Рішення № 101998711, 06.12.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20660/20

Провадження № 2/643/2330/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Степанюк Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах Держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державний реєстратор КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павло Геннадійович, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсними договорів,-

в с т а н о в и в :

Прокурор в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Департаменту територіального контролю Харківської міської ради звернувся до суду з з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить суд скасувати рішення державного реєстратора КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценка П.Г. про державну реєстрацію об`єкту нерухомого майна, а саме - нежитлової будівлі літ А-1, загальною площею 77,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 ; визнати договір купівлі-продажу 51/100 нежитлової будівлі №3705 від 01.10.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований приватним нотаріусом ХМНО Лавіндою Н.О. за №43276308, недійсним; визнати договір купівлі-продажу 49/100 нежитлової будівлі №3705 від 01.10.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований приватним нотаріусом ХМНО Ємець І.О. за №43278512, недійсним. Також просив стягнути з відповідачів судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог посилався, що місцевою прокуратурою з метою виконання представницьких повноважень було опрацьовано інформацію Публічної кадастрової карти України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що державним реєстратором КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценком П.Г. 24 вересня 2018 року прийнято рішення про державну реєстрацію, індексний номер:43153089, об`єкту нерухомого майна №16508551631010 (номер запису про право власності: 28054446), а саме - нежитлової будівлі літ. А-1, загальною площею 77,5 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1 , а також внесено відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 . Відповідно до відомостей з Державного реєстру, а саме Витягу №234722978 від 30.11.2020, підставою для виникнення права власності був технічний паспорт №06/09 та довідка №06/0, видані 06.09.2020 ТОВ «ЗАХІД». Реєстрація вказаного об`єкту нерухомого майна проведена державним реєстратором на підставі п. 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127. Проте державний реєстратор прийняв рішення, що оспорюється всупереч п. 42 Порядку, відповідно до якого крім технічного паспорта необхідно подати документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Відповідно до п.1.4 Порядку адреса об`єкту нерухомості після проведення процедури присвоєння або зміни повинна бути зареєстрована у Єдиному адресному реєстрі міста Харкова. Прокурор посилається, що належним документом, який би підтверджував присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси, може бути рішення виконкому Харківської міської ради або довідка (витяг) з Єдиного адресного реєстру міста Харкова, а не довідка ТОВ «ЗАХІД». Документи, які були надані ОСОБА_1 реєстратору ОСОБА_3 , не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право власності на нерухоме майно. Такими діями державного реєстратора порушено інтереси громади міста Харкова, яку представляє Харківська міська рада. Своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території міста Харкова, яке проведено на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності. Крім того, порушено інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника спірної земельної ділянки, отримання від неї корисних властивостей тощо, рішення про надання відповідної земельної ділянки у власність або користування не приймалося, а відтак вказана земельна ділянка перебуває у власності громади міста Харкова. Відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 під нежитловою будівлею літ. А-1 в Державному реєстрі нерухомого майна відсутні. Внаслідок прийняття реєстратором Луценком П.Г. рішення, що оспорюється, ОСОБА_1 незаконно набув право власності на вказаний вище об`єкт самочинного будівництва. Також посилався, що належними на теперішній час способами захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах №405/812/19 від 12.11.2020, №352/1021/19 від 16.09.2020, №914/1201/19 від 03.09.2020. Серед іншого, посилався, що Департамент територіального контролю Харківської міської ради, метою діяльності якого є забезпечення належного використання та охорони земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, додержання земельного та містобудівного законодавства та запобігання його порушенням, у даному випадку не вжив жодних заходів позовного характеру всупереч вимогам Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» від 20.11.2015 №7/15. Посилався, що Харківська обласна прокуратура 02.11.2020 звернулася до Харківської міської ради із письмовою пропозицією самостійно захистити інтереси держави шляхом пред`явлення позову до реєстратора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію, проте Харківською міською радою жодних заходів вжито не було. Зазначене відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» стало підставою для представництва інтересів держави органами прокуратури. Зазначив, що 01.10.2018 ОСОБА_1 51/100 частина нежитлової будівлі літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі №3705 від 01.10.2018 продана ОСОБА_2 , який зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О. 01.10.2018 за №43276308. Крім того, 01.10.2018 ОСОБА_1 49/100 частина нежитлової будівлі літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі №5505 від 01.10.2018 продана ОСОБА_2 , який зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. 01.10.2018 за №43278512. Прокурор зазначає, що оскільки ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 в установленому законом порядку не набув, укладені ним договори купівлі-продажу суперечать вимогам чинного цивільного законодавства та мають бути визнаними недійсними. Оскільки місцева прокуратура не має права витребовувати майно, яке є самочинним будівництвом, то в подальшому буде звертатися із позовом до суду про знесення самочинного будівництва. За вказаних обставин, прокурор просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04 січня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10 червня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.

Прокурором надано суду для долучення до матеріалів справи заяву, згідно з якою, наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 №39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» перейменовано Харківську місцеву прокуратуру №4 в Салтівську окружну прокуратуру м. Харкова, яка діє у системі прокуратури з 15.03.2021.

У судовому засіданні прокурор Салтівської окружної прокуратури м.Харкова Шокоть А. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив про обставини, як про них викладено в позові.

Представники Харківської міської ради та Департаменту територіального контролю Харківської міської ради в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи від них не надходили.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно не з`явились у судове засідання, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно, про причини неявки суду не повідомили, будь-яких заяв та клопотань суду не надали, процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались. Судові повістки, які направлялись судом на адресу відповідачів, зазначені в позовній заяві, повернулися до суду, як не вручені з позначкою - адресат відсутній за вказаною адресою.

Треті особа - Державний реєстратор КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко П.Г. у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Судові повістки, які направлялись судом на адресу третьої особи, зазначену в позовній заяві, повернулися до суду, як не вручені з позначкою - адресат відсутній за вказаною адресою.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання відповідачів, які не повідомили про причини неявки та не подали відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Як убачається з інформаційної довідки №234722978 від 30.11.2020, 24.09.2018 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 77,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 державним реєстратором Комунальне підприємство «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценком П.Г. Підставою для державної реєстрації права власності послугувало: технічний паспорт, серія та номер: 06/09, виданий 06.09.2018 ТОВ Технічна інвентаризація нерухомості «ЗАХІД»; довідка, серія та номер: 06/09, видана 06.09.2018 ТОВ Технічна інвентаризація нерухомості «ЗАХІД» (а.с. 27-29).

01 жовтня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О., продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв 51/100 часток нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 77,5 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та сплатило певну грошову суму. Договір зареєстрований в реєстрі за №3705 (а.с. 23-24).

01 жовтня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв 49/100 часток нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 77,5 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та сплатило певну грошову суму. Договір зареєстрований в реєстрі за №5505 (а.с. 25-26).

Станом на 30.11.2020 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 77,5 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності на підставі зазначених вище договорів, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 27-29).

02.11.2020 Харківська обласна прокуратура звернулася до директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради листом №15-4вих-20, в якому просила надати інформацію з приводу того, чи реєструвалися декларації (повідомлення) про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації та відомості про те, чи вживалися або плануються вживатися інспекційні заходи, заходи цивільно-правового характеру щодо об`єкта нерухомості нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 77,5 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30-31).

У свою чергу, Департамент територіального контролю Харківської міської ради на запит прокуратури листом №19300/0/226-20 від 19.11.2020 повідомив, що в реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції України, який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації з травня 2011 року, відсутня інформація щодо вказаного об`єкта, документи на даний об`єкт в Департаменті відсутні. Також повідомлено про невжиття Департаментом захисту щодо інтересів міської ради шляхом звернення до суду з позовом (а.с. 32-33).

Керівник місцевої прокуратури повідомив Харківського міського голову про наявність виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, в зв`язку з чим Харківська міська прокуратура №4 повідомила про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави (а.с. 34-35).

Як убачається з технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміжним) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 від 06.09.2018 зазначено рік побудови - 1987 (а.с. 18-22).

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження здійснення відповідачем ОСОБА_1 будівництва спірної будівлі та введення її в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази присвоєння спірній будівлі адреси у встановленому законодавством порядку.

Отже, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв`язку, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було самочинно побудовано об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 77,5 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

24 вересня 2018 року державний реєстратор Комунальне підприємство «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко П.Г. прийняв рішення, індексний номер: 43153089 про державну реєстрацію права власності на вказаний вище об`єкт нерухомого майна з порушенням вимог закону, а саме, на підставі документів, які не передбачені законом як правовстановлюючі для проведення такої реєстраційної дії.

Отже, в подальшому, не зважаючи на наявність зазначеного вище оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності, ОСОБА_1 не набув права власності на спірне нерухоме майно, а відтак не мав права здійснювати його відчуження на користь ОСОБА_2 на підставі договорів від 01 жовтня 2018 року.

За правилами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

При цьому об`єктами архітектурної діяльності (об`єктами архітектури) є будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об`єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів (стаття 1 вказаного Закону).

Положеннями ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що Замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік затверджено Постановою КМУ від 07.06.2017 №406 та, як вбачається з його змісту, будівництво нового об`єкту нерухомого майна (як спірна будівля) не відноситься до такого виключення.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, який затверджено Постановою КМУ від 13.04.2011 №461.

Так, згідно з п. 3 Порядку №461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Положеннями п. 3-1 Порядку №461 визначено, що документи для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів подаються за вибором замовника до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю:

1) в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронним кабінетом, користувачами якої є замовник та відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю;

2) у паперовій формі або поштовим відправленням з описом вкладення через центри надання адміністративних послуг.

Як визначено п. 11 Порядку №461, датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Експлуатація об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється, як це закріплено вимогами п.12 Порядку №461.

Зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього, про що зазначено у п.13 Порядку №461.

Таким чином, одним з правовстановлюючих документів, на підставі яких може виникати та бути зареєстроване право власності на новостворене нерухоме майно згідно з п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є така зареєстрована декларація або сертифікат.

Поряд з цим, спірне рішення про державну реєстрацію права власності на спірну будівлю за ОСОБА_1 було прийнято державним реєстратором КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценком П.Г. не на підставі таких документів.

Так, згідно з п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та перевіряє, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За змістом ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з п. 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в редакції, що діяла станом на подання заяви про реєстрацію права власності 24.09.2018, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, державному реєстратору було надано технічний паспорт на об`єкт нерухомості і довідку ТОВ Технічна інвентаризація нерухомості «ЗАХІД», яка не є документом, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

Так, присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова, врегульовано відповідним Порядком, який затверджений рішенням сесії Харківської міської ради від 06.07.2011 №325/11, в редакції рішення Харківської міської ради від 19.12.2018 №1366/18.

Згідно з п. 1.5 цього Порядку адреса об`єкта нерухомого майна після проведення процедури присвоєння, зміни або анулювання підлягає реєстрації у Єдиному адресному реєстрі міста Харкова.

Відповідно до п.1.9 цього Порядку присвоєння, зміна та анулювання адрес житлових будинків, будівель, споруд, квартир, нежитлових приміщень здійснюється на підставі наказу Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради (далі - Департамент містобудування).

Наказ про присвоєння, зміну або анулювання адреси об`єкта нерухомості погоджується з керівником Департаменту територіального контролю Харківської міської ради та керівником відділу правового забезпечення Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (п.1.10).

Поряд з тим, матеріали справи не містять доказів дотримання такої процедури щодо спірного об`єкту нерухомого майна.

Отже, у державного реєстратора КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценка П.Г. були відсутні передбачені законодавством підстави для проведення ним 24.09.2018 державної реєстрації права власності на спірну будівлю, яка є самочинним будівництвом, за ОСОБА_1 .

Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, на якій розташована спірна будівля. А копія заяви ТОВ Технічна інвентаризація нерухомості «ЗАХІД» від 06.09.2018 р№06/09 підтверджує, що земельна ділянка, на якій збудовано зазначену нежитлову будівлю, не була відведена для цієї мети, право власності за ОСОБА_1 було зареєстровано за відсутності будь-яких прав на земельну ділянку, на якій розташовано будівлю.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

У технічному паспорті на спірну будівлю зазначено, що вона побудована у 1987 році. У той же час, суду не надано доказів проведення реєстрації прав на спірне нерухоме майно відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або виникнення прав на момент дії законодавства, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Водночас Верховний Суд у своїй постанові від 10.05.2018 у справі №910/15993/16 дійшов наступного висновку: якщо об`єкт нерухомості за спірною адресою збудований на земельній ділянці, що не була належним чином відведена відповідачеві для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, без введення в експлуатацію спірного об`єкту нерухомості, то в силу частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України право власності у відповідача або інших осіб не виникало. Відтак, таке неіснуюче право щодо об`єкта нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, продажу третім особам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.06.2020, прийнятій у справі №680/214/16-ц зазначила таке. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України). Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанову від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33)).

Отже, вказані вище правочини - договори купівлі-продажу від 01.10.2018, укладені між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є недійсними.

Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У свою чергу, ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, до спірних договорів, укладених 01 жовтня 2018 року, застосовуються правові наслідки недійсності правочинів, які передбачені статтею 216 ЦК України.

Так, правилами ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Що стосується правових підстав та умов звернення прокурора з цим позовом до суду, то ним наведено підстави для здійснення представництва держави в суді, передбачені ст.23 Закону України «Про прокуратуру», а також дотримано порядок такого звернення, встановлений цією правовою нормою. Отже, прокурор обґрунтував наявність визначених законом підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, довівши, що компетентні органи, яких прокурор зазначив, як позивачів, не здійснюють своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Така правова позиція з питання наявності повноважень у прокурора для звернення до суду з позовом в інтересах держави міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Крім того, як зазначено у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц, Велика Палата Верховного Суду вже висловлювалася з приводу того, що вимогу про визнання правочину недійсним може заявити особа, яка не є стороною відповідного правочину (див. постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц (пункт 58); від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 42); від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (пункт 49)).

Також в цій постанові, прийнятій Великою Палатою Верховного Суду міститься правова позиція, якою визначено: оскільки прокурор обґрунтував у позовній заяві необхідність захисту майнових інтересів держави в обраний ним спосіб, а договори купівлі-продажу та іпотеки, а також державна реєстрація відповідних прав порушували права власності та користування земельною ділянкою, на якій споруджений об`єкт самочинного будівництва, Велика Палата Верховного Суду вважає вірними висновки суду першої інстанції з приводу того, що вимогу про визнання правочину недійсним може заявити особа, яка не є стороною відповідного правочину.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України, тобто судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому підлягає стягненню з відповідачів на користь прокуратури Харківської області, яка сплатила судовий збір, по 3153,00 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354,355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах Держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державний реєстратор КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павло Геннадійович, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсними договорів, - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценка Павла Геннадійовича про державну реєстрацію, індексний номер: №43153089, об`єкту нерухомого майна №1650855163101, а саме: нежитлової будівлі, літ. «А-1», загальною площею 77,5 кв.м,, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати договір купівлі-продажу 51/100 частки нежитлової будівлі № 3705 від 01.10.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Наталією Олександрівною за №432786308, - недійсним.

Визнати договір купівлі-продажу 49/100 частки нежитлової будівлі № 3705 від 01.10.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем Іваном Олександровичем за №43278512, - недійсним.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Харківської області судовий збір в сумі 6 306 (шість тисяч триста шість) гривень 00 копійок по 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривень 00 копійок з кожного.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - Салтівська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області, місцезнаходження: м.Харків, вул. Маршала Батицького, 23, код ЄДРПОУ 02910108, реєстраційний рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету -2800,

в інтересах:

Держави в особі Харківської міської ради, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ: 04059243;

Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, місцезнаходження: м.Харків, майдан Конституції, № 7.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державний реєстратор КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павло Геннадійович, адреса: Харківська область, Дергачівський район, с.м.т. Солоницівка, вул. Визволителів, № 6.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2021 року.

Суддя: Я.Ю. Семенова