Ухвала суду № 101995184, 17.12.2021, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/602/21

Провадження № 1-кп/950/133/21

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді – Косолапа В.М., суддів Чхайла О.В., Стеценка В.А.,

за участю секретаря судового засідання – Ткаченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедин кримінальне провадження № 12021200590000022 за обвинуваченням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянин України; уродженець м. Лебедин; зареєстрований: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України,

сторони кримінального провадження:

прокурор – Моісеєнко О.В.,

захисник – Стеценко В.М.,

обвинувачений – ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Лебединським районним судом Сумської області розглядається вищевказане кримінальне провадження, розгляд якого станом на 17.12.2021 не завершено.

Ухвалою суду від 10.11.2021 обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 06.01.2022 включно.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням у якому просить продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою. Таке клопотання обґрунтоване тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а завершити розгляд кримінального провадження до закінчення строку дії запобіжного заходу не вбачається за можливе, у зв`язку із чим просить продовжити застосований до обвинуваченого запобіжний захід.

Захисник – адвокат Стеценко В.М. щодо задоволення поданого клопотання заперечував, зазначив, що ризики, наведені у ньому не доведені прокурором, а тому з урахуванням положень кримінального процесуального законодавства клопотання прокурора не підлягає задоволенню. За таких обставин вважав за можливе застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, підтримав свого захисника. Пояснив, що до затримання проживав сам, періодично із співмешканкою, офіційно ніде не працював, сім`ї, дітей або інших осіб на утриманні не має.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Розглянувши доводи клопотання прокурора суд вважає, що на даний час продовжують існувати ризики передбачені пунктами 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, такі як, можливість обвинуваченим переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення. На даний час такі ризики є актуальними та не зменшились.

Відповідно до ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу суд враховує вагомість доказів вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим, наявність судимостей у обвинуваченого та інші обставини, що не перешкоджають застосуванню запобіжного заходу.

При вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в контексті наявного ризику переховування, суд враховує те, що він, будучи судимим, обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів проти власності та особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за який зокрема передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Суворість покарань, передбачених за вчинення злочинів, суд враховує з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину (рішення у справі «Москаленко проти України»).

Хоча суворість покарання і не може бути основним мотивом тримання особи під вартою, однак усвідомлюючи невідворотність та суворість покарання, існує висока імовірність того, що обвинувачений може вдатися до заходів, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності в тому числі переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

На підтвердження ризику вчинення іншого кримінального правопорушення суд враховує наявність у обвинуваченого судимостей в тому числі за умисні корисливі злочини, обставини вчинення кримінальних правопорушень, які вчинені поспіль протягом короткого періоду часу, що свідчить про сталість поведінки обвинуваченого, спрямованої на вчинення злочинів.

Окрім тяжкості покарання, суд також враховує інші обставини, визначені ст. 178 КПК України, а саме вік та стан здоров`я обвинуваченого; відсутність утриманців або осіб за якими він здійснює догляд; відсутність постійного місця роботи та офіційного заробітку як до моменту затримання так і на даний час; відсутність сталих соціальних зв`язків у місці проживання; його репутацію як особи неодноразово судимої.

При цьому ризик, наведений прокурором у клопотанні – можливість знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, оскільки на даний час не всі речі вилучені та досліджені, є необґрунтованим та не може існувати на момент судового розгляду кримінального провадження.

Ризик незаконного впливу на свідків суд також вважає необґрунтованим, оскільки на даний час судом були допитані усі свідки обвинувачення, яких прокурор вважав за необхідне допитати. На якого саме свідка може вплинути обвинувачений прокурор пояснити не зміг. З приводу впливу на представника потерпілого, суд вказує на те, що в даному випадку таким представником є працівник органу місцевого самоврядування, яка не є ані близькою особою ані родичем потерпілої.

Таким чином, на думку суду, ризики зазначені у клопотанні та які передбачені пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час не існують.

Щодо зауважень захисника про недоведеність ризиків суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на стадію розгляду кримінального провадження, часткове дослідження доказів, суд не вбачає підстав для визнання необґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується. Також суд дійшов обґрунтованих висновків про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При цьому захисник належних доводів щодо можливості застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу не навів, посилаючись лише на недоведеність ризиків прокурором.

З урахуванням наявних ризиків та інших обставин встановлених судом, виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може запобігти ризикам, наявність яких встановлено судом, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не можуть цього зробити.

На думку суду, застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.

При цьому з огляду на положення п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не визначає розмір застави, а також не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Таким чином суд вважає за необхідне продовжити застосований відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11.02.2022 року включно.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянин України; уродженець м. Лебедин; зареєстрований: АДРЕСА_1 ) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» на строк до 11 лютого 2022 року включно.

Копію ухвали негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, направити Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя В.М.Косолап

Судді О.В.Чхайло

В.А.Стеценко