала тільки мати ОСОБА_1 . Батька ОСОБА_2 ніколи в ЗДО №117 не бачили (арк. спр.10).

Листом від 22.02.2021 року вих. №45/01-25 «Про надання інформації» директор Миколаївської спеціалізованої І-ІІІ ступенів школа №22 Богун П.М. повідомив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається СЗОШ №22 з 28.08.2015 року по теперішній час. На підставі письмових свідчень класовода ОСОБА_8 (навчала у 1-4 кл.) та класного керівника ОСОБА_9 (5-6 кл.) батько ОСОБА_2 за час навчання дитини у школі жодного разу до школи не з`являвся, не телефонував, не цікавився рівнем навчальних досягнень та вихованням. Класні керівники підтримували тісний зв`язок з мамою учня ОСОБА_1 , вітчимом ОСОБА_4 , бабусею ОСОБА_10 (арк. спр.11).

Сусіди родини ОСОБА_11 також підтвердили, що ОСОБА_2 з 2008 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , участі у вихованні свого сина ОСОБА_3 не приймає, не відвідує його, про що склали акт від 25.03.2021 року (арк. спр.12).

В добровільному порядку ОСОБА_2 допомоги на утримання свого неповнолітнього сина не надає.

Так, Заводським районним судом м.Миколаєва за заявою ОСОБА_1 31.03.2021 року видано судовий наказ, за яким з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр.35).

До суду також було надано висновок органу опіки та піклування Миколаївської міської Ради від 27.09.2021 року №7067/02.02.01-22/14/21 про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 (арк. спр.50-52).

Положеннями ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особистості необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розумінні. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним зокрема, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2009 року в справі «Савіни проти України», визначено, що під час розгляду справи суд повинен з`ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, що є найважливішими обов`язками матері та батька.

Згідно з ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також, положення статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначають, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Як зазначено у висновку органу опіки та піклування виконкому ММР про доцільність позбавлення батьківських прав від 27.09.2021 року №7067/02.02.01-22/14/21 з посиланням на соціально-психологічний висновок Миколаївського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 07.06.2021 року №21799/74.01-22/21-2, ОСОБА_12 як свою сім`ю сприймає себе, матір, вітчима, братів. Відношення до батька є невизначеними, оскільки хлопець досить тривалий час з ним не бачився, не має спогадів про нього. Провести роботу з батьком щодо відповідального батьківства спеціалістам служби не вдалося, оскільки ОСОБА_13 на запрошення до служби не реагує.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, той факт, що навіть після початку розгляду справи в суді, відповідачем не було вжито будь-яких заходів по поновленню виконання своїх обов`язків по відношенню до неповнолітньої дитини, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з інтересів дітей.

Крім того відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 908,00 грн..

Керуючись ст.10,18,23,76, 258,259,263-265,280-282,352,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Миколаїв Україна, батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом строків встановлених ЦПК України не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 22434727, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 20

Головуючий суддя І.В. БОБРОВА