Ухвала суду № 101995619, 16.12.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3352/21

Провадження № 1-кп/740/327/21

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Зінич А. С.,

учасники кримінального провадження:

- прокурор Дусь Ю. В.,

- потерпілий ОСОБА_1 ,

- обвинувачені - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

- захисники - Мохир Д. В., Нетреба А. І., Сухоцький О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині клопотання прокурора про продовження строку запобіжних заходів стосовно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - Мохира Дмитра Володимировича, захисника ОСОБА_3 - Нетреби Анни Ігорівни - про скасування арешту майна

у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

установив:

У Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області перебуває на розгляді вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор заявив усне клопотання про продовження обвинуваченим дії запобіжних заходів у виді домашнього арешту в нічний час доби, пославшись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні обвинуваченим запобіжних заходів, а оскільки судовий розгляд справи відкладається, то є необхідність у продовженні дії запобіжних заходів.

Потерпілий підтримав думку прокурора про продовження обвинуваченим запобіжних заходів.

Обвинувачені та їхні захисники заперечили проти задоволення клопотання прокурора, просили змінити запобіжні заходи на особисте зобов`язання, пославшись на те, що обвинувачені працевлаштовуються і жодного разу не порушували покладених на них обов`язків, щоразу з`являлися до суду.

Крім цього, у судовому засіданні обвинувачені та їхні захисники підтримали раніше подані письмові клопотання про скасування арешту майна.

Клопотання мотивовані тим, що ухвалами слідчих суддів Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2021 року накладено арешт на майно, а саме: мобільний телефон марки «Ксіомі» золотистого кольору, грошові кошти в сумі 3590 грн, належні ОСОБА_4 ; мобільний телефон марки Ірhone 11 зеленого кольору, мобільний телефон марки Ірhone 6, належні ОСОБА_2 ; два предмети, схожі на магазини до вогнепальної зброї, 20 предметів, схожих на боєприпаси, та один предмет, схожий на відстріляну гільзу, мобільний телефон марки Ірhone з чохлом, предмет, схожий на пістолет травматичної дії Форт-12Р В1 НОМЕР_1 , два предмети, схожі на магазини до вогнепальної зброї, та дев`ять предметів, схожих на набої до вогнепальної зброї, чохол до мобільного телефону Ірhone зеленого кольору, 26 предметів, схожих на частини від боєприпасів та автомобіль марки BMW 320D чорного кольору, р. н. НОМЕР_2 , який належить та фактично перебуває у користуванні ОСОБА_3 , а також 1/4 частини квартири загальною площею 54 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4

18 листопада 2021 року в судовому засіданні прокурором змінено обвинувачення у кримінальному провадженні № 12021270300000371 від 26.04.2021 із ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 296 КК України. Санкцією зміненого обвинувачення за ч. 2 ст. 296 КК України не передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна. Указане майно не має відношення до кримінального провадження.

Вилучене під час обшуку майно не має відношення до вчиненого кримінального правопорушення та має законних володільців, чиї права у результаті накладення арешту порушені.

Так, вилучений під час обшуку 27.04.2021 р. предмет, схожий на пістолет травматичної дії Форт-12Р В1 НОМЕР_1 , два предмети, схожих на магазини до вогнепальної зброї, та дев`ять предметів, схожих на набої до вогнепальної зброї, належать ОСОБА_5 - батьку обвинуваченого ОСОБА_3 , є відповідний дозвіл НОМЕР_5 Національної поліції України НОМЕР_6 від 18.11.2020 р. Те саме стосується вилученого під час обшуку майна - два предмети, схожі на магазини до вогнепальної зброї, 20 предметів, схожих на боєприпаси та один предмет, схожий на відстріляну гільзу, які було вилучено з автомобіля марки BMW Х5 сірого кольору, р. н. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_6 - матері ОСОБА_3 , є відповідний дозвіл НОМЕР_7 Національної поліції України НОМЕР_8 від 23.11.2020 р., виданий ОСОБА_5 . Вилучений під час обшуку мобільний телефон марки Ірhone з чохлом, який було вилучено з вищезазначеного авто марки BMW Х5 сірого кольору, р. н. НОМЕР_3 , належить батьку обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 . Крім цього, автомобіль ОСОБА_3 знаходиться на зберіганні в Ніжинському РВП ГУ НП в Чернігівській області, де стоїть у дворі на стоянці на відкритому просторі та зважаючи на погодні умови значно погіршується стан авто. До того ж відсутні згадування вищезазначених предметів та майна в протоколах допиту потерпілого та свідків, у будь-яких інших матеріалах кримінального провадження.

Мобільні телефони марки Ірhone 11 зеленого кольору та Ірhone 6 вилучені 27 квітня 2021 року під час обшуку автомобіля марки BMW430І чорного кольору, р. н. НОМЕР_4 , належать ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Відсутня подальша потреба у застосуванні арешту майна, вищезгадані предмети не співвідносяться з цілями накладеного арешту.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотань, пославшись на те, що згідно зі ст. 374 КПК України це питання, як і про речові докази, вирішується судом при ухваленні вироку, а тому на цей час є передчасним. Крім того, прокурор може змінити обвинувачення в будь-який час, і це його право, і в майбутньому не виключається такої зміни.

Потерпілий підтримав думку прокурора про відмову в задоволенні вказаних клопотань про скасування арешту майна.

Заслухавши учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи, керуючись законом і своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Стосовно запобіжних заходів слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Прокурор обґрунтував клопотання наявністю ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), його поведінки під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого (підозрюваного) має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Крім того, за висновками ЄСПЛ, справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд вважає, що застосовані до обвинувачених запобіжні заходи є співмірними з існуючими ризиками, особою обвинувачених, тяжкістю злочину та його наслідками, є пропорційними меті, яка ставилася для їх застосування, крім цього, є дієвими та забезпечують належне виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків.

Підстав для зміни або скасування запобіжних заходів стосовно обвинувачених суд на цей час не вбачає, а наведені стороною захисту доводи таких висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного суд вважає, що запобіжні заходи, застосовані до обвинувачених, слід залишити незмінними, вони відповідають особам обвинувачених та є достатніми для забезпечення їхньої належної процесуальної поведінки, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Стосовно клопотань про скасування арешту майна суд керується такими міркуваннями.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Доказами в кримінальному провадженні, за приписами КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі, якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку. Арешт майна передбачає заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Зокрема, згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння і перебувають у нього або у інших фізичних або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації, с спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Статтею 174 КПК України встановлено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (заява № 31107/96, п. 58). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62 від 10 травня 2007 року).

Судова практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції», має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

При вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів, належить забезпечувати справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, а також з вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя, суд повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Перевіривши зміст ухвал слідчих суддів Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2021 року про накладення арешту на майно, з урахуванням змісту зміненого обвинувального акта від 18 листопада 2021 року за ч. 2 ст. 296 КК України, яка не передбачає конфіскації майна, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотань захисників про скасування арешту майна, оскільки на цей час відпала потреба в застосуванні цього заходу. У кримінальному провадженні відсутні відомості, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту конкретної особи.

Керуючись ст. 177, 178, 194, 331, 371, 372 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжних заходів у виді домашнього арешту стосовно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , заборонивши залишати місце свого проживання у період часу з 23:00 години вечора до 06:00 години ранку доби, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги, та дію покладених обов`язків - до 11 лютого 2022 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , заборонивши залишати місце свого проживання у період часу з 23:00 години вечора до 06:00 години ранку доби, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги, та дію покладених обов`язків - до 11 лютого 2022 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши залишати місце свого проживання у період часу з 23:00 години вечора до 06:00 години ранку доби, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги, та дію покладених обов`язків - до 11 лютого 2022 року включно.

Клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - Мохира Дмитра Володимировича та захисника ОСОБА_3 - Нетреби Анни Ігорівни - про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчих суддів Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2021 року, на мобільний телефон марки «Ксіомі» золотистого кольору, грошові кошти в сумі 3590 грн, мобільний телефон марки Iphone 11 зеленого кольору, мобільний телефон марки Iphone 6, два предмети, схожі на магазини до вогнепальної зброї, 20 предметів, схожих на боєприпаси, та один предмет, схожий на відстріляну гільзу, мобільний телефон марки Iphone з чохлом, предмет, схожий на пістолет травматичної дії Форт-12Р В1 НОМЕР_1 , два предмети, схожі на магазини до вогнепальної зброї, та дев`ять предметів, схожих на набої до вогнепальної зброї, чохол до мобільного телефону Iphone зеленого кольору, 26 предметів, схожих на частини від боєприпасів, автомобіль марки BMW 320D чорного кольору, р. н. НОМЕР_2 , 1/4 частини квартири загальною площею 54 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повну ухвалу складено і підписано 17 грудня 2021 року.

Суддя І. М. Шевченко